Поняття сім'ї у соціологічному та юридичному розумінні

Закон, регулюючи сімейні відносини, виходить з визначення поняття сім'ї. Відповідно до ч. 2 ст. 1 СК їх регулювання здійснюється цим Кодексом з метою зміцнення сім'ї як со­ціального інституту. Термін "сім'я" закріплено у ч. З ст. 2 СК. У ст. З вперше у законодавстві зроблено спробу дати норма­тивне визначення поняття сім'ї. У ст. 4 сказано про право особи на сім'ю (це ж положення передбачене у ст. 291 ЦК). Термін "сім'я" вжито й в інших статтях СК. Так, у ч. 2 ст. 40 зазначено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду в разі його фіктивності, тобто якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та на­буття прав і обов'язків подружжя.

Стаття З СК визначає сім'ю як первинний та основний осередок суспільства і вказує на такі її ознаки, як спільне прожи­вання осіб, пов'язаних спільним побутом, котрі мають взаємні права та обов'язки. У ч. 4 цієї статті перераховані підстави виникнення сім'ї: шлюб, кровне споріднення, усиновлення та інші підстави, які не заборонені законом і не суперечать мо­ральним засадам суспільства. У ч. 2 ст. З дано визначення поняття сім'ї в юридичному розумінні. У другому абзаці цієї частини підкреслено, що подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, ліку­ванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. У цьому разі йдеться про виняток із загального правила. У третьому абзаці цієї части­ни зазначено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Це пояснюється існуванням таких природних підстав виникнення сім'ї, як кровне спорід­нення та взаємні права й обов'язки її членів. Згідно з ч. З ст. З СК права члена сім'ї має одинока особа. З цим положенням навряд чи можна погодитись. Адже у такому разі немає при­родних підстав виникнення сім'ї — шлюбу, кровного спорід­нення. Крім того, особа, у якої немає кровного споріднення з іншими особами, як правило, ні з ким не пов'язана взаємними сімейними правами та обов'язками. Виняток становлять відно­сини між колишніми членами сім'ї, наприклад, між колишнім подружжям, якщо один з них зобов'язаний сплачувати другому аліменти, та відносини, що виникають з права вітчима, мачухи на одержання аліментів від пасинка, падчерки, з якими вони багато років не живуть однією сім'єю (ст. 270 СК).

З урахуванням сказаного навряд чи можна погодитися з позицією І. Дзери, яка вважає, що у ст. З СК відсутнє визначен­ня поняття сім'ї в юридичному розумінні¹. Як вже зазначалось, у цій статті таке визначення є. Інша справа, що воно є недо-сить вдалим. Можна висловити зауваження й стосовно деяких інших ознак сім'ї, наведених у ст. З СК.

У літературі розрізняють поняття сім'ї в соціологічному і юридичному розумінні².

Визначаючи поняття сім'ї необхідно виходити з того, що шлюб та сім'я, як зазначав Ф. Енгельс у праці "Походження сім'ї, приватної власності та держави" на підставі досліджень Л. Моргана і М. Ковалевського, — явища історично мінливі. Вони змінюються з розвитком суспільства: спочатку — під впли­вом природних факторів, а потім — економічних¹.

Природною основою сім'ї є шлюб, кровне споріднення та прирівняні до них відносини. Характерною ознакою сім'ї є спільне життя (це поняття не можна ототожнювати з поняттями спільного проживання та спільного побуту). Поняття спільно­го життя, як зазначає Є. Ворожейкін, значно ширше поняття спільного проживання. Спільне життя може мати місце й за відсутності спільного проживання. Спільне життя — це не тільки спільне проживання, а й спільність сімейних інтересів, взаємна потреба у постійному спілкуванні одне з одним². Тому, розглядаючи питання про ознаки сім'ї, правильніше говорити про спільне життя, а не про спільне проживання чи спільний побут. Ознаками сім'ї є також взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання її членами одне одного, насам­перед підростаючого покоління.

