Безоціночний зворотний зв'язок — вид зворотного зв'язку, який не містить

висловлення ставлення до обговорюваного питання, використовується, коли

Потрібно більше дізнатися про почуття людини або допомогти співрозмовникові

Сформулювати думки з конкретного приводу, при цьому прямо не втручаючись в

Його дії.

Позитивний оціночний зворотний зв'язок — повідомлення, що виконують

Функцію підтримки «я-концепції» партнера і міжособистісних відносин з ним.

Негативний оціночний зворотний зв'язок — повідомлення, що виконують

Корегуючу функцію, спрямовану на усунення небажаної поведінки, зміну або

Модифікацію міжособистісних відносин.

Нерефлексивне слухання — уміння уважно мовчати, не втручаючись в промову

Співрозмовника своїми зауваженнями.

Рефлексивне слухання (або активне) — зворотний зв'язок зі співрозмовником, при

Якому той, що слухає активніше використовує словесну форму для підтвердження

Розуміння повідомлення.

З'ясування — вид рефлексивного слухання, коли слухач просить про додаткову

Інформацію, керуючись або діловими інтересами, або метою «розговорити»

Людину або бажанням продемонструвати готовність і бажання вислухати її.

Перефразовування — вид рефлексивного слухання, який полягає в передачі тому,

Хто говорить його ж повідомлення, але словами слухача з метою перевірки

Точності почутого.

Резюмування — підсумовування основних ідей і почуттів промовця, дозволяє

З'єднати фрагменти розмови в смислову єдність.

Емпатійне слухання — безоціночний зворотний зв'язок, мета якого — надати

Співрозмовникові підтримку, дати зрозуміти, що проблема, яка його турбує, і

Слухачем сприймається як важлива.

Тема 4. «Невербальна комунікація»

Кінесика — рухи, які відбиваються за допомогою оптичної системи суб'єкта

(жести, пози, міміка, оформлення зовнішності, почерк, тощо).

Конвенціональні жести — жести вітання і прощання, загрози, привернення уваги,

Запрошуючі, забороняючі, образливі; вони замінюють в промові елементи мови,

Зрозумілі без мовного контексту, мають власне значення в спілкуванні.

Модальні жести — жести схвалення, незадоволення, іронії, недовіри, непевності,

Незнання, страждання, роздуму, зосередженості, розгубленості, пригніченості,

Розчарування, відрази, втіхи, здивування; вони висловлюють оцінку, ставлення до

Предметів і людей, сигналізують про зміну активності суб'єкту в процесі

Комунікації.

Невербальна комунікація — взаємодія між людьми за допомогою немовленнєвих

Засобів, обмін і інтерпретація невербальних повідомлень.

Невербальна мова — система немовленнєвих символів, знаків, жестів,

Використовувана представниками даної культури для комунікації.

Невербальна поведінка — зовнішнє «Я» особистості, зовнішня форма існування та

Прояву психічного світу особистості, конкретно-чуттєва форма її дій і вчинків.

Описово-образотворчі (виразні) жести — жести, що супроводжують мовлення і

Поза мовним контекстом втрачають сенс.

Проксеміка — просторові взаємини людей в процесі спілкування.

Такесика — невербальна комунікація, пов'язана з тактильною системою

Сприйняття, яка включає найрізноманітніші дотики (рукостискання, поцілунки,

Поглажування, поплескування, обійми, тощо).

Розділ 3. Сприймання та розуміння в структурі міжособистісного

Спілкування

Тема 5. Міжособистісне сприймання

Ефект ореолу — тенденція сприймаючої особи перебільшувати однорідність

Особистості партнера: переносити позитивне (або негативне) враження про одну

Якість людини на все її інші якості.

Ефект поблажливості полягає в тенденції оцінювати всіх людей позитивно

Імідж особистості — цілеспрямоване формування враження про себе,

Спеціальним чином організоване і структуроване в контексті «Я», що має

Посилання до більш загальної, престижної категорії людей.

Інграціація — прикрашання, самовихваляння, намагання зробити себе

Привабливим, особливо для тих, хто має високий статус.

