Особливості підготовки та дій батальйону (роти) під час ведення

Бригадою маневреної оборони

191. У ході підготовки батальйону (роти) до дій у маневреній обороні командир батальйону (роти) повинен виконувати всі ті самі заходи, що і під час організації оборони в першому ешелоні бригади (полку), крім того він більш ретельно визначає: порядок ВУП з граничних відстаней і не допустити швидкого переходу в атаку його головних сил; можливі напрямки маневру підрозділами і вогнем з метою недопущення обходу району оборони батальйону (ротних опорних пунктів); порядок виходу з бою (склад підрозділів прикриття, район збору і послідовність виходу з нього підрозділів); порядок здійснення маневру на інший рубіж, місця вогневих засад і влаштування загороджень і руйнувань.

Під час постановки завдань командир батальйону (роти) у бойовому наказі додатково вказує підлеглим порядок виходу з бою, район збору батальйону (роти) і шляхи маневру на наступний рубіж.

Після знищення повітряного десанту противника батальйон (рота) висувається в призначений район у готовності до знищення нових десантів або до виконання інших завдань.

192. Бойовий порядок батальйону може бути в один або у два ешелони з виділенням резерву або бронегрупи. Більша частина штатних і доданих батальйону вогневих засобів додається ротам. Вогневі засоби розташовуються таким чином, щоб мати можливість вести вогонь перед фронтом більшістю вогневих засобів, починаючи з граничних відстаней, прострілювати проміжки з сусідніми опорними пунктами, прикривати відхід рот першого ешелону вогнем підрозділів прикриття і відведених у глибину підрозділів.

193. Перед переднім краєм оборони батальйону може виставлятися бойова охорона, висилатися розвідувальний орган, на ймовірних напрямках висування противника влаштовуються інженерні загородження і організовуються вогневі (розвідувальні) засідки.

194. У ході ведення оборонного бою у міру підходу противника батальйон діями вогневих засідок і бойової охорони, а потім вогнем усіх засобів, починаючи з граничних відстаней, завдає йому втрат, змушує противника розгорнути головні сили і наступати в невигідному для нього напрямку. Окремі спроби противника обійти район оборони (опорні пункти) не допускаються маневром резерву (бронегрупи) на ці напрямки для зайняття вогневого рубежу або проведення раптової короткої контратаки, а також маневром вогнем артилерії, яка залишилася в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

Бій за утримання кожної позиції, опорного пункту характеризується завзятістю та ведеться з метою тривалого стримування противника, який наступає, виснаження його сил і завдання йому великих втрат. Командир батальйону (роти) вправно використовує маневр вогнем і підрозділами, загородження і зруйнування, з метою недопущення захоплення противником з ходу опорних пунктів рот першого ешелону.

З отриманням наказу на відхід батальйон здійснює вихід з бою. Перед відходом або під час його здійснення батальйон може контратакувати противника резервом і підрозділами, щонайперше танковими, які зняті з позицій, що не атакуються, з метою зупинити його просування на найбільш загрозливих напрямках.

Для протидії охопленням, обходам і ударам противника, який прорвався, під час здійснення маневру на наступний рубіж від батальйону виділяється тильна, а за потреби і бокові похідні застави. Використовуючи заздалегідь створені на шляху маневру загородження, застосовуючи вогневі засади, похідні застави вогнем з місця і з ходу затримують просування противника до зазначеного командиром батальйону часу. Повітряний десант противника, який висадився на шляху маневру, знищується або після блокування обминається.

У ході маневру батальйон проходить через рубіж, який обороняється іншими підрозділами бригади (полку). Для забезпечення пропуску батальйону завчасно організовується взаємодія.

Вийшовши на наступний рубіж, батальйон негайно займає оборону і проводить заходи щодо відновлення боєздатності. Бій на новому рубежі батальйон веде так само, як і на попередньому.

Особливості підготовки та ведення оборонного бою

під час виходу з бою і відходу

 

195. Відхід батальйону (роти) проводиться тільки за наказом старшого командира з метою виведення підрозділів з-під ударів сил противника, що переважають, і зайняття більш вигідного положення. Він може бути вимушеним або навмисним.

