Психологічні основи і закономірності розуміння

Раціональне розуміння — це накопичення, систематизація вербалізованих знань

про інших людей і оперування ними з метою досягнення максимальної

відповідності думок, оцінок, уявлень про людину її об'єктивно існуючим рисам,

властивостям, мотивам.

Головним і найбільш складним моментом в процесі раціонального

розуміння є кінцева «розшифровка» мотивів, що дозволяє оцінювати конкретні

вчинки і прогнозувати поведінку. Система знань піддається раціональному

аналізу, перегляду, різним логічним і інтелектуальним операціям,

використовується також логіко-семантичний аналіз мови, вербальних і

невербальних засобів спілкування. Цей рівень розуміння може бути названий

логічним. Два інших механізми розуміння — схвалення і емпатія —

функціонують на неусвідомленому рівні і забезпечують фундамент логічного

аналізу і розуміння. Схвалення іншої людини виражається в наявності або

відсутності неусвідомлених психологічних бар'єрів і побоювань у відношенні до

неї.

Шлях логічного, раціонального пізнання може бути представлений як

інтерпретація. Це тривалий і складний розумовий процес, що складається з ряду

послідовних дій. У функціональному сенсі інтерпретація покликана ліквідувати

змістову невизначеність ситуації і виявити приховане значення того, що

відбувається (Славская, 1999). На цьому етапі пізнання особистості, ситуації,

соціального об'єкту висуваються і перевіряються гіпотези, здогадки, версії того,

що відбувається, виявляється новий сенс завдяки зіставленню і аналізу даних,

виявляються суперечності.

Власні версії і думки співвідносяться з думками інших людей, виробляється

критичне ставлення до версій і аргументів інших людей, використовується

повторна інтерпретація (реінтерпретація) і робиться висновок.

Весь інтерпретаційний процес буде успішним при включенні рефлексії, яка

має пов'язати вироблені оцінки і думки в єдиний конструкт з Я-концепцією

людини, її цінностями, життєвою позицією. Вона відображає загальну

спрямованість особистості — егоцентричну (превалює "власна точка відліку і

особисті цінності), або альтруїстичну (переважають загальнолюдські цінності:

враховуються інтереси і потреби інших). Інтерпретація також залежить від

особливостей особи; вона може бути жорсткою, прямолінійною, однозначною (у

догматичних і консервативних людей) або гнучкою, багатотональною, придатною

до перегляду і нового тлумачення (у радикалів і демократично орієнтованих

людей з гнучким пізнавальним стилем).

Процес інтерпретації розгортається в наступних вербалізованих формах:

68

 судження — істотним доповненням до основної його функції є інтеграція

всіх компонентів аналізу в єдиному часі і просторі;

 міркування — для нього важлива протяжність, послідовність часу

залучення аргументів, підстав для оцінки;

 діалог — як з самим собою, так і з уявним партнером;

 нарація (переказ, розповідь, оповідання) — характеризується своєрідним

подвоєнням часу, оскільки переказ і оцінка не співпадають за часом з оцінюваним

явищем, слідують за ним.

В. В. Знаков в праці «Понимание в познании и общении» (Знаков,1988) на

прикладі аналізу розуміння в науковому дослідженні і комунікації виділяє

наступні механізми (стадії) розуміння:

1) прості механізми — пізнавання, згадка, уподібнення;

2) гіпотеза як шлях до розуміння;

3) розуміння як об'єднання;

4) розуміння як пояснення.

Виступаючи як психологічні механізми розуміння на шляху від простої

констатації виявлених взаємозв'язків до їх пояснення, позначені механізми

можуть бути розцінені як стадії, що розрізняються за рівнем складності

розумових процесів. У цій черговості процесів бракує розуміння-прогнозу,

оскільки будь-яке дослідження, аналіз завершуються зазвичай передбаченням

розвитку подій.

Каузальна атрибуція

Одним з механізмів інтерпретації поведінки і особистісних особливостей

може служити каузальна атрибуція. Термін «атрибуція» означає «приписування

властивостей, ознак».

Каузальна атрибуція — це феномен, який дозволяє наблизитися до розуміння

механізмів взаєморозуміння, зрозуміти, яким чином люди інтерпретують

поведінку іншої людини, якщо не володіють про неї достатньою інформацією.

