Вибір, підготовка та зайняття вогневої позиції

(рубежу розгортання)

Рубіж розгортання та шляхи маневру, як правило, вибирають і підготовлюють завчасно. Вогневі позиції для гармат (установок ПТРК) вибирає командир батареї або командир взводу.

Командир батареї (старший офіцер) на рубежі розгортання проводить з командирами взводів таку роботу:

– вказує умовні найменування місцевих предметів, призначає орієнтири та визначає дальності до них;

– уточнює положення противника, танконебезпечні напрямки;

– доводить завдання, які виконує загальновійськовий підрозділ;

– доводить завдання, які виконує батарея, а також смугу вогню, бойовий порядок та рубежі відкриття вогню;

– вибирає і вказує рубежі розгортання взводів, їх завдання, смуги вогню, додаткові сектори обстрілу, місця укриття тягачів і машин з боєприпасами, порядок їх зайняття, шляхи виїзду, заходи щодо маскування та інженерного обладнання і самооборони;

– вибирає місце свого командно-спостережного пункту;

– дає вказівки на організацію зв’язку зі старшим командиром і командирами взводів;

– вибирає позиції гранатометів, установлює порядок взаємодії між взводами, гарматами і сусідніми протитанковими засобами;

– доводить сигнали управління, сповіщення і порядок дій за ними.

Командир батареї веде робочу карту, складає схему орієнтирів (додаток 3), схему безпосередньої охорони та самооборони (додаток 6), схему протитанкового вогню батареї (додаток 4), схему вогню батареї прямою наводкою (додаток 5).

Командир взводу під час доведення завдань на рубежі розгортання вказує:

– умовні найменування місцевих предметів, орієнтири та дальності до них;

– відомості про противника і можливі напрямки атак його танків та броньованих машин;

– завдання загальновійськового підрозділу;

– завдання взводу, смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню;

– завдання обслугам гармат, вогневі позиції (основні і запасні), сектори обстрілу, порядок відкриття вогню, місця розташування тягачів і машин для боєприпасів, порядок їх зайняття, шляхи виїзду, заходи щодо маскування, інженерного обладнання та самооборони;

– розташування сусідніх протитанкових засобів і порядок взаємодії з ними;

– сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними;

– місце свого командно-спостережного пункту і свого заступника;

– час готовності вогневої позиції до відкриття вогню.

Командир взводу веде робочу карту, таблицю наявності і витрати боєприпасів на ВП. На кожному рубежі розгортання командир взводу складає схему протитанкового вогню взводу (додаток 8), схему орієнтирів (додаток 3).

Командир гармати (установки ПТРК) на рубежі розгортання:

– з’ясовує орієнтири і дальності до них (якщо потрібно, призначає додаткові), виставляє нічні орієнтири;

– вивчає танконебезпечні напрямки;

– з’ясовує місце (вогневу позицію) гармати, укриття для тягача, шляхи виїзду;

– з’ясовує завдання гармати, сектори обстрілу, порядок відкриття вогню, взаємодії з сусідніми гарматами, сигнали управління, сповіщення і порядок дій за ними;

– організовує інженерне обладнання вогневої позиції, її маскування, розчищення секторів обстрілу і шляхів виїзду;

– організовує у районі розташування підготовку гармати і боєприпасів до стрільби.

Командир гармати на ВП веде такі документи:

– запис стрільби КГ (додаток 9);

– таблицю індивідуальних поправок;

– картку вогню гармати (додаток 10).

Батарея (взвод) займає рубежі розгортання, як правило, вночі, приховано від наземної та повітряної розвідки противника, по раніше розвіданому маршруту.

Для установки ПТРК на кожній ВП вибирають і обладнують місце для виносного пульта.

Під час розгортання на підготовленому рубежі (вогневій позиції) командир батареї (старший офіцер) уточнює завдання командирам взводів і наказує зайняти вогневу позицію. Командири взводів доводять завдання командирам гармат на зайняття вогневої позиції і керують її зайняттям.

Залежно від обстановки та умов місцевості вогневу позицію займають окремо кожною гарматою або всіма гарматами одночасно.

На вогневу позицію виїжджають на збільшених швидкостях. За командами командирів гармати займають указані місця і готуються до ведення вогню прямою наводкою. Тягачі по команді командирів гармат відводяться в указані місця. Командир відділення тяги організовує кругову оборону місця розташування тягачів силами водіїв. З виходом батареї (взводу, гармати, установки ПТКР) на вогневі позиції встановлюється нагляд за цілями противника.

