Організація терапевтичної допомоги під час війн і Збройних конфліктів

 

 

Військово-польова терапія — це наукова клінічна дисциплі­на, що вивчає питання етіології, патогенезу, клініки, діагности­ки, профілактики і лікування захворювань терапевтичного про­філю, що виникають у воєнний час при застосуванні бойових за­собів ураження або пов’язаних із діяльністю військ у екстремальних умовах мирного часу. Ці ураження і захворюван­ня класифікуються як бойова терапевтична патологія і терапев­тична патологія екстремальних ситуацій мирного часу.

Військово-польова терапія вивчає і розробляє такі головні на­уково-практичні напрями:

1) організацію надання терапевтичної допомоги у воєнний час і в екстремальних ситуаціях мирного часу;

2) клінічну токсикологію (вивчає ураження отруйними речо­винами, отруєння побутовими, воєнно-професійними отрутами, їх патогенез, клініку, діагностику, профілактику, лікування, військово-лікарську експертизу (ВЛЕ));

3) клінічну радіологію (вивчає гострі і хронічні радіаційні ура­ження в широкому діапазоні доз, їх патогенез, клініку, діагнос­тику, профілактику, лікування, ВЛЕ);

4) патологію внутрішніх органів у поранених сучасними вида­ми зброї, а також особливості клініки, діагностики, профілакти­ки і лікування соматичних захворювань у воєнний час;

5) терапевтичні аспекти професійної патології.

В основу військово-польової терапії покладені загальні при­нципи єдиної військово-польової медичної доктрини: єдність по­глядів у розумінні причин виникнення і механізмів розвитку захво­рювань внутрішніх органів, методи їх лікування і профілактики; спадкоємність і послідовність у лікуванні хворих на етапах медич­ної евакуації, ведення стислої,-чіткої медичної документації.

Зміст і основні завдання військово-польової терапії:

• розроблення, наукове обґрунтування, систематичне вдоско­налення і запровадження в практику раціональних організацій­них форм надання терапевтичної допомоги ураженим, хворим і пораненим у різних умовах бойової діяльності військ;

• вивчення етіології, патогенезу, клініки захворювань, спри­чинених впливом на організм ЗМУ (ядерної, хімічної та інших видів зброї), розроблення методів їх діагностики, профілактики і лікування;

• вивчення особливостей виникнення, клінічного перебігу і лікування соматичних захворювань в умовах бойової діяльності військ; аналіз захворюваності і розроблення комплексу заходів, спрямованих на зменшення захворюваності і зміцнення здоров’я військовослужбовців;

• подальше вдосконалення методів діагностики, профілакти­ки і лікування захворювань внутрішніх органів у поранених, кон­тужених, обпечених та при політравматичних ураженнях;

• вивчення захворювань, пов’язаних із впливом на організм військовослужбовців несприятливих чинників військової праці: електромагнітних хвиль різних діапазонів, компонентів ракет­них палив, іонізуючої радіації тощо;

• розроблення питань військово-лікарської експертизи і реа­білітації хворих і уражених терапевтичного профілю.

Військово-польова терапія є важливим розділом військово- медичної науки.

Ще в працях видатних діячів вітчизняної медицини минулого було сформульовано багато найважливіших положень щодо збе­реження здоров’я воїнів і лікування хворих у воєнний час. Особ­ливо багато уваги проблемам надання медичної допомоги поране­ним і хворим приділяли видатні вченім. Я. Му дров, К.К. Зейдліц, С.П. Боткін, М.І. Пирогов, які є основоположниками вітчизняної військової терапії.

Завершена система організації терапевтичної допомоги в умо­вах бойових дій військ склалася лише під час Великої Вітчизня­ної війни. Вагомий внесок у формування цієї системи внесли видатні терапевти: М.С. Вовсі, А.Л. М’ясніков, П.І. Єгоров, М.С. Молчанов та ін. У ході Великої Вітчизняної війни були розроблені чіткі принципи організації терапевтичної допомоги, сформована чітка система етапного лікування хворих терапев­тичного профілю з евакуацією за призначенням, створені спе­ціальні підрозділи і заклади для надання терапевтичної допомо­ги: госпітальний взвод на чолі з терапевтом у МедСБ, терапевтич­ні польові пересувні госпіталі (ТППГ) у армійській і фронтовій госпітальних базах, терапевтичні евакуаційні госпіталі (ТЕГ), госпіталі для легкопоранених з терапевтичним відділенням та ін. Усе це дозволило терапевтичній службі за роки Великої Вітчиз­няної війни повернути у стрій 90,6 % пролікованих.

З минулого ми беремо корисний досвід для сьогодення і май­бутнього.