На підставі викладеного можна дати таке визначення поняття сім'ї в соціологічному розумінні: сім'я — це історично визначена організована соціальна спільність, заснована на шлюбі та кров­ному спорідненні (або лише на шлюбі чи лише на кровному спо­рідненні), усиновленні та взятті дітей на виховання, харак­терними ознаками якої є спільне життя її членів, взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання ними одне одного, насамперед підростаючого покоління. Важко погоди­тись із запропонованим деякими авторами поняттям сім'ї як союзу осіб, що має певні характерні риси³. Сім'я, наприклад, мати й малолітня дитина, може й не являти собою союзу осіб.

Від поняття сім'ї в соціологічному розумінні треба відрізня­ти поняття сім'ї в юридичному розумінні. Останнє поняття, як зазначає В. Рясенцев, — це юридичний зв'язок⁴. Для сім'ї в юридичному розумінні характерне те, що її члени мають взаємні права та обов'язки, зміст яких залежить від їх правового ста­новища. На цю ознаку вказує й ч. 2 ст. З СК.

З урахуванням наведеного вище сім'ю в юридичному розу­мінні можна характеризувати як історично визначену організо­вану соціальну спільність, пов 'язану взаємними правами та обоє 'яз-ками, які випливають зі шлюбу, кровного споріднення, усинов­лення, взяття дітей на виховання. Такій сім'ї притаманні ті ж ознаки, що й сім'ї в соціологічному розумінні, а саме: спільне життя її членів, взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання ними одне одного, насамперед підростаю­чого покоління. Однак на відміну від сім'ї в соціологічному розумінні для сім'ї в юридичному розумінні, як вже зазначалося, характерне те, що її члени пов'язані взаємними правами та обов'язками. Водночас, як підкреслює В. Рясенцев, сімейні права та обов'язки можуть існувати між членами не тільки однієї сім'ї, а різних сімей. Так, дорослі діти, які створили власні сім'ї, мають певні обов'язки перед своїми батьками, неповно­літніми братами та сестрами, які проживають в інших сім'ях¹.

Таким чином, поняття сім'ї у соціологічному розумінні не збігається з поняттям сім'ї в юридичному розумінні. Так, повно­літні працездатні брат і сестра, які проживають разом або про­живають разом і ведуть спільне господарство, чи працездатна мати і повнолітній працездатний син, які проживають разом і ведуть спільне господарство, утворюють сім'ю в соціологічному розумінні. їх відносини ґрунтуються на кровному спорідненні, спільному житті. Однак сім'ю в юридичному розумінні вони не утворюють, оскільки у них немає взаємних сімейних прав та обов'язків.

Сім'я, як слушно зазначено в літературі, не є самостійним суб'єктом права². Такими суб'єктами є окремі члени сім'ї. Є. Во­рожейкін вважає, що не може існувати декілька визначень по­няття сім'ї залежно від різних галузей права. Це визначення має бути єдиним, незважаючи на те, що поняття "член сім'ї" у кожній галузі відображає притаманну їй специфіку³. З цим положенням важко погодитись. Правильнішою видається думка А. Сергеева, відповідно до якої існує різний підхід до поняття сім'ї в юридичному розумінні у різних галузях права⁴. Так, у житловому законодавстві на перший план висуваються такі ознаки, як спільне проживання та ведення спільного господарства (ст. 64 ЖК України). Згідно з ч. 2 цієї статті членами сім'ї наймача, крім його чоловіка, дружини, дітей і батьків, можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають з цією особою і ведуть з нею спільне господарство.

