Обов’язки посадових осіб підрозділів

Протитанкової артилерії

Командир батареї несе повну відповідальність за бойову готовність, підготовку взводів, успішне виконання ними отриманих завдань.

Він зобов’язаний:

– постійно знати обстановку;

– встановити надійний зв’язок з підлеглими взводами, знати їх положення, стан та можливості;

– особисто вести розвідку;

– підтримувати постійний зв’язок і безперервну взаємодію із загальновійськовим підрозділом;

– своєчасно приймати рішення і ставити завдання підлеглим;

– організовувати всебічне забезпечення бойових дій і захист від ЗМУ, ВТЗ і запалювальної зброї;

– вимагати від підлеглих неухильного виконання отриманих завдань.

 

З отриманням бойового завдання командир батареї:

– з’ясовує отримане завдання;

– визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки батареї до виконання поставленого завдання;

– проводить розрахунок часу;

– організовує підготовку батареї до бойових дій, розвідку противника і рубежів розгортання;

– оцінює обстановку;

– приймає рішення і доводить його до командирів взводів;

– організовує всебічне забезпечення бойових дій, управління і виховну роботу;

– бере участь у роботі на місцевості, яку проводить командир дивізіону;

– віддає усний бойовий наказ;

– організовує взаємодію із загальновійськовим підрозділом і підрозділами артилерійської розвідки;

– контролює готовність батареї до виконання поставлених завдань і доповідає командиру дивізіону.

Під час підготовки до маршу командир батареї:

– отримує і з’ясовує завдання;

– визначає заходи, які необхідно провести негайно;

– проводить розрахунок часу;

– організовує підготовку підрозділів до маршу;

– оцінює обстановку;

– приймає рішення;

– організовує всебічне забезпечення маршу, управління та виховну роботу;

– віддає бойовий наказ;

– здійснює контроль за підготовкою підрозділів до маршу;

– в установлений час доповідає командиру дивізіону про готовність до маршу.

Старший офіцер батареї керує бойовою підготовкою протитанкових взводів та відповідає за їх стан і бойову готовність, підготовку й успішне виконання ними бойових завдань.

Він зобов’язаний:

– після отримання та з’ясування завдання довести його до підлеглих;

– вибирати рубежі розгортання та вогневі позиції, організовувати їх підготовку для зайняття взводами;

– готувати матеріальну частину артилерії, боєприпаси, пристрої, артилерійські тягачі до виконання поставлених завдань;

– своєчасно розгортати вогневі взводи на рубежі розгортання і доповідати про готовність командиру батареї;

– організовувати та проводити технічну підготовку гармат;

– контролювати готовність гармат до виконання вогневих завдань;

– управляти взводами під час виконання вогневих завдань, вживати заходів щодо підвищення точності вогню;

– поповнювати запаси матеріальних засобів;

– вести облік наявності і витрат боєприпасів та доповідати командиру батареї про витрату і поповнення боєприпасів;

– підтримувати надійний зв’язок із командиром батареї;

– організовувати безпосередню охорону і самооборону взводів, інженерне обладнання та маскування рубежу розгортання (вогневої позиції), захист від зброї масового ураження та високоточної зброї;

– готувати взводи до бойової роботи вночі;

– вимагати виконання особовим складом взводів заходів безпеки, правил експлуатації озброєння, техніки і приладів та своєчасно проводити заходи щодо усунення недоліків;

– своєчасно і правильно вести робочу карту та необхідні бойові документи.

Командир протитанкового взводу (взводу ПТРК) керує бойовою роботою взводу, виконує вказівки СОБ (командира батареї) і відповідає за виконання поставлених взводу вогневих завдань, стан і бойову готовність взводу, підготовку бойових дій взводу, правильне використання, зберігання озброєння, бойової техніки, тягачів, боєприпасів та майна взводу.

Крім того, організовує отримання, надійну охорону, зберігання і сортування боєприпасів та розподіл їх між гарматами (установками ПТРК).

Командир протитанкового взводу повинен знати обов’язки СОБ і за його відсутності виконувати їх.

Командир гармати (старший оператор) керує бойовою роботою обслуги, виконує вказівки СОБ (командира взводу) і відповідає за постійну готовність обслуги(екіпажу) до виконання поставлених завдань, точність вогню, технічний стан гармати (ПТРК) та артилерійського тягача, за виконання обслугою (екіпажем) поставлених завдань.

