Поняття і визначення ризику.

Ризик — це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки; яка визначається як відношення кількості подій (n), з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n/N.

 

Прийнятний ризик - ризик, який не перевищує на території небезпечного об`єкту і/або за її межами гранично припустимого рівня.

 

Застосування показника ризику дозволяє порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати з урахуванням внеску кожного окремого чинника інтегральний ступінь небезпеки будь-якого об`єкту, системи, технології, проекту, діяльності, процесу тощо. Процес управління безпекою повинен включати ідентифікацію факторів ризику, оцінку ризику, управління ризиком. Ідентифікація факторів ризику передбачає виявлення всіх джерел небезпеки (загроз), подій, ініціюючих виникнення аварій або надзвичайних ситуацій, опис об`єкту та існуючих засобів захисту.

Оцінка ризику - процес визначення імовірності виникнення аварій або

надзвичайних ситуацій та відповідних їм збитків.

Управління ризиками - процес прийняття рішень і здійснення заходів,

спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику.

Кількісне значення імовірності виникнення негативної події визначається на основі статистичних даних, або теоретичних моделей. Оцінка наслідків аварій здійснюється за допомогою математичного моделювання за всіма можливими сценаріями розвитку аварій.

Оцінка ризику - ключова ланка визначення рівня небезпеки. Знаючи ймовірність аварій та очікувану величину втрат, можна уникнути важких аварій та катастроф, послабити їхню силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми. Процес управління ризиком може ґрунтуватися на виборі рівня ризику в межах від мінімального (який вважається досить малим) до максимально припустимого, який повинен бути економічно обґрунтованим, виходячи з існуючих обмежень на ресурси і час. Головними

елементами цієї діяльності є визначення достатності превентивних заходів для забезпечення стійкості небезпечного об`єкта до зовнішніх впливів та оптимальний розподіл обмежених матеріальних і фінансових ресурсів.

Управління ризиками стало однією з головних технологій забезпечення техногенної і природної безпеки в економічно розвинених країнах. Сучасна наука розглядає управління ризиками як спосіб досягнення балансу між інноваціями з одного боку та негативними явищами з іншого боку. Управління ризиками - це необхідна умова ефективного управління сучасними складними системами типу "людина - технічна система - середовище". Одним з основних принципів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні проголошено принцип безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці. Посилення превентивного характеру управління техногенною та природною безпекою України шляхом запровадження управління ризиками розглядається як розширення і активізація сфери "випередження" загальнодержавного управління і перехід його на якісно вищий рівень.

З метою зниження ризику виникнення та зменшення масштабів наслідків НС природного характеру необхідно проводити такі превентивні заходи:

· прогнозування небезпечних природних явищ і екологічної ситуації,

враховуючі ймовірні збитки і втрати від можливих НС;

· науково обґрунтоване, раціональне (для новобудов) розміщення

виробничого потенціалу, об’єктів господарської і соціальної інфраструктури з метою забезпечення їх безпечного функціонування;

· практичне проведення превентивних і оперативних заходів щодо захисту виробничого персоналу, населення, об’єктів природного середовища, а також здійснення інженерно-технічних заходів ЦЗ, заходів з охорони праці і техніки безпеки;

· накопичення і підтримання у готовності сховищ та укриттів для населення і виробничого персоналу.

 

3. ЛІТЕРАТУРА.

3.1. Атаманчук П.С., Мендерецікий В.В., Панчук О.П. Безпека життєдіяльності. Навч. Посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2011.

3.2. Атаманчук П.С., Мендерецікий В.В., Панчук О.П. Основи охорони праці. Навч. Посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2011.

3.3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В., Безпека життєдіяльності: Навч. Посіб. – Київ: «Каравела»; Львів: «Новий Світ-2000», 2001.

4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

 

4.1. Що таке стихійне лихо?

4.2. Що розуміється під терміном "надзвичайна ситуація"?