Вимушений відхід застосовується за умов, коли немає можливості наявними силами і засобами утримати зайнятий район оборони (опорний пункт) і створюється реальна загроза оточення та знищення підрозділів, які обороняються.

Навмисний відхід організовується з метою створення сприятливих умов для подальших дій. Відхід повинен проводитися організовано і планомірно, щоб не перетворитися на втечу і не відкрити фланги сусідніх підрозділів, виведених з-під удару противника. Відхід повинен бути ретельно підготовлений і здійснений організовано і приховано, зі своєчасним виходом батальйону (роти) в боєздатному стані в установлений район або з зайняттям зазначеного району оборони (опорного пункту). Це потребує від командирів підрозділів передбачливості, самовладання і твердості в діях, а від особового складу – великої стійкості та організованості під час виконання поставлених завдань.

196. Батальйон (рота) здійснює відхід у складі бригади (полку) відразу на кінцевий рубіж (у визначений район) у похідному порядку або може бути призначений в ар’єргард із завданням затримати противника, який наступає, на час, необхідний для відходу головних сил бригади (полку). Для забезпечення виходу батальйону (роти) з бою виділяються підрозділи прикриття. У цьому випадку до складу бойової охорони можуть бути призначені танкова або механізована рота (взвод) із засобами підсилення.

197. Під час організації виходу з бою і відходу, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: кінцевий рубіж (район) відходу і час його зайняття; склад підрозділів прикриття, які забезпечують вихід з бою і бойову охорону; порядок виходу з бою головних сил; район збору; напрямок або маршрути відходу; порядок евакуації поранених і хворих, а також пошкодженого (несправного) озброєння і техніки.

198. Під час постановки завдань командир батальйону (роти) у бойовому наказі вказує:

підрозділам головних сил – мету відходу, завдання, порядок виходу з бою, напрямок або маршрути відходу, район збору батальйону і час виходу до нього, рубежі – вихідний і регулювання та час їх проходження, а також кінцевий рубіж (призначений район) відходу і до яких дій бути готовими;

підрозділам прикриття, які забезпечують вихід з бою, – склад, завдання, час, до якого вони повинні утримувати позиції, які займають, порядок їх подальших дій;

артилерійським, гранатометному підрозділам і підрозділам ППО, іншим вогневим засобам, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира, – завдання і порядок відходу;

підрозділам бойової охорони – склад і завдання.

Під час організації взаємодії командир указує порядок виходу з бою та відходу підрозділів, вивезення (винесення) поранених і хворих, евакуації несправного озброєння і техніки; узгоджує дії підрозділів прикриття і бойової охорони, порядок їх відходу, зруйнування важливих об’єктів, улаштування загороджень, а також порядок підтримки їх вогнем артилерії.

199. Відхід проводиться вночі або в інших умовах обмеженої видимості, але може здійснюватися і вдень. При цьому особлива увага повинна приділятися ППО та боротьбі з танками противника.

З початком виходу батальйону (роти) з бою підрозділи прикриття залишаються на позиціях, які займають, до вказаного їм часу або сигналу і ведуть такі самі дії, які передували виходу з бою. Управління цими підрозділами здійснюється одним з командирів рот (взводів), який підпорядкований безпосередньо командиру батальйону (роти) і підтримує з ним зв’язок.

Підрозділи прикриття відходять за наказом (сигналом) командира батальйону (роти) раптово і всі одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне переслідування, підрозділи прикриття, стримуючи його просування, відходять перекатами послідовно з рубежу на рубіж, руйнують мости (переправи) і ділянки доріг, а також влаштовують мінно-вибухові та інші загородження на напрямках руху противника.

Під час виходу з бою в умовах активних дій противника батальйон (рота) вогнем усіх засобів завдає йому ураження, а за потреби може частиною сил або у повному складі раптово контратакувати з метою зупинити противника, а потім під прикриттям виділених підрозділів, вогню артилерії, гранатометів, загороджень і аерозолів (димів) швидко вийти з бою.

Прикриття батальйону від ударів з повітря здійснюється з поетапним послідовним переходом підрозділів ППО на визначені рубежі.

