Аналітичні моделі спілкування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Аналітичні моделі спілкування



Процеси, що складають предметну область теорії спілкування вивчаються

різноманітними дисциплінами. Серед них – психологія особистості, соціальна

психологія, лінгвістика, соціологія. Наукове вивчення феномену спілкування

відбувалося в декілька етапів. Найбільш ранні роботи стосувались

комунікативних процесів. Використання радіо- та телефонної метафори

підказувало терміни для опису процесів переробки і передачі інформації між

партнерами зі спілкування. Успіхи в галузі кібернетики надихали на широке

використання понять «зворотний зв'язок» і «корекція» для пояснення процесів, за

допомогою яких партнери узгоджують свої зусилля і досягають взаєморозуміння.

Слідом за дослідженнями комунікативного процесу і майже паралельно з

ними проводилися дослідження міжособистісного сприймання. Була виявлена

значна кількість шаблонів сприймання, яким можна була надати значення

структурних елементів спілкування. З'явилася можливість передбачувати

поведінку. Далі розгорнулися дослідження міжособистісної взаємодії. Акцент

змістився з аналізу інформаційних потоків на аналіз процесів і результатів, які

комунікація забезпечувала або прагнула досягнути. Найважливішими поняттями

стали «вплив», «дистанція», «сценарій» тощо. Дослідження спілкування

продовжилося вже як дослідження міжособистісних відносин: вивчення

довгострокових феноменів (знайомство, становлення відносин, подолання

ускладнень, розпад та ін.), наближеність до реальних життєвих задач (родина,

службові відносини), камерність акцентів (любов, дружба, близькість).

Актуальності набули такі проблеми, як обговорення змісту спілкування, фіксація

стабільних структурних характеристик (наприклад, ворожнеча, симпатія, взаємні

підозри, домінування, боротьба, маніпуляція).

Міжособистісна комунікація — взаємний обмін суб'єктивним досвідом людей,

що знаходяться в просторовій близькості, мають можливість бачити, чути,

торкатись один одного, легко здійснювати зворотний зв'язок.

Слід підкреслити, що при аналізі міжособистісного спілкування можна

використовувати як об'єктивні засоби (позиція зовнішнього спостерігача), так і

суб'єктивні засоби (позиція включеного в спілкування суб'єкта). В першому

випадку дослідження спрямоване на отримання схематичного зрізу процесу

спілкування (статичний аспект), в другому — метою є вивчення живого

спілкування (динамічний аспект). Відомі моделі міжособистісної комунікації

відбивають дану відмінність дослідних інтересів.

Лінійна модель (рис.1.1) зображає комунікацію як дію, в рамках якої

відправник кодує ідеї і почуття у певного вигляду повідомлення і після цього

відправляє його одержувачу, використовуючи будь-який канал (промова,

письмове повідомлення тощо).

Рис. 1.1. Лінійна комунікаційна модель

Якщо повідомлення досягло одержувача, подолавши різного роду «шуми»,

або завади, то комунікація вважається успішною. Дана модель привертає увагу до

ряду важливих моментів в процесі комунікації — зокрема, яким чином

різноманітні канали можуть впливати на засіб, яким одержувач реагує на

повідомлення. Наприклад, чи однаково буде сприйнята фраза «Я вас люблю»,

якщо вимовити її під час особистої зустрічі або по телефону? Лінійна модель

показує також і те, як «шум», завади різноманітного роду можуть викривити

повідомлення.

Можна виділити два типу «шумів», що блокують комунікацію: фізичний і

психологічний. В першому випадку йдеться про фізичні завади — наприклад,

гамірне, наповнене сигаретним димом приміщення, в якому тяжко зосередитися,

швидко настає втома. Прикладами завад другого типу можуть бути сильне

емоційне збудження або вкрай занижена самооцінка, що не дозволяє людині бути

достатньо точною при сприйманні відправленого йому повідомлення.

Лінійна модель дозволяє розглядати комунікацію як однобічний процес —

від відправника до одержувача. Однак подібний засіб передачі повідомлень

характерний більшою мірою для письмової комунікації, засобів масової

інформації або для спілкування, в якому партнер сприймається як об'єкт впливу.