4.3. Якими нормативними документами визначається класифікація надзвичайних ситуацій в Україні?

4.4. Як класифікуються надзвичайні ситуації?

4.5. Що таке надзвичайні ситуації природного характеру?

4.6. Перелічити загрози виникнення НС природного характеру.

4.7. Які явища відносяться до чинників небезпеки геологічного характеру?

4.8. Які явища відносяться до чинників небезпеки гідрологічного характеру?

4.9. Які явища відносяться до чинників небезпеки метеорологічного характеру?

4.10. Які можуть бути лісові пожежі? Дайте коротку характеристику.

4.11. Фактори небезпеки землетрусів?

4.12. Яких небезпек варто очікувати від зсувів?

4.13. Людський чинник при виникненні надзвичайних ситуацій.

4.14. Зробіть аналіз природних загроз на вашій території.

5.ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ.

 

Робота виконується самостійно кожним студентом за індивідуальним варіантом. Рішення задач для визначення значення ризику. Варіанти індивідуальних завдань приведені в додатку А.

5.1. Приклад розв’язання задачі:

Протягом 2008 року в Україні виникло 312 НС, внаслідок них загинуло 587 сіб та постраждало 959 осіб. Обчислити ризик смертельних випадків.

 

Розв’язок:

R = n/N = 587/46*10⁶ = 1,2*10^-5,

 

де n - кількость подій, з небажаними наслідками;

N - максимально можлива їх кількість.

 

Впорядкована шкала ризиків смертності:

10^-2 - надзвичайний

10^-3 - дуже високий

10^-4 - високий

10^-5 - середній

10^-6 - відносно середній

10^-7 - низький

10 ^-8 - відносно низький

<10^-9 - незначний

 

Методикою визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для життя людини неприйнятним ризиком вважається ризик більш ніж 1*10^-5, у нашому випадку він дорівнює 10^-5, тобто знаходиться на межі прийнятного.

6. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ.

6. 1. Оформити звіт по практичному заняттю:

· Мета заняття.

· Вихідні дані свого варіанта.

· Розрахункові формули і розрахунки.

6. 2. Зробити висновки за виконаним завданням.

ДОДАТОК А

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ.

 

1.Внаслідок надзвичайних ситуацій в 2008 році у Чернівецькій області загинуло 12 осіб, потерпіло – 102 особи. Обчислити числове значення ризику

смертельних випадків в нашій області, якщо чисельність населення складає 901 тис. осіб.

 

2. У НС природного характеру в Україні в 2008р. загинули 128 осіб та

постраждало 697 осіб. Обчислити числове значення ризику смертельних випадків та постраждалих. (Чисельність населення в Україні 46 млн.).

 

3. У 2009р. в Україні виникло 117 НС природного характеру, в результаті

загинуло 75 осіб, у тому числі 13 дітей, постраждало - 1174 особи, у тому числі 424 дитини. Обчислити числове значення ризику смертельних випадків.

 

4. 19 липня 2008р. в с. Шубранець Заставнівського району під час святкування дня народження внаслідок споживання неякісних продуктів харчування отруїлись 13 осіб. Загальна кількість учасників становила 23 особи. Обчислити числове значення ризику.

 

5. Згідно з класифікатором протягом 2009р. в Україні виникло 58 подій, які набули статусу НС медико-біологічного характеру. Внаслідок цих подій загинуло 74 особи (в тому числі 13 дітей), та постраждало 1142 особи (з них 420 дітей). Розрахувати числове значення ризику загиблих та постраждалих людей.

 

6.В період з 6.11 по 13.11.08р. в м. Чернівці зареєстровано спалах дизентерії, внаслідок цього захворіло 47 дітей. Чисельність дітей в дитячих садочках в м. Чернівці становить 8140 дітей. Обчислити значення ризику захворюваності дітей.

 

7. У 2008 р. в Україні виникло 48 НС пов’язаних із масовими отруєннями.

Внаслідок загинуло 82 особи та постраждало 439 осіб. Розрахувати значення

ризику постраждалих від масових отруєнь.