Основні теоретичні уявлення про каузальну атрибуцію були сформульовані

Ф. Хайдером.

Атрибуція соціальна за своїм походженням (виникає у взаємодії) і

спрямованості. Її основою є категоризація, оскільки причини поведінки часто

виводяться з факту приналежності людини до певної групи — професійної,

статевої, етнічної тощо.

У вивченні атрибуції сформувалися два напрями.

Перший напрям — це інтерпретація поведінки людини як окремого

індивіда. Люди схильні у пошуках пояснення вчинків інших виходити з того,

що поведінка перш за все визначається рисами особистості. Так, наприклад, за

даними Т.Острома, студенти вважають, що для складання правильного

враження про іншу людину необхідно знати її риси (26 % всієї необхідної

інформації), а вся демографічна інформація, поведінка, установки, цінності

вкладаються в 19% (за: Стефаненко, 1999 (1)).

69

Фундаментальна помилка атрибуції (назва явища належить Л.Россу)

полягає в тому, що переоцінюється значення особистісних рис і недооцінюється

роль ситуації. Риси особистості є важливішою і навідною інформацією, яка

закріплюється в пам'яті людини, допомагає йому в оцінці інших.

Другий напрям — це інтерпретація поведінки людини, заснована на

знанні її групової приналежності. Одна з перших концепцій — «егоцентричне

приписування» — належить Р. Келлі. Егоцентрічність виражається в тому, що

успіх приписується собі, а невдачі приписуються іншим людям. Якщо позитивні

події приписуються своїй групі, а негативні чужій, то це свідчить про

етноцентриську позицію людини.

За матеріалах італійських психологів позитивна поведінка члена своєї групи

описується як альтруїстична; представник чужої групи описується як такий, що

допомагає іншій людині (у буденній свідомості ця категорія ніби наділена

меншою етичною значущістю) (за: Стефаненко, 1999 (1)). Якщо представник

своєї групи агресивний, то він описується як «кривдник», представник чужої

групи оцінюється в різкіших термінах — як «агресор». В англійських

дослідженнях учні приватних привілейованих шкіл свої невдачі на іспитах

схильні були пояснювати лінощами, а невдачі учнів державних шкіл —

відсутністю здібностей. Атрибуції такого типу володіють значною стійкістю.

Отже, існує виражена відмінність в приписуванні тих або інших причин

поведінки «своїх» і «чужих». Зміст атрибутивних стереотипів є результатом

мотивації до збереження позитивної групової ідентичності.

Крім раціональних компонентів процесу розуміння, таких як інтерпретація,

важливе місце в розумінні індивідуальності людини і прогнозуванні її поведінки

та розвитку займають процеси інтуїції. Інтуїція є фундаментом такої важливої

властивості особи, як проникливість.

Забобони і упередження

З моменту появи в 1958 р. класичної роботи Г.Оллпорта «Природа

предрассудка» (The nature of Prejudice, Allport, 1958) в цій галузі було відкрито не

так багато нового. Оллпорту вдалося виявити і описати найбільш істотні риси

забобонів.

У основі забобону лежить упередження, тобто необґрунтоване негативне

уявлення про інших людей. Само по собі негативне уявлення ще не є забобоном.

Воно стає таким, якщо не змінюється навіть за наявності переконливих свідоцтв

того, що дана думка несправедлива, помилкова і спростовується позитивними

фактами. Будь-який забобон, стверджує Р. Оллпорт, є відхиленням від трьох

конкретних норм: норми раціональності, норми справедливості і норми

людяності.

Схильність до забобонів стає рисою характеру, зміцнюючи упередження і

антипатії відносно певних груп людей.

70

Забобон – це необґрунтоване негативне уявлення про інших людей, не змінне

навіть за наявності переконливих свідоцтв того, що дане судження

несправедливе, помилкове.

Причинами виникнення забобонів є «навішування» ярликів, грубий,

зневажливий у ставленні до інших людей стиль виховання, несподівані емоційні

травми, отримані дитиною при взаємодії з «чужаками».

