Б. ураження електричним струмом та блискавкою

 

Завдання. Після вивчення теми студент повинен знати:

Ø визначення термінів: електричні травми, струмковий опік, дуговий опік, електричні мітки (знаки), електричний шок, крокова дуга;

Ø дії електричного струму в організмі людини;

Ø обсяг першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом;

Ø обсяг реанімаційних дій при ураженні електричним струмом та блискавкою.

вміти:

Ø усунути дію електричного струму на потерпілого;

Ø надати першу медичну допомогу при ураженні електричним струмом;

Ø провести реанімаційні заходи.

Робота 2. Розв´язати ситуаційну задачу

На вулиці знайшли людину з електричним дротом на тілі. Свідомість відсутня, пульс на сонній артерії не прослуховується, дихання відсутнє. Що сталося із людиною?

Скласти алгоритми поведінки рятувальника та надання першої медичної допомоги.

 

Робота 3. Скласти алгоритм поведінки людини під час грози, та надання першої медичної допомоги при ураженні блискавкою.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

1. Визначення основних понять і термінів:

 

Електричні травми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканин і органів людини, які виникають унаслідок дії електричного струму і від дії електричної дуги.

Струмковий (контактний) опік – внаслідок проходження через тіло людини значних струмів (>1А).

Електричні мітки (знаки) – це чітко окреслені плями сірого або блідо жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка опинилася під дією струму.

Електричні удари – це реакція організму людини на дію електричного струму, що характеризується збудженням живих клітин організму і супроводжується судомним скороченням різних м´язів тіла.

Електричний шок – своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на надмірне подразнення електричним струмом, яке супроводжується глибоким розладом кровообігу, дихання, обміну речовин.

Крокова напруга – зона розтікання струму замикання в грунт під напругою при падінні електричного дроту на землю, замиканні струмоведучих частин на заземлений корпус, використанні землі в якості провідника та ін.

 

2. Дії електричного струму в організмі людини.

 

Суттєвим для наслідків ураження є шлях проходження струму. Так, якщо на шляху струму опиняються життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження дуже висока, оскільки струм безпосередньо діє на ці органи.

Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його дія на життєво важливі органи може бути лише рефлекторною, а не безпосередньою. Можливих шляхів проходження струму в тілі людини дуже багато, але характерними, які частіше зустрічаються на практиці, є не більше як 15 петель. Найбільш поширені з них — "рука — рука", "права рука — ноги", "ліва рука — ноги". Найбільш небезпечними є петлі "голова — руки" та "голова — ноги", коли струм може проходити через головний і спинний мозок. Але ці петлі на практиці виникають відносно рідко. Наступний по небезпеці шлях - "права рука — ноги", який по частоті утворення займає друге місце. Найменш небезпечний шлях — "нога — нога", який виникає під час дії на людину так званої напруги кроку. Напруга кроку навіть відносно невеликих значень (50—80 В) викликає мимовільні судорожні скорочення м'язів ніг і як наслідок — падіння людини на землю. У цей момент припиняється вплив на людину напруги кроку і виникає більш тяжка ситуація: замість нижньої петлі в тілі людини утворюється новий більш небезпечний шлях, як правило, від рук до ніг. Оскільки в такому положенні людина доторкається одночасно точок землі, віддалених одна від одної на відстань, що перевищує довжину кроку, напруга, що діє на неї, як правило, більша за напругу кроку. Як результат, створюється загроза смертельного ураження.

 

3. Алгоритм першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом:

Ø термінове звільнення потерпілого від подальшої дії електричного струму;

Ø забезпечення ізоляції рук і ніг (на руки одягаються гумові печатки або братися за такі частини одягу, які не торкаються тіла потерпілого; під ноги кидається сухий одяг);

Ø за необхідністю: а) штучну вентиляцію легень;

б) закритий масаж серця;

Ø на опечену ділянку тіла накладають пов´язку.