У районі збору командир батальйону (роти) уточнює ротам (взводам) і засобам підсилення завдання на відхід, організовує розвідку та охорону.

200. Бойова охорона батальйону (роти) під час відходу здійснюється силами і засобами, що виділяються, які вогнем та діями затримують просування противника до вказаного командиром батальйону часу. Ці сили і засоби за наказом командира батальйону можуть також застосовуватися для руйнування мостів (переправ), ділянок доріг, влаштування мінно-вибухових та інших загороджень.

201. Батальйон, який призначений в ар’єргард, завчасно займає оборону на вказаному рубежі та утримує його до встановленого часу або до наказу на відхід. Ар’єргард повинен за будь-яких умов забезпечити відрив головних сил бригади (полку) від противника та організований їх відхід.

Відхід ар’єргарду здійснюється за дозволом командира бригади (полку) послідовно з рубежу на рубіж або перекатами, коли частина підрозділів відходить на наступний рубіж, займає на ньому позиції на широкому фронті і забезпечує відхід інших підрозділів батальйону. Під час відходу широко застосовуються вогневі засади, загородження і зруйнування. Після виконання завдання ар’єргард діє за вказівкою командира бригади (полку).

202. Підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону, які не задіяні в безпосередньому забезпеченні виходу з бою, завчасно виводяться в призначений район. Пошкоджене (несправне) ОВТ, поранені та хворі евакуюються заздалегідь.

Підрозділи прикриття забезпечуються додатковим запасом ракет, боєприпасів і санітарним транспортом.

 

Особливості підготовки та ведення оборонного бою в оточенні

 

203. Бій в оточенні – різновид оборони, коли противник перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу та відсутня можливість зв’язку зі своїми військами наземним або морським шляхом.

До оборони в оточенні батальйон (рота) переходить вимушено: в обороні – у результаті прориву противника на флангах або у смугах дій сусідів, а також після висадження (викиду) у тил повітряного (аеромобільного, морського) десанту; у наступі – під час дій у відриві від головних сил як передовий загін (головна похідна застава), авангард, рейдовий (спеціальний обхідний) загін; при відході – коли темп переслідування противника вище темпу відходу наших військ.

Навмисно до оборони в оточенні батальйон (рота) переходять для утримання важливих ділянок (районів) місцевості з завданням сковування сил противника.

204. Під час ведення тактичних дій повинна проводитися рішуча протидія спробам противника здійснити оточення. З цією метою командир батальйону (роти) зобов’язаний: постійно вести розвідку на флангах, стиках і проміжках, надійно забезпечувати їх протитанковим вогнем; прагнути не тільки запобігти оточенню, але і розгромити підрозділи противника, які обходять; організувати зосередження вогню всіх засобів (особливо протитанкового) на загрозливих флангах; вчасно перегрупувати сили і засоби, щонайперше танки і БМП, висувати на загрозливий напрямок другий ешелон (резерв); не допускати розчленування бойового порядку батальйону (роти) і виходу противника на фланги і в тил; у взаємодії з силами старшого командира сміливо, швидко і рішуче контратакувати підрозділи противника, що обходять, у фланг і в тил, використовуючи вогонь артилерії і допомогу сусідів.

205. Батальйон (рота) під час ведення бою в оточенні, активними і рішучими діями повинен скувати якнайбільше сил противника і бути готовим тривалий час вести дії у відриві від головних сил.

