Ураження рухомих цілей під час стрільби

Батареєю (взводом)

 

Ураження рухомих танків (БМП, БТР) стрільбою батареєю (взводом) здійснюють з розподілом цілей між гарматами. Кожна гармата веде стрільбу самостійно за загальними правилами.

Для ураження рухомої піхоти намічають на шляху руху рубіж та точку прицілювання. Вирахувану установку прицілу та поправку напрямку визначають так само, як і під час стрільби по нерухомих цілях; інтервал віяла призначають не більше 50 м.

Стрільбу на дальностях прямого пострілу і менше в усіх випадках ведуть на постійній установці прицілу, який відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщо стрільба ведеться із систем типу Т-12 бронебійними снарядами – на 300 м).

Якщо можливо, установки для стрільби перевіряють поодинокими пострілами основної гармати та, якщо потрібно, вводять загальні для усіх гармат коректури.

Вогонь відкривають у момент підходу цілі до наміченого рубежу. Стрільбу ведуть на одній установці прицілу і кутоміра серіями швидкого вогню по 2…4 снаряди на гармату.

Коректури вводять за результатами спостережень розривів кожної серії вогню, а також коли ціль виходить із зони розривів.

Дальність коректують зміною точки прицілювання за висотою. Отримавши недоліт, якщо ціль рухається на гармату, або переліт, якщо ціль рухається від гармати, точку прицілювання не змінюють. Отримавши недоліт (переліт), якщо ціль рухається на гармату (від гармати), змінюють точку прицілювання за висотою на половину висоти цілі.

Стрільбу ведуть снарядами з дистанційним підривником (трубкою), осколково-фугасними снарядами з ударним підривником з установкою на осколкову або сповільнену (для отримання рикошетів) дію.

Під час підходу рухомої піхоти на 400…500 м до ВП їх ураження здійснюють снарядами з дистанційною трубкою. Стрільбу ведуть з установкою трубки на „К”. Вогонь починають за нульовими установками прицілу і відбивача панорами. За точку прицілювання беруть верхній зріз цілі.

Стрільбу ведуть серіями швидкого вогню, призначаючи по 2…4 снаряди на гармату.

 

 

Ураження цілей стрільбою ПТРК

 

Стрільбу ПТрк, як правило, ведуть по цілях, які підвищуються над рівнем землі не менше як на 1 м. Перед запуском ракети по нерухомій цілі перехрещення візиру наводять у намічену точку цілі (центр цілі, амбразуру вогневої споруди та ін.).

Під час стрільби по рухомій цілі, якщо її рух фронтальний, перехрещення візира сполучають з центром цілі і здійснюють запуск ракети. За фланговим або рухом цілі під кутом наведення здійснюють так, щоб ціль була помітна на краю поля зору та рухалася до центру поля зору візира.

 

Стрільба ПТКР у ручному режимі

Управління

Під час стрільби по нерухомій цілі після сходу ракети з напрямної подають команди за тангажем або курсом залежно від значення і характеру відповідного відхилення ракети. Якщо є великі відхилення ракети, а також під час стрільби на невеликі відстані команди за тангажем і курсом подають одночасно.

Під час стрільби на дальність до 1000 м ракету вводять у контур цілі безпосередньо після появи її в полі зору візира. У решті випадків після виходу ракети на лінію візування і досягнення стійкого керування, враховуючи положення цілі та рельєф місцевості, поступово, невеликими повільними командами вводять ракету в контур цілі (не пізніше як за 400...700 м до цілі) й утримують у ньому до ураження цілі.

Під час стрільби по рухомих цілях, якщо їх рух фронтальний, перехрещення візиру суміщають із центром цілі і здійснюють запуск ракети. За фланговим або рухом цілі під кутом наведення здійснюють так, щоб ціль була помітна на краю поля зору з боку її руху та рухалася до центру поля зору візира.

Керування ракетою під час стрільби по рухомих цілях здійснюють так само, як і під час стрільби по нерухомій цілі.

Під час стрільби на дальність, яка не перевищує половину максимальної, ракету вводять у контур цілі з боку, в який рухається ціль.

На дальностях стрільби, які перевищують половину максимальної, ракету вводять у контур цілі з того боку, з якого вона рухається (навздогін), а ціль утримують у центральній частині поля зору візира механізмами наведення.

Стрільбу на дальності до 1000 м з переносного комплексу та з виносним пультом управління дозволяється вести без використання візира.

Під час стрільби на дальності більше 1000 м з переносного комплексу та з виносним пультом управління візир використовують після досягнення стійкого польоту ракети.

Стрільбу по освітлених цілях ведуть за загальними правилами, для цього після вводу ракети в поле зору візира її наводять у верхній зріз цілі і утримують на цій висоті до моменту вводу в контур цілі.

Польотний час ПТРК до рубежу цілі може складати 10 с і більше. За цей час атакуючий танк (БМП, БТР) може переміститись на 100...500 м. В той же час на полі бою можуть бути не уразливі ділянки місцевості, тобто зони, знаходячись в яких ціль повністю захована від спостереження. Пуск ракети не проводять, коли ціль знаходиться на межі цієї зони.

Під час стрільби по надводних цілях ракету вводять у контур цілі безпосередньо після її появи в полі зору візира і утримують у ньому до ураження цілі.

Під час стрільби по цілі, яка має невеликі розміри за висотою, ракету наводять у центр верхньої половини цілі; якщо ціль має великі розміри, то ракету наводять у центр цілі.

 

Стрільба ПТРК у напівавтоматичному

Режимі управління

Перед запуском ПТРК перевіряють наявність перешкод. Коли відсутні перешкоди, завдання оператора зводиться до утримання марки (перехрестя) в центрі цілі з максимальною точністю за допомогою ручок пульта управління до ураження цілі. Якщо видимий контур цілі достатньо великий, то марку (перехрестя) візира необхідно утримувати у найбільш уразливій її частині.

