Механізми, що призводять до смерті при травматичному шоці

У клінічному перебігу травматичної хвороби виділяють такі періоди:

• шоковий період — гостра реакція на травму (тривалість 1— 2 доби);

• період ранніх проявів — небезпека виникнення ранніх ускладнень (тривалість до 14 діб);

• період пізніх проявів —небезпекавиникненняпізніхусклад- нень (тривалість декілька тижнів);

• період остаточного одужання і реабілітації (тривалість від декількох тижнів до багатьох місяців і навіть років).

Таким чином, травматична хвороба — це життя організму від моменту травми до одужання або смерті. Вона характеризуєть­ся наявністю спричинених травмою місцевих і загальних патоло­гічних процесів, у межах яких травматичний шок розглядається як перший період травматичної хвороби.

Клінічно розрізняють 2 фази травматичного шоку — ерек- тильну і торпідну.

В еректильній фазі свідомість у постраждалого збережена або порушена, спостерігаються скарги на біль і одночасно недооцінка свого стану. Голос у травмованого “сухий”, мова уривчаста, по­гляд неспокійний. Шкіра бліда, іноді змінюється гіперемією, з’являється холодний піт. Часто спостерігається загальна гіпере­стезія і гіперрефлексія. Зіниці рівномірно і прискорено реагують на світло. Спостерігається м’язова гіпертонія і підвищення сухо­жильних рефлексів. Пульс задовільного наповнення, іноді вини­кає тахікардія.

У торпідній фазі шоку спостерігається пригнічення всіх жит­тєвих функцій органів і систем, що проявляється зниженням ар­теріального тиску, брадикардією, олігурією, задишкою, уповіль­ненням обмінних процесів, зниженням чутливості і температури тіла, порушенням психічного стану, блідістю шкіри, ціанозом і сухістю слизових оболонок і гіподинамією.

Залежно від тяжкості гемодинамічних розладів, ступеня падіння систолічного артеріального тиску і частоти пульсу, клінічно розрізняють 3 ступені тяжкості травматичного шоку (див. табл. 10):

• шок І ступеня (нетяжкий) часто виникає при ізольованій травмі середньої тяжкості з крововтратою 20 % ОЦК. Загальний стан потерпілого при цьому задовільний або середньої тяжкості, свідомість збережена, спостерігається помірна рухова і психічна загальмованість, блідість шкіри. Максимальний артеріальний тиск утримується в межах 90—95 мм рт. ст., пульс 100—120 за 1 хв, задовільного наповнення. Частота дихання до 25 за 1 хв. При своєчасному наданні медичної допомоги прогноз сприятли­вий;

• шок II ступеня (тяжкий) спостерігається при тяжкій трав­мі з крововтратою до ЗО % ОЦК. Загальний стан потерпілого тяж­кий, свідомість збережена. Відзначається виражена блідість шкі­ри, рухова і психічна загальмованість. Артеріальний тиск 75— 90 мм рт. ст., пульс 120—140 за 1 хв, слабкого наповнення. Дихання поверхневе, до ЗО за 1 хв. Олігурія. Прогноз сумнівний;

• шок III ступеня виникає при тяжкій травмі з пошкоджен­ням життєво важливих органів і крововтратою більше ЗО % ОЦК. Загальний стан пораненого дуже тяжкий, свідомість порушена, іноді виникає кома. Шкіра бліда, ціанотична, холодний піт, гіпо­динамія і гіпорефлексія, порушення сечовидільної функції нирок (олігурія, анурія). Артеріальний тиск 50—75 мм рт. ст. Пульс 140—160 за 1 хв, слабкого наповнення. Задишка до 40 за 1 хв, прогноз несприятливий.

Термінальні стани поділяються на: передагональний, агональ­ний і стан клінічної смерті.

Таблиця 9. Класифікація і клінічні ознаки травматичного шоку

Ступінь ТЯЖКОСТІ	Вірата крові (мл)	Загальний стан	Чистота пульсу (УД. за 1 хв)	Рівень АТ (мм рт. ст.)	Прогноз
І — легка форма	500—	Задовільний. По­мірна психічна загальмованість, шкіра бліда, тем­пература в нормі або дещо знижена	До 100	100/80	Сприятли­вий
П — се­редньої тяж­кості	1000—	Тяжкий. Орієнта­ція і притомність не порушені, шкі­ра бліда, ціаноз губ, психічна за­гальмованість	100—120 слабкого напов­ нення	90/75	Сприятли­вий за умо­ви прове­дення комп­лексу захо­дів протишо­кової терапії
Ш — тяжка		Дуже тяжкий. Психічна загаль­мованість, іноді ступор; шкіра блі­да з ціанотичним відтінком, спосте­рігаються гіпотер­мія; гіподинамія, зниження сухо­жильних рефлек­сів; розлад сечо­видільної функції нирок (олігурія, анурія); дихання поверхневе	120—180 слабкого напов­ нення	75/40	Несприят­ливий, як­що вчасно не провести комплекс протишоко­вих заходів
IV— термі­ нальний стан	Понад	Украй тяжкий. Непритомність; шкіра ціанотич- на, холодна, вкри­та липким потом; зіниці розширені, майже не реагу­ють на світло; ми­мовільне сечови­пускання; іноді мовне збудження	Не визначаються	Ііередаго- нальний стан, атона­льний стан, клінічна смерть

Передагональний стан постраждалого вкрай тяжкий, дихан­ня рідке, поверхневе. Шкіра синюшно-блідого кольору, вкрита холодним потом. Пульс на периферичних артеріях не визначаєть­ся, на сонній і стегновій артеріях — слабкий. Зіниці розширені, слабко реагують на світло. Систолічний артеріальний тиск менше 50 мм рт. ст.

Агональний стан характеризується непритомністю, арефлек­сією (глибока кома). Дихальні рухи майже непомітні. Сфінктери розслаблені. Пульс на центральних артеріях ниткоподібний, по­гано визначається. Систолічний артеріальний тиск не визначаєть­ся, тони серця глухі. При відсутності ефективних реанімаційних заходів настає клінічна смерть, тобто такий стан хворого, коли відсутні зовнішні ознаки життя (зупинка дихання і серцевої діяльності, розширення зіниць і відсутність рогівкового реф­лексу).

Стан клінічної смерті, якщо не проводилися ефективні реані­маційні заходи, продовжується 5—7 хв, після чого розвиваються незворотні зміни в життєво важливих органах і, в першу чергу, у ЦНС, печінці, нирках, серці, настає біологічна смерть — заги­бель організму.

У клінічному перебігу торпідної фази травматичного шоку умовно виділяють 3 періоди, тривалість яких залежить від основ­ної причини тяжкості шоку:

I — період компенсованого зворотного шоку;

II — період декомпенсованого зворотного шоку;

III — період декомпенсованого незворотного шоку.