Комбіновані хімічні ураження

Комбіновані хімічні ураження (КХУ) виникають при одно­часній або послідовній дії на військовослужбовця хімічного (от­руйні речовини) та інших уражаючих чинників (травма, опік). Під впливом декількох чинників розвивається синдром взаємно­го обтяження.

Обсяг допомоги на етапах медичної евакуації при комбінова­них хімічних ураженнях. Надання медичної допомоги військово­службовцям з комбінованими хімічними ураженнями починаєть­ся на полі бою. При цьому важливого значення набуває само- і взаємодопомога.

Перша медична допомога включає швидке надягання проти­газа; тимчасове припинення кровотечі; введення антидотів; пер­винну дегазацію вмістом індивідуального протихімічного пакета; накладання пов’язки на рану; іммобілізацію травмованих кінці­вок; уведення знеболювальних засобів із шприца-тюбика; швид­ке винесення або вивезення з осередку ураження.

Долікарська допомога включає повторне введення антидотів; накладання або виправлення пов’язок; контроль накладеного джгута; введення знеболювальних; беззондове промивання шлун­ка і вживання адсорбенту при ураженні іпритом і люїзитом; про­мивання очей водою або 2 % розчином бікарбонату натрію при ураженні іпритом і люїзитом; уведення серцевих і дихальних за­собів; вживання антибіотиків у таблетках.

Перша лікарська допомога включає:

• повторне введення антидотів фосфорорганічних отруйних речовин (ФОР) внутрішньом’язово 1—2 мл будаксиму, 2—3 мл 15 % розчину дипироксиму; часткове спеціальне оброблення, за можливості, зі зміною білизни, обмундирування і пов’язок; хіміч­ну дегазацію ран (опіків) у перев’язній: при зараженні ран ФОР

— оброблення шкіри навколо ран сумішшю 8 % розчину бікарбо­нату натрію і 5 % розчину пероксиду водню, взятих порівну, а рани — 5 % розчином бікарбонату натрію; при ураженні іпритом

— оброблення шкіри навколо ран (опіків) 10 % розчином хлора­міну, а ран — 5 % розчином пероксиду водню; при ураженні люї­зитом — оброблення шкіри навколо ран (опіків) 5 % розчином йоду, промивання ран 5 % розчином пероксиду водню;

■ з метою профілактики ранової інфекції — введення антибіо­тиків і правцевого анатоксину (0,5 мл);

• проведення невідкладних заходів першої лікарської допо­моги з приводу поранень, травм і опіків;

• при судомах, психомоторному збудженні в уражених ФОР

— введення 1 мл 3 % розчину феназепаму або 5 мл 5 % розчину барбамілу;

• уведення серцевих, судинних і знеболювальних засобів.

При ураженнях ФОР морфін протипоказаний, доцільно вико­ристовувати анальгін з димедролом.

Кваліфікована хірургічна допомога включає повне спеціальне оброблення; введення антидотів; оперативні втручання за життє­вими показаннями (наростаюче стиснення головного мозку, три­вала кровотеча будь-якої локалізації, асфіксія, відкритий і на­пружений пневмоторакс, пошкодження магістральних судин кінцівок, анаеробна інфекція); первинне хірургічне оброблення ран, заражених ОР; інфузійну і дезінтоксикаційну терапію; ева­куацію поранених з комбінованими хімічними ураженнями.

Спеціалізована хірургічна допомога при комбінованих хіміч­них ураженнях надається в госпіталях відповідного профілю те­риторіальної госпітальної бази.

Комбіновані термомеханічні ураження

Комбіновані термомеханічні ураження (КТУ) виникають унаслідок поєднання опіків, отриманих від дії на організм світло­вого випромінювання ядерного вибуху, полум’я пожене, запаль­них сумішей, з механічними травмами, спричиненими ударною хвилею (мінно-вибухові поранення) або різноманітними елемен­тами ураження (кулі, осколки, стріли). Тяжкість механічної травми, її локалізація, а також площа і глибина опіку, в сукуп­ності, визначають особливості патогенезу і клінічного перебігу термомеханічних уражень.