 

8. У 2009 р. виникло 38 НС пов’язаних з отруєнням людей. В наслідок цих

подій загинуло 74 особи (з них 13 дітей) та постраждало 557 осіб (з них 145 дітей. Обчислити значення ризику смертельних випадків.

 

9.За даними ГУ МНС в Чернівецькій області у 2008р. в області потонуло 35

осіб. Знайти значення ризику утоплення в області.

 

10.За даними офіційної статистики у 2008р. в Україні від хвороб, зумовлених

вірусом імунодефіциту людини померло близько 5 тисяч осіб. Обчислити числовезначення ризику смертності, яка викликана вірусом цієї хвороби.

 

11. У 2008р. в Україні було зареєстровано 43 спалахи інфекційних захворювань, постраждало 921 особа, у тому числі 368 дітей. Обчислити ризик захворюваності людей інфекційними хворобами.

 

12. За даними МОЗ станом на 01.01.2009р. в Україні зареєстровано 359 випадків отруєнь населення грибами, з них 48 дітей; померло 26 людей, з них 7 дітей. Обчислити числове значення ризику отруєнь людей грибами.

 

13. В Україні у 2008р. зафіксовано 8 млн. 318 тис. випадків звернень по медичну допомогу в зв’язку з інфекційними хворобами. Із загальної кількості

таких звернень 860 тис. випадків припадають на грип та гострі респіраторні захворювання. Обчислити ризик захворюваності людей на грип.

 

14. 29 серпня 2009р в м. Сторожинець під час святкування хрестин в кафе

"Берізка" отруїлося 15 осіб (всього присутніх було 55 людей). Обчислити числове значення ризику.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2.

ЗАСОБИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ. ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

1. МЕТА ЗАНЯТТЯ.

1.1. Ознайомитись з будовою, технічними характеристиками та правилами використання різних видів вогнегасників та нормами їх комплектування для НЗ;

1.2. Дослідити можливості використання протипожежної сигналізації.

 

2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ.

2.1. Вуглекислотні вогнегасники. Вогнегасники такого типу (рис. 1) наповнюються стиснутим вуглекислим газом до робочого тиску 60 кгс/см.

Рис. 1.

Загальний вигляд вуглекислотного вогнегасника.

 

Рис.2

Вуглекислотний вогнегасник типу ВВБ-3:

1 - корпус,

2 - сифонна трубка,

3 - клапан,

4 - розпилювач,

5 - пусковий важіль,

6 – шток.

При введенні 12-25 % (за об'ємом) вуглекислого газу в приміщення, горіння припиняється. Характерною особливістю вуглекислоти є те, що при підвищенні тиску вона переходить з газоподібного стану в рідкий. При однаковій масі об'єм рідкої вуглекислоти при переході в газ збільшується в 400-500 разів, причому більша кількість тепла поглинається з навколишнього середовища, а при нестачі тепла газ переходить в снігоподібну масу, яка потім поступово випаровується. Недоліком вуглекислоти є те, що вона не має змочувальної здатності, в зв'язку з цим нею не можна гасити тліючі матеріали. За допомогою вуглекислотних вогнегасників можна гасити різні речовини, за винятком тих, що горять без доступу повітря. Ручні вогнегасники головним чином застосовуються на автотранспорті, в приміщеннях, де зберігаються цінні матеріали (картинні галереї, музеї, архіви, бібліотеки, приміщенням з комп'ютерною та відеотехнікою).

Вуглекислотні-брометилові вогнегасники (рис. 4) ВВБ-ЗА і ВВБ-7А аналогічні за конструкцією і є стальними тонкостінними балонами із сифонними трубками всередині і пусковими головками важільного типу з розпилювачами. Ємність балонів ВУБ-ЗА -,2 л, ВУБ-7А - 7,4 л. Вогнегасники заряджають сполукою «4 НД», що складається 97 % брометилу і 3 % вуглекислого газу.

