Графік для визначення ступеня вертикальної стійкості повітря.

 

-1,6
-1,5
-1,4
-1,3			Інверсія
-1,2
-1,1
-1,0
-0,9
-0,8
-0,7
-0,6
-0,5						Ізотермія
-0,4
-0,3
-0,2
-0,1
+0,1
+0,2
+0,3
+0,4			Конвекція
+0,5
+0,6
+0,7
+0,8
+0,9
+1,0
+1,1
+1,2
+1,3
+1,4
+1,5
+1,6
Δt,С^0 V, м/с	0,5		1,5		2,5		3,5		> 4

 

 

Додаток 3

Таблиця 10.2. Глибини розповсюдження хмари зараженого повітря з уражуючими концентраціями СДОР на відкритій місцевості, км

(швидкість вітру 1 м/с)

 

Найменування СДОР	Кількість СДОР в ємностях, т
	При інверсії
Хлор, фосген				Більше 80
Аміак	3,5	4,5	6,5	9,5
Сірчистий ангідрид		4,5			12,5	17,5
Сірководень	5,5	7,5	12,5			61,6
	При ізотермі
Хлор, фосген	4,6		11,5
Аміак	0,7	0,9	1,3	1,9	2,4
Сірчистий ангідрид	0,8	0,9	1,4		2,5	3,5
Сірководень	1,1	1,5	2,5			8,8
	При конвекції
Хлор, фосген		1,4	1,96	2,4	2,85	3,15
Аміак	0,21	0,27	0,39	0,5	0,62	0,66
Сірчистий ангідрид	0,24	0,27	0,42	0,52	0,65	0,77
Сірководень	0,33	0,45	0,65	0,88	1,1	1,5

 

Додаток 4

Таблиця 10.3. Глибини поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями СДОР на закритій місцевості, км (швидкість вітру 1 м/с)

СДОР	Кількість СДОР в ємкості, т
За інверсії: Хлор, фосген	6,57		22,85	41,14	48,85
Аміак		1,28	1,85	2,71	3,42	4,28
Сірчистий ангідрид	1,14	1,28		2,85	3,57
Сірководень	1,57	2,14	3,57	5,71	7,14	17,6
За ізотермії: Хлор, фосген	1,31		3,28	4,57	5,43
Аміак	0,2	0,26	0,37	0,54	0,68	0,66
Сірчистий ангідрид	0,23	0,26	0,4	0,57	0,71	1,1
Сірководень	0,31	0,43	0,71	1,14	1,43	2,51
За конвекції: Хлор, фосген	0,4	0,52	0,72		1,2	1,32
Аміак	0,06	0,08	0,11	0,16	0,2	0,26
Сірчистий ангідрид	0,07	0,08	0,12	0,17	0,21	0,3
Сірководень	0,093	0,13	0,21	0,34	0,43	0,65

Примітки до табл. 10.3: 1. За швидкості вітру понад 1 м/с застосовуються поправочні коефіцієнти, які мають такі значення:

Швидкість вітру, м/с	Поправочний коефіцієнт
за інверсії	за ізотермії	за конвекції
1.
2.	0,6	0,71	0,7
3.	0,45	0,55	0,62
4.	0,38	0,50	0,55
5.	-	0,45	-
6.	-	0,41	-

 

Примітка: Для обвалованих ємностей зі СДОР глибина поширення

зараженого повітря зменшується у 1,5 рази.

Параметри зони хімічного зараження місцевості,

що утворюється з причин викиду СДОР

З она хімічного зараженняОсередок хімічного ураження

Г - глибина, Ш – ширина, Sзхз – площа зони хімічного зараження,

R – відстань від місця аварії до досліджуваного об’єкту, оу - осередок ураження.

Розміри зони хімічного зараження залежать від багатьох факторів, а саме:

v типу і кількості СДОР, що викинуто під час аварії;

v умов зберігання СДОР, (обвалована, не обвалована);

v ступеню вертикальної стійкості повітря, (інверсія, ізотермія, конвекція);

v швидкості вітру у приземному шарі повітря;

v стану місцевості (місцевість відкрита, напівзакрита, закрита).