При множинних і поєднаних механічних травмах, комбінова­них з опіками, клінічна симптоматика залежить від переважання пошкодження тих чи інших органів, площі і глибини опіку. Роз­вивається складний опіково-травматичний шок.

Опіки і механічні пошкодження продовжують обтяжувати один одного і після виведення ураженого з шоку.

Надання медичної допомоги постраждалим з КТУ на етапах медичної евакуації

В осередку масових санітарних втрат при наданні першої ме­дичної і долікарської допомоги необхідно: загасити одяг, зупини­ти зовнішню кровотечу, накласти пов’язку на опікову поверхню і рану, ввести аналгетик за допомогою шприца-тюбика, накласти транспортну іммобілізацію на ушкоджену кінцівку, вгамувати спрагу (за відсутності протипоказань).

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги включають: зупинку зовнішньої кровотечі; усунення ГДН; переливання крові і кровозамінників при тяжкому шоку і значній крововтраті; ново­каїнові блокади і введення знеболювальних засобів при виник­ненні травматичного шоку; транспортну іммобілізацію (або їх покращення) при переломах кісток і великих пошкодженнях (опіках) м’яких тканин, що загрожують розвитком небезпечних для життя ускладнень; відсікання кінцівки, що висить на клапті м’яких тканин (транспортна ампутація); катетеризацію або капі­лярну пункцію сечового міхура при затримці сечовиділення.

Повний обсяг першої лікарської допомоги додатково включає: пиття соляно-лужного розчину; введення антибіотиків широкого спектра дії, що є на оснащенні; введення 0,5 мл правцевого ана­токсину.

Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги включають: усунення асфіксії і відновлення адекватного дихан­ня; кінцеву зупинку внутрішньої і зовнішньої кровотечі; комп­лексну терапію гострої крововтрати, шоку, травматичного токси­козу, некротомію при глибоких циркулярних опіках грудей і кін­цівок, що спричинюють розлади дихання і кровообігу; лікування анаеробної інфекції; хірургічне оброблення і ушивання ран при широко відкритому пневмотораксі, що не герметизується оклюзійною пов’язкою, пораненнях серця, зовнішньому клапанно­му пневмотораксі; лапаротомію при пораненнях і закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, при внутрішньоче­ревному пошкодженні сечового міхура і прямої кишки; декомп­ресійну трепанацію черепа при пораненнях і пошкодженнях, що супроводжуються стисненням головного мозку.

Спеціалізоване хірургічне лікування при комбінованих термо­механічних ураженнях проводиться в госпіталях відповідного профілю територіальної госпітальної бази.

Контрольні питання для самоперевірки

1. У чому полягає зміст військово-польової хірургії?

2. Перелічіть основні завдання військово-польової хірургії.

3. Сучасна вогнепальна рана: загальне поняття і класифікація.

4. Порядок надання медичної допомоги при вогнепальних пора­неннях.

5. Етапне лікування при вогнепальних пораненнях.

6. Комбіновані ураження: ступінь тяжкості і медико-тактична характеристика.

7. Принципи надання медичної допомоги і лікування при комбі­нованих ураженнях.

 

Розділ З

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ І ДОЛІКАРСЬКОЇ (ФЕЛЬДШЕРСЬКОЇ) ДОПОМОГИ ПРИ ХІРУРГІЧНИХ УШКОДЖЕННЯХ

 

 

Перша медична допомога

Вирішальне значення для збереження життя і здоров’я пора­нених і потерпілих має своєчасне і якісне надання першої медич­ної допомоги (ПМД). ПМД надається на полі бою або в осередку масових санітарних утрат потерпілим (самодопомога) або товари­шем (взаємодопомога), а також позаштатними санітарами і сані­тарними інструкторами рот.

ПМД — це комплекс найпростіших медичних заходів, що ви­конують на місці одержання травми (найчастіше у порядку само- і взаємодопомоги), а також учасниками рятувальних робіт, мед­працівниками.

Основна мета ПМД — врятування життя потерпілого; усунен­ня впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти; проведен­ня визначеного обсягу медичних заходів; попередження розвитку тяжких ускладнень.