Таким чином, лінійна модель лише частково охоплює особливості процесу

міжособистісного спілкування.

Інтерактивна модель (рис.1.2) в якості обов'язкового елементу

комунікативного процесу вводить зворотний зв'язок, наочно демонструючи

круговий характер комунікації: відправник і одержувач повідомлення послідовно

міняються місцями.

Рис. 1.2. Інтерактивна комунікаційна модель

Шум

Шум

Шум

Шум

Канал(и)

Відправник

(кодує) Канал(и)

Повідомлення Одержувач

(декодує)

відправник

(інтерпритатор,

одержувач)

повідомлення

повідомлення

одержувач

(інтерпритатор,

відправник)

Якщо перші дві моделі зображають комунікацію як ряд дискретних актів,

що мають початок і кінець, в яких відправник детермінує дії одержувача, то

трансакційна модель (рис.1.3) представляє комунікацію як процес одночасного

відправлення і отримання повідомлень комунікаторами.

Рис. 1.3. Трансакційна модель

В кожний конкретний момент співрозмовники одночасно здатні одержувати

і декодувати повідомлення партнера, відповідати на них, реагувати на його

поведінку, відправляти власні повідомлення. Ця модель дозволяє побачити, що

дискретний акт комунікації тяжко відділити від подій, що йому передують і

слідують за ним. Таким чином, комунікація являє собою процес, в якому люди

формують відносини, взаємодіючи один з одним.

Висновки

1. Область теорії міжособистісного спілкування визначається як кількісним і, так і

якісними параметрами. Взаємодія між людьми може бути охарактеризована як

міжособистісна, якщо вона задовольняє наступним критеріям: це взаємодія між

невеликою кількістю людей; це безпосередня взаємодія: його учасники

знаходяться в просторовій близькості, мають можливість бачити, чути, торкатися

один одного, легко здійснювати зворотний зв'язок; це так зване особистісно-

орієнтоване спілкування, тобто передбачається що кожен з його учасників визнає

незамінність, унікальність свого партнера, бере до уваги особливості його

емоційного стану, самооцінки, особистісних характеристик.

2. До предметної області міжособистісного спілкування можна віднести: а)

психічні процеси та стани, що забезпечують трансакцію (міжособистісне

сприйняття, потреби і мотивації, емоції і почуття, самооцінки, психологічні

захисти тощо); б) комунікативні практики, що опосередковують взаємодію між

людьми (мовлення, невербальні повідомлення); у) норми і правила, що роблять

можливою спільну діяльність, часто неусвідомлювані, вироблені в межах певної

соціокультурної групи.

3. Реальний процесом спілкування є функціональною єдністю всіх елементів.

Разом з тим задля аналітичних цілей подібне виділення відносно самостійних

блоків виявляється доцільним.

4. Теорія міжособистісного спілкування принципово є сферою

міждисциплінарного знання. Його психологічні, інформаційно-комунікативні і

соціально-нормативні складові вивчаються різними дисциплінами гуманітарного

Повідомлення

Комунікатор

(відправляє

і отримує)

Канал(и) Канал(и)

Комунікатор

(відправляє

і отримує)

Шум Шум Шум

знання: психологією особистості і соціальною психологією, лінгвістикою,

соціологією.

Питання для самоперевірки

1. Перерахуєте можливі цілі міжособистісної взаємодії.

2. Як пов’язані між собою цілі та рівні спілкування?

3. Назвіть основні функції міжособистісного спілкування.

4. Що мають на увазі, коли говорять про мотиви спілкування, які знаходяться в

межах самого спілкування, і про мотиви спілкування, що лежать за його межами?

5. В чому полягає відмінність між лінійною і інтерактивною моделями

міжособистісної комунікації?

Основні поняття

Міжособистісне спілкування

Міжособистісна комунікація

Моделі комунікації

Навчальні завдання

Завдання 1. Наведені нижче питання дають можливість подумати про себе в

ситуації спілкування. Відповівши на них, Ваше уявлення про себе як про

комунікатора стане яснішим і конкретнішим.

- Яке місце в моєму житті займає спілкування з іншими людьми?

Скільки часу протягом дня я провожу в спілкуванні з людьми?