Під час ведення бою в оточенні батальйон (рота) повинен міцно утримувати займаний район (опорний пункт), запобігати розчленуванню оточених підрозділів, не втрачати безпосереднього зіткнення з противником і не допускати зосередження своїх підрозділів на невеликій ділянці місцевості, де вони легко можуть бути уражені ударами всіх видів зброї противника. Для цього командир батальйону (роти) зобов’язаний: створити суцільний фронт кругової оборони, надійно забезпечити стики між підрозділами і міцно утримувати займаний район (опорний пункт); підпорядкувати собі підрозділи, які не входять до складу батальйону (роти), але опинилися в оточенні, і поставити перед ними завдання; підтримувати високий бойовий дух у підрозділах, організованість і постійну бойову готовність; якщо можливо, установити і підтримувати взаємодію з підрозділами, які діють поза оточенням, і вчасно позначити положення підпорядкованих підрозділів для своєї авіації; вогнем усіх засобів та участю в контратаках, проведених старшим командиром, протидіяти атакам противника, які спрямовані на розчленування бойового порядку, і знищувати противника, що вклинився в оборону; швидко і приховано маневрувати підрозділами, вогневими засобами, особливо танками і БМП, перекидаючи їх на загрозливі напрямки, та вчасно відновлювати резерв; забезпечити посадку вертольотів у розташуванні своїх підрозділів та організувати прийом і збір вантажів, що викидаються з літаків; встановити жорсткий режим витрат ракет, боєприпасів, медикаментів, продовольства і пального.

206. Батальйон (рота) може вести бій в оточенні у складі бригади, полку (батальйону) або самостійно.

207. Під час ведення бою в оточенні у складі бригади (полку, батальйону) батальйон (рота) діє так само, як і під час ведення позиційної оборони.

Побудова оборони батальйону (роти) включає ті самі елементи, що й за звичайних умов.

Бойовий порядок будується в один ешелон з виділенням загальновійськового резерву. Перший ешелон батальйону (роти) під час бою в оточенні призначений для утримання фронту оточення, недопущення розчленування підрозділів, які перебувають в оточенні, знищення противника перед переднім краєм і при вклиненні в оборону, утримання зайнятих позицій і створення умов для прориву і виходу з оточення. Загальновійськовий резерв і бронегрупи займають визначені для них райони зосередження, які забезпечують маневр на танконебезпечні напрямки. Мінометна батарея та інші артилерійські підрозділи готують вогневі позиції, які забезпечують завдання ударів по всіх напрямках. Частина артилерії виділяється для стрільби прямою наводкою.

Підрозділ ППО здійснює прикриття спостережного пункту та головних сил батальйону на найбільш імовірних напрямках завдання ударів засобами повітряного нападу противника.

Система опорних пунктів і вогневих позицій батальйону (роти) під час ведення бою в оточенні будується з опорою на суцільну (кільцеву) оборонну позицію. Якщо до кругової оборони перейти не вдається, система опорних пунктів і вогневих позицій будується з опорою на окремі опорні пункти рот (взводів), що перекривають найбільш імовірні напрямки дій противника. Проміжки між ними прикриваються вогневими засідками, інженерними загородженнями і вогнем танків, БМП, артилерії. У систему оборонних позицій і районів включаються райони (місця) розміщення підрозділів технічного забезпечення і тилу, які обладнуються як опорні пункти.

Система вогню батальйону (роти) під час ведення бою в оточенні повинна забезпечувати ураження противника перед фронтом оборони та в її глибині, максимально використовувати вогневі можливості бойових машин, ПТРК, стрілецької зброї і враховувати вогневе ураження, яке здійснюється старшим командиром.

Під час ведення бою в оточенні загородження на напрямку ймовірного головного удару противника, танкодоступних напрямках, у проміжках між опорними пунктами рот (взводів) влаштовуються з найбільшою щільністю.

208. Розвідка під час ведення бою в оточенні ведеться всіма силами і засобами підрозділів, що перебувають в оточенні, та повинна встановити час, напрямки ударів противника та його склад і вчасно розкрити підхід його резервів.

209. Основна частина підготовки до бою в оточенні проводиться завчасно під час її організації. Опорні пункти підрозділів готуються до кругової оборони. Особлива увага приділяється організації системи вогню і фортифікаційному обладнанню району оборони (опорних пунктів).

У разі виникнення загрози оточення командир батальйону (роти) уточнює своє раніше прийняте рішення на бій (дії) або приймає нове.