Він зобов’язаний:

– постійно стежити за готовністю матеріальної частини до бойового використання, своєчасно та якісно виконувати заходи з підготовки її до стрільби;

– керувати та контролювати роботу обслуги (екіпажу) під час зайняття вогневої позиції та підготовці гармати (ПТРК) і боєприпасів до ведення вогню, а також при ведення вогню і залишенні вогневої позиції;

– керувати роботою обслуги з інженерного обладнання і маскування вогневої позиції гармати (ПТРК);

– своєчасно і правильно вести документацію;

– доповідати СОБ (КВ) про виконання його розпоряджень і команд.

Військовослужбовці, які входять до складу обслуги, називаються номерами; кожний номер обслуги виконує певні обов’язки. Кількість номерів обслуги залежить від системи гармати (додаток 2).

Якщо є некомплект (вихід зі строю) номерів обслуги, командир гармати (екіпажу) розподіляє обов’язки відсутніх номерів між наявним складом обслуги (екіпажу).

На відкритій ВП ведуться такі документи:

а) командиром батареї:

– робоча карта;

– схема орієнтирів (додаток 3);

– схема протитанкового вогню батареї на рубежі розгортання (додаток 4).

– схема вогню прямої наводки батареї (додаток 5).

б) старшим офіцером батареї (командиром взводу):

– робоча карта;

– запис стрільби СОБ;

– схема безпосередньої охорони та самооборони взводів на позиції (додаток 6);

– таблиця наявності і витрат боєприпасів на ВП (додаток 7);

– схема протитанкового вогню взводу на кожному підготовленому рубежі розгортання (додаток 8);

– схема орієнтирів (додаток 3).

в) командиром гармати:

– запис стрільби КГ(додаток 9);

– картка вогню гармати (додаток 10).

г) радіотелефоністом:

– журнал радіотелефоніста.

Усі документи повинні відпрацьовуватися точно, своєчасно й у повному обсязі з відповідною штабною культурою.

 

Розділ 2

ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ ТА УПРАВЛІННЯ

ВОГНЕМ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ

Загальні положення

Підготовка стрільби та управління вогнем проводиться з метою безперервного підтримання артилерійських підрозділів у стані постійної готовності до найбільш ефективного виконання вогневих задач. Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою містить:

– розвідку і визначення танконебезпечних напрямків;

– вибір і підготовку ВП, призначення смуг вогню (секторів обстрілу), рубежів відкриття вогню;

– технічну підготовку;

– визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних і визначення установок для стрільби;

– організацію стрільби та управління вогнем.

 

 

Розвідка і визначення

Танконебезпечних напрямків

Під час організації і ведення розвідки противника в підрозділах, виділених для стрільби прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки, особливу увагу звертають на детальне вивчення місцевості у смузі вогню (секторах обстрілу), вибір орієнтирів та вимірювання відстаней до них. Для успішного вирішення вогневих завдань у цей період необхідно чітко з’ясувати положення та характерні ознаки раніше розвіданих цілей, визначити дальності до них і оцінити їх положення стосовно місцевих предметів. До початку артилерійської підготовки і вході її продовжується розвідка нових цілей і ведеться безперервне спостереження раніше виявлених цілей.

Якщо підрозділ діє у складі протитанкового резерву, то під час організації і ведення розвідки противника особлива увага надається виявленню найбільш імовірних напрямків атаки (контратаки) танків і БМП, тобто визначаються танконебезпечні напрямки. Також, як і під час підготовки стрільби по нерухомих цілях, на кожному рубежі розгортання ретельно вивчають місцевість, визначають орієнтири і відстані до них.

Розвідку противника ведуть командири всіх ступенів, розвідники з КСП дивізіону (батареї, взводу), використовуючи оптичні, електронно-оптичні та інші технічні засоби розвідки. Командири гармат і номери обслуги у призначеному секторі обстрілу ведуть розвідку візуально або з використанням денних і нічних прицілів.

В умовах достатньої видимості, з метою забезпечення прихованості розміщення бойових порядків підрозділів, розвідка повинна вестися за допомогою оптичних приладів. Засоби технічної розвідки у цих умовах не доцільно використовувати. У нічних умовах для розвідки використовуються прилади нічного бачення (нічні приціли), а за їх відсутності – звичайні прилади при штучному освітленні місцевості. В умовах обмеженої видимості для визначення рухомих об’єктів противника використовуються технічні засоби розвідки.

Цілевказання можуть здійснюватися: від орієнтира (місцевого предмета) і наведенням приладу (прицілу) у ціль. Командир батареї (взводу) дає цілевказання, як правило, від орієнтира, а КГ навіднику – безпосереднім наведенням приладу (прицілу, панорами) в ціль або від орієнтира (місцевого предмета). Цілевказання командиру батареї можуть даватися по карті.

Під час організації самооборони ВП розвідка противника ведеться спостерігачами з метою недопущення раптового нападу піхоти і танків противника на ВП.