Випадіння зі соціальних зв'язків; на особистісному рівні виявляється як відчуття

безсилля перед повсякденними проблемами, безглуздістю того, що відбувається;

Супроводжується апатією, аполітичністю установок, дефіцитом теплого

Сердечного спілкування.

Дефекти спілкування — перешкоди, що створюються людиною, яка має певні

Особові властивості; виявляються в згорнутості контактів і змістовної сторони

Спілкування, ненавмисному спотворенні дійсних мотивів співрозмовника,

Зниженні успішності спілкування і задоволеності спілкуванням з боку партнера.

Інструментальна (операціональна) агресія — це застосований агресивний засіб

Впливу задля досягнення позитивних цілей, що супроводжувалося негативним

Ефектом.

Комунікабельність — володіння соціальною стороною контакту дотримання в

Спілкуванні соціальних норм, володіння складними комунікативними уміннями.

Комунікативний бар'єр — абсолютна або відносна перешкода ефективному

Спілкуванню, що суб'єктивно переживається або реально присутня в ситуаціях

Спілкування, причинами якої є мотиваційно-операціональні, індивідуально-

Психологічні, соціально-психологічні особливості тих, хто спілкуються.

Комунікативність людини — володіння процесуальною стороною контакту

(свідоме використання експресії, володіння голосом, уміння тримати паузу).

Криміногенне спілкування — взаємодія, для якої характерні антигромадська

Спрямованість, психологічна стресогенність і конфліктність, жорстко заданий

Рольовий характер і специфіка засобів зв'язку та способів впливу.

Навмисна (інтенціональна) агресія — прагнення завдати шкоди з усвідомленням

Наслідків.

Обман — свідоме прагнення створити у партнера помилкове уявлення про

Предмет обговорення, при тому що прямі викривлення істини не допускаються.

Порушення міжособистісного спілкування — двостороннє ускладнення

Спілкування і відносин, психологічна сторона якого обумовлена такими

Особистісними властивостями як егоїзм, підозрілість, авторитарність, нещирість

Тощо.

Ригідність — ускладненість, аж до повної нездатності, зміни наміченої суб'єктом

Програми діяльності в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови.

Самотність — епізодично гостре відчуття неспокою і напруги, пов’язане з

Прагненням мати дружні або інтимні відношення.

Сором’язливість — властивість особистості, що виявляється в стані нервово-

Психічної напруги, вирізняється різноманітними порушеннями вегетатики,

Психомоторики, мовної діяльності, емоційних, вольових, розумових процесів і

Специфічними змінами самосвідомості та виникає у людини, що постійно зазнає

Труднощі в певних ситуаціях міжособистісного неформального спілкування.

Тривожність (неспокій, страх) — індивідуальна психологічна особливість, що

Полягає в підвищеній схильності відчувати неспокій в різних життєвих ситуаціях,

У тому числі і таких, де ніщо до цього не схиляє.

Тема 13. Успішне спілкування

Задоволеність спілкуванням і відносинами — характеристика суб'єктивного боку

Міжособистісних відносин на свідомому і несвідомому рівнях; психологічний

Стан, що має мобілізуючий ефект в багатьох видах діяльності; включає почуття

Повноцінності і стабільності міжособистісних відносин за відсутності страхів,

Підозрілості, напруженості, почуття самотності.

Комунікативна сумісність — вид сумісності, що виникає на основі

Взаєморозуміння і узгодженості загальної позиції; характеризується відсутністю

Несприятливих наслідків комунікативної взаємодії у вигляді напруги,

Психологічного дискомфорту.

Контактність — здатність вступати в психологічний контакт, формувати в ході

Взаємодії довірчі відносини, засновані на згоді і взаємному схваленні; її

Забезпечують володіння навичками і вміннями спілкування та саморегуляції, а

Також певні особисті властивості.

Конформність — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом

Інших людей так, щоб вона відповідала уявленням оточуючих.

Соціальна компетентність — система знань про соціальну дійсність і себе,

Складних соціальних умінь і навичок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових

Соціальних ситуаціях; ця система дозволяє людині швидко і адекватно

Адаптуватися, приймати рішення зі знанням справи, враховуючи обставини; діючи

За принципом «тут, зараз і найкращим чином», отримуючи максимум користі з

Обставин, що склалися.