Сім'ї як історично визначеній організованій соціальній спіль­ності притаманні біологічна, господарська та ідеологічна функ­ції. Біологічна функція спрямована на продовження людського роду, фізичне та духовне відтворення суспільства і тісно пов'яза­на з ідеологічною. Господарська функція передбачає спільне використання доходів і ведення домашнього господарства. Вона може бути спрямована на спільне ведення бізнесу, передачу набутого майна у спадок. У селянській (фермерській) сім'ї ця функція дістає вияв у спільній підприємницькій діяльності по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської про­дукції. Зміст господарської функції залежить від соціального прошарку, до якого належать члени сім'ї. Ідеологічна функція спрямована на взаємне виховання членів сім'ї, насамперед під­ростаючого покоління. її зміст також залежить від соціального прошарку, до якого належать члени сім'ї. Залежно від функцій у сім'ї треба розрізняти три види відносин: біологічні, майнові, ідеологічні. Біологічними є не тільки відносини, пов'язані з продовженням людського роду, а й ті, що виникають з кровного споріднення.

Не можна погодитись із Я. Шевченко, яка, критикуючи визначення поняття сім'ї, наведене у ст. З СК, зазначає, що критерії розмежування останньої як соціального осередку та правового феномена є поєднанням випадкових обставин, внас­лідок чого поняття сім'ї може бути поширене й на інші правові та соціальні явища. На її погляд, визнання того, що сім'ю утворюють особи, які проживають разом, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, породжує уявлення про щось подібне до комунальної квартири. Адже проживання разом і спільне ведення господарства можуть стосуватися будь-якої групи людей, які прихильно ставляться одне до одного. Однак ці люди можуть і не бути пов'язані сімейними узами. Що ж до взаємних прав та обов'язків, то їх характер взагалі може бути найрізноманітнішим¹.

Проте, стверджуючи наведене вище, Я. Шевченко аналізує лише ч. 2 ст. З СК і не враховує того, що у ч. 4 цієї статті підкреслено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не за­боронених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відносини ж між особами, які проживають у кому­нальній квартирі, не грунтуються на шлюбі, кровному спорід­ненні, усиновленні. Крім того, до цих відносин не може бути застосована ознака спільного побуту. Зазначені особи пов'язані між собою не взаємними сімейними, а лише взаємними жит­ловими правами та обов'язками. Справді, як вже зазначалось, визначення поняття сім'ї, наведене у ст. З СК, є недосить вдалим. Однак стверджувати, що це визначення породжує уяв­лення про щось, подібне до комунальної квартири, не можна. Навряд чи можна погодитись і з 3. Ромовською, яка вважає, що треба визнати сім'єю двох одиноких літніх жінок, які про­живають разом, мають спільний бюджет і піклуються одна про одну¹. Адже при цьому відносини між зазначеними особами не грунтуються на шлюбі, кровному спорідненні, усиновленні, у них немає взаємних сімейних прав та обов'язків.

З поняттям сім'ї тісно пов'язане поняття права особи на сім'ю. Відповідно до ч. 1 ст. 4 СК особа, яка досягла шлюбно­го віку, має право на створення сім'ї. Право фізичної особи на сім'ю закріплене й у ст. 291 ЦК. Проте остання на відміну від ст. 4 СК передбачає право фізичної особи на сім'ю, тобто її право бути членом сім'ї, а не на створення останньої. Згідно зі ст. 291 ЦК фізична особа має право на сім'ю незалежно від віку та стану здоров'я. Вона не може бути проти її волі розлу­чена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом.

Право на створення сім'ї є елементом сімейної правоздат­ності особи, яка досягла шлюбного віку, а не її суб'єктивним правом, оскільки йому не відповідає чийсь обов'язок. Суб'єк­тивному ж праву особи завжди відповідає обов'язок іншої особи або осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 СК сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Це положення відпові­дає поняттю сім'ї, наведеному у ст. З СК.

Згідно з ч. З ст. 4 СК кожна особа має право на проживання в сім'ї. Дане положення відповідає ст. 51 Конституції, яка передбачає охорону державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства. Крім того, право на проживання в сім'ї тісно пов'язане з правом на житло, передбаченим ст. 47 Конституції.

.