Історія виникнення юридичних клінік

Про юридичні клініки 1901

Завдання та цілі юридичних клінік

Типи юридичних клінік

6. Стандарты для клинического юридического образования

ЮРИДИЧНІ КЛІНІКИ: ЛІКБЕЗ

Олексій Байков,

Санкт-Петербургский інститут права імені Принца П.Г. Ольденбургского

Примітка. Дана стаття була використана для написання введення до книги "Юридична клініка: досвід практичного навчання юристів" (переклад з російської)

 

Завданням дійсної статті автор уважає досягнення досить вузької мети - визначення вынесеного в заголовок терміна. Проте, проблема ця представляється досить важливою, тому що такі поняття, як "юридична клініка", "клінічне утворення", "клінічні методи викладання" та інше ввійшли в наш понятійний апарат зовсім недавно, і тому, що ми будемо під ним мати на увазі, залежить ефективність наших спільних дій із удосконалення вітчизняної юридичної освіти.

Разом з тим, оскільки сама природа клінічного юридичного руху змушує будь-якого фахівця, що зіштовхується з нею, бути менш академичним і намагатися використати нетрадиційні і як можна більше активні способи викладання, наведені нижче будуть відрізнятися досить популярним стилем і зведуться до відповіді на наступні питання:

Навіщо потрібні клінічні методи освіти?

Кому потрібні клінічні методи освіти?

Що мається на увазі під клінічними методами освіти?

Що таке "клінічна освіти"?

При чому тут США?

Як виникали юридичні клініки в США?

Як будується юридична клініка?

Як забезпечити роботу клініки?

Навіщо потрібні клінічні методи освіти?

Навряд чи варто брати під сумнів той факт, що будь-який поважаючий себе викладач права буде завжди однодумцем зі своїми колегами принаймні в одному питанні: освіта, що вони дають, повинна бути як можна більше якісною. Адже не секрет, що затребувана нині суспільством і вкрай популярна за останні роки професія юриста, здобувається нині за допомогою методик, що склалися десятиліття назад. У методиках цих було і є багато гарного, але вони орієнтовані на підготовку моделі фахівця іншої формації й зовсім іншого суспільства. Як правило, молодий викладач починає вчити своїх студентів так, як у свій час навчали його. Оскільки, здебільшого, викладачів юриди-ческих ВУЗів, та й ВУЗіВ взагалі, не навчали бути саме педагогами. Разом з усіма вони вивчали стандартний набір дисциплін, готуючись до практичної діяльності, і тільки бажання й схильності викладати привели їх на кафедру. Російська правова освіта знає кілька напрямків спеціалізації студентів, але спеціалізації "викладач права" у більшості випадків не надається. Методичні викладацькі прийоми, якщо хочете, передаються в спадщину, і тільки, набувши певний досвід, педагог опановує й власний підхід, він починає по можливості коректувати свій курс, намагається зробити його більше корисним і сучасним, а значить і більше цікавим.

Саме бажання допомогти зацікавленій у своїй професійній еволюції людині й було основним мотивом тих ентузіастів, які першими спробували сприйняти незвичну для нас концепцію клінічних методик викладання права й затвердити її, як необхідний елемент у процесі одержання юридичної освіти.

Кому ж потрібні клінічні методи освіти?

Природно, у першу чергу тому, хто викладає право в юридичних ВУЗАХ і має бажання виконувати свою роботу якісно. Така особливість професії педагога, що вона не дозволяє зупинятися на досягнутому й вимагає постійного вдосконалювання, меж якому, як відомо, немає. Але саме ця причина може зробити порушену тему цікавою і для викладачів інших галузей знань або інших рівнів освіти. Ми абсолютно впевнені, що запропоновані форми й методики можуть знадобитися й шкільному вчителеві й викладачеві коледжу або ліцею, вони можуть використатися для вивчення практично будь-яких гуманітарних дисциплін і будуть зрозумілі не лише юристові. Адже мова в цьому випадку йде не про зміст, а про методи надання знань. Причому, методи ці досить універсальні й можуть використатися в різних оболонках, або, як їх називають, формах освіти, - тобто не тільки як засіб "повідомлення" додаткових знань і навичок до традиційних ака-демічних курсів по юриспруденції, але вони можуть й укладатися в них, або використовуватись для додаткової (факультативної) освіти. Іншими словами, ми запрошуємо взяти ці методи на озброєння всіх тих, хто вчить сам, хто організує освітній процес або має до нього якесь відношення, а крім того й тих, хто вчить себе, а це, як відомо, речі взаємозалежні.