Під час оцінювання обстановки командир батальйону (роти) додатково повинен вивчити стан, можливості та забезпеченість підрозділів, які не входять до складу батальйону (роти) і тимчасово йому підпорядковані, але опинилися в оточенні. У замислі на бій в оточенні він визначає: напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи недопущення звуження фронту оточення і розчленування оборони (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити, з вказівкою порядку вогневого ураження і дій підрозділів); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

Бойові завдання підпорядкованим підрозділам ставляться короткими розпорядженнями. Під час організації системи вогню в бойових завданнях вказується більша, ніж за звичайних умов, кількість запасних позицій вогневих засобів, рубежів дій (позицій) бронегрупі, гранатометному і протитанковому підрозділам, а також встановлюється ліміт витрат боєприпасів. До підпорядкованих командирів доводиться порядок взаємодії, а за потреби і питання всебічного забезпечення.

Під час організації взаємодії, крім звичайних питань, командир батальйону (роти) погоджує дії рот (взводів), вогневих засобів, бронегрупи. Вогневих засідок і резерву під час завдання противником ударів з декількох напрямків, розсічення бойового порядку.

Під час організації технічного і тилового забезпечення визначається наявність матеріальних засобів і жорстко лімітується їх витрата; визначається порядок приймання вантажів, що доставляються повітрям, збирання і використання озброєння, військової техніки й інших матеріальних засобів противника.

 

210. Основні зусилля штабу батальйону під час ведення бою в оточенні зосереджуються на встановленні взаємодії з підрозділами, які діють поза оточенням і вищим штабом; координації зусиль розвідувальних органів на визначенні напрямків дій противника, уточненні його складу; збиранні та аналізі даних обстановки; доведенні завдань до підпорядкованих підрозділів.

211. Початком бою в оточенні вважається момент створення противником суцільного фронту оточення.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів батальйону (роти). У разі вклинення противника командир батальйону (роти) вживає всі заходів, щоб зупинити його просування діями загальновійськових підрозділів першого ешелону, завданням йому вогневого ураження діями підрозділів із засідок, висуває на загрозливий напрямок бронегрупу, гранатометний, протитанковий підрозділи і резерв. За сприятливих умов становище відновлюється проведенням контратаки.

Якщо противник вклинився на декількох ділянках, уживають всіх заходів для його знищення на найбільш небезпечному напрямку, а на інших ділянках – щодо недопущення його подальшого просування.

212. Батальйон (рота) веде бій в оточенні доти, поки це необхідно або доцільно. За виникнення сприятливих умов і з дозволу (за наказом) старшого командира готується і здійснюється прорив і вихід з оточення.

 

Особливості підготовки та ведення оборонного бою

на водній перешкоді

 

213. Мета оборони водних перешкод – відбити наступ противника, завдати йому ураження під час висування, розгортання та форсування; утримати важливі райони на ділянках, які доступні для форсування, а в разі переправи знищити його на своєму березі. До оборони водної перешкоди підрозділи можуть переходити завчасно, ще до початку бойових дій, а в ході бойових дій – після відходу, ведення маневреної оборони та за інших умов.

214. Оборона водної перешкоди батальйоном (ротою) будується, як правило, на одному березі.

215. Бойовий порядок батальйону (роти) будується у два або один ешелони.

Під час побудови бойового порядку в один ешелон виділяється потужний резерв.

Другий ешелон (резерв) розташовується ближче до переднього краю оборони, ніж за звичайних умов, у районі, що забезпечує швидкий і прихований вихід до ділянок, зручних для форсування водної перешкоди противником. Основні зусилля батальйон (рота) зосереджує на тривалому утриманні цих ділянок.

216. Передній край оборони призначається якнайближче до урізу води, іноді він може бути віднесений від берега на більш вигідний рубіж. У цьому випадку на березі виставляється бойова охорона і влаштовуються інженерні загородження.

Система вогню організується так, щоб підступи до водної перешкоди, дзеркало води, особливо зручні для форсування броди і ділянки прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому частина танків, БМП, протитанкових та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега.

На ділянках, де можливе форсування противником водної перешкоди, особливо танками вбрід і під водою, створюється найбільша щільність протитанкового вогню, влаштовуються загородження та організуються вогневі засідки. Крім того, готується вогонь по своєму березі на випадок відбиття противника, який переправився.

217. Під час організації оборони водної перешкоди командир батальйону (роти) вивчає стан берегів, визначає ширину, глибину, швидкість течії і властивості дна, наявність бродів і ділянок, які доступні для форсування противником.