Проекція — перенесення своїх станів на іншу особу; приписування їй рис, які

Насправді властиві тому, хто сприймає, а у оцінюваної особи можуть бути

Відсутніми.

Самопрезентація — короткочасний, специфічно мотивований і органічний

Процес пред'явлення інформації про себе у вербальній і невербальній поведінці.

Соціальна перцепція — процес, що виникає при міжособистісній взаємодії на

Основі природного спілкування та відбувається у формі сприймання і розуміння

Однією людиною іншої.

Соціальний стереотип — стійке уявлення про певні явища або людей, властиве

Представникам тієї або іншої групи.

Сприймання — процес відбору, організації і інтерпретації чуттєвих даних.

Тема 6. Міжособистісне розуміння

Етнічний стереотип — спрощений, схематизований, емоційно забарвлений і

Надзвичайно стійкий образ певної етнічної групи або спільноти, що легко

Розповсюджується на всіх представників цієї групи.

Забобон — необґрунтоване негативне уявлення про інших людей, не змінне навіть

За наявності переконливих свідоцтв того, що дане судження несправедливе,

Помилкове.

Імідж — образ, уявлення, що методом асоціації наділяє об'єкт додатковими

Цінностями, які не мають підстав в реальних властивостях самого об'єкту, але

Мають соціальну значущість для того, що сприймає цей об'єкт.

Каузальна атрибуція — це феномен, який дозволяє наблизитися до розуміння

Механізмів взаєморозуміння, зрозуміти, яким чином люди інтерпретують

Поведінку іншої людини, якщо не володіють про неї достатньою інформацією.

Національний стереотип — недиференційована думка, що позначає етнічну або

Національну групу в цілому, припускає наявність певної риси у всіх її

Представників та обов’язково містить в собі — приховано або явно — певну

Оцінку.

Професійний стереотип — персоніфікований образ професії, тобто узагальнений

Образ типового професіонала.

Раціональне розуміння — це накопичення, систематизація вербалізованих знань

Про інших людях і оперування ними з метою досягнення максимальної

Відповідності думок, оцінок, уявлень про людину її об'єктивно існуючим,

Властивостям, мотивам.

Стереотип — духовне утворення, що склалося в свідомості людей, емоційно

Забарвлений образ, який передає значення, що містять елементи опису, оцінки і

Розпорядження.

Фундаментальна помилка атрибуції полягає в тому, що значення особистості

Переоцінюється, а роль ситуації недооцінюється.

Розділ 4. Міжособистісна взаємодія

Тема 7. Структура міжособистісної взаємодії

Взаєморозуміння — механізм міжособистісної взаємодії, пов'язаний з

Когнітивними процесами і забезпечуючий формування спільного смислового поля

Учасниками взаємодії, взаємне особистісне прийняття, вироблення схожого

Бачення завдань в конкретній ситуації.

Ділова взаємодія — взаємодія людей, яка підпорядкована рішенню конкретної

Задачі, що стоїть перед організацією та накладає певні обмеження на поведінку

Людей.

Інтимно-особистісний рівень спілкування — рівень, на якому основною метою

Спілкування є задоволення потреби в розумінні, співчутті; від партнерів

Очікуються психологічна близькість, емпатія, довірчість.

Координація — механізм міжособистісної взаємодії, пов'язаний з

Інструментальними процесами, з пошуком засобів спілкування, які відповідають

Намірам і можливостям партнерів; результатом координації є сумісність в діях.

Міжособистісна взаємодія — інструментально-технологічна сторона

Спілкування; взаємні дії учасників спілкування, спрямовані на співвіднесення

Цілей кожної зі сторін і організацію їх досягнення в процесі спілкування.

Міжособистісний простір — організація всіх елементів міжособистісної

Взаємодії в певному порядку, що припускає: 1) вибір позиції; 2) чітке визначення

Меж ситуації взаємодії, за межами яких обрана позиція стає недоречною; 3)

Оформлення зайнятої позиції за допомогою вербальних і невербальних засобів

Комунікації.

Погодження — механізм взаємодії, що стосується мотиваційного боку

Спілкування, спрямований на досягнення відносної згоди в цілях, сенсах, намірах

Партнерів зі спілкування.