Постмодернізм та наука/технологія



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Постмодернізм та наука/технологія



Як показує цей короткий і неповний огляд дискусій, що точаться в академічних феміністських колах, існує мало згоди щодо відносин між постмодерними та феміністськими теоріями. Відмінності поглядів, які виникають, великою мірою пов'язані з профілем освіти диспутантів та з контекстом, у якому вони намагаються розв'язувати свої суперечності. Проте здебільшого представники фемінізму єдині у своєму ставленні до теорій, висунутих переважно білими чоловіками, теорій, які набули поширення в середині 1980-х pp. і передбачають глибокі апокаліптичні перетворення світу засобами нових електронно-цифрових та інших технологій. В рамках таких поглядів, спершу активно поширюваних французьким соціологом Жаном Бодріяром, характер суспільних стосунків, родина, праця, сфера розваг, політика, економіка — одне слово, все без винятку має зазнати драматичних, а для декого, можливо, й дивно привабливих та бентежних змін.

У 1988 р. я назвала цей вид апокаліптично-го теоретизування, поширюваного у США канадцем Артуром Крокером та Девідом Куком (1895), дистопічним постмодернізмом, що його я пов'язала з комерційним, капіталістичним, вибраним постмодернізмом (Kaplan, 1988: 4—5). Я не бачила в цих теоріях великої користі для фемінізму, оскільки всі категорії, такі, як ґендер, клас і раса, внаслідок радикального перетворення життя на землі, яким ми його знаємо, робилися проекцією до порожнього світу, в якому не буде нічого, крім наслідування та екстатичної комунікації. Було схоже, що саме білі чоловіки сприймали ці ідеї з великим захватом. Проте я відчувала необхідність досліджувати комерційний постмодернізм, що, безсумнівно, набув великого розвитку в багатьох сферах популярної культури, особливо на музичному телебаченні (див. мою опубліковану 1987 р. працю "Коливання навколо годинника: музичне телебачення, постмодернізм і культура споживачів"). Ті елементи постмодерної культури, які можуть нести визволення жінкам, важливі, твердила я, але часто поверхові. Жінкам слід надати можливість рухати культуру далі, ніж це дозволяють дисфункціональні Тендерні

полярності, проте поверхового, легкого розпаду колись застиглих Тендерних конструктів ще не досить.

У той час я ще не повністю ознайомилася із доробком Донни Гаревей та інших авторів новаторських феміністських досліджень проблем науки, таких як Фокс Келер і Сандра Гардінґ. Насамкінець дозвольте мені коротко зупинитися на внескові Гаревей в іншу сферу відносин між постмодернізмом і фемінізмом (1985), а саме в постмодернізм як власне феміністську категорію, що має справу з багатьма тими самими проблемами, які порушують Бодріяр, Крокер і Кук у своїх апокаліптичних фантазіях; на відміну від них, Гаревей твердо стоїть на землі.

Куди прямує Донна Гаревей, було зрозуміло вже з її великого революційного есе "Маніфест кіборґів", вперше опублікованого 1985 p., а написаного ще до того, як білі чоловіки-теоретики почали широко розповсюджувати теорії постмодернізму; вона пішла в цьому напрямку значно далі, і це був надзвичайно корисний хід, з погляду наступних формулювань поняття "ситуативних знань" та "імунної системи" у її' опублікованій 1991 р. книжці "Мавпи, кіборґи та жінки". У своєму новаторському есе Гаревей закликає "тішитися з перестановки кордонів та з відповідальності за їхнє будівництво". Саме це, здавалося б, суперечливе формулювання зруйнувало бінарну опозицію модерний/пост-модерний, згідно з твердженням, що представники фемінізму відчувають потребу радісно вирватися за свої кордони і взяти на себе відповідальність за будівництво кордонів. Це формулювання уникає жаху бодріярівського кошмару апокаліптичного хаосу, в якому не залишається нічого, крім симуляції, водночас віддаючи належне тому фактові, що представники фемінізму самі повинні створювати категорії та кордони, які їм потрібні. Гаревей також наполягала на тому, щоб представники фемінізму, зацікавлені в політичних змінах, не пошкодували часу на осмислення наукових та технологічних проектів, які впливають на наше життя, середовище, майбутнє планети; і щоб вони повністю усвідомили обмеженість старих соціалістичних, неомарксистських структур, до яких іще багато хто з них прихильні. Гаревей подає ці