218. Для розвідки противника в батальйоні (роті) організовується безперервне спостереження, особливо за зручними для форсування ділянками та за підступами до них. За відсутності безпосереднього зіткнення з противником на протилежний берег водної перешкоди висилаються розвідувальні органи і посилена бойова охорона. Усі місцеві засоби для переправи (човни, плоти, пороми) збираються на своєму березі і охороняються, а якщо зібрати їх неможливо, знищуються.

219. Вогневі засоби не повинні виявляти себе до початку форсування водної перешкоди противником. Підрозділи розвідки противника знищуються вогнем спеціально виділених засобів з тимчасових позицій, а групи, які переправилися, захоплюються в полон або знищуються.

З початком форсування противником водної перешкоди вогнем усіх засобів знищуються його засоби для переправи, жива сила, озброєння і техніка з метою не допустити висадки противника на берег.

У разі висадки противника на берег він негайно знищується зосередженим вогнем усіх засобів, а за сприятливих умов і рішучою контратакою. Контратака повинна проводитися раніше, ніж за звичайних умов, щоб не дати противнику можливості закріпитися на захопленому березі.

220. З метою утримання на водній перешкоді мостів, переправ і зручних для форсування ділянок, батальйон (рота) самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами може оборонятися і на протилежному березі. У цьому випадку створюється передова (передмостова) позиція. Під час підготовки її оборони особливу увагу приділяють організації протитанкового вогню, ППО і забезпеченню флангів. Для підвищення стійкості оборони відкритий фланг (фланги) повинен примикати до водної перешкоди і прикриватися загородженнями. У підрозділах створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства і медикаментів. Дії батальйону (роти) під час оборони на протилежному березі повинні вирізнятися особливою стійкістю і завзятістю.

 

Особливості підготовки та ведення оборонного бою

на морському узбережжі

 

221. Оборона морського узбережжя має за мету відбити удари противника з моря, не допустити висадження його морських і повітряних десантів та утримати (прикрити) важливі берегові об’єкти.

Основою оборони морського узбережжя є протидесантна оборона, яка створюється на тих напрямках і ділянках, де можливе висадження морських і повітряних десантів противника. Ширина фронту батальйонного району оборони може бути до 5 км і включати дві-три зручні для висадки десантів ділянки, а ротного опорного пункту – до 2 км. На важкодоступній місцевості для висадки морських десантів ширина і глибина батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) можуть бути більшими, ніж за звичайних умов.

222. Бойовий порядок батальйону (роти) під час оборони морського узбережжя і островів будується з урахуванням зосередження основних зусиль на утриманні найбільш важливих ділянок (районів) на напрямку ймовірного висадження десантів противника.

Під час оборони на найбільш важливих напрямках батальйон (рота) будує бойовий порядок у два ешелони, а під час оборони на інших напрямках – в один ешелон. Найбільш міцно утримуються ділянки узбережжя, які є зручними для висадження десантів противника. На інших напрямках організовується спостереження і патрулювання.

 

223. Передній край вибирається якнайближче до урізу води, а на низькому березі може виноситися в глибину на більш вигідний рубіж.

У місцях, доступних для висадки танків, які плавають, і БМП (БТР) противника, влаштовуються загородження і вогневі засади. На високому березі в місцях, зручних для висадки десантів, можуть влаштовуватися печери для розміщення танків і БМП (БТР), протитанкові засоби та кулемети. У проміжках між ротними (взводними) опорними пунктами і на флангах батальйонного району оборони влаштовуються інженерні загородження, готуються окремі взводні опорні пункти, які займаються підрозділами у разі виникнення загрози висадки десантів на цих напрямках (ділянках).

В окремих випадках батальйону, крім району оборони, може призначатися і район зосередження, який обладнується і займається після підготовки району оборони. При цьому в районі оборони залишаються чергові засоби, а сам район оборони займається головними силами батальйону за командою старшого командира.