Соціальний інтелект — глобальна здатність, що виникає на базі комплексу

Інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи

Рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції; ці риси обумовлюють

Прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації і

Поведінки, готовність до соціальної взаємодії і ухвалення рішень.

Стиль спілкування — індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки

Людини, що виявляється в будь-яких умовах взаємодії, в ділових і особистих

Відносинах, в способах ухвалення і здійснення рішень, в обраних прийомах

Психологічного впливу на людей, в методах розв’язання міжособистісних і

Ділових конфліктів.

Сумісність — психологічний ефект поєднання індивідів, який виявляється у

Взаємному схваленні, згоді і частковій ідентифікації на емоційно-чуттєвому,

Інтелектуальному і діяльнісному рівнях, у взаємній задоволеності і відсутності

Напруженості, конфліктів, неприязні в будь-яких контактах.

Темперамент — динамічна характеристика психічної діяльності людини;

Особливості поведінки, обумовлені перш за все загальним типом вищої нервової

Діяльності.

Успішність спілкування виявляється в досягненні і збереженні психологічного

Контакту з партнером з метою стабілізації міжособистісних відносин на їх

Оптимальній стадії розвитку через досягнення сумісності, згоди, взаємної

Пристосованості і задоволеності шляхом гнучкого корегування цілей, умінь і

Станів, способів впливу відповідно до змінних обставин.

Бібліографія

Абульханова-Славская К. А. Социальное мышление личности: проблемы и

Стратегии исследования // Психол. журн. - 1994. — № 4. — С. 39.

Авдеева Н. Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя // Вопр. психол. —

1997. — № 4.

Авдеева Н. И. и др. Зависимость типа привязанности ребенка к взрослому от

особенностей их взаимодействия (в семье и Доме ребенка) // Психол. журн. —

1999. — № 1.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет воспитания // Сов. педагогика. — 1965. — №1.

— С. 24-36.

Ананьев Б. Г. Психология педагогической оценки. Труды Института мозга им. В.

М. Бехтерева, 1935.

Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. — Л., 1960.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — СПб.: Питер, 2000.

Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. — СПб.: Питер, 2000.

Андреева Г. М. Процессы каузальной атрибуции в межличностном восприятии //

Психол. журн. — 1979. №6.

Аргайл М. Психология счастья: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.

Аргентова Т. Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной

Деятельности // Психол. журн. 1984. — № 6. — С. 130-133.

Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т. 4. — М.: Мысль, 1983.

Аронсон Э. Общественное животное. — М., 1998.

Бандура А. Теории личности / Под ред. Л. Хьелла, Д. Зиглера. — М., 1997. — С.

397-405.

Бердяев Н. Самопознание. — Харьков, 1998.

Березина Т. Н. Исследование внутреннего мира человека методом анализа

Характеристик мысли и образа // Психол. журн. - 1999. - № 5. - С. 27-37.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. — М.:

Прогресс, 1988.

Бессонова Л. В., Доценко Е. Л. Обыденные представления о структуре общения //

Вестник Моск. ун-Сер. Психология. — 1999. — № 2.

Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения. — М., 1978.

Богомолова Н. Н. Социальная психология радио, печати, телевидения. — М.,

1991.

Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. — Л., 1965.

Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. — М.: Изд-во МГУ,

1982.

Бодалев А. А. Личность и общение. — М.: Педагогика, 1983.

Бодалев А. А. О коммуникативном ядре личности // Сов. Педагогика. — 1990. —

№ 5. — С. 77-81.

Бодалев А. А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные

Направления их психолоческого изучения // Вопр. психол. — 1989. — № 6.

Бодалев А. А. Психология межличностного общения. — Рязань, 1994.

Бодалев А. А. Психология общения. — М.; Воронеж, 1996.

Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. — Л.,

1971.

Бодалев А. А., Ковалев А. Г. Психология и педагогика самовоспитания. — Л.: ЛГУ,

1958.