Що мається на увазі під клінічними методами освіти?

Уже стало ясно, що обрана тема присвячена тому, як краще вчити й із сам процес навчання не тільки важкою роботою, але й цікавим заняттям. Предмет розмови ми відразу ж домовилися звузити винятково дисциплінами, які доцільно, а в рамках державних освітніх стандартів і повинні, вивчати майбутніми юристами. Тому й процес цей буде розглядатися тільки на прикладах юридичних ВУЗіВ. Однак, і в такій постановці теми, вона здається нам неосяжною. Тому авторові хотілося б зосередитися тільки на тих методиках викладання, які з відповідати наступним умовам:

1. Методики ці зараз прийнято називати інтерактивними, тобто такими, що мають підвищений ко-еффіцієнт корисної дії, більше інтенсивними.

2. Всі вони вже споконвічно покликані зацікавити студента в процесі оволодівання знания-ми, що саме по собі вже половина результату. Як це зробити простіше всього? Змінити вектор навчання, що, як правило, спрямований від теорії до практики, і тому студент змушений спочатку вивчати теоретичні постулати й тільки потім усвідомлювати, для чого вони потрібні й де можуть застосовуватися. Якщо ж перед людиною поставити хоча б просту, але життєву ситуацію й запропонувати йому неї вирішити, то він сам зрозуміє, яких знань йому для цього не вистачає. Як наслідок, процес навчання буде спочатку рухатися від практики до теорії, а потім навпаки, але вже на якісно іншому рівні.

3. Методика не може існувати поза формою. Дійсно, що користі від її преподава-телю, що примушений установленим нормативом читати лекцію по певної дисципли-ні й тематиці й робити що-небудь інше йому забороняється? Це зовсім природна й оправдан-ная ситуація, і значить для кожної з наявних форм викладання треба шукати свої методики або пристосовувати їх під задану форму. Але є й інший, причому самий логічний, шлях. Взяти й створити форму викладання під наявну корисну методику.

Саме над цією проблемою необхідно буде задуматися в найближчому майбутньому.

Що таке клінічна освіта?

Це саме та форма, у якій всі отвечающие перерахованим вище умовам методики прекрасно вміщаються. Всім відомо, що клінікою називається те місце, де практикуючий фахівець може практично зі свої знання, чи те виліковуючи людей, чи те ставлячи досвіди, чи те займаючись "натаскуванням" своїх учнів. І якщо таке місце є в медика або хіміка, те чому воно не може бути в юриста? На перший погляд це важко представити, та й саме словосполучення незвично й по початку викликає посмішку або ріже вухо. Просто термін цей прийшов до нас із англомовного середовища, де сприймається трохи по-іншому, і, у свою чергу, бере початок від іншого, уже базового, відправного поняття - юридична клініка. Останній термін, як і все від нього похідні досить умовна, йому можна було б підібрати й більше "русифікований" переклад, скажемо, "суспільна приймальня", "ординатура" або просто "практичний курс", але всі ці слова не будуть відбивати суті явища. Крім того, інтернаціоналізація права й взагалі громадського життя змушує використати устояну світову термінологію. Практика показує, що люди использующие цей термін, тобто являющиеся фахівцями в цій області, швидко до нього звикають і досить одноманітно розуміють, що під ним мається на увазі.

При чому тут сша?