Забобони поширені і стійкі, оскільки, подібно до стереотипів, є економним

способом мислення; їх «запускає» тривожність і загроза відчуттю безпеки. Вони є

невід'ємною властивістю авторитарної особи, стають частиною її мислення. Як

виявилось, люди, які відвідують церкву, більш схильні до забобонів, ніж решта,

Страждаючи через невпевненість в самих собі, відчуття провини, вони

потребують забобонів і релігії щоб забезпечити собі життєвий комфорт.

Забобони живучі через конформізм. Функціонування забобонів суспільстві

пояснює таке страшне соціальне явище, як фанатизм. Забобони — це своєрідні

шори на очах цілком розумних і освічених людей. Вони ще більш укорінюються у

тих людей, хто має недостатній досвід і прогалини в освіті, недолік розуму,

недостатній розвиток емпатії і сенситивності, чуйності, співчуття.

Позбавленню від забобонів допомагає освіта, розвиток самосвідомості і

інтенсивне самопізнання, формування відчуття власної гідності, яке не дозволяє

зневажливо ставитись до інших людей. Забобони змінюються, якщо в їх зміні

виявляється соціальний, економічний і особистісний сенс.

Висновки

1.Раціональне розуміння — це накопичення, систематизація вербалізованих знань

про інших людей і оперування ними з метою досягнення максимальної

відповідності думок, оцінок, уявлень про людину її об'єктивно існуючим рисам,

властивостям, мотивам. Головне завдання — розуміння мотивів, що дозволяє

оцінювати вчинки людей і прогнозувати їх поведінку.

2.Шлях логічного, раціонального пізнання може бути представлений як

інтерпретація, вільна від забобонів і помилок, яка повинна бути доповнена

інтуїцією, рефлексією, емпатією.

3.Каузальна атрибуція є одним із способів інтерпретації поведінки іншої людини і

полягає в приписуванні причин поведінки. Фундаментальна помилка атрибуції

виявляється в тому, що переоцінюється значення особистісних рис і

недооцінюється роль ситуації.

Питання для самоперевірки

1. Краще розуміння інших людей, за Р.Оллпортом, забезпечують (виберіть

потрібне): підвищена самооцінка; гарне знання себе; нонконформізм; уміння

відволіктись від деталей; відчуженість; знання психології; інтуїція; емоційна

стабільність; чуйність; терпимість; інтелект; порядність; спостережливість;

життєвий досвід; емпатія.

2. У чому полягає фундаментальна помилка каузальної атрибуції?

71

3. Чи можна за будовою тіла визначити темперамент людини?

4. Що спільного і в чому відмінність стереотипу і установки?

5. У чому переваги і недоліки стереотипного оцінювання?

6. Чи може мати імідж захід (наприклад, конкурс)?

7. Що спільного і в чому відмінність іміджу і репутації людини, заходу,

організації?

8. Виправте помилки і неточності у визначенні:

Імідж — образ, уявлення, яке методом логічних міркувань наділяє об’єкт

сумнівними цінностями, не обґрунтованими реальними якостями об’єкту, але

привабливими для того, хто сприймає цей об’єкт.

9. У чому причина живучості, стабільності забобонів?

10. Яким чином можна протистояти зміцненню стереотипів і забобонів в

суспільній і індивідуальній свідомості?

Основні поняття

Раціональне розуміння

Фундаментальна помилка атрибуції

Стереотип

Імідж

Забобон

Навчальні завдання

«ТЕСТ НА ОБ’ЄКТИВНІСТЬ»

1. Якими характеристиками відрізняються, по-вашому, ті, хто особливо ретельно

дотримуються прийнятих правил поведінки і ніколи не відступають від

хорошого тону:

a) ввічливі і приємні в спілкуванні,

b) суворо виховані

c) нещирі і за всім цим старанно приховують свій дійсний характер.

2. Ви знаєте подружню пару, яка ніколи не свариться. Як ви думаєте, вони:

a) щасливі

b) байдужі один до одного

c) приховують свої відносини від сторонніх людей, не довіряють один одному.

3. Уявіть, що ви вперше бачите людину і вона тут же починає розповідати вам

анекдоти, говорити дотепно. Яка вона?

a) жартівник, дотепник

b) відчуває себе невпевнено у вашій компанії і таким чином намагається вийти

з неприємного для себе положення

c) просто хоче справити приємне враження.

4. Ви розмовляєте з кимось на тему, що цікавить вас обох. Ваш співрозмовник

супроводжує розмову жестикуляцією. Про що це свідчить?

a) про його внутрішнє хвилювання

b) про те, що він дуже втомився, перевтомлений

c) про те, що він нещирий.

72

5. Ви вирішили пізнати ближче когось з ваших знайомих. Краще за все це

зробити:

a) запросивши його в якусь компанію

b) спостерігаючи за ним в певній справі

c) подивившись, як він поводиться в конфліктній, емоційно-напруженій

ситуації.

6. Ви опинилися в ресторані з людиною, яка, на ваш погляд, дає офіціантові

дуже великі чайові. Як ви думаєте, чому вона так вчиняє:

a) хоче справити враження на оточуючих

b) хоче завоювати довіру офіціанта

c) він — просто добра і щедра людина за вдачею.

7. Ви знаєте людей, які самі ніколи не починають розмову першими. Які

вони насправді, на вашу думку:

a) потайні і не розмовляють, щоб не видати себе

b) дуже боязкі

c) недовірливі і бояться, що скажуть щось не так і їх образять.

8. Деяких людей, не розмовляючи з ними, можна оцінити за виразом обличчя.

Що, по-вашому, означає низьке нахмурене чоло у людини:

a) дурнуватість

b) впертість

c) не можу сказати нічого конкретного.

9. Що ви думаєте про людину, яка при розмові не дивиться прямо в очі:

a) у неї — комплекс неповноцінності

b) вона недостатньо щира в тому, що говорить

c) вона просто дуже розсіяна.

10. Ви, напевно, знаєте людей, які, коли трапляється що-небудь неприємне,

відразу говорять про те, що вони все давно знали і передбачали, але нічого не

робили раніше, тому що не хотіли потрапляти в неприємну історію. Що це за

люди:

a) люди з вольовим характером, витримані

b) люди, у яких просто немає нічого за душею

c) хвальки.

11. Уявіть собі людину з гарним матеріальним положенням, яка

завжди купує дуже дешеві речі. Чому, на ваш погляд, вона так робить:

a) вона скромна, невибаглива

b) вона бережлива

c) вона скнара.

12. Вам, напевно, коли-небудь доводилося оцінювати людей на вигляд. Повні

люди, на вашу думку:

a) симпатичніші за інших, оскільки завжди товариські, добрі і веселі

b) не дуже симпатичні, оскільки зазвичай ледачі і безхарактерні

c) вони — такі ж, як і всі, серед них є і гарні, і погані люди.

Ключ

Відповідь Номер питання

73

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

а 2 2 1 4 1 4 2 1 1 1 2 2

б 4 1 2 Кількість 2 2 2 4 2 4 4 4 1

Балів

в 1 4 4 1 4 1 1 4 2 2 1 4

Оцінка результатів

40 і більше балів — людина легко складає думку про людей і так само

легко повідомляє її тому, кого ця думка стосується. Але в її думках про людей

немало суб’єктивності і зайвої самовпевненості.

31-39 — людина вміє об'єктивно оцінювати інших і не боїться визнавати

свої помилки в цій справі.

21-30 — людина не завжди буває впевнена в правильності своєї думки і

іноді буває необ'єктивною через те, що легко змінює свою думку, піддаючись

впливу інших.

20 і менше балів — людина дуже довірлива, судить про людей

суб’єктивно, досить поверхнево, часто помиляючись при цьому.

Література

Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. —

Киев, 1989.

Зазыкин В. Г. Психология проницательности: Методические рекомендации. — М.,

1997.

Кон И. С. Психология предрассудка // Новый мир. — 1966. — № 9.

Куницына В. Н. Психологические механизмы человеческого взаимопонимания //

Личность и коллектив. — Курск, 1980.

Лозовский Б. Н. Искусство взаимопонимания. — М., 1990.

Панферов В. Н. Когнитивные эталоны и стереотипы взаимопонимания людей //

Вопросы психологии. — 1982. — № 5.

Рюкле Хорст. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. — М.,

1996.

Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. — Казань, 1991.

74