Хотілося б мені проводити з людьми більше часу чи я віддаю перевагу

самоті?

У мене багато друзів чи дуже мало?

Чи багато часу провожу я з моїми друзями?

Чи можна сказати, що моє життя переповнене людьми?

Чи можна сказати, що в моєму житті дуже мало людей і я дуже часто

переживаю почуття самотності?

Чому я надаю перевагу — невеликим компаніям, великим групам або я

волів би більшу частину часу проводити лише з однією людиною?

Я планую зустрічі з іншими чи це відбувається випадково?

- Що для мене є важливим, коли я спілкуюся з людьми?

Що мені подобається в інших: розум; фізична привабливість; те, що вони

цінують те ж, що і я; їх походження? Можливо, я обираю товариство цих

людей тому, що вони мають вплив і владу?

Чи обираю я серед людей тих, хто робитиме те, що я хочу?

Чи обираю я серед людей тих, хто ухвалюватиме рішення за нас обох?

Ті люди, з якими я спілкуюся, швидше схожі на мене, відрізняються від

мене або в чомусь вони подібні до мене, а в чомусь відмінні? У чому?

Чи відчуваю я, що потребую друзів більше, ніж вони мене або навпаки?

Чи даю я іншим знати, чого хочу від них? Я даю їм це знати прямо чи вони

з'ясовують опосередковано?

- Як я будую свої відносини з колегами і друзями?

Чи подобається мені керувати людьми? Чи дозволяю я іншим керувати

мною? Чи часто я поступаюся іншим?

Чи чекаю я, що зі мною поводитимуться як з рівним? Чи хочу я поводитися

з іншими, особливо з друзями, як з рівними?

Про що я прохаю моїх друзів? Про що мої друзі прохають мене?

Чи маніпулюю я людьми? Чи легко мною маніпулювати?

Я відчуваю відповідальність за те, що відбувається в моїх відносинах з

іншими людьми чи залишаю все як є?

Які мої відносини з начальством?

Чи не заважають мої особисті відносини з колегами виконувати роботу?

- Які мої основні цінності в міжособистісному спілкуванні?

Чи готовий я приймати людей такими, які вони є?

Чи важливо для мене бути самим собою в спілкуванні з

іншими?

У чому я занадто обережний і уважний, спілкуючись з людьми? З чим

пов'язані мої побоювання?

Чи можу я спілкуватись з людьми чиї погляди, думки, поведінка

відрізняються від моїх?

Чи є у мене забобони відносно інших людей?

Чи обговорюю я свої погляди і уявлення з іншими?

Чи можу я надавати таке значення відносинам (наприклад, дружнім), що

вони можуть вплинути на мою роботу або інші заняття?

Чи готовий я працювати, ризикувати, ставити себе на місце іншого для того,

щоб збагатити своє спілкування з людьми?

Завдання 2. Розділіться на пари так, щоб вашим партнером був той, кого ви знаєте

не дуже добре. Візьміть один у одного інтерв'ю (кожному відводиться 10 хвилин),

під час якого намагайтесь виявити відмінні риси вашого співбесідника (це можуть

бути особисті досягнення, вчинки, погляди або оцінки).

Після завершення інтерв'ю представте свого співрозмовника групі, надавши

йому або їй коротку характеристику.

Завдання 3. Розділіться на декілька підгруп (по 5-6 осіб). Кожна підгрупа повинна

виконати наступне:

- домовитися про визначення поняття «міжособистісна комунікація», яке було б

прийняте всією підгрупою;

- знайти аналогію (музичну, літературну, архітектурну, ігрову і т. д.) яка

дозволила б зобразити це визначення;

- представити своє визначення на суд решти підгруп;

- після того, як всі підгрупи виступлять, провести загальне обговорення і

визначити у чому схожість і відмінність запропонованих визначень?

Література

Андреева Г. М. Социальная психология. — М., 1999.

Андреева Г. М. Психология социального познания. — М.: Аспект Прес, 1997.

Бодалев А. А. Психология межличностного общения. — Рязань, 1994.

Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. — Киев, 1989.

Леонтьев А. А. Психология общения. — М.: Смысл, 1997.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.13.53 (0.013 с.)