Термін "юридична клініка" в описаному вище розумінні з'явився саме в Соединен-ных Штатах Америки. Більше того, поява самого явища, що він відбиває, і його удиви-тельно швидке поширення в Росії навряд чи стало б можливим без безпосередньої фи-нансовой й організаційної допомоги наших заокеанських колег, а точніше тих численних благодійних організацій, які ними створені. Звичайно, чужорідний вплив завжди вызы-вает побоювання, але якщо воно в благо, це в цьому випадку очевидно, те ми йому повинні бути тільки вдячні. Але не в словах подяки тут справа, тим більше, що їх, як правило, асоціюють із формою оплати за зроблену фінансову підтримку. Варто пам'ятати, що практично всі ініціатори поширення ідеї клінічної освіти в нашій країні - російські педагоги, що здебільшого мають досить солідний викладацький стаж і досвід. Автор цих рядків може однозначно затверджувати це, тому що сам був цих процесів. Здебільшого всі вони якийсь час стажувалися або в самих США або контактували з американськими юристами в Росії. Вони бачили й прекрасно розуміли, що не тільки суспільства наші значно відрізняються своєю культурою й укладом життя, значно відрізняється сама правова модель. Фахівці знають, що наші правові системи належать до, по суті, що конкурують світовим галузям юриспруденції. Так що просте сліпе перейняття, а тим більше наслідування модним образу, що став, життя й окремих його елементів, зокрема, системі освіти, заняття безглузде, а часом і шкідливе. Просто саме динамічний американський спосіб життя й щодня зростаючі вимоги до якості підготовки юристів, змусив їх звернути увагу на шляху вдосконалювання свого академічного рівня. Хто не бачив по тимі ж американським фільмам, яким розмаїтістю навичок повинен володіти юрист, яка сума знань повинна втримуватися в його пам'яті? Причому навички й знання ці повинні мати зовсім прикладний і дуже практичний характер. І от їх те й стали американські юридичні школи розвивати. Хіба не актуальна ця проблема зараз для нас? Чи вирішена вона? І якщо закордонні колеги готові поділитися з нами своїм досвідом, чому б нам ним не скористатися в тій мері, який це буде корисно для нас? В остаточному підсумку ми однаково до цього прийдемо.

Як виникали юридичні клініки в сполучених штатах?

Американські юристи затурбувалися наближенням своєї академічної утворення до на-сущным проблем практики років 15-20 назад, коли принцип "забудьте всі, чому вас учили у Ву-зі" перестав їх задовольняти. Саме тоді стала очевидної неефективність того способу з-єднання теорії із практикою, що ми б назвали виробничою практикою. Зовсім очевидно, що студент, що насильно приводиться на практику, скажемо, у юридичну фірму, може й не заважає працюючої там адвокатам, але ставитися до нього однаково будуть, як до джерела безкоштовної й малокваліфікованої робочої сили. У завдання практикуючого юриста просто не входить обов'язок когось учити.

Інша справа якась організація, що займається практичною діяльністю з однієї сторони й у той же час має на меті свого створення навчання. Причому навчати вона повинна саме практичної діяльності, а завдання ця досить широка. Скажемо, чи вчить звичайний юридичний ВУЗ такій навичці, як юридична відповідальність і професійна етика, одержання потрібної інформації від клієнта й дохідливе його консультування, або чи навчається він грамотно викладати свою думку на листі, виступати на публіці, правильно розповідати про те, що трапилося,, вести переговори та інше? Практично немає! Але ж ці навички значать дуже багато чого в юридичній професії.

Таким чином, ми приходимо до думки, що юридична освіта повинне доповнюватися спеціальними навичками й по спеціальних же методиках, які не вписуються в рамки тра-диционных академічних курсів, але не можуть бути належним чином "піднесені" сту-денту непрофесійними викладачами. Навчати таким навичкам можна й у рамках некото-рых уже існуючих курсів, але для цього треба перебудовувати всю сформовану систему обу-чения.

Однак, будь-який методист знає, що зробити це дуже й дуже складно. І прекрасним виходом із ситуації, що створилася, саме й може стати юридична клініка.

Як будується юридична клініка?

Юридична клініка являє собою якусь організаційну структуру, що вчить студентів паралельно із традиційними дисциплінами, але сугубо практичним навичкам, а тому на реальних живих справах і проблемах. Існують два основні різновиди клінік. Перші являють собою структурні підрозділи юридичного ВУЗА, але відособлені від нього внутрішніми нормативами, що мають свій штат викладачів, що обслуговує персонал, власне встаткування, приміщення й все те, що необхідно для їхньої діяльності. Очолює таку клініку, як правило, звільнений від інших обов'язків адміністратор. Інший варіант - це клініка абсолютно незалежна. Це самостійна організація із правами юридичної особи, що може, як би "обслуговувати" не один, а трохи ВУЗОВ юридичної спрямованості, але виконує вона ті ж функції, що й у першому випадку. А діяльність, якою займаються ці клініки, також можна розбити на два напрямки.

