Умови діяльності медичної служби у наступальному бою.

При організації медичного забезпечення підрозділу в наступі не­обхідно враховувати:

1) місце підрозділу в бойовому порядку бригади;

2) спосіб переходу підрозділу в наступ (з висуванням із глиби­ни чи з положення безпосереднього зіткнення з противником);

3)бойові завдання, побудову бойового порядку, організацію бою і тилового забезпечення;

4)характерні ознаки сучасного бою в наступі: рішучість, висо­ка маневреність і темп, напруженість і швидкоплинність, швидкі і різкі зміни обстановки;

5)побудову оборони противника, можливий характер його бойових дій і застосування різних видів зброї;

6)величину і структуру санітарних втрат, їх розподіл за еле­ментами бойового порядку і завданнями;

7)завдання, поставлені перед медичною службою;

8)склад і стан медичної служби;

9) медико-географічні і метеорологічні умови.

При організації медичного забезпечення військ у наступі особ­лива увага звертається на:

•розшук поранених і хворих, надання їм першої медичної до­помоги, збір і вивіз (винос) їх з поля бою і евакуацію в медичні пункти батальйонів і медичну роту бригади;

· забезпечення безперервності в наданні медичної допомоги;

•проведення маневру силами і засобами медичної служби;

•проведення безперервної і цілеспрямованої медичної розвід­ки у смузі бойових дій.

Медичне забезпечення механізованої роти у наступально­му бою. Наступ є основним видом бойових дій і має вирішальне значення в досягненні перемоги над противником. Підрозділи мо­жуть наступати з положення безпосереднього зіткнення з против­ником або з ходу в складі військової частини з району очікування, що знаходиться на значній віддалі від переднього краю.

У вихідному положенні для наступу з положення безпосеред­нього зіткнення з противником або перед здійсненням маршу з району очікування санітарний інструктор одержує від командира роти вказівки про бойове завдання. Від начальника МПБ санітар­ний інструктор роти одержує вказівки про порядок надання пер­шої медичної допомоги пораненим і хворим, про порядок збору, виносу (вивозу) їх з рот (осередків масового ураження) під час проведення маршу і висування на рубіж атаки, під час атаки пе­реднього краю противника і в ході бою, про порядок роботи МПБ у бою, про місце перебування МПБ у вихідному положенні, про напрямок переміщення МПБ у ході бою. Санітарний інструктор перевіряє наявність у особового складу роти засобів надання пер­шої медичної допомоги, знезараження води у флягах і вміння ко­ристуватися ними в бою, вживає заходи щодо одержання цих за­собів у МПБ, інструктує стрільців-санітарів взводів, видає їм медичне майно. Виявлених хворих, з дозволу командира роти, він направляє у МПБ.

При наступі з ходу санітарний інструктор пересувається у складі ротної колони на рубіж атаки. З появою поранених перша медична допомога надається у порядку само- і взаємодопомоги безпосередньо на бойових машинах. Під час зупинок ротної коло­ни санітарний інструктор, у разі потреби, надає або доповнює раніше надану медичну допомогу пораненим (хворим) і організо­вує їх передачу на санітарно-транспортні засоби, що переміщу­ються за ротною колоною, або безпосередньо у МПБ.

Під час бою санітарний інструктор переміщується за бойови­ми порядками роти поблизу командира роти. Він спостерігає за полем бою, організовує розшук поранених (хворих) і надання їм першої медичної допомоги, а також особисто надає її найтяжчим пораненим. Під час руху бойових порядків роти на бойових ма­шинах надання першої медичної допомоги пораненим і хворим здійснюється безпосередньо на машинах у порядку само- і взаємо­допомоги (в основному силами позаштатних санітарів). Після на­дання допомоги поранених і хворих тимчасово залишають на ма­шинах. Під час зупинок їх знімають з машин і, за відсутності санітарного транспорту, розміщують в укриттях на маршруті руху МПБ, позначаючи місця укриття добре помітними знаками чи радіосигнальним приладом.

У випадках, коли розшук поранених (хворих) ускладнений (у лісі, чагарнику, на місцевості з високою травою, окопах, транше­ях, у населеному пункті, у тумані, вночі), створюються спеціаль­ні пошукові групи з виділених командиром підрозділів солдатів або з санітарів-носіїв, присланих у роту (батальйон) начальником медичної служби бригади.

Для виклику санітарів-носіїв, водіїв санітарного транспорту використовуються загальновійськові засоби зв’язку, встановлені сигнали (звукові, світлові, прапорці, рухи рук, малою саперною лопатою) і радіосигнальні засоби.

Укриття, в яких тимчасово зосереджені поранені (“гнізда” по­ранених), позначаються яким-небудь добре помітним знаком або радіосигнальним приладом, принцип дії якого такий: біля укрит­тя поранених і хворих встановлюється пристрій, що передає радіосигнали, а пеленгатор (пристрій, що ловить ці сигнали) крі­питься на грудях санітара чи на санітарному транспорті (перед водієм), дозволяє за інтенсивністю сигналу визначати місця укриття поранених.

Позначення “гнізд” поранених сприяє швидкому розшуку по­ранених (хворих) санітарами (санітарами-носіями) і водіями санітарного транспорту. Ці позначення повинні бути відомі всьо­му особовому складу частини, особливо підрозділам медичної служби.

Про місця розташування “гнізд” поранених санітарний інс­труктор роти повідомляє начальнику МПБ, використовуючи свої і загальновійськові засоби зв’язку командира роти, а також через водіїв санітарного транспорту і легкопоранених. Одночасно він вживає заходів для найшвидшого виклику санітарів-носіїв або санітарно-транспортних засобів МПБ, що працюють на напрямку наступу роти. Санітари і санітари-носії виносять або вивозять за допомогою санітарного транспорту поранених і хворих з “гнізд” поранених до осі переміщення МПБ, а при можливості — безпосе­редньо у МПБ (медроти). Збір поранених на рубежах спішування підрозділів і в ході подальшого наступу організує начальник МПБ або начальник-бригадир медичної служби.

Медичне забезпечення механізованого батальйону в насту­пальному бою. Медичне забезпечення механізованого батальйо­ну в бою організує начальник (фельдшер) МПБ. Його роботу з ор­ганізації медичного забезпечення можна розділити на два етапи:

1)при підготовці до наступального бою;

2)у ході наступу.

При підготовці до наступу начальник МПБ одержує вказівки від командира батальйону про бойове завдання батальйону, від на­чальника медичної служби бригади — про місце розташування медроти на початку наступу і передбачуваному переміщенні її в ході бою, шляхи евакуації до медроти, організацію збору поране­них при висуванні на рубіж атаки і в ході бою, засоби збору і виносу поранених, які направляються в батальйон, порядок забезпечення медичним майном у ході бою, найважливіші заходи медичної служ­би з захисту особового складу від зброї масового ураження, санітар­но-гігієнічні і протиепідемічні заходи і про порядок зв’язку.

Усвідомивши завдання батальйону, фельдшер оцінює бойову, тилову і медичну обстановку і, за можливості, проводить медичну розвідку. Він визначає можливі райони (рубежі) найбільших сані­тарних втрат, порядок надання першої медичної і долікарської (фельдшерської) допомоги, розшуку, збору, виносу (вивозу) пора­нених (виносу і вивозу потребують до 50 % поранених), напрямок руху МПБ у ході наступу. Свої міркування з цих питань, а також щодо організації головних заходів медичної служби начальник МПБ доповідає командиру батальйону.

Після затвердження командиром батальйону пропозицій з ор­ганізації медичного забезпечення начальник МПБ інструктує санітарних інструкторів рот, поповнює медичне майно, розподі­ляє між ротами власні і придані засоби збору поранених і дає вказівки про порядок їх використання, а також про проведення санітарно-гігієнічних та інших заходів.

Приданий МПБ молодший медичний персонал і санітарний транс­порт з медр висуваються ближче до рот або перебувають на МПБ.

З появою поранених у період висування батальйону до рубежу атаки перша медична допомога, як уже було зазначено, надається в порядку само- і взаємодопомоги безпосередньо на бойових ма­шинах. Санітарні інструктори і стрільці-санітари взводів допов­нюють першу медичну допомогу пораненим і хворим під час зупи­нок колони підрозділу і при передачі поранених на санітарні авто­мобілі, що прямують у складі колони батальйону.

Найімовірнішим варіантом є збір поранених і хворих з бойо­вих машин на рубежі атаки.

Перша медична допомога потерпілим в осередку масового ура­ження надається в порядку само- і взаємодопомоги, а також сила­ми медичного складу, який зберіг працездатність, і особовим складом підрозділів (загону, команди), які проводять рятувальні роботи і лікувально-евакуаційні заходи. Після надання першої медичної допомоги потерпілих евакуюють з осередку ураження до найближчих медр (ВППГ), розгорнутих поблизу маршруту ви­сування батальйону (бригади), на загальновійськовому і санітар­ному транспорті. Легкопоранені виходять самостійно.

З початком наступу найважливішим завданням начальника МПБ є керівництво роботою санітарних інструкторів рот з розшу­ку поранених і хворих і надання їм першої медичної допомоги. МПБ, просуваючись по заздалегідь визначеному маршруту за бойовими порядками батальйону, організує збір поранених і хво­рих приданими засобами, надає їм першу медичну (долікарську) допомогу і переміщує їх в укриття.

Найбільші труднощі у розшуку і зборі поранених (хворих) ви­никають при діях особового складу в пішому строю. При спішуван­ні підрозділів стрільці-санітари і санітарні інструктори рот пересу­ваються за своїми підрозділами, надають першу медичну допомогу пораненим, позначають місця їх перебування (“гнізда” поранених) умовними знаками і забезпечують радіосигнальними засобами.

Фельдшер (начальник) МПБ просуває санітарний транспорт збору і евакуації поранених від одного ‘ ‘гнізда” поранених до дру­гого. На цьому ж транспорті поранених вивозять до осі переміщення МПБ у розширені “гнізда” поранених, а далі санітарними авто­мобілями медр їх евакуюють до медроти. Про місця укриття пора­нених і хворих начальник МПБ доповідає начальнику медичної служби бригади (командиру медр) через водіїв санітарного транс­порту, легкопоранених і засобами зв’язку.

У наступальному бою санітарно-епідемічна обстановка, як правило, буває неясною, тому великого значення набуває медич­на розвідка, що проводиться МПБ у ході наступу, її завдання: визначення санітарного стану району, виявлення осередків ін­фекційних захворювань та ін. Про виявлені осередки інфекцій­них захворювань фельдшер доповідає командиру батальйону і на­чальнику медичної служби бригади.

Контрольні питання для самоперевірки

1.Які умови діяльності медичної служби в оборонному бою?

2. Особливості організації медичного забезпечення механізова­ної роти в оборонному бою.

3. Особливості організації медичного забезпечення механізова­ного батальйону в оборонному бою.

4.Які умови діяльності медичної служби у наступальному бою?

5. Особливості організації медичного забезпечення механізова­ної роти у наступальному бою.

6. Особливості організації медичного забезпечення механізова­ного батальйону у наступальному бою.