Контрольні питання

6. Порядок визначення розмірив зони хімічного зараження;

7. Алгоритм прогнозування хімічної обстановки у зоні лиха;

8. Що таке зона хімічного зараження;

9. Що таке осередок хімічного ураження;

10. Ступені вертикальної стійкості повітря?

11. Основні заходи та засоби для захисту співробітників і населення

від ураження СДОР у зоні лиха.

 

Практичне заняття № 6.1.

 

ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ

Метаи роботи:

· вивчити засоби та методи проведення санітарної обробки людей, знезаражування техніки, майна, споруд та ін. поверхонь;

1. навчити майбутніх фахівців у галузі автотранспорту, дорожнього і аеродромного будівництва організовувати та здійснювати знезаражування транспортних засобів і територій.

Завдання:

Ø Знати способи знезаражування автомобілів та іншої техніки та порядок застосування засобів знезаражування, а також особливості використання спеціальної техніки об’єктів господарювання для досягнення мети.

Ø Знати порядок приготування спеціальних розчинників і норми їх витрат під час виконання дегазації, дезактивації чи дезинфекції.

Ø Уміти визначити повноту знезараження об’єкту.

 

Робота №1. Скласти алгоритм виконання часткової санітарної обробки людей.

Робота №2. Скласти алгоритм виконання часткової спеціальної обробки техніки та майна.

Робота №3. Скласти алгоритм виконання повної санітарної обробки людей.

Робота №4. Скласти алгоритм виконання повної спеціальної обробки техніки та майна.

 

Завдання до оформлення роботи

Роботи виконується на листах формату А-4, відповідно до зазначених умов з використанням алгоритмів і включає: вступну частину, теоретичну частину, графоаналітичну частину (схема СОТ) та висновки. Виконана робота представляється викладачеві для перевірки у визначений термін.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

В екстремальних ситуаціях, під час аварій на хімічних підприємствах, що призвели до розливу СДОР, аваріях на АЄС з викидом радіоактивних продуктів, а також при застосуванні терористами ЗМЗ, величезні території можуть бути заражені ОР, РР та БЗ., а також будівлі, споруди, технічне обладнання й транспорт, що знаходиться у зоні лиха.

Для відновлення нормальної життєдіяльності населення в районах зараження, поряд з виконанням інших заходів, заражені об’єкти необхідно знезаразити, а людей направити на санітарну обробку.

 

Завдання знезаражування:

· Збереження працездатності виробничого персоналу та створення умов для безперервної роботи важливих промислових об’єктів на зараженій території;

· Скорочення до мінімум втрат серед населення та особливого складу рятувальників;

· Забезпечення нормальних умов для проведення РіНР у зоні лиха;

· Забезпечення умов безпечної експлуатації технічних засобів та обладнання і споруд у зоні зараження.

 

ПОНЯТТЯ ПРО ДЕГАЗАЦІЮ, ДЕЗАКТИВАЦІЮ ТА ДЕЗИНФЕКЦІЮ

 

Всі роботи зі знезаражування техніки, одягу, взуття, індивідуальних засобів захисту та санітарної обробки людей називають спеціальною обробкою.

В залежності від виду зараження (РР, ОР та БЗ), знезаражування різних поверхонь, відповідно, називають - дезактивацією, дегазацією, дезинфекцією. Зараження поверхні тіла людини незалежно від виду заражень називають санітарною обробкою.

Дезактивація – це вилучення радіоактивних речовин з поверхонь різних заражених об’єктів, а також очистка від РР води, харчових продуктів та фуражу що знаходяться у зоні лиха. У будь-яких випадках метою дезактивації є доведення радіоактивного забруднення до гранично допустимих величин. Дезактивація здійснюється механічним способом. При механічному способі радіоактивні речовини вилучаються з заражених поверхонь шляхом змиванням водою, чищенням щітками (віниками), а також витрушуванням, висмоктуванням пилососом або ж зрізанням зараженого шару.

Дегазація – це нейтралізація ОР, або вилучення їх з зараженої поверхні; дегазація здійснюється хімічним, фізичним, механічним та змішаним способами.

Хімічний спосіб дегазації полягає в проведенні ОР в неотруйні продукти за допомогою хімічної реакції.

Фізичний спосіб – в руйнуванні ОР високою температурою, в вивітрюванні ОР з зараженої поверхні або ж змиванні їх за допомогою палива або органічних розчинників.

Механічний спосіб полягає у вилученні зрізанням зараженого шару землі, снігу, фуражу, продуктів харчування.

Змішаний спосіб дегазації полягає в поєднанні вищенаведених способів.

Дезинфекція – знищення збудників інфекційних захворювань при руйнуванні токсинів у зовнішньому середовищі.

Дезинфекція в широкому розумінні поділяється на: дезинфекцію - знищення мікробів та токсинів і дезинсекцію – знищення комах (вошей, бліх та інших переносників інфекційних захворювань), дератизацію – знищення заражених гризунів.

Дезинфекція здійснюється хімічним, фізичним, фізико-хімічним та механічним способами.

Хімічний метод полягає у знищенні мікробів та токсинів хімічними (дезинфікуючими) препаратами.

Фізичний спосіб – знищення високими температурами.

Фізико-хімічний – поєднання високої температури з парами формаліну в спеціальній камері.

Механічний – відловлювання гризунів пастками та мишоловками з наступним знищенням.

Таким чином, спеціальна обробка включає:

· Санітарну обробку особового складу тобто, людей;

· Дезактивацію, дегазацію та дезинфекцію техніки, обладнання, одягу, засобів індивідуального захисту та іншого майна.

 

В залежності від обставин, наявності часу та засобів, спецобробка може виконуватись частково або ж у повному обсязі.

Частково спецобробка поєднує часткову санітарну обробку особового складу з частковою дезактивацією, дегазацією та дезинфекцією техніки та обладнання. Таку обробку організовує керівник виробництва чи командир формувань ЦО без зупинки виконання ними поставленого завдання. Вона проводиться відразу після зараження ОР та БЗ, а під час зараження РР на протязі 1-ї години безпосередньо в зоні зараження й проводиться (повторюється) після виходу з цієї зони.

Часткова санітарна обробка полягає в наступному:

· У вилученні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла, одягу, засобів захисту, окрім того – витрушуванням або збирання пилососом;

· У знезаражуванні (вилученні ОР та БЗ) на відкритих ділянках тіла, окремих ділянках одягу та засобів захисту з використанням ІПП-8.

 

Під час проведення часткової санобробки в зоні радіоактивного зараження, засоби індивідуального захисту не знімають. Спочатку треба протерти, змести та струсити заражені засоби захисту, а також вилучити РР з відкритих ділянок тіла.

Якщо люди не одягли засоби захисту то після часткової санобробки це необхідно виконати. Під час проведення санобробки на зараженій місцевості спочатку знімають засоби захисту (окрім протигазу), витрушують їх, або протирають ганчір’ям змоченим водою (дезактивуючими розчинами), а після цього не знімаючи протигазу змітають РР з одягу, пальто чи верхній одяг знімають і вибивають. Спорядження і взуття обмітають чи потирають зволоженим ганчір’ям (дезинфікуючим розчином). Після цього чистою водою змивають відкриті ділянки тіла, зовнішню частину протигазу та знімають його. Після чого миють чистою водою лице, полощуть рот та горло. У разі недостатньої кількості води ділянки тіла та протигаз протирають тампоном (рушником, носовою хусткою) змоченими водою. Взимку одяг та взуття можна знезаражувати протираючи незараженим снігом. При зараженні людей капельно-рідкими ОР необхідно не знімаючи протигаз негайно здійснити обробку відкритих ділянок тіла (шкіри), заражених ділянок одягу та взуття, а також зовнішньої сторони протигазу. Таку обробку необхідно здійснювати з використанням індивідуального протихімічного пакету.

При зараженні БЗ необхідно не знімаючи протигаз, змітаючи та струшуючи вилучити БЗ, що осіли на одязі та взутті. Якщо сприяють обставини пальто і піджак знімають і струшують. Роздягатися потрібно так, щоб відкритими ділянками тіла не торкатися зовнішньої (зараженої) сторони одягу. Після цього за допомогою ІПП обробляють зовнішню частину протигазу. При одночасному зараженні РР, ОР, БЗ в першу чергу знезаражують ОР, що потрапили на шкіру та одяг, а потім вживають заходів, що передбачені з знезараження РР та БЗ. У разі відсутності ІПП під час часткової санобробки потрібно використовувати воду та мило.

Часткова спеціальна обробка техніки, транспорту, одягу та взуття, а також ЗІЗ складається:

· При зараженні РР з вилученням останніх з усієї зараженої поверхні (змітання, змивання);

· При зараженні РВ (БЗ) – з обробки тих ділянок поверхні, до яких доводиться торкатись в процесі роботи.

 

Знезаражування транспорту здійснюється екіпажем.

Повна спеціальна обробка проводиться з дозволу вищестоящого штабу ЦО, як правило після виконання поставленого завдання і складається з:

· Повної санітарної обробки людей;

· Повної дезактивації, дегазації, дезинфекції техніки, транспорту, одягу, взуття та ЗІЗ.

Повна санітарна обробка здійснюється:

· В усіх випадках зараження людей та техніки капельно-рідинними ОР;

· Після проведення РіНР або інших робіт на заражених ділянках місцевості;

· При зараженні або підозри у зараженні населення БЗ.

 

Повна санітарна обробка здійснюється на санітарно-обмивочних пунктах (СОП) або на майданчиках санобробки, що розгортається у польових умовах. При радіоактивному зараженні повна санобробка здійснюється тільки в тому випадку, коли зараження тіла перевищує 50 Мр/год і полягає в ретельній обмивці всього тіла теплою водою з милом, заміни білизни, а в разі необхідності і одягу. Потрібно мати на увазі те, що санобробка, яка проводиться протягом однієї години після зараження РР запобігає пошкодженню шкіри, яка заражена рівнем радіації 7,5 Мр/год. Обробка, що була проведена протягом 3-4 годин запобігає пошкодженню шкіри, яка має зараження 1,3 Мр/год. Санобробка, що була проведена після 10-12 год. практично неефективна.

Це говорить про те, що часткову санобробку потрібно проводити ретельно, а з повною – не зволікати. Водночас з повною санобробкою населення здійснюється повне знезараження одягу, взуття та ЗІЗ на СЗО.

Повна спецобробка техніки та транспорту здійснюється на станціях знезараження транспорту (СЗТ) і включає в себе:

1. При зараженні РР у змиванні останніх дезактивуючими розчинами або водою з одночасною обробкою поверхні щітками дезактивуючих комплектів, обробка продовжується до досягнення встановлених норм (200 Мр/год);

2. При зараженні ОР і БЗ – у повному знезараженні поверхні спеціальними розчинами з частковою, або повною розробкою техніки з наступною чисткою та її змащенням.

 

Знезараження території вимагає більшої витрати сил та засобів. Наприклад, дегазація території площею 1 Га, яка потребує найменше 10 тон дегазуючого розчину. Тому дегазація території здійснюється в крайніх випадках і на обмежених ділянках.

 

Технічні засоби, які застосовуються для знезаражування.

Для спецобробки транспорту та засобів технічного обслуговування застосовуються спеціальні машини, комплекти, прилади, техніка народного господарства, бочки, відра, віники, ганчір’я тощо.

Усі засоби спецобробки умовно можна поділити на табельні (які надходять на укомплектування спец. підрозділів); машини, прилади і комплекти, а також підручні засоби (бочки, відра, щитки, віники, ганчір'я).

До табельних засобів відносяться:

• Ранцевий дегазаційний комплект, яким забезпечується транспортна одиниця РДК.

· Індивідуальний дегазаційний комплект, яким забезпечується транспортна одиниця ІДК-1.

Комплект призначений для спецобробки автотранспортної техніки з використанням стиснутого повітря від компресора автомобіля або автомобільного насосу. Комплект складається з: щітки, 2 ковпачків та розпилювача, брандспойту, рукава з краном, спеціальної кришки від каністри, рукава з фільтром, ганчір’я, запасних частин, сумки.

Резервуаром для спеціального розчину є стандартна каністра, яка знаходиться на кожній машині. Зберігається комплект за спинкою, або під сидінням водія. Вага комплекту – 5 кг.

• Дегазаційний комплект ДК 4, призначений для спеціальної обробки автотракторної техніки з карбюраторними двигунами. Цим комплектом забезпечується транспортні формування, з рахунку 1 комплект на 10 транспортних одиниць. До нього входять інжектор, рукав рідинний (тонкий); рукав газорідинний (товстий), брандспойт з подовжувачем, 3 або 1 кришки з клапанами, мірник, газовідбірник із заглушкою, банка поліетиленова, щитки, ганчір’я, кріплення та ящик. За допомогою ДК 4 можна знезаражувати автомобілі газорідинним способом. ДК 4 розрахований на 5 одиниць техніки. Вага – 32 кг.

• Груповий дегазаційний комплект - ГДК, розрахований на обробку 10^ти і більше одиниць техніки принцип його роботи подібний до принципу роботи дегазаційного комплекту ДК-4, але ГДК комплектується 200літровою ємкістю (бочкою).

До підручних засобів знезараження залучаються:

· Машини та прилади, які мають ємність і насос (поливомиючі машини, оприскувачі тощо);

· Насоси різного призначення (мотопомпи тощо);

· Машини для розкидання сипучих речовин (піскорозкидувачі);

· Машини, які обдувають поверхні або відсмоктують (компресори, пилососи тощо).

Спеціальна обробка автомобільного транспорту та засобів технічного обслуговування може бути частковою або повною. Часткова спецобробка здійснюється екіпажем (водієм) за розпорядженням начальника автоколони (під час слідування в колоні) або самостійно – під час виконання завдання. Вона проводиться відразу після виїзду з зараженої ділянки місцевості. З цією метою вибирають місце по можливості біля водойму.

Часткова спецобробка включає:

· Часткову дезактивацію.

· Часткову дегазацію.

· Часткову дезинфекцію.

Часткова дезактивація здійснюється за допомогою табельних ІДК, ДК 4 або підручних (бочок, відер, щіток) засобів спецобробки. Замість дезактивуючих розчинів можна використовувати воду, водні розчини пральних порошків або мило, а також паливо (солярку). Найбільш розповсюдженим розчином є 0,15 – 0,3% розчин порошку СФ-2 („Дон”, „Єра” тощо) у воді. У разі часткової дезактивації обробка здійснюється по всій поверхні автомобіля, починаючи з верхньої і закінчуючи нижніми його ділянками. В останню чергу обробляються внутрішні ділянки кабіни (салон автобуса) шляхом протирання ганчір’ям, яке має бути змочене дезактивуючим розчином, водою або паливом.

Після часткової обробки рівень радіоактивного зараження техніки може залишатися не вище допустимих норм (вище 200 мр/год).

Часткова дегазація (дезинфекція) автотранспорту здійснюється також за допомогою табельних або підручних засобів. Але знезараження здійснюється на лише на тих ділянках з якими водій чи екіпаж стикається під час експлуатації даного транспорту. Особливо ретельно обробляються ручки дверей, вітрове скло, горловини та кришки паливних баків. У разі проникнення капель ОР до кабіни, обробці підлягає також сидіння, кермо з кермовою колонкою, важіль та педалі керування і прилади.

Якщо на даному транспорті перевозяться люди, то обробці підлягає внутрішня поверхня кузова та зовнішня сторона заднього борту до якого торкаються люди під час посадки (висадки).

Поряд із зазначеними дегазуючими розчинами, можна використовувати дегазуючи розчини №1 і №2, а в разі їх відсутності обробка здійснюється за допомогою диз. палива.

Дегазуючий розчин№1 – це 5% ДТ-6 (дегазатор твердий з шести активним хлораміном чи гексахлормеламін) розчинений у дихлоретані. Цей же розчин може бути виготовлений у вигляді 10% розчину ДТ-2 (дегазатор твердий з двоактивним дихлораміном) в дихлоретані.

Дегазуючий розчин №2 це водний розчин 2% їдкого натрію, 5% моноетаноламін і 20% аміаку. Його скорочено називають аміачним розчином.

Вищезгадані дегазуючі розчини використовують в послідовності їм наданих номерів, з витратою по 0,5 л. на 1 м² зараженої поверхні. В разі, коли тип ОР відомий, заражену поверхню обробляють тільки одним із розчинів. Так, наприклад, коли застосовано іприт або У-гази обробляють тільки дегазуючим розчином №1, а коли зарин чи зоман - №2.

Ходова частина автомобіля і його кузов у літній час року може дегазуватися хлорним вапном або солями гідро хлориду кальцію (ДС-ГК та ДТС-ГК), але через 10-15 хв. ці поверхні повинні бути вимиті чистою водою і витерті ганчір’ям тому, що вищеназвані дегазатори викликають корозію металевих поверхонь.

Повна спецобробка транспорту та засобів технічного обслуговування здійснюється з дозволу старшого начальника після виконання завдання і включає повну дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію до забезпечення безпечного рівня. Повна спецобробка здійснюються на станціях знезараження транспорту (СТЗ), які розгораються територіальними формуваннями протирадіаційного та протихімічного захисту.

Крім цього, транспорт може бути знезаражений на майданчиках спецобробки техніки та транспорту, які розгортаються оперативно-рятувальними загонами.

 

Структурна схема СЗТ

 

Начальник СЗТ

 

Л А Н К И

 

Всього особового складу на СЗТ – 14 чол.

 

Орієнтовані можливості СТЗ за 10 год. роботи;

· Дезактивація автомобіля струмом води – 50 одиниць;

· Витирання поверхні автомобіля змоченим ганчір’ям – 30 одиниць;

Одна машина обробляється однією ланкою (2 чол.) за 25-30 хвл.

Транспортні засоби знезаражуються таким чином:

А) під час дезактивації:

· Змиванням струмом води (15 л/м² поверхні автомобіля) і витирання внутрішнім поверхонь ганчір’ям змоченим у дизельному паливі;

· Обробка автомобіля дезактивуючим розчином (3 л/м²) з бронстбойтів зі щітками та витиранням внутрішньої поверхні ганчір’ям змоченим у дизельному паливі;

· Обробка автомобілів паро-газо-рідинним струмом теплових машин;

· Витирання ганчір’ям змоченим у паливі або дезактивую чому розчині.

Б) під час дегазації (дезинфекції):

· Обробка заражених автомобілів дегазуючими (дезинфікуючими) розчинами за допомогою розпилювачів з щітками (0,5 л/м²). Вся поверхня обробляється однаково.

· Змиванням ОР з зараженої поверхні за допомогою дизельного палива (у разі відсутності дегазуючих розчинів).

При одночасному зараженні техніки ОР і РР спочатку здійснюється дегазація, а дезактивація здійснюється після контролю на радіоактивне зараження. Якщо зараження буде більше 200 мр/год – дезактивують, при меншій зараженості РР дезактивацію не проводять.

Часткове знезараження здійснюється одразу після виїзду з зараженої території, а повне на майданчиках знезаражування СЗТ або ПуСО. Розгортають ці майданчики на незараженій території поблизу вододжерел (водопровід, річка, ставок, озеро). Майданчик розділяють на дві половини – забруднену та чисту.

Забруднена половина розміщується з навітряної сторони, щоб випаровування та каплі не потрапляли на чисту сторону.

Забруднена половина огороджується попереджувальними знаками „заражено”. Від кожного місця обладнуються зливні кювети до поглинаючих колодязів. Для знезаражування з’йомних сидінь і тентів обладнують спеціальні місця (столи, сушилки і т.п.). Між забрудненою та чистою половинами знаходиться нейтральна смуга, на якій розміщують спеціальну техніку. На чистій половині обладнують місця для витирання та змащування техніки, яка пройшла обробку для чого ставлять столи на яких розташовують ганчір’я та мастильні матеріали. Після обробки техніка поступає в район очікування, звідти вона надходить до своєї автоколони.