224. Під час оборони морського узбережжя створюється єдина система вогню всіх вогневих засобів. З найбільшою щільністю вона готується на тих напрямках, де очікується висадження головних сил десанту противника. Система вогню включає: ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню артилерії по силах десанту в районах стоянки і маневрування, перевантаження, збору і формування хвиль десанту, на напрямках руху їх до берега, у районах висадки, у глибині оборони; зони вогню танків, протитанкових та інших вогневих засобів перед ділянками (районами), доступними для висадки десанту, на флангах і в глибині оборони.

225. Виділені для стрільби прямою наводкою гармати, танки й інші вогневі засоби повинні бути в постійній готовності до висування на завчасно підготовлені вогневі позиції на березі для знищення десантно-висадочних засобів, танків, які плавають, БМП (БТР) противника під час підходу до берега і висадження на берег.

Для ураження десанту противника на далеких підступах артилерія готує тимчасові вогневі позиції якнайближче до урізу води.

Стартові (вогневі) позиції підрозділів ППО розміщуються на відстані 500 – 1000 м від урізу води за ротними опорними пунктами.

226. Приймаючи рішення на оборону морського узбережжя, командир батальйону (роти) додатково визначає: найбільш імовірні ділянки (райони) узбережжя для висадки морського і повітряного десантів противника; якими силами і засобами завдати ураження противнику під час переходу морем, у районі розгортання, під час руху десантно-висадочних засобів до берега, висадження десанту.

Під час організації оборони передбачається можливість знищення десанту на найбільшому віддаленні від свого берега.

227. З отриманням даних про наближення десантів противника до районів висадження підсилюється розвідка та спостереження усіх видів. Підрозділи і вогневі засоби, які призначені для дій на загрозливих напрямках (районах), висуваються на завчасно підготовлені позиції.

Вогневе ураження противника засобами батальйону (роти) починається з виходом його кораблів і транспортів у зону досяжності. З наближенням десанту противника до берега вогонь усіх засобів зосереджується по десантно-висадочних засобах, танках, що плавають, і БМП (БТР) з метою недопущення підходу їх до берега, висадження десанту і закріплення його на березі.

228. У разі захоплення десантом противника ділянки морського узбережжя (острова) підрозділи батальйону (роти) повинні не допустити просування його в глибину, закріплення й розширення захоплених плацдармів та з’єднання морського десанту з повітряним.

Противник, який висадився на берег, уражається вогнем усіх вогневих засобів, за наявності умов знищується рішучою контратакою.

Особливості підготовки та ведення оборонного бою

у місті (населеному пункті)

 

229. Бій у місті (населеному пункті) вимагає особливо ретельної організації системи вогню у зв’язку з великою кількістю зон, які не прострілюються, та закритістю підступів до оборони будівлями і спорудами. Під час оборони в місті (населеному пункті) необхідно вміло використовувати особливо міцні будівлі, підвальні приміщення і підземні комунікації.

Батальйон у місті (населеному пункті) обороняє один або декілька кварталів, рота – квартал або декілька будинків, а взвод – один-два будинки.

230. Кожен населений пункт і окрему будівлю батальйон (рота) своїми силами повинен перетворити на неприступну фортецю з круговою обороною, яка забезпечить тривале її утримання навіть у разі повного оточення противником.

231. Під час організації оборони в місті (населеному пункті) командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає: які будівлі включити в опорні пункти і підготувати до оборони; порядок маневру силами і засобами; у яких приміщеннях обладнати сховище; порядок і терміни підготовки будівель до оборони.

232. Батальйонні райони (вузли) оборони і ротні опорні пункти створюються так, щоб вони перекривали магістральні вулиці, бульвари, площі і мости через ріки і канали. Передній край оборони готується по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста примикають командні висоти. Опорні пункти готуються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв’язок між собою. У них створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, питної води, медикаментів та інших матеріальних засобів. Між собою опорні пункти з’єднуються ходами сполучення.

Для створення опорних пунктів насамперед використовуються особливо міцні будівлі з напівпідвальними і підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць і майданів.

У проміжках між опорними пунктами і на вулицях влаштовуються барикади, загородження, руйнування і завали, підступи до яких мінуються і повинні забезпечувати обстріл фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, руйнуються.