Виявивши перешкоди до запуску ПТРК, перевіряють можливість стрільби з відвертанням. Якщо після відвертання візира в бік від цілі перешкода зникає, то, не змінюючи положення візира, здійснюють запуск ракети в напівавтоматичному режимі керування. До підльоту ПТРК до цілі марку візира суміщають із ціллю (найбільш вразливим місцем цілі).

Якщо під час відвертання візира від цілі перешкода не зникає, стрільбу ведуть у ручному режимі керування.

Виявивши перешкоди після запуску ПТРК, керування ракетою продовжують у ручному режимі.

Контроль за результатами стрільби установок ПТРК здійснюють командири, використовуючи особисті спостереження і доповіді підлеглих.

Якщо стрільба ведеться одночасно усіма установками ПТРК взводу, командир взводу може віддати наказ вести спостереження за результатами стрільби водію однієї з установок ПТРК.

Водій-оператор доповідає командиру про результати стрільби після виконання кожного пуску. Командир установки ПТРК доповідає командиру взводу про результати стрільби після виконання поставленого завдання.

Під час стрільби з установок 9П149 за командою командира обслуга переводить ПТРК у бойове положення. Після загорання в окулярі приладу транспаранта “Готов” (через 8-12 секунд) командир натискує кнопку “Пуск” і утримує прицільну марку на центрі цілі до влучення ракети.

Приклад роботи командира взводу і командира гармати під час виконання непланових вогневих завдань з ураження атакуючих танків противника стрільбою прямою наводкою наведено у додатку 14 ПСіУВА-95.

Особливості стрільби прямою

Наводкою в горах

Розраховані установки для стрільби прямою наводкою визначають за загальними правилами. Якщо ціль розташована вище ВП, дозволяється виміряну за допомогою далекоміра дальність до цілі не приводити до горизонту і поправку кута прицілювання на кут місця цілі не враховувати.

Стрільбу ведуть за загальними правилами з урахуванням таких особливостей:

- під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, повернутих у бік ВП, додаткову коректуру прицілу на перевищення розриву над ціллю визначають відповідно до вимог ПСіУВА-95;

- під час розташування цілі біля вершини гори (біля гребеня) розраховану дальність зменшують на 100 – 200 м, щоб отримати перший розрив недолітним, якщо це безпечно для своїх військ. Отримавши недоліт, відмічаються по вирві або стрільбу ведуть шляхом послідовного наближення розривів до цілі, призначаючи коректуру в 100м. Отримавши розрив поблизу цілі або захопивши ціль у 100-м вилку, вводять коректуру 50 м і продовжують стрільбу на ураження;

- при ураженні живої сили і вогневих засобів, розташованих на карнизах (дуже крутих схилах), отримавши розрив нижче карниза, вводять коректуру прицілу на перевищення розриву над ціллю, щоб отримати розрив вище карниза. Установки визначені правильно, якщо під час стрільби на ураження переважна кількість розривів снарядів вище карниза;

- вертикальне переміщення рухомих цілей враховують: при стрільбі на дальність прямого пострілу та менше – наведенням гармати в основу цілі, під час її руху на гармату, та у верхній зріз під час її руху від гармати; при стрільбі на дальність, яка перевищує дальність прямого пострілу, – винесенням точки прицілювання за висотою відбивачем панорами або оптичним приладом.

При ураженні групи танків (БТР, БМП), які йдуть по одній дорозі, вогонь необхідно відкривати по головній машині. Якщо до стрільби залучаються декілька гармат, то раніше призначаються гармата, яка веде вогонь по головній машині, та гармата, яка веде вогонь по останній машині.

 

Особливості стрільби прямою

Наводкою вночі

Для стрільби прямою наводкою вночі на вогневій позиції вживають таких заходів:

- готують прилади, нічні орієнтири, стосовно яких уточнюють сектори вогню гармат (нічними орієнтирами призначають місцеві предмети, які мають вертикальні чіткі обриси (високі дерева, будинки і т. п., які проектуються на фоні неба);

- визначають шляхи виїзду на вогневу позицію;

- для стрільби по танках намічають на танконебезпечних напрямках місця розміщення спостерігачів з освітлювальними засобами;

- встановлюють порядок ведення розвідки при періодичному освітленні місцевості;

- до настання темряви приводять гармату у готовність до стрільби вночі;

- встановлюють приціл, який відповідає дальності до цілі (для стрільби по танках – постійну установку прицілу), та закріплюють прилад освітлення прицільних пристроїв.

Стрільба вночі може вестися із застосуванням нічних прицілів при природному нічному освітленні або звичайних оптичних або панорамних прицілів при штучному освітленні місцевості.

Для стрільби по нерухомих цілях визначають кутоміри або провішують напрямок стрільби. Вогневу позицію займають завчасно або з настанням темряви. Якщо стрільба буде вестися без нічного прицілу і без освітлення цілі, то гармату наводять у ціль до настання темряви, боковий рівень виводять до середини, відмічаються по точці наведення; установки рівня, кутоміра та відбивача записують.

Стрільбу на ураження цілей вночі із застосуванням нічних прицілів при природному нічному освітленні або звичайних оптичних або панорамних прицілів при штучному освітленні місцевості як гарматами, так і ПТРК ведуть за правилами ураження спостережених цілей.

За точку прицілювання для гармат беруть середину цілі, при стрільбі ПТРК після вводу ракети в поле зору візира наводять її у верхній зріз цілі й утримують на цій висоті до моменту введення до контуру цілі (не пізніше ніж за 400 – 700 м до цілі).