Під час зайняття вогневої позиції і підготовки гармати до ведення вогню командир гармати зобов’язаний:

- підготувати гармату і боєприпаси до стрільби;

- довести (уточнити) обслузі завдання гармати, сектори обстрілу, орієнтири і дальності до них;

- організувати спостереження за противником;

- з’ясувати місця розташування сусідніх вогневих засобів;

- доповісти командиру взводу про готовність до ведення вогню.

Під час розгортання у бойовий порядок з маршу, коли вибір та підготовка рубежу розгортання завчасно не проводилися, командир батареї (взводу) після прибуття у зазначений район або після отримання завдання (команди) на розгортання у бойовий порядок у ході маршу за наявності часу і залежно від обставин:

- зупиняє колону в укритому місці, оцінює місцевість, намічає місця розгортання взводів (гармат), смугу вогню взводів (сектори обстрілу), орієнтири, місце КСП батареї (взводу), місце тягачів та машин з боєприпасами;

- викликає командирів взводів (гармат), ставить завдання на розгортання у бойовий порядок і підготовку до ведення вогню;

- розгортає КСП батареї (взводу), спостерігає за противником і місцевістю.

Якщо командир батареї (взводу) знає, де на місцевості планується рубіж розгортання, або визначив це самостійно під час руху, а також при раптовому нападі танків, коли час для розгортання обмежений, він може проводити розгортання батареї (взводу) без попередньої зупинки колони батареї (взводу), в установленому раніше порядку. Варіанти розгортання у бойовий порядок можуть бути різні. Відстань між взводами (гарматами) зазначається у метрах.

Приклад. Командир батареї подав команду “До бою, кутом назад, 300”.

За цією командою взводи продовжують рух. Перший взвод розгортається праворуч попереду від місця зупинки командира батареї на відстані 300 м; на тій самій відстані ліворуч попереду – третій взвод, а другий взвод – поблизу зупинки командира батареї.

Приклад. Командир взводу подав команду ” До бою, уступом вперед, першій – 150, третій – 100 ”.

За цією командою гармати продовжують рух. Перша гармата займає вогневу позицію праворуч попереду від місця зупинки командира взводу на відстані 150 м, третя гармата ліворуч позаду на відстані 100 м, друга – поблизу командира взводу.

Смуги вогню взводам (сектори обстрілу гармат), орієнтири та інші дані, як правило, доводяться командиром батареї (взводу) по радіо або голосом.

Якщо артилерійська батарея (взвод) виділена для ураження цілей прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки, командир батареї (старший офіцер батареї, командир взводу) виводить батарею (взвод) на підготовлену ВП у ніч перед наступом або з початком артилерійської підготовки атаки. Додатково він проводить такі заходи:

- знаходить на місцевості і вказує командирам взводів (гармат) цілі, які потрібно уразити у першу чергу, їх номери та дальності до них, а також складає схему вогню батареї (взводу) прямою наводкою;

- визначає місця найближчих сховищ для гармат до зайняття вогневої позиції;

- вказує кількість боєприпасів, які належить викласти на вогневій позиції, витрату і порядок їх поповнення;

- вказує час зайняття вогневої позиції, час і порядок виконання вогневих завдань;

- дає вказівки на знищення виявлених нових цілей;

- визначає маршрут подальшого руху або місце збору батареї (взводу) після виконання вогневих завдань.

Командир гармати після отримання завдання на ураження цілей прямою наводкою у період артилерійської підготовки атаки зобов’язаний:

- з’ясувати положення противника, своїх військ і отримане завдання;

- уточнити вогневу позицію гармати, сховище для тягача та місце укриття гармати до виходу її на вогневу позицію;

- розрахувати установки для стрільби по цілі (цілях);

- провести технічну підготовку гармати до стрільби;

- організувати роботу щодо обладнання та маскування гарматного окопу і розчищення сектора обстрілу.

Після відбиття атаки противника командир батареї (взводу, гармати, установки ПТРК) зобов’язаний поповнити запас боєприпасів (ракет), відновити інженерне обладнання своєї ВП, бойовий стан техніки.

Правила подачі команд

Під час доведення вогневого завдання цілевказання проводять від місцевих предметів та орієнтирів. Цілевказання повинне бути чітким, коротким, зрозумілим і забезпечувати швидке знаходження цілі на місцевості. Всі розрахунки для цілевказань робить той, хто дає цілевказання. При передачі цілевказівок від орієнтирів або місцевих предметів указують номер орієнтира та положення цілі стосовно цього орієнтира, наприклад: „Лівий край узлісся, гармата під темним кущем”, або орієнтир третій, вправо 40, вище 5 – кулемет”. Якщо ціль добре спостерігається або була вказана раніше, додаткових вказівок не потрібно, командують тільки її найменування, наприклад: „Ціль 105, танк”. В окремих випадках цілевказання проводяться безпосереднім наведенням приладу (візира), перехрестя панорами у ціль.