Вогнегасники можуть бути заряджені хладоном, замість бромистого етилу, або сумішшю бромистого етилу і хладону. Для викиду заряду у вогнегасник закачують повітря під тиском 8,6 кгс/мм². Час дії вогнегасників 20-30 с при довжині струменя 3-4 м. Вони призначені для гасіння різних горючих речовин і тліючих матеріалів (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали), а також електроустановок під напругою не більше 1000 В.

Рис. 4. Загальний вигляд вуглекислотного-брометилового вогнегасника.

Серед сучасних вогнегасників зустрічаються вогнегасники, які називають водними (рис. 4). Будова та принцип дії яких схожий до звичайних сифонів. Вони заповнені водою і стиснутим вуглекислим газом. Запускаються в дію такі вогнегасники стандартним способом за допомогою важелів.

Порошкові вогнегасники (рис. 3). У світовій практиці гасіння пожеж порошкові суміші знаходять найширше розповсюдження. Причому існує тенденція до зростання гасіння порошками більш ніж будь-якими іншими вогнегасними речовинами, оскільки порошок порівняно дешевий, нетоксичний, не псує предметів, на які потрапляє. Використовують ручні порошкові вогнегасники (ВП-1 «Момент» ВП-2, ВП-10А), транспортні (ВП-100, ВП-250, СИ-120) і установки порошкового гасіння. Вогнегасний ефект порошкового гасіння полягає в: інгібіруванні реакції окислення; створенні на поверхні речовини, яка горить, ізолюючої плівки; створенні хмари порошку з властивостями екрану; механічному забрудненні полум'я твердими частинками порошку; виведенні, виштовхуванні кисню із зони горіння. Порошок ПСБ є вогнегасною порошковою сполукою загального призначення. Призначений для гасіння займань газів, легкозаймистих і горючих рідин, нафтопродуктів, розчинників, пластмас та електроустановок, які перебувають під напругою до 380 В. Порошок ПСБ-1 непридатний для гасіння лужних матеріалів, а також тліючих матеріалів. В порошкових вогнегасниках порошок може вручну викидається на осередок пожежі або виштовхуватись стиснутим вуглекислим газом, який міститься в балончику для робочого газу всередині вогнегасника.

Рис. 3. Загальний вигляд порошкових вогнегасників.

Вимоги до вогнегасників.

Маркування на корпусі вогнегасників повинно бути виконане на стійкій основі.

Вогнегасники повинні розміщуватися у легкодоступних місцях, де виключене попадання на них прямих сонячних променів і безпосередня дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.

Ручні вогнегасники повинні розміщуватися методами: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх відкривання; встановлення в пожежній шафи разом з пожежними кранами, у спеціальні тумби або пожежні щити та стенди.

Навішування вогнегасників на кронштейни, встановлення їх у тумби або пожежні шафи повинні виконуватись так, щоб забезпечувалася можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалюваних для експлуатації при мінусових температурах приміщеннях, необхідно знімати на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах і стендах повинна міститись інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

Вогнегасники, призначенні для установки на транспортних Особах (автомобілях, всюдиходах, тракторах та ін.), повинні комплектуватись кронштейнами. Кронштейн має утримувати вогнегасник, не закриваючи своїми елементами інструктивні написи, бути безпечним у роботі і зручними для встановлення та оперативного виймання вогнегасника.

 

Кнопка пуску повинна чітко виділятися на фоні інших деталей вогнегасника.

Вогнегасники, призначені для доставки до місця займання вручну, повинні важити не більше 20 кг. Вогнегасники вагою більше 50 кг повинні бути обладнанні колесами. Величина тягового зусилля для переміщення таких вогнегасників вручну по рівній горизонтальній поверхні з бетонним або асфальтовим покриттям не повинна перевищувати 250 Н (25 кГс).

У вогнегасниках повинні бути передбачені запобіжні пристрої або інші засоби захисту у випадку перевищення тиску в корпусі.

