Етика корпоративних стосунків у юридичній клініці та у взаємовідносинах між юридичними клініками (М. Менджул)

Етичні правила важливі не тільки у відносинах „учасник юридичної клініки - клієнт”, але і у взаємовідносинах між учасниками юридичної клініки та між юридичними клініками.

В літературі до аналізу етики взаємин між юридичними клініками в Україні звертається мало науковців та практиків. Досліджуються питання корпоративної етики адвокатів та нотаріусів, звертається увага на недобросовісну конкуренцію в усіх її виявах - демпінгова вартість послуг, реклама, орієнтована на те, щоб „перекрити” всіх потенційних клієнтів у певному регіоні, „переманювання” клієнта від свого колеги, некоректні висловлювання та негативна оцінка професійних якостей колег, приниження честі, ділової репутації, авторитету інших адвокатів тощо.[6]

Взаємовідносини між учасниками юридичної клініки та між юридичними клініками повинні базуватися на принципах: взаємної поваги, довіри, співпраці, взаємодопомоги та рівності.

Учасник юридичної клініки не повинен допускати щодо колег висловлювань, що принижують їх честь та гідність, завдають шкоди діловій репутації. Це стосується як безпосереднього спілкування з колегою, так і висловлювань у присутності клієнтів, інших осіб. Крім того, учасник юридичної клініки не повинен обговорювати з іншими учасниками юридичної клініки, клієнтами та іншими особами обставини, що стосуються особистого життя колег, їх матеріального стану, походження, національної належності, релігійних переконань.

Оскільки надання правової допомоги студентом-консультантом здійснюється під керівництвом викладача, то консультант не вправі надавати клієнту консультацію, складений ним правовий документ, здійснювати представництво інтересів, без попереднього погодження з викладачем. Учасники юридичної клініки не можуть надавати правову допомогу протилежним сторонам по одній справі, так як це спричинить конфлікт інтересів.

Учасник юридичної клініки (студент) не може вдаватись до критики рівня знань і кваліфікацій іншого учасника юридичної клініки.[7] Виникає питання, як етично учасник юридичної клініки повинен відреагувати на непрофесіоналізм колеги. Очевидно, що наголошувати на цьому принизливим чином та ще й в присутності клієнта чи інших осіб неетично. Непрофесіоналізм юриста рано чи пізно вплине на його ділову репутацію і без неетичних зауважень учасника юридичної клініки. Проте вказати на недолік колеги з метою допомогти та навчити в обстановці тет-а-тет не є порушенням етичних норм.

Отож, учасник юридичної клініки зобов’язаний з повагою ставитись до своїх колег, підтримувати доброзичливий клімат у колективі, дбати про культуру своєї поведінки, що загалом сприятиме утвердженню позитивного іміджу не тільки юридичної клініки, а і юридичної професії загалом.

3. Етика у відносинах з клієнтом (М. Удод)

Існує низка професій, для котрих етичні засади мають не менше значення, ніж професійні якості. До таких, безумовно, можна віднести і юридичну професію. Бо юрист, незалежно від посади та місця праці, завжди має справу з долею людини, тому ніякі навички не замінять коректності, чуйності та почуття справедливості. І студенти, що приймають участь у роботі юридичних клінік, не є винятком. Навпаки, для них вказані характеристики набувають особливого значення, тому що вони працюють з малозабезпеченими верствами населення, в тому числі з людьми похилого віку та інвалідами, які через свій стан є найбільш незахищеними та уразливими. І це відчуття лише зміцнюється, коли навіть у юридичній клініці вони стикаються із упередженим ставленням та нерозумінням. Саме тому студенти-клініцисти, окрім навичок інтерв’ювання, роботи з документами та нормативними актами, повинні освоювати і засади чемного та уважного відношення до клієнтів.

Головне правило при роботі у юридичних клініках – це справжнє бажання допомогти людині, а не лише отримати певну базу практичних знань. Оскільки клієнт, який відчує нещирість, не зможе у повній мірі довіритись, поділитися своєю проблемою. Зрозуміло, що представники малозабезпечених верств населення є досить специфічною та не найбільш легкою у спілкуванні категорією, але це повинно не стати причиною для роздратування, а лише підштовхнути студентів до самовдосконалення і, інколи, можливо, до переосмислення своїх поглядів та цінностей.

Не слід забувати, що імідж юриста починається, передусім, із зовнішнього вигляду. Тому, як би студент не вдягався під час навчання, але якщо в нього заплановано зустріч з клієнтом, слід зробити акценти на охайності та строгості. А екстравагантність та неординарність краще залишити для іншої аудиторії. У кращому разі цього ніхто не оцінить, у гіршому – оцінить та не сприйматиме вас серйозно. Джинси з низькою талією, глибокі декольте, спідниці у вигляді паску викликають не дуже гарні враження у вищому навчальному закладі, але у день консультування вони зовсім неприпустимі. Виходячи з цього, слід задовольнитися костюмом. Замість жакету можна вдягти светр чи блузу, що у комплексі з охайною зачіскою створить одночасно впевнений та стриманий вигляд.

Не менш значну роль відіграє і культура мови майбутнього юриста. Вона повинна бути логічною, грамотною, а для студентів-клініцистів, ще й досить простою. Не треба включати у промову безліч термінів, які ви щойно дізналися на занятті. Інколи студенти таким чином намагаються додати собі авторитетності, особливо коли не досить впевнені у своїх силах. Але у більшості випадків клієнти їх не розуміють. Тому мова повинна бути зрозумілою, чіткою, без слів-паразитів. Якщо ви не зовсім впевнені, що вас зрозуміли правильно, краще повторити питання іншими словами, якомога більше спростивши його. Також необхідно враховувати, що інколи люди кажуть не зовсім те, що мають на увазі, частіше за все це відбувається через неправильне розуміння юридичних фактів, подій, положень документів. Але завдання студентів-клініцистів якраз і полягає у тому, щоб виділити з розповіді основне, задати уточнюючі питання, розібратися у деталях, що є найбільш складним, але головним.

У зв’язку з цим, необхідно вчитися не лише говорити, а й слухати. Часто людям, що звертаються за допомогою до юридичних клінік, у повсякденному житті нема з ким поговорити. І вони можуть надавати безліч інформації, окрім дійсно потрібної та важливої. У такому випадку слід бути терплячим та коректним, намагатися почути основне, коригувати бесіду й спрямовувати її у необхідний напрямок. Ні в якому разі студент не повинен переривати клієнта висловами, що це його не обходить, не є його проблемою. Навіть якщо є необхідність спинити людину, треба робити це м’яко та тактовно.

Повага до людини, що звернулася по допомогу, є однією з головних засад консультування. У стосунках з кожним клієнтом слід бути уважним та доброзичливим, ні у якому разі не показувати роздратування. Неприпустимі щонайменші образливі висловлювання чи зауваження. Навіть якщо студент вже втретє пояснює суть справи, а людина все одно не може збагнути, чого від неї хочуть, не можна вголос робити висновки, що все марно і клієнт нічого не розуміє. Інколи трапляється, що студенти-клініцисти обговорюють справи у коридорі, де чекають своєї черги клієнти, і при цьому дозволяють собі робити коментарі щодо зовнішнього вигляду або розумових здібностей людей, яких вони представляють. Це є абсолютно неприпустимим ні у приватній розмові, ні, тим більше, у присутності когось третього.

Студенти, що приймають участь у роботі юридичних клінік, повинні чемно звертатися до клієнтів, не допускати фамільярності, але й тримати певну відстань. Саме знайти золоту середину у стосунках, так звану „партнерську дистанцію”, і є найважчим. Це означає, що студентові слід запевнити людину у наявності в нього бажання вислухати все, що стосується справи, розібратися у всіх фактах, допомогти. Але водночас дати зрозуміти, що до його обов’язків не відносяться багатогодинні розмови про дітей, онуків, домашніх тварин, життя клієнта взагалі тощо. Безумовно, юрист у певній мірі повинен бути психологом, щоб збагнути мотив, мету діяння, особливості поводження людини. Але не треба сприймати це занадто буквально, бо тоді процес інтерв’ювання може перетворитися на безцільну бесіду, у котрій студент дізнається про клієнта все, окрім даних, які дійсно стосуються справи.

Ще одне правило, на якому базується діяльність студента-клініциста, - це пунктуальність. З нього немає і не може бути винятків. І якщо ви призначили клієнтові зустріч о чотирнадцятій годині, він не повинен чекати під дверима, доки ви займаєтесь „більш важливими” справами. Слід правильно розраховувати час, не призначати зустріч одночасно двом клієнтам, навіть якщо є вірогідність, що один з них не зможе прийти. Необхідно визначитися, скільки хвилин або навіть годин потрібно для проведення інтерв’ю, складання документа, пояснення його людині, надання консультації, ознайомлення особи з ходом та результатами справи. Краще залишити для розмови більше часу і потім просто відпочити, ніж отримати репутацію не пунктуальної та безвідповідальної людини. Відповідальність також виявляється і у своєчасному та сумлінному виконанні своїх зобов’язань. Наприклад, трапляється, що у клієнта слухання через кілька годин, він приходить за документами, а вони ще не готові через забутливість або велике навантаження студента. Але все це не є причинами. Робота повинна виконуватися у строк, на достатньому рівні та без грубих помилок. Таким чином виявляється взаємозв’язок між професійністю та моральністю. До речі, це стосується не лише клініцистів, а й юристів, що вже мають вищу освіту та працюють за фахом, котрі, вдосконалюючи професійні якості, нерідко забувають про етичні засади.

До відповідальності також можна віднести підтримання зв’язку з клієнтом протягом ведення справи. Не треба примушувати клієнтів шукати себе, краще своєчасно дзвонити та повідомляти про кінцеві або проміжні результати. Інколи координатори та керівники клінік змушені викликати деяких студентів, щоб вони розповіли особі про хід справи, чого не повинно бути, бо керівники допомагають у аналізі проблеми, складанні юридичних документів, у роботі з законодавством. Але робота з клієнтом належить до безпосередніх обов’язків студента.

Також не слід робити поспішних висновків щодо справи, навіть якщо вона й здається клініцисту зовсім легкою. Як вже було зазначено вище, саме для запобігання помилок проводяться заняття в групах з керівником. По-перше, ви можете щось не так зрозуміти у справі; по-друге, може мати місце неправильне тлумачення нормативно-правового акту; і врешті-решт розвиток справи може піти зовсім не за тим „сценарієм”, який вам здавався найвірогіднішим. Тому результати кожної розмови з клієнтом слід обговорювати колективно. І можливо, у групі очевидним стане зовсім інше вирішення справи. До того ж, якщо студенти підуть хибним шляхом, на допомогу завжди зможе прийти керівник клініки.

Виходячи з цього, не треба давати марної надії, запевняючи клієнта, що труднощів з вирішенням питання не передбачається. У такому випадку людина підсвідомо чекатиме лише позитивного рішення справи. І у іншому разі її чекає велике розчарування. Щоб цьому завадити, необхідно стримано пояснити, що ви зробите все можливе, але інколи для цього потрібен чималий строк, а інколи результат від ваших дій ніяк не залежить. У суду або іншого правозастосовчого органу чи посадової особи може бути зовсім інша думка щодо справи. І посадова особа також, передусім, є людиною, якій властиво помилятися. Це стосується випадків, коли студент відчуває, що клієнт правий, і дійсно існують правові механізми, котрі дозволять захистити його права й законні інтереси. Якщо ж такого механізму немає, відсутня правова норма, на яку можна послатися у позові чи іншому документі, що адресований правозастосовчим органам, або людина у своїх вимогах не права, це не привід відмовлятися від ведення справи, але необхідно терпляче пояснити, що у даному випадку неможливо гарантувати рішення на користь клієнта. Такі застережні заходи дозволять уникнути обвинувачень у марних обіцянках.

Але вказані способи не є гарантією відсутності конфліктів, зважаючи на специфічний контингент, що звертається по допомогу до юридичних клінік. І якщо конфлікт все ж таки трапився, не слід переходити на підвищені інтонації, тим більше – на взаємні докори чи образи. Це є порушенням моральних принципів не лише роботи у юридичних клініках, а й юридичної професії взагалі. Найкращим виходом у наведеній ситуації буде витримка, спокійна але впевнена мова, достатня аргументація. Лише таким шляхом можна заспокоїти обуреного клієнта. Якщо ж студент вступає у суперечку чи сварку, він підриває не тільки свій авторитет, а й авторитет клініки.

З цього ж приводу неприпустимо відмовлятися від справи лише тому, що вона здається занадто важкою або заплутаною чи зайшла у глухий кут. Не є аргументом те, що ви – лише студенти і всього не знаєте. Всього не можуть знати і спеціалісти своєї справи. Професіоналізм полягає не у знанні як такому, а у вмінні застосувати знання на практиці, самовдосконалюватися та навчатися. Бо пенсіонери та інші категорії малозабезпеченого населення сприймають студентів-клініцистів, як професіоналів, котрі здатні допомогти. Тож необхідно і поводитись відповідно. При цьому провідну роль також відіграє робота в групах та з керівником, під час якої можна вирішити проблемні питання та протиріччя, що додає впевненості при роботі з клієнтом.

Інколи трапляється, що по допомогу звертаються сторони, котрі зацікавлені у вирішенні однієї справи. В такому випадку порушенням етичних правил буде консультування їх обох, оскільки дуже важко залишатися неупередженим, коли ознайомлений з абсолютно протилежними поглядами на проблему. Мимоволі виникають певні уподобання, хтось здається приємнішим, і йому хочеться допомогти зайвою порадою або інформацією. Такі бажання треба заздалегідь присікати. А щоб вони й не виникали, необхідно усунути першопричину, тобто не надавати консультацій різним особам з приводу однієї справи, як і адвокат не може одночасно представляти інтереси сторін, що протиборствують.

Так само, як адвокат додержується адвокатської таємниці, клініцистам необхідно забезпечити наявність конфіденційності у стосунках з клієнтом. Інакше про довіру з його боку не може бути й мови. Особливо це стосується наведеного вище прикладу, коли до клініки звертається людина, зацікавлена у справі, яку вже веде студент. Таким чином, ні в якому разі не можна повідомляти дані, які вам стали відомі у зв’язку з роботою у юридичній клініці, іншим особам.

Одним з основних питань є етика участі студентів-клініцистів у судовому слуханні при представленні інтересів клієнтів. Якщо консультування частіше за все відбувається віч-на-віч, то все, що говориться у суді, відбивається у свідомості присутніх та формує думку щодо професійності студента і його вміння поводитись під час процесу. Не потребує зайвих пояснень вимога триматись чемно, коректно, але, разом з тим, впевнено. Трапляється, що особа, яку представляє студент, у судовому засіданні бере ініціативу на себе, задає питання, що не стосуються справи, або починає сперечатися зі студентом чи іншими учасниками процесу. Щоб не опинитися у неприємному становищі, треба заздалегідь з’ясувати інтереси та уподобання клієнта, продумати аргументи, детально розписати усі промови.

І можливо, головне, що необхідно пам’ятати студентам, які приймають участь у роботі юридичних клінік, - це безкоштовність надання юридичної допомоги. Буває, клієнти намагаються якось віддячити клініцистам грошима або цукерками тощо. Приймаючі таку подяку, студент порушує основний принцип практичної освіти. Бо винагорода за роботу у клініці повинна міститись не в цукерках, а у набутті навичок юридичної праці, правових знаннях, що у майбутньому дозволить стати високопрофесійними спеціалістами і отримувати достