Лікувально-евакуаційного забезпечення

Сутність сучасної системи лікувально-евакуаційного забез­печення полягає у своєчасному, послідовному і поетапному про­веденні пораненим і хворим необхідних лікувальних заходів на полі бою (в осередках масових санітарних втрат) і на етапах ме­дичної евакуації, у поєднанні з їх евакуацією до лікувальних час­тин і закладів, що забезпечують надання вичерпної медичної до­помоги, повноцінне лікування і реабілітацію.

Основу сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпе­чення Збройних сил України становить система етапного ліку­вання поранених і хворих з їх евакуацією за призначенням і реа­білітацією.

Означена система має базуватися на таких головних прин­ципах:

ü своєчасність, поетапність і послідовність у наданні медич­ної допомоги, лікуванні і реабілітації;

• надання медичної допомоги пораненим і хворим і початок інтенсивної терапії якомога раніше після поранення;

• ешелонування медичної допомоги між медичними підроз­ділами і лікувальними закладами;

• поєднання заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим з їх евакуацією;

• проведення інтенсивної терапії тяжкопораненим і тяж­кохворим під час евакуації;

• евакуація пораненого чи хворого за призначенням до того лікувального закладу, де йому буде надана повна медична допо­мога з подальшим лікуванням до одужання;

• спеціалізація медичної допомоги, лікування і реабілітація поранених і хворих.

У сучасних умовах питання найдоцільнішої організаційної структури підрозділів, частин і закладів медичної служби, найра- ціональніше їх використання набуває особливої гостроти. Так, максимально можливе наближення сил і засобів медичної служ­би до бойових порядків військ можна досягти двома способами:

1) створенням у військах досить сильного штатного угрупу- вання сил і засобів медичної служби;

2) посиленням нижчої ланки медичної служби за рахунок вищої.

Ізольоване застосування лише одного із вказаних способів не дозволяє вирішити ті складні завдання, що стоять перед медич­ною службою в сучасних умовах. Оптимальне співвідношення цих двох способів, що вирішують одне і те саме завдання, але на різних рівнях керівництва, дозволить доцільно і правильно роз­поділити штатні сили і засоби, призначені для посилення.

Сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення вклю­чає також медичну реабілітацію — комплекс лікувальних, вій­ськово-професійних і морально-психологічних заходів, спрямова­них на відновлення боє- і працездатності поранених і хворих.

У сучасній системі лікувально-евакуаційного забезпечення особливе значення має своєчасність надання медичної допомоги, поетапність і послідовність лікувальних заходів, тобто дотриман­ня єдиних методів лікування поранених і хворих і послідовне на­рощування лікувальних заходів на етапах медичної евакуації. Медична допомога повинна бути надана у терміни, що будуть оп­тимальними для подальшого відновлення здоров’я пораненого і хворого (перша лікарська допомога — протягом 4—5 год, кваліфі­кована — 8—12 год з моменту поранення (захворювання), а при ураженнях ФОР: перша лікарська допомога — протягом 2—4 год, кваліфікована терапевтична допомога — 6—8 год з моменту по­яви ознак інтоксикації).

Своєчасність медичної допомоги досягається організацією безперервного вивозу (виносу) поранених і хворих з поля бою (осе­редків масового ураження), швидким доправленням їх на етапи медичної евакуації і правильною організацією роботи останніх. Суттєве значення має також наближення етапів медичної евакуа­ції (ЕМЕ) до військ і своєчасне їх висування до районів і рубежів масових санітарних втрат.

Поетапність у лікуванні поранених і хворих досягається на­самперед єдиним розумінням патологічних процесів, що прохо­дять в організмі при пораненнях і захворюваннях, єдиними мето­дами їх профілактики і лікування. Обов’язковою умовою поетап­ності медичної допомоги є чітке ведення медичної документації, без якого неможливо знати, яка медична допомога вже надана на попередньому етапі евакуації і як потрібно її продовжувати.

Послідовність у лікуванні поранених і хворих полягає у збільшенні обсягу медичної допомоги і ускладненні технології її надання на подальших етапах медичної евакуації.

Етап, завдання, вимоги і принципова

Схема медичної евакуації

Медична допомога пораненим і хворим (окрім першої медичної і долікарської) і їх лікування здійснюється на медичних пунктах час­тин, медичних ротах бригад і в лікувальних закладах, що розгорта­ються на шляхах евакуації від фронту в тил у певній послідовності і одержали узагальнювальну назву етапів медичної евакуації.

Етап медичної евакуації — це сили і засоби медичної служби (медичні пункти, медичні роти і лікувальні заклади), що розгор­нуті на шляхах медичної евакуації для прийому, сортування по­ранених і хворих, надання їм медичної допомоги, лікування і під­готовки до подальшої евакуації тих з них, хто цього потребує.

Принципову схему розгортання етапу медичної евакуації по­дано на мал. 3.

У сучасній системі лікувально-евакуаційного забезпечення головними етапами медичної евакуації є:

• медичний пункт окремої частини;

• медична рота бригади;

• військовий польовий пересувний госпіталь (ВППГ) медич­ної бригади армійського корпусу;

• лікувальні заклади пересувної госпітальної бази (ПГБ);

• лікувальні заклади територіальної госпітальної бази (ТерГБ) МОЗ України.

До етапів медичної евакуації може бути віднесений медичний пункт батальйону (МПБ), якщо він розгортається і працює на міс­ці (наприклад, в обороні).

Кожному етапу медичної евакуації характерний визначений (типовий) вид медичної допомоги: медичному пункту окремої частини — перша лікарська допомога, медичній роті бригади — перша лікарська і невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги, військовому польовому пересувному госпіталю — кваліфікована медична допомога і лікувальним закладам госпі­тальних баз — кваліфікована і спеціалізована медична допомога.

Однак у сучасній війні часто складатимуться умови, при яких кількість поранених і хворих, що потребують того чи іншого виду медичної допомоги, характерного даному етапу медичної евакуа­ції, суттєво перевищить можливості її надання. Тому сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення і передбачає групу­вання заходів першої лікарської і кваліфікованої медичної допо­моги за терміновістю її надання і відповідні зміни обсягу допомоги. Ці зміни визначаються конкретними умовами бойової і тилової обстановки, величиною і структурою санітарних втрат, забезпе­ченістю підрозділів, частин і закладів медичної служби силами і засобами, що дозволяють надавати той чи інший вид медичної до­помоги, можливістю сучасного доправлення поранених і хворих на подальші етапи медичної евакуації тощо.

Зміна обсягу медичної допомоги в бік скорочення на даному етапі медичної евакуації може призвести до зміни на подальшому етапі не тільки обсягу, а й виду медичної допомоги. Так, коли, наприклад, у зв’язку зі скороченням обсягу медичної допомоги у медичних пунктах частин, медичних ротах бригад, у військових польових пересувних госпіталях виникне потреба не тільки у кваліфікованій медичній допомозі, а й першій лікарській допо­мозі значній кількості поранених і хворих.

Слід підкреслити неприпустимість недостатньо обґрунтованої зміни виду, скорочення обсягу медичної допомоги, що надається на тому чи іншому етапі медичної евакуації. Можливості кожно­го медичного пункту, кожного лікувального закладу повинні ви­користовуватися максимально ефективно для надання відповід­ної допомоги якомога більшій кількості поранених і хворих.

 

Усі етапи медичної евакуації характеризуються певними особ­ливостями в організації роботи, що залежать від їх завдань і міс­ця в загальній системі лікувально-евакуаційного забезпечення, а також від бойової, тилової і медичної обстановки.

У складі кожного етапу медичної евакуації, як правило, роз­гортається ряд типових функціональних підрозділів, що викону­ють завдання, які є обов’язковими для кожного з них: прийом, реєстрацію, медичне сортування поранених і хворих, проведен­ня, за показаннями, санітарного оброблення поранених і хворих, дезінфекції, дезактивації і дегазації їх одягу і спорядження; на­дання пораненим і хворим медичної допомоги і їх стаціонарне лі­кування; підготовку до евакуації тих, які потребують лікування на подальших етапах; ізоляцію інфекційних хворих.

Для прийому і сортування поранених і хворих призначені сор­тувально-евакуаційні (у медичному пункті окремої частини, ме­дичній роті бригади, військовому польовому пересувному госпі­талі) або приймально-сортувальні відділення (у лікувальних за­кладах госпітальних баз).

Для надання медичної допомоги і госпіталізації нетранспорта­бельних поранених і хворих у медичних ротах бригад і військо­вих госпіталях розгортаються різні функціональні підрозділи (госпітальне відділення у медичній роті і у військовому польово­му пересувному госпіталі, протишокові палати, відділення анес­тезіології і реанімації (інтенсивної терапії), лікувальні відділення спеціалізованих госпіталів, стоматологічні кабінети).

Для проведення клінічних, діагностичних і функціональних досліджень у госпіталях різного рівня розгортаються клінічні ла­бораторії, рентгенкабінети, палати функціональної діагностики, діагностичні палати.

Для ізоляції інфекційних хворих розгортається ізолятор, як правило, окремий для хворих з повітряно-крапельною і кишко­вою інфекціями.

У складі етапів медичної евакуації передбачаються підрозді­ли, що здійснюють керівництво їх роботою, і матеріально-техніч­не забезпечення управління (штаб), аптека, кухня, склади тощо.

Місця розгортання етапу медичної евакуації повинні відпові­дати таким вимогам:

• бути достатніми за площею, для розгортання всіх функціо­нальних підрозділів етапу (медичний пункт окремої частини — 100 х 100 м; медр бригади — 200 х 300 м; ВППГ — 300 х 400 м);

• розташовуватися неподалік головних шляхів підвозу і еваку­ації, мати зручні під’їзні дороги, придатні для руху транспорту;

• знаходитися на достатній відстані від об’єктів, що можуть привертати увагу противника (вогневі позиції артилерії, команд­ні пункти (КП), резерви військ тощо);

• дозволяти використовувати захисні властивості місцевості для захисту етапу медичної евакуації від дії ЗМУ;

• мати свої джерела водопостачання;

• мати благополучний санітарно-епідемічний стан.

Етапи медичної евакуації повинні бути постійно готовими до роботи в різних умовах, швидкої зміни місця розташування, од­ночасного прийому великої кількості поранених і хворих, у тому числі й безпосередньо з осередків масового ураження.