думки такими словами: "Мій міф про кіборґів — це міф про перейдені кордони, про масштабні об'єднання та небезпечні можливості, що їх прогресивні люди могли б дослідити, в такий спосіб виконавши істотну частину необхідної політичної роботи" (1998). Вона говорить про нагальну потребу єдності між людьми, які намагаються чинити опір дедалі більшій загрозі світового панування. Як і Джудіт Батлер, Гаревей погоджується, що "ми ще не знаємо такої держави, яку можна було б назвати жіночою, до того ж це надзвичайно складна категорія, побудована на суперечливих статевих наукових дискурсах та інших суспільних практиках. Тендерна, расова або класова свідомість — це здобуток, накинутий нам жахливим історичним досвідом суперечливих суспільних реальностей патріархальності, колоніалізму, расизму та капіталізму" (1998). У своєму висновку Гаревей згодна з постмодерністами, що дуалізм, невід'ємний від західних традицій, спричинився до панування над жінками, над людьми з темною шкірою, над природою, над робітниками і тваринами. Вона твердить, що "високотехнологіч-на культура кидає виклик усім різновидам цього дуалізму у незвичайні способи. Стає неясно, хто творець, а хто створений у стосунках між людиною і машиною. Неясно, що таке розум і що таке тіло, коли йдеться про машини, які беруть участь у практичному кодуванні" (1998). Для Гаревей, "образність кіборґів може запропонувати вихід із лабіринту дуалізмів, у яких ми пояснюємо собі наші тіла та наші знаряддя... Вона означає і машини, які будують, і машини, які руйнують, ідентичності, категорії, відносини, об'єми, оповіді" (1998). Гаревей радить представникам фемінізму пірнути в "черево страховища", щоб чинити опір зсередини цього черева.

Отже, у своєму "Маніфесті" Гаревей зводить водне теоретичні здобутки критичної теорії, постмодернізм, культурні студії, фемінізм, постколоніалізм та дослідницьку діяльність жінок із темною шкірою. її есе стало закликом пробудитися, зверненим до соціалістичних, але й також і до "утопічних" текстуальних представників фемінізму, які створювали загальні теорії про змінні суб'єктивності, кидали виклик чоловічому гуманістичному суб'єктові і закли-

кали покінчити з гнобленням бінарних опозицій західної метафізики, не визнаючи власного неявно "білого" привілейованого становища, з якого промовляли більшість постмодерністів. Гаревей використовує працю жінок із темною шкірою для розвитку своїх складних теорій про те, як представники фемінізму мусять бути постмодерністами в широкому й прозоро витлумаченому розумінні. Завдяки жінкам із темною шкірою Гаревей відкрила широкий простір перед феміністським постмодернізмом, і він здобув можливість зайнятися постколоніальними студіями, звертатися до проблем раси, етнічності та ґей-лесбіянських зацікавлень, водночас не забуваючи жахливих військових, наукових та корпоративно-технологічних проблем.

Питання для майбутнього: щось проміжне?

У 1988 р. я розглядала постмодерн як культурний "розрив' у розумінні епістеми Фуко або парадигм Томаса Куна; проте тоді я не говорила, що може прийти за ним. Сьогодні я дивлюся на постмодернізм як на перехідний етап між модернізмом і чимось таким, що можна було б назвати "кіберсвітом". Я усвідомлюю, що формулювати питання в подібний спосіб, очевидно, означає застосувати ту саму телеологічну схему, що її постмодернізм, як кажуть, зробив ілюзорною. Насправді я намагаюся опрацювати схему, що дозволяє постулювати хронологічну й історичну демаркацію радше як "стратегічну4, аніж теологічну дію, адже, зрештою, представники фемінізму часто застосовували "стратегічний" есенціалізм, щоб усунути проблему спустошення суб'єктивності та ідентичності як життєздатних категорій. Слід або вибудовувати умовні ідентичності та умовні історичні періоди, або припинити свою роботу на певний час. Це дає змогу працювати там, де людина стоїть, не претендуючи на те, щоб знати, якими видаються речі з іншої позиції або з іншого історичного моменту.