Перше складається у викладанні подібних з академічними навчальних курсів, що, проте, відрізняється рядом особливостей. По-перше, викладання це будується на природному інтересі студента до насущних життєвих проблем. Наприклад, один зі студентів може просто расска-зать, як йому продали в магазині неякісну річ, а вся група разом з ним буде шукати рішення проблеми і її юридичне обґрунтування. По-друге, згадані курси досить ком-пактны по обсязі й можуть бути націлені на відпрацьовування конкретної практичної навички. Скажемо, уміння становити юридичні документи.

У цих випадках студентові протягом декількох занять дається конкретне завдання написати кон-кретный документ і по конкретній же тематиці (договір, позовна заява, просто діловий лист і т.п.) У третіх, на таких заняттях студента постійно змушують представляти, що він самостійно виконує практичне завдання. Домогтися цього можна за допомогою так званих ділових ігор. Допустимо, студентам пропонується попрацювати парами й кожний з них по спеціально розробленій фабулі спочатку грає клієнта, а потім адвоката й навпаки. У четвертих, у цих курсах міняється сама роль викладача. У традиційних умовах навчання, викладачеві іноді навіть необхідно з'являтися в ролі непохитного авторитету. У клініці його завдання - зламати бар'єр між собою й тим, яких навчають,, котрий повинен сприймати його не як доглядача, а як партнера й помічника по спільній справі.

Другий напрямок роботи юридичної клініки складається в спробі з'єднати ще не готового до самостійної діяльності студента з реальним клієнтом. Звичайно, не кожен нужденний погодиться на таку допомогу. Але, допустимо, люди незаможні не будуть заперечувати й проти її, якщо вона здійснюється безкоштовно. Природно, що виявлятися вона все-таки повинна під руко-водством досвідченого фахівця-практика, але функції його в цьому випадку значно полегшуються, а виходить, і удешевляются, тому що зведено лише до контролю. Крім того, сама клініка повинна мати втрати по організації можливості обігу в неї громадян, гарантуванню їм мінімально якісної юридичної допомоги за допомогою залучення спеціальних викладачів - практиків.

Як забезпечити роботу клініки?

Щоб клініка змогла виконувати покладені на неї завдання, воно повинна мати соответст-вующую матеріальну базу. Перспектива зробити для цього послуги студентів платними й що окупають, як показує практика, незбутня. На тобто ряд причин. Перша полягає в тому, що серйозної конкуренції досвідченому практикові студент скласти не може. Залучити до себе він може тільки безплатністю або явною дешевиною надаваної їм допомоги. З іншого боку, необхідність постійного контролю над ним змушує залучати для цього досить кваліфікованих викладачів (у цих випадках їх краще називати кураторами), а робота їх обійдеться досить недешево. Друга причина у високої затратности самих навчальних курсів. На-приклад, для відпрацьовування навички спілкування із клієнтом або навички публічних виступів корисно застосовувати відеозйомку, за допомогою якої студент може подивитися на свої дії зі Сто^-Рони, так ще зробити це разом із групою, попутно обговорюючи свої промахи або вдалі момен-ты. Саме собою, для всього цього потрібне дороге встаткування. Якщо ж згадати, що на відміну від лекції, де один викладач "обслуговує" сотню, а те й більше студентів, дело-вая гра або тому подібні форми вимагають присутності в групі не більше 10-15 чоловік. У цих умовах про самооплатність можна забути й джерело фінансування треба шукати в самому Ву-зі. Тому перший тип клінік звичайно має свій власний бюджет і вже конкретно з нього здійснює свою діяльність. Якщо ж клініка незалежна, то вона одержує фінансування як оплата своїх послуг від інститутів, що послали туди своїх студентів. Природно, що освіта в таких випадках здорожується, але значно зростає і якість підготовки фахівця, а значить престиж ВУЗА і його популярність. Не даремно в даний момент, практично, будь-яка школа права в Сполучених Штатах має свою клініку або направляє в незалежні клініки своїх студентів. У кожному разі всі витрати стають виправданими й окупаються з лишком.