 

В. утоплення

Завдання. Після вивчення теми студент повинен знати:

Ø визначення основних понять і термінів:

· утоплення;

· асфіксія

· "синє" утоплення;

· "біле" утоплення;

· реанімація;

· реанімаційні заходи;

Ø ознаки "синього" і "білого" утоплення;

Ø прийоми рятування утопаючого;

Ø прийоми звільнення потерпілого від води;

Ø обсяг першої медичної допомоги потерпілому, якщо він не втратив свідомості;

Ø обсяг першої медичної допомоги потерпілому, якщо свідомість відсутня: при "синьому" і "білому" утопленні.

вміти:

Ø застосувати прийоми рятування на воді;

Ø застосувати прийоми звільнення утопаючого від води;

Ø скласти алгоритм першої медичної допомоги при "синьому" і "білому" утопленні та провести реанімаційні заходи.

Робота 4. Розв´язати ситуаційну задачу

"З води витягли чоловіка без дихання, шкіра обличчя сіро-синього кольору".

Визначити вид утоплення, скласти алгоритм першої медичної допомоги.

 

Робота 5. Розв´язати ситуаційну задачу

"У людини, яку витягли з води, відсутня свідомість, шкіра обличчя бліда, пульс на сонній артерії відсутній, грудна клітка не рухається".

Як встановити жива людина чи ні?

Скласти алгоритм першої медичної допомоги.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

1. Визначення основних понять і термінів:

Утоплення – це термінальний стан організму, при якому внаслідок потрапляння у бронхи та легені води зупиняється дихання, розвивається кисневе голодування, відбувається припинення серцевої діяльності.

"Синє" утоплення (або вологе) – зупинка дихання відбувається внаслідок потрапляння води у дихальні шляхи, легені і шлунок.

"Біле" утоплення (або сухе) – це раптова зупинка дихання під водою рефлекторного характеру (напр., холодна вода, переляк) або патологічного стану (напр., зупинка серця). Вода при такому утопленні не потрапляє у дихальні шляхи і легені.

Реанімація – оживлення, повернення до життя.

Реанімаційні заходи – це комплекс термінових заходів, які спрямовані на заміну і поновлення основних життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу, - з метою загибелі головного мозку людини.

 

2. Головними ознаками "синього" утоплення є:

· синьо-сірий колір шкіри;

· відсутність дихання;

· свідомість або відсутня або збережена;

· серцева діяльність збережена або відсутня.

Головними ознаками "білого" утоплення є:

· блідий колір шкіри;

· відсутність дихання;

· відсутність серцевої діяльності.

 

3. При утопленні у прісній воді серцева діяльність припиняється раніше, ніж зупинка дихання. При утопленні у морській воді внаслідок гіпертонічності вода не поступає з легенів у кров. Серце продовжує працювати і зупиняється пізніше, ніж дихання.

4. Якщо потерпілий занурився у воду, необхідно пірнути і знайти його.

5. Увага! Практичний термін перебування під водою, після якого можливе оживлення, складає від 3 до 30 хвилин. Цей термін залежить від температури води, стану центральної нервової системи людини під час утоплення – збуджена або загальмована.

Починаючи надавати першу медичну допомогу врятованому необхідно встановити:

Ø свідомість збережена або відсутня;

Ø серцева діяльність збережена або відсутня;

Ø дихання збережене або відсутнє;

Ø вид утоплення: "синє", "біле";

Ø у якій воді відбулося утоплення: прісна чи морська.

 

Загальний алгоритм надання першої медичної допомоги при утопленні:

1. Витягти потерпілого з води.

2. Роздягнути потерпілого до пояса.

3. Звільнити дихальні шляхи (ніс, рот) від сторонніх предметів, води, слизу.

4. Якщо "синє" або вологе утоплення:

а) укласти врятованого животом на своє коліно;

б) надавлюючи на грудну клітку, видалити воду з легень і шлунку;

в) покласти на спину і провести реанімаційні заходи – штучну вентиляцію легень "рот до рота" і непрямий масаж серця.

5. Якщо "біле" або сухе утоплення:

покласти на спину і провести реанімаційні заходи: непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легень.

Практичне заняття № 4