Нинішня глобальна багатонаціональна пост-колоніальна фінансова об'єднаність ускладнила й розхитала попередні марксистські уявлення про расу, клас та ґендер; вона також наповнила змістом моє відчуття нових різновидів суб'єктивності, що їх створила ця об'єднаність. Тоб-

то, як на мене, старі всеохопні наративи були розхитані — та це аж ніяк не означає, що вони час від часу не відновлюються або досі не можуть бути використані як підпора для християнського права або моральної більшості, — і це відкриває нові можливості для боротьби. Я також згодна з тим, що в цю епоху люди — витворені як розхитані особистості — переживають піддатливі, змінні та різноманітні види суб'єктивності, але водночас переконана в тому, що це не так небезпечно для жінок або меншин, як я іноді думала. Одне слово, якщо ці змінні види суб'єктивності можуть служити багатонаціональному корпоративному капіталізмові та новому режимові заміненої ринком нації, вони можуть також надати нам засоби боронитися від цього режиму. Постколоніальні студії, розпочаті дебатами Джеймсона і Ахмеда, є тією галуззю досліджень, де чимало представників фемінізму з марксистськими або соціалістичними переконаннями знаходять тепер своє місце, аби стати віч-на-віч із тим, що сталося з "нацією" в епоху "ринку" як головного означника. Але перше ніж чинити опір, ми повинні ясно зрозуміти, які типи суб'єктивності тепер виникають. Аргументація Джудіт Батлер переконала мене, що конституйовані суб'єкти, — саме в цій своїй якості, — надають простір для опору та політичних змін.

Це якраз і є те розуміння, що його нам можуть дати "постмодерні" жіночі студії і в академічному світі, і поза ним. Бо схоже на те, що в результаті всіх дискусій та окреслених тут розбіжностей у середовищі представників фемінізму та вчених, які працюють у галузі жіночих студій, жінки і в академічних колах, і поза ними, нарешті, навчилися слухати одна одну, ставити запитання та кидати виклик одна одній, а отже, ми зможемо активно разом рухатися вперед, навіть із неминучою постмодерністською невпевненістю в тому, куди все ж таки ми йдемо.

Посилання

Benhabib, Seyla, Butler, Judith, Cornell, Drucilla and Fraser, Nancy (eds) (1995) Feminist Contentions, New York and London: Routledge.

Butler, J. (1990) Gender Trouble: Feminism and the Subversion of Identity, New York: Routledge.

Creed, Barbara (1987) "From Here to Modernity: Feminism and Postmodernism," Screen 28(2): 47-68.

Fraser, Nancy, and Nicholson, Linda (1990) "Social Criticism with Philosophy: An Encounter Between Feminism and Postmodernism," in Linda Nicholson (ed.), Feminism/Postmodernism. New York: Routledge.

Haraway, Donna (1998) "A Cyborg Manifesto," in R.C. Davis and R. Schleifer (eds), Contemporary Literary Criticism. New York: Addison Wesley Longman.

hooks, bell (1990) "Postmodern Blackness," in Yearning: Race, Gender and Cultural Politics, Boston: South End Press, 23-31.

Kaplan, E. Ann (1988) "Introduction," and "Feminism/ Oedipus/Postmodernism: The Case of MTV," in E. Ann Kaplan (ed.) Postmodernism and Its Discontents: Theories, Practices, London: Verso, 1-9; 30-43.

Kristeva, Julia (1980) Desire in Language: A Semiotic Approach to Literature and Art, ed. Leon S. Roudiez, trans. Thomas Gora, Alice Jardine, and Leon S. Roudiez, New York: Columbia University Press.