Для маневру підрозділами всередині кварталів улаштовуються проходи, а також використовуються підземні споруди і колектори. У підземних спорудженнях, які не використовуються для маневру, влаштовуються загородження, а по виходах з них готується вогонь.

233. Система вогню батальйону (роти) будується на поєднанні флангового і перехресного вогню стрілецької зброї, гармат, вогню ПТРК, гранатометів і артилерії, розташованих на закритих вогневих позиціях, а також танків, БМП, які виділені для стрільби прямою наводкою.

Підрозділи, які займають оборону в багатоповерхових будівлях, організовують вогонь у декілька ярусів для забезпечення обстрілу всіх підступів до опорних пунктів (будівель). При цьому більша частина вогневих засобів розміщуються на нижніх поверхах будівель і в напівпідвалах.

Додані механізованому батальйону танки використовуються для дій з вогневих засад або в опорних пунктах механізованих взводів. Вогневі позиції танків, БМП (БТР) і гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, готуються за кам’яними огорожами, у яких пророблюються та ретельно маскуються амбразури.

Вогневі позиції ПТРК і гранатометів обираються в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів.

Більша частина приданої артилерії застосовується переважно для стрільби прямою наводкою. Інші артилерійські підрозділи займають закриті вогневі позиції у парках, садах, на майданах, стадіонах та в інших місцях, які забезпечують можливість ведення вогню.

Зенітні переносні засоби та пости повітряного спостереження розміщуються на дахах будівель, з яких забезпечується круговий огляд.

234. Під час підготовки будівель до оборони вікна та двері закладаються цеглою або мішками з піском (землею) і в них залишаються амбразури для ведення вогню, пророблюються проходи в горищах і міжповерхових перекриттях, підвали кам’яних споруд обладнуються під сховища, усі приміщення очищуються від легкозаймистих предметів, дерев’яні підлоги засипаються шаром піску (землі) та готуються засоби пожежогасіння. У стелях приміщень поверхів готуються проломи для відходу по них особового складу. Для цього у підрозділах готуються драбини і вірьовочні сходини.

235. Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) особливу увагу звертає на максимальну самостійність дій підрозділів, які обороняються, погоджує способи виконання поставлених завдань в умовах відсутності зв’язку та повного оточення. Особлива увага приділяється встановленню сигналів взаємного розпізнавання підрозділів, які доводяться до всього особового складу батальйону (роти).

236. Командно-спостережний пункт батальйону (роти) максимально наближується до переднього краю та обладнується в місцях, які забезпечують найкраще спостереження за районом оборони (опорним пунктом). Для здійснення ефективного управління на напрямках дій підрозділів батальйону (роти) в різних районах (кварталах) міста, спостереження за якими неможливе з одного командно-спостережного пункту командира батальйону (роти), можуть обладнуватися допоміжні командно-спостережні пункти.

У ході бою в місті найбільш широко застосовується дротовий зв’язок та посильні з використанням наявних підземних комунікацій.

237. Бій у місті (населеному пункті) має осередковий характер і ведеться за утримання кожного опорного пункту і будинку. Підрозділи, які їх обороняють, повинні бути здатними вести бій самостійно, навіть в умовах оточення, тому вони підсилюються танками, артилерією, інженерними підрозділами і підрозділами радіаційного, хімічного та біологічного захисту (далі – РХБз).

Противник, якому вдалося увірватися в будинок знищується вогнем упритул, гранатами і в рукопашному бою. При цьому танки, БМП (БТР), гармати та інші вогневі засоби, які розташовані поза будинком, своїм вогнем забезпечують заборону підходу до нього резервів противника.

Контратаки проводяться невеликими силами з метою повернення захоплених противником окремих будинків і опорних пунктів.

 

Особливості підготовки та ведення оборонного бою у горах

 

238. Оборона в горах будується на більш широкому фронті і повинна забезпечувати перехоплення найбільш доступних напрямків дій противника, а на плоскогір’ях і в широкій долині – як у звичайних умовах.

Основні зусилля зосереджуються на обороні панівних висот, перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти підготовлюються до кругової оборони. У проміжках між ними ведеться розвідка і патрулювання, організовуються вогневі засідки і влаштовуються загоро<