Особливості бойової терапевтичної патології. Всі нехірур- гічні хвороби і ураження, що виникають від впливу зброї против­ника і чинників зовнішнього середовища, називають бойовою те­рапевтичною патологією: гостра і хронічна променева хвороба, ураження ОР, небезпечні інфекції, реактивні стани, хвороби внутрішніх органів, що виникають у поранених, контужених і об­печених, отруєння димами, оксидом вуглецю, технічними ріди­нами.

Багато цих захворювань і уражень відрізняються швидким розвитком і тяжким перебігом. Це особливо відноситься до ура­жень ОР і токсинами. Тому значна частина уражених терапевтич­ного профілю (до 50 %) буде мати потребу в проведенні заходів невідкладної терапевтичної допомоги.

Складний і тяжкий характер бойової терапевтичної патології, необхідність надання ураженим і хворим при їх масовому надхо­дженні на етапи евакуації різнобічної допомоги з використанням сучасної апаратури і методів лікувального впливу, зумовлюють зростання значення терапевтичної допомоги у системі медичного забезпечення військ. Усі категорії медичних працівників повинні мати спеціальну підготовку з питань організації прийому, сорту­вання і надання медичної допомоги ураженим терапевтичного профілю на етапах медичної евакуації, діагностики і лікування променевої хвороби, уражень БОР і різних інфекцій, збудники яких можуть бути використані противником.

Необхідно підкреслити підвищення ролі середнього медично­го персоналу, на який будуть покладатися відповідальні завдання із сортування хворих і уражених, виконання лікарських призна­чень, особливо з невідкладної допомоги і підготовки хворих (ура­жених) до евакуації.

Імовірність масового надходження на етапи медичної евакуа­ції уражених терапевтичного профілю, різноманітність і тяжкість уражень визначають винятково важливе значення медичного сортування.

Медична допомога і етапне лікування терапевтичних хво­рих (уражених). Перша, медична допомога ураженим терапев­тичного профілю складається із застосування індивідуальних за­собів захисту (прийом радіозахисного засобу, введення антидота за допомогою шприца-тюбика, надягання протигаза, проведення часткового санітарного оброблення), проведення штучного ди­хання. Ця елементарна симптоматична допомога надається в по­рядку само- і взаємодопомоги, а також стрільцями-санітарами і санітарними інструкторами.

Долікарська допомога ураженим і хворим терапевтичного про­філю надається фельдшером батальйону, з використанням медич­ного майна МПБ. Заходи долікарської допомоги, що виконуються фельдшером, досить різноманітні: введення антидотів, проти- блювотних і серцево-судинних засобів, промивання очей, шлунка (без зонда), проведення штучного дихання, інгаляція кисню, про­ведення заходів часткового санітарного оброблення.

Перша лікарська допомога надається у медичних пунктах час­тин і в медичній роті бригади. Вона зводиться до боротьби з небез­печними для життя проявами захворювань (колапс, ГСН, судом­ний і больовий синдроми, порушення дихання). Залежно від ме­дичної і бойової обстановки обсяг її може скорочуватися.

Кваліфікована і спеціалізована терапевтична допомога ура­женим і хворим буде надаватися лікарями-терапевтами вже в ме­дичній роті бригади (ВППГ), де є підрозділи для інтенсивної тера­пії і реанімації. Спеціальними формуваннями для надання кваліфікованої і, особливо, спеціалізованої терапевтичної допо­моги, є військові польові терапевтичні госпіталі (ВПТГ) госпі­тальних баз. Ці госпіталі, у разі потреби, можуть бути наближені до осередків масових санітарних утрат. У них проводиться комп­лексна медикаментозна терапія, реанімаційні заходи, трансфузії кровозамінників, крові, кісткового мозку, оксигенотерапія, фізіотерапевтичне лікування уражених і хворих, широко вико­ристовуються методи лікувальної фізкультури.

Надання кваліфікованої або спеціалізованої терапевтичної до­помоги інфекційним хворим забезпечується в інфекційних госпі­талях, окремим категоріям психоневрологічних хворих — у вій­ськових польових неврологічних госпіталях (ВПНГ).

Кваліфікована і спеціалізована терапевтична допомога ураже­ним з комбінованими радіаційними ураженнями, пораненим і об­печеним надається відповідно в багатопрофільних, хірургічних госпіталях, а також у військовому польовому госпіталі для легко- поранених.

Питання і завдання для самопідготовки

1. Обсяг і зміст військово-польової терапії.

2. Етапне лікування терапевтичних хворих (уражених).

3. Головні науково-практичні напрями військово-польової терапії.

4. Випишіть завдання військово-польової терапії.

5. Вклад видатних учених у розвиток вітчизняної військової терапії.

6. Випишіть головні особливості бойової терапевтичної пато­логії.

7. Складіть схему “Медична допомога і етапне лікування тера­певтичних хворих і уражених”.

8. Охарактеризуйте особливості перебігу захворювань внутріш­ніх органів при вогнепальних пораненнях.

 

Розділ 2