Медикаменти і засоби для надання долікарської допомоги

Медикаменти та медичні засоби	Призначення	Кількість, шт.
Індивідуальні перев'я­зочні асептичні пакети	Для накладання пов'язок
Бинти	«—»
Вата	«—»	5 пачок по 50 г
Ватно-марлевий бинт	Для бинтування при переломах
Джгут	Для зупинки кровотечі
Шина	Для укріплення кінцівок при переломах	3-4
Гумовий пузир для льоду	Для охолодження пошкодженого мі­сця при ушибах, вивихах, переломах
Склянка	Для прийому ліків, промивання очей, шлунка і приготування розчинів
Чайна ложка	Для приготування розчинів

Закінчення табл.. 10.1

Медикаменти та медичні засоби	Призначення	Кількість, шт.
Йодна настойка (5 %)	Для змазування тканин навколо ран, свіжих подряпин на шкірі тощо	1 флакон (25 мл)
Нашатирний спирт	Для використання при непритомному стані	1 флакон (ЗОмл)
Борна кислота	3 метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами, для примочок на очі при опіку електричною дугою	1 пакет (25 мг)
Сода питна	3 метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках кислотою	1 пакет (25 мг)
Перекис водню (3 %)	Для зупинки кровотечі з носа	1 флакон (50 мл)
Настойка валеріани	Для заспокоєння нервової системи	1 флакон (ЗО мл)
Нітрогліцерин	Для прийому при сильних болях в області серця і за грудиною	1 тюбик

Примітки:

1.4. Розчин соди і борної кислоти передбачається тільки для робочих місць, де про­водяться роботи кислотами і лугами.

1.5. У цехах і лабораторіях, де не виключена можливість отруєння газами та шкід­ливими речовинами, склад аптечки повинен бути відповідно доповнений.

1.6. У набір для сулюк першої допомоги не входять шини, гумовий пузир для льоду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода. Інші медикаменти комплектуються в кількості 50 % вказаних у списку.

1.7. На внутрішніх дверцятах аптечки слід чітко вказати, які медикаменти засто­совуються при тих і інших травмах (наприклад, при кровотечі з носа — 3 %-ний розчин перекису водню тощо).

Правила надання домедичної допомоги

Першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках не­рідко вимушені надавати оточуючі, якими може бути кожний з нас. Тому ми повинні вміти попередити виникнення або знизити кількість важких чи критичних станів, а якщо вони виникли, то застосувати ті чи інші заходи для врятування життя. Знання методів оживлення, а та-

кож ознак життя та смерті є дуже важливим моментом у заходах щодо надання першої медичної допомоги. Нещасний випадок може відбути­ся у будь-який момент і з будь-якою людиною. І як правило, в таких випадках поряд немає лікаря чи фельдшера. У зв'язку з цим кожна людина повинна вміти правильно надати першу допомогу потерпілому.

Надаючи першу допомогу, потрібно керуватись такими прин­ципами:

а) керівництво по наданню першої допомоги повинна взяти на себе одна людина; надають допомогу спокійно, впевнено;

б) особлива обережність необхідна в тих випадках, коли потерпіло­го витягують з-під автомобіля, уламків при обвалах; неправильні дії в таких випадках можуть ускладнити травмування потерпілого;

в) надавши першу допомогу, потерпілого негайно відправляють в найближчий медичний заклад;

г)у випадку, коли немає можливості надання допомоги, потрібно прийняти заходи для швидкого транспортування у найближчий меди­чний пункт.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти: оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує; за­безпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів виконати штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність; зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин; на­класти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, забитті); іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток важкому забитті, термічному ураженні; надати допомогу при теп­ловому і сонячному ударах, утепленні, отруєнні, блюванні, втраті сві­домості; використати підручні засоби при перенесенні, вантаженні і транспортуванні потерпілого; визначити необхідність вивезення по­терпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; ко­ристуватися аптечкою швидкої допомоги.

Шок. Причини шокового стану — надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкід­ливих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливос­тей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, ди­хання, обміну речовин. Сприяти розвитку шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння в момент транспортування піс­ля травми тощо. Ознаки — блідість, холодний піт, розширені зіниці,

посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку — блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігати­ся мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі короткочасні знепритомніння.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефективна відповідна допомога, яка надається при пораненні, що спричинило по­яву шоку. Якщо шок посилився, необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кровотечу, іммо­білізувати переломи тощо). Потім потерпілого кладуть у горизонталь­не положення з трохи опущеною головою закутують у ковдру. Захо­дами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло (але не перегрівання), дії, що зменшують біль, пиття рідини. Не слід роздяга­ти потерпілого та охолоджувати його, навпаки, необхідно його зігріти, покласти в теплому приміщенні, прикласти до кінцівок грілки. Коли є підозра на удар живота та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.

Памороки. Причини — раптова недостатність кровонаповнення мо­зку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлектор­ному розширенню м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мо­зок. Памороки — це перехідний стан до непритомності. Ознаками па- мороків є блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, роз­стебнути комір, забезпечити надходження свіжого повітря. Можна да­ти понюхати нашатирний спирт на ваті. Потерпілому слід трохи поле­жати. Коли потерпілий у свідомості, йому можна дати гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Непритомність (втрата свідомості). Обличчя хворого набирає багрянцю, відновлюється вільне дихання. Але необхідно розстебнути тугий комірець, пояс, розслабити вузол галстука, негайно викликати «швидку допомогу». Причини — ті що й при памороках. Ознаки. Час­то непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають памо­роки, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50...40

ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання. При втраті свідомості людина падає і може одержати тяжкі травми, навіть покалі­читися. Якщо довго лежати в незручному положенні, то розвивається параліч через стискання окремих нервів. А це може привести до інва­лідності. Людина, яка втратила свідомість, може втопитися в калюжі води, згоріти (наприклад, від цигарки) у власному ліжку. Тому дуже важливо швидко і правильно надати першу допомогу людині. Саме головне — швидко забезпечити можливість вільно дихати.

Допомога. При непритомності потерпілого треба покласти на спи­ну, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення крово­обігу мозку. В разі потреби очистити рот носовою хустинкою. Потім потерпілого кладуть на спину, підстеливши під голову, максимально відкидають її назад, щоб підборіддя було направлене більше догори. Для досягнення цієї мети під лопатки кладуть змотаний із одягу валик. Такий простий спосіб часто дає ефект, оскільки виключається небез­пека западання язика. Потім вивільнити шию і груди від одягу, який їх

ущільнює, поплескати по щоках, побризкати обличчя, груди холод­ною водою, дати понюхати нашати­рний спирт. Якщо потерпілий почи­нає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення (рис. 10.2).

Якщо втрата свідомості наступає при стресах, хвилюванні, від не­стачі повітря та в інших непередбачених ситуаціях, людину необхідно винести на свіже повітря, розстебнути комірець, пояс і дати нюхати нашатирний спирт (на вату або хустинку). Якщо трапився нещасний випадок у глухому лісі, потрібно зробити носилки з гілок, палок і обе­режно перекласти на них потерпілого та нести до шосейної дороги. При цьому потрібно стежити за тим, щоб його голова (якщо він не прийшов до свідомості) весь час була закинута назад. У тих випадках, коли втрата свідомості поєднується з травмою (пораненням чи пере­ломом), необхідно зробити перев'язку та накласти шину.

Клінічна смерть — це такий стан організму, за якого відсутні ви­димі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції

центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тка­нинах. Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим етапом є біологічна, або істинна смерть, — незворотне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.