Від того, як швидко буде зупинена кровотеча, усунена асфік­сія або уведений антидот при ураженні ОР, залежить життя, по­дальше відновлення боєздатності і працездатності пораненого (травмованого).

Оптимальний термін надання ПМД — ЗО хв, долікарської (фельдшерської) допомоги (Д(ф)Д) — 1 год.

Обсяг медичної допомоги і терміни лікування поранених і хво­рих залежать від умов бойової, тилової і медичної обстановки.

Інші види допомоги на етапах евакуації та оптимальний час їх надання розглянуто в таблиці:

Вид допомоги	ПМД	Д(Ф)Д	плд	КМД	СМД
Оптимальний час	ЗО хв	1 год	4—6 год	8—12 год	До 1 доби

Невчасно надана допомога тяжкопораненим і травмованим збільшує кількість летальних наслідків (див. табл. нижче).

Час	На 1 год	На 3 год	На 6 год
Летальність	30%	60%	90%

Під час Великої Вітчизняної війни серед загиблих воїнів на полі бою 2,6 % померло від зовнішньої кровотечі з дистальних відділів кінцівок, хоча для и зупинки достатньо було накласти найпростішу закрутку.

За даними ВООЗ, 22 % загиблих унаслідок нещасних випад­ків у мирний час могли б бути врятовані, якби вони вчасно одер­жали першу медичну допомогу.

Обсяг ПМД включає виконання таких головних заходів:

• витягування уражених з-під завалів, із сховищ, укриттів, води, бойової техніки;

• гасіння одягу, що горить чи тліє, запалювальних сумішей;

• уведення знеболювальних засобів з шприца-тюбика з ін­дивідуальної аптечки;

• усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл, надання відповідного по­ложення тілу (у разі западання язика, блювання, значної носової кровотечі) і проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) спосо­бом рот до рота і рот до носа;

• тимчасове зупинення зовнішньої кровотечі;

• накладання асептичної пов’язки на рани і обпечені поверхні;

• накладання оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмо­тораксу;

• іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

• надягання протигаза під час перебування на зараженій СДОР (БОР) місцевості;

• уведення антидотів;

• часткове санітарне оброблення;

• застосування антибіотиків, протиблювотних засобів з ін­дивідуальної аптечки.

Долікарська (фельдшерська) допомога

Долікарська (фельдшерська) допомога доповнює ПМД і на­дається з метою запобігання загрозливим для життя наслідкам впливу уражаючих чинників або боротьбі з ними, а також для за­побігання тяжким ускладненням.

Головні заходи Д(ф)Д:

• усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носоглот­ки, у разі потреби уведення повітропроводів, ШВЛ, інгаляція киснем);

• контроль за правильністю і доцільністю накладання джгута або його накладання у разі продовження кровотечі;

• накладання або виправлення накладених пов’язок;

• уведення знеболювальних засобів, антидотів, антибіотиків;

• поліпшення чи накладання транспортної іммобілізації з ви­користанням табельних і підручних засобів;

• уведення серцево-судинних та інших лікарських препаратів за показаннями;

• повторне часткове санітарне оброблення відкритих ділянок шкіри і дегазація одягу, що торкається до тіла;

• зігрівання потерпілих, надання гарячого пиття (за винят­ком поранених у живіт).

У сучасній війні на полі бою досить часто будуть виникати по­ранення.

Пораненням називається будь-яке порушення цілості шкір­них покривів або слизових оболонок. Усі поранення призводять до розладів функції травмованої частини тіла або організму в ці­лому.

Одним з найчастіших і небезпечних наслідків поранення є кровотеча. Крім кровотечі, поранення небезпечне ще й тому, що в рані розвиваються хвороботворні мікроорганізми, що можуть спричиняти такі тяжкі ускладнення, як нагноєння рани, газову гангрену, правець, сепсис тощо. Практично кожна рана містить мікроорганізми, оскільки ушкоджуючі предмети проникають че­рез одяг і покриви тіла (шкіру, слизові оболонки), на яких завжди є різні мікроорганізми.

Класифікація кровотеч.