Відносин, на якому кожен дізнається найпотаємніше про іншого, коли людина,

Думаючи про себе і про партнера, не відокремлює Я від Він або Я від Вона, а

Сполучає: Ми, Нам, для Нас. Навколишніми людьми вони також ідентифікуються

Як пара, подружжя, близькі друзі).

У кожного є власна межа психологічного зближення. Це та дистанція, при

Порушенні якої спілкування стає важким, дискомфортним. У чоловіків дистанція,

Як правило, більше, у жінок — менше.

Фазою просування на стадії близькості є формальне закріплення відносин,

Прийняття партнерами взаємних зобов'язань. Ним може стати оголошення про

Заручини, шлюбне свідоцтво або якийсь вид письмового договору (наприклад,

Бізнес-контракт). Таким чином відносини перестають бути формальними,

Отримують визнання, починають підкорятися певним правилам. Зміна статусу

Відносин може викликати опір кого-небудь з партнерів, бути причиною

Внутрішнього дискомфорту. Як наслідок - необхідність психологічного

Пристосування до нової форми відносин.

Стадія диференціації

Ії основа — прагнення протиставити значній прив’язаності свою

Самостійність, мати свої особливі інтереси, думати більше про реалізацію своїх

Можливостей, ніж про партнерство. Диференціація зовсім не означає припинення

Відносин. Це стадія перебудови, переоцінки, нового розвитку відносин. Багато що

Залежить від чуйності, делікатності членів пари: щоб зберегти партнерство,

Необхідно бачити і цінувати партнера, його особливі індивідуальні переваги і

Здібності.

На стадії диференціації не має сліпої відданості іншому, важливим

Чинником, що впливає на розвиток відносин, стає рівень позитивних реакцій

Партнерів один на одного.

Цікавий факт знайшов відображення в так званому «законі подружньої

Невірності», сформульованому Е. Аронсоном (Аронсон, 1998). Не дивлячись на

Жартівливу назву, цей закон зачіпає серйозну проблему, яка виникає у близьких

Людей, зокрема у сімейних пар. Звичка до взаємних високих оцінок, що

Складається в ході відносин, знижує чутливість партнерів до взаємних позитивних

Підкріплень, проте щонайменший прояв несхвалення з боку кого-небудь з них

Викликає сильні емоції іншої сторони. В той же час в спілкуванні з помірно

Близькими або сторонніми партнерами люди порівняно спокійно ставляться до

Негативних оцінок (оскільки у них не сформовано очікування позитивних оцінок),

Зате схильні відчувати сильну симпатію навіть у відповідь на невелике

Підкріплення. Таким чином, близькій людині важче, ніж сторонній, викликати

Позитивні почуття у відповідь на свої дії і більше шансів викликати негативну

Реакцію партнера.

Завдання переходу із стану романтичної любові до стійкіших емоційних

Відносин виявляється найтіснішим чином пов'язаною з особистісними особливості

Партнерів.

Потреба в автономії, унікальності, неповторності — одна з базових потреб

Особистості, її прояв в міжособистісних відносинах цілком виправданий. Проте

Якщо прагнення відрізняти себе від іншого в парі виявляється надто наполегливо,

То це може бути сигналом того, що у відносинах щось не складається.

Стадія віддалення

Якщо на стадії диференціації члени пари не змогли зберегти інтерес і

Привабливість один до одного, відносини переходять на стадію віддалення. Її

Основа — проведення межі між Я і Ти, прагнення звільнитися від партнера і

Розійтись.

На цій стадії якість взаємин набуває іншого характеру. Змінюються думки

Про поведінку один одного. Наприклад, те, що раніше сприймалося: «чарівна

Забудькуватість», тепер розглядається як «груба байдужість»; взаємні оцінки

Партнерів стають нижчими. Кожен схильний виправдовувати я і звинувачувати

Іншого, не слухаючи його виправдань. Партнери не відчувають бажання спільно

Проводити час, скорочують до мінімуму число обговорюваних питань,

Розмовляють лише в разі потреби, сама розмова нагадує бесіду сторонніх — в ній

Немає колишньої щирої зацікавленості. Вони прагнуть рідше бачитися — вигляд і

Поведінка іншого викликають роздратування. Таким чином, відбувається перехід

На більш поверхневий рівень саморозкриття, що сигналізує про намір припинити

Відносини. Крайнім ступенем віддалення є уникнення контактів один з одним.

На думку Л. Гозмана (Гозман, 1987), віра в наявність людей, призначених

Один для одного, уявлення про «сумісність» як автоматичний наслідок певного

Поєднання особових властивостей двох людей, є шкідливими, приводять до того,

Що відповідальність за невдачі в спілкуванні покладається на безособові

Психологічні закони; люди намагаються вирішувати свої проблеми не за рахунок

Активної перебудови відносин, а шляхом перебору варіантів.

Стадія розпаду

У основі цієї стадії лежить припинення відносин. Розрив зв'язків між

Людьми — виключно важке переживання, що деструктивно впливає на психічний

І фізичний стан. Так, діти, що розлучених батьків гірше розвиваються, частіше

Знаходяться в депресії, стають агресивнішими в спілкуванні з однолітками.

Серйозні наслідки має руйнування близьких відносин і для дорослих. Розлучення

Нерідко є причиною алкоголізму, суїциду, автомобільних катастроф.

Розпад і припинення відносин не означають, що колишній партнер стає

Емоційно нейтральною фігурою. Протягом тривалого періоду (іноді декількох

років) з ним зберігається емоційний зв'язок, іноді — навіть після встановлення

Нових, благополучних відносин з іншою людиною. Хоча ведучими у ставленні до

Колишнього партнера є агресивні почуття, гнів, схильність приписувати йому

Різні негативні риси і провину за розпад взаємин, в той же час вони можуть бути

Поряд з позитивними. Колишній партнер часто виступає як уявний співрозмовник,

Взаємини з ним складають зміст сновидінь; емоційно зарядженими (причому не

Тільки негативно, але і позитивно) залишаються і пов'язані з ним об'єкти (речі,

Місця, певні райони міста і т. д.).

Відомий англійський психолог С. Дак запропонував виділити в процесі

Розпаду міжособистісних відносин чотири фази: інтрапсихічну, діадичну,

Соціальну і фазу «обробки». Кожна має своє специфічне завдання, свої прояви,

Свій результат (Duck, 1990).

Перша — інтрапсихічна — фаза виявляється тоді, коли індивід вирішує,

Що він або вона не може більше продовжувати існуючі відносини. На цій фазі

Увага зосереджена на поведінці іншого і оцінці міри, до якої цю поведінку можна

Витримувати, а коли терпінню настає кінець і необхідний розрив стосунків. Проте

Поки партнерові нічого не повідомляється. Переживання носять внутрішньо-

Особистий характер, іноді людина ділиться ними зі своїм щоденником або з

Випадковими, чужими людьми. Росте ворожість до партнера, прагнення

Оцінювати і порівнювати його з іншими людьми. Разом з тим посилюється

Відчуття провини і невизначеності, тривожність. Результатом проходження цієї

Фази є рішення повідомити партнера про свою незадоволеність існуючими

Відносинами.

Основну установку другої — діадичної — фази можна сформулювати таким

Чином: «Розрив був би бажаний». Для цієї фази характерні з'ясування відносин,,

Експериментування зі своїми відносинами, активний пошук нових форм,

схильність до фантазій про майбутнє. Сторони вирішують, що слід зробити:

Спробувати відновити відносини, перевизначити їх або розірвати. Перевизначення

Може полягати в якісній зміні характеру відносин (скажімо, залишитись друзями).

Результатом може бути як успіх, так і рішення про припинення відносин.

Установка третьої — соціальної — фази: «Я маю намір це зробити». На цій

Стадії відбувається інформування значущих людей про намір розірвати стосунки,

Заручитися їх підтримкою. Важливо, щоб вони прийняли нашу версію подій,

Нашу версію помилок партнера («я завжди вважав, що он/вона тобі не пара»). Між

Партнерами відбувається постійний перехід від сварок до примирень,

Актуалізується сумнів і тривога з приводу свого майбутнього, страх самотності.

Хоча партнери частіше спілкуються, одночасно посилюється прагнення покласти

На іншого відповідальність за невдачу спільного життя. Результатом проходження