Спрямоване формування першого враження

У сучасному житті достатньо часто зустрічаються ситуації, які вимагають

уміння цілеспрямовано формувати враження про себе. Ці уміння можуть бути

складовою частиною професійних умінь, що забезпечують успішність діяльності.

Політик, дипломат, продюсер, агент, що рекламує товар, співробітник турфірми,

64

який поширює путівки, шоу-група, що здійснює гастрольне турне, — ці і цілий

ряд інших дійових осіб і ситуацій об'єднує періодично повторювана дія —

презентація.

Будь-яка презентація включає самопрезентацію, коли за обмежених умов

часу і простору необхідно пред'явити спеціально організовану, продуману,

структуровану, коротку інформацію про себе так, щоб досягти заздалегідь

поставлених цілей. Однією з перших її цілей є бажання завоювати прихилити до

себе і сформувати сприятливе враження. Мотивація може бути багатошаровою і

різнорівневою, усвідомленою і неусвідомленою: від потягу до контакту, розвитку

відносин і формування іміджу до отримання практичного результату цієї ж

хвилини.

Самопрезентація - короткочасний, специфічно мотивований і організований

процес пред'явлення інформації про себе у вербальній і невербальній поведінці.

Самопрезентація розгортається в заздалегідь визначених рамках. Соціально-

психологічні параметри ситуації включають рольову взаємодію, що передбачає

наявність певних правил і обмежень. Змістовні характеристики самопрезентації

включають уявлення про те, що саме, яка інформація про себе пред'являється, як

вона змінюється на підставі аналізу реакцій у відповідь, наскільки успішно

здійснюється процес саморегуляції і самоорганізації, якою є частка вербального і

невербального компоненту на різних стадіях самопред’явлення.

Важливо також враховувати віддалені наслідки самопрезентації у вигляді

коректування образу «Я» і вдосконалення тактики самопред’явлення, уміння

подати себе.

Серед властивостей особистості і умінь, які сприяють успішності

самопрезентації в різних ситуаціях і обставинах, слід назвати соціальний інтелект,

его-компетентність, природну чарівливість, здібність до мобілізації і

переключення, маніпулятивні вміння; гальмуючими факторами є нездатність до

саморозкриття, скутість, сором’язливість, комплекси і недолік комунікативних

умінь і навичок.

Успішності самопрезентації передує робота над власним іміджем, яка стає

можливою при певному рівні знань про себе, его-компетентності і розвитку

навичок саморегуляції.

Імідж – це спрямоване формування враження про себе, спеціальним чином

організоване і структуроване в контексті «Я», що має посилання до більш

загальної, престижної категорії людей.

Робота над власним іміджем є ні що інше, як формування враження про

себе, що має конкретні цілі і завдання. Центральну частину іміджу складає

продуманий зовнішній вигляд, який повинен сигналізувати про професійно-цінні

якості особи і сприяти формуванню репутації. Крім використання прийомів

поліпшення зовнішнього вигляду за допомогою косметичних засобів,

використовуються різноманітні стратегії, наприклад, особливо яскраво в період

65

передвиборчої кампанії кандидатами в депутати. Е. Джонс і Т. Пітман в 1982 р.

описали деяку стратегічну техніку самопрезентації, яку люду використовують в

повсякденному житті (див. Аronson, Wilson, Аkеrt, 1994, р. 237):

 інграціація — прикрашання, самовихваляння, намагання зробити себе

привабливим, особливо для тих, хто має високий статус;

 самопідтримка — прагнення справити враження, описуючи свої таланти і

визначні знання;

 «грітись в променях чужої слави» — вибудовування свого образу шляхом

підкреслення тісного зв'язку з успішними, знаменитими, видатними людьми;

 урівноваження успіхів і помилок — створення перешкод і обґрунтування

виправдань для поганих результатів і невдач.

Висновки

1. Формування образу іншої людини не завжди супроводжується глибоким

проникненням в її внутрішній світ і адекватною оцінкою або розумінням її

особистості, проте слугує необхідним етапом, що передує розумінню.

2. Сприйняті елементи зовнішності або експресії виступають багатозначними

соціальними сигналами, що пояснюють, хто є людина за національністю, віком,

досвідом, що відчуває в даний момент, як налаштована, який рівень її культури і

естетичних смаків, чи упевнена вона в собі, товариська тощо. Образ — уявлення

про іншу людину — формує визначену установку у ставленні до даної людини,

визначає емоційне і пізнавальне ставлення до неї, спрямовує вчинки, тобто

виступає регулятором поведінки у взаємодії з цією людиною.

3. Інформація, яку люди отримують при сприйманні зовнішності людини з якою

вони вступають в контакт, не завжди усвідомлюється ними. Проте вона є

фундаментом образу іншої людини. Формування цього образу і його структура

залежать і від особливостей того, кого сприймає, і від ситуації, і — неабиякою

мірою — від рівня розвитку людини, досвіду взаємодії з людьми, віку і статі,

спостережливості, начитаності і ще цілого ряду чинників.

4. Успішності самопрезентації передує робота над власним іміджем, яка стає

можливою при певному рівні знань про себе, его-компетентності і навичок

саморегуляції. Робота над власним іміджем є процесом формування враження про

себе, який має конкретні цілі і завдання. Центральну частину іміджу складає

продуманий зовнішній вигляд, який повинен сигналізувати про професійно-цінні

властивості особи і сприяти формуванню репутації.

Питання для самоперевірки

1. Перерахуєте загальні закономірності процесу сприйняття.

2. Які чинники впливають на сприйняття?

3. Що означає твердження «сприйняття — процес активний»?

4. Чим відрізняється сприйняття людьми предметів від сприйняття людиною

людини?

5. Від чого залежить наше перше враження про людину?

6. Назвіть типові схеми запуску «ефекту ореолу».

66

7. Яка залежність між типом особистості і точністю сприйняття?

Основні поняття

Сприйняття

Соціальна перцепція

Проектування

Ефект ореолу

Самопрезентація

Імідж

Навчальні завдання

Завдання 1. Розділиться на групи по три люди. Один розповідає про що-небудь

протягом 2-3 хвилин. Другий і третій спостерігають за невербальними діями

оповідача. Після закінчення розповіді один із слухачів перераховує все, що

помітив. Інший додає те, що не було назване. Кожен повинен побувати в ролі

розповідача. Вправа продовжується 15 хвилин.

Завдання 2. Запропонуєте членам групи написати невеликі за обсягом тексти:

доповідь, статтю або звернення. Потім обміняйтеся написаним так, щоб кожен міг

прочитати чий-небудь текст. Читаючи отриманий текст, спробуйте визначити:

 Яке питання хотів розглянути автор?

 Які основні аспекти питання?

 Яке враження на читача хотів справити автор своїм повідомленням?

Порівняйте своє сприйняття прочитаного з авторським задумом. Якщо інформація

сприйнята не зовсім вірно, обговоріть причини її спотворення.

Завдання 3. Який образ виникає у вашій уяві, коли говорять про депутата,

бізнесмена, викладача вищої школи, волоцюги, шахтаря, пенсіонера? Запишіть, на

ваш погляд, найбільш характерні риси стереотипного образу представників

перерахованих професій і груп.

Пригадайте серед своїх знайомих тих, хто відноситься до названих

соціальних груп. Оцініть, наскільки образ, що існує у вашому сприйнятті даної

людини співпадає із стереотипним уявленням про дану групу. Які схожі

характеристики ви виявили в тому і іншому образах? Чим можна пояснити

розбіжності?

Література

Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. — Л., 1965.

Куницына В.Н. Восприятие подростками других людей и себя. — Л., 1973.

Куницына В.Н. Социальные стереотипы — условие и продукт социализации //

Человек и общество. - Изд. ЛГУ, 1971.

Панферов В.Н. Когнитивные эталоны и стереотипы взаимопонимания людей //

Вопросы психологи. -1982. - №5.

67

Тема 6. Міжособистісне розуміння

6.1 Психологічні основи і закономірності розуміння

6.2 Каузальна атрибуція

6.3 Забобони та упередження