Morris, Meaghan (1988) "Introduction," Tlie Pirate's Fiancee: Feminism Reading Postmodernism, London and New York: Verso, 1-23.

Poovey, Mary (1988) Uneven Developments: The Ideological Work of Gender in Mid- Victorian England, Chicago: University of Chicago Press.

Додаткова література

Anzaldua, Gloria (1987) Borderlands/La Frontera: The JVeii' Mestizo, San Francisco: Aunt Lute.

—(1993) "La Conciencia de la Mestiza: Towards a New Consciousness," in Linda S. Kauffman (ed), American Feminist Thought at the Century's End, Cambridge: Blackwell, 427^10.

Bordo, Susan (1993) '"Material Girl': The Effacements of Postmodern Culture," in Susan Bordo, Unbearable Weight: Feminism, Western Culture and the Body, Berkeley, CA: University of California Press, 245-76.

Braidotti, Rosi (1994) Nomadic Subjects: Embodiment and Sexual Difference in Contemporary Feminist Theory, New York: Columbia University Press.

Brennan, Teresa (1989) "Introduction," in Teresa Brennan (ed.), Between Feminism and Psychoanalysis, London and New York: Routledge, 1-24.

De Lauretis, Teresa (1987) "Strategies of Coherence: Narrative, Cinema, Feminist Poetics: Yvonne Rainer," in Teresa De Lauretis (ed), Technologies of Gender: Essays in Theory, Films and Fiction, Bloomington, IN: Indiana University Press, 124.

—(1994) "The Essence of the Triangle: Or Taking the Risk of Essential ism Seriously: Feminist Theory in Ita-

ly, the US and Britain," in Naomi Schor and Elizabeth Weed (eds), The Essential Difference, Bloomington, IN: Indiana University Press.

Flax, Jane (1991) Thinking Fragments: Psychoanalysis, Feminism, and Postmodernism in the Contemporary West, Berkeley, CA: University of California Press.

Hekman, Susan (1991) "Reconstituting the subject: Feminism, Modernism, and Postmodernism," Hypatia 6(2): 44-63.

hooks, bell (1992) Black Looks: Race and Representation, Boston: South End Press.

Jardine, Alice (1985) Gynesis: Configurations of Woman and Modernity, Ithaca, NY: Cornell University Press.

Kaplan, E. Ann (1986) "Feminist Film Criticism: Current Issues and Future Directions," Studies in the Literary Imagination 19(1): 7-20; repr. in Robert Palmer (ed.), The Cinematic Text: Contemporary Methods and Practice, Atlanta, GA: Georgia State University Press, 1988, 155-71.

— (1987) Rocking Around the Clock: Music Television, Postmodernism and Consumer Culture, New York: Routledge.

(1993) 'Feminism(s)/Postmodernism(s): MTV and Alternate Women's Videos," Special Feature, Women and Performance 6(2): 55-76.

— (1993) "Madonna Politics: Masks And/Or Mastery?" in Cathy Schwichtenberg (ed), The Madonna Connection: Representational Politics, Sub-cultural Identities and Cultural Theory, Boulder, CO: Westview Press, 149-64.

Laclau, Ernesto and Mouffe, Chantai (1984) Hegemony and Socialist Strategy: Towards a Radical Democratic Politics, London: Verso.

Moraga, Cherrie and Anzaldua, Gloria (eds) (1984) This Bridge Called My Back: Writings By Radical Women of Color, New York: Kitchen Table, Women of Color Press.

Parpart, Jane L. and Marchand, Marianne H. (eds) ( 1995) Feminism/Postmodernism/Development, New York and London: Routledge, 1-22.

"Spectatrix" (1990) Camera Obscura, special eds Janet Bergstrom and Mary Ann Doane, 21-2 (Spring).

Suleiman, Susan Rubin (1990) Subversive Intent: Gender, Politics, and the Avant-Garde, Cambridge, MA: Harvard University Press.

Wallace, Michèle (1990) Invisibility Blues: From Pop to Theory, London: Verso.

ЕЛІЗАБЕТ EH КЕПЛЕН

з



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 86; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.013 с.)