Запобіжні пристрої вогнегасників усіх типів повинні мати надійну фіксацію для забезпечення від мимовільного спрацювання від вібрацій, струсів або випадкового натиску на елементи пуску.

Ручні порошкові вогнегасники місткістю 5 л і більше, а також ручні вогнегасники інших типів місткістю більше 5 л і пересувні вогнегасники повинні бути обладнані гнучким шлангом.

Всі вогнегасники принципово не повинні відрізнятись способом приведення їх в дію.

2.2. Пожежна сигналізація (рис. 5). Для боротьби з пожежами застосовують сигналізації різноманітного принципу дії. Установки пожежної сигналізації є з автоматичним або ручним пуском в залежності від призначення, а також від особливостей оточуючого середовища. їх монтують на сховищах, базах і торгових підприємствах, в громадських будівлях, науково-дослідних закладах, музеях та інших пожежонебезпечних і особливо важливих об'єктах. В залежності від схеми ввімкнення повідомлювачів в провідну мережу установки поділяються на променеві і кільцеві. В залежності від факторів, що викликають спрацьовування повідомлювачів, їх поділяють на теплові (термоповідомлювачі), які реагують на підвищення температури оточуючого середовища; димові, що реагують на появу диму; світлові, що спрацьовують при появі відкритого полум'я; ультразвукові, які реагують на зміну частоти коливання; фотоелектричні, що спрацьовують при перетинанні інфрачервоних променів і комбіновані. За виконанням розрізняють повідомлювачі нормального виконання, вибухобезпечні, спалахобезпечні, герметичні.

Рис. 5. Пожежна сигналізація

 

3. ЛІТЕРАТУРА.

Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П. Безпека життєдіяльності. Навч. Посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2011.

Атаманчук П.С., Мендерецікий В.В., Панчук О.П. Основи охорони праці. Навч. Посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2011.

Пистун И.П., Кельман И.И., Вильковский Е.К. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие. – Львов: Афиша, 2007.

4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

4.1. Поясніть з погляду науки технологію гасіння пожеж? Якими методами можна досягнути припинення горіння?

4.2. Запропонуйте способи боротьби з пожежами в початковій стадії?

4.3. Чим пояснити дієвість і широту використання вогнегасників?

4.4. Обґрунтуйте основні вимоги які ставляться до вогнегасників?

4.5. Назвіть основні типи вогнегасників? Проведіть класифікацію способів та засобів пожежегасіння.

4.6.Опишіть процес використання вуглекислотних вогнегасників та змоделюйте цей процес.

4.7. Змоделюйте та поясніть процес використання порошкових вогнегасників.

4.8. На основі яких норм визначають кількість вогнегасників в приміщеннях?

4.9. В чому полягає принцип гасіння пожежі інертними газами?

4.10. Які вогнегасники найбільш ефективні для гасіння нафтопродуктів, електрообладнання та цінних матеріалів?

4.11. Які особливості використання вогнегасників для гасіння різних типів займань?

4.12. Опишіть принцип дії пожежної сигналізації. Назвати переваги та недоліки різних пристроїв для гасіння пожеж.

4.13. Як за маркуванням визначити тип вогнегасника та його конструктивні особливості?

4.14. Який термін зберігання різних видів вогнегасників? Які правила зберігання вогнегасників?

4.15. Запропонуйте дії якими можна завчасно попереджати можливість виникнення пожежі?

 

5.ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ.

5.1. Вивчити основні типи вогнегасників.

5.2. Дослідити загальні правила експлуатації вогнегасників та правила безпеки при обслуговуванні вогнегасників.

5.3. Вивчити основні вимоги до вогнегасників.

5.4. Заповнити таблицю.

№ п/п	Типи вогнегасників.	Конструкція і принцип дії.
	Вуглекислотні
	Пінні
	Порошкові

 

5.5. Практична робота вважається зарахованою після відповідей студента на контрольні запитання, приведення в дію і показ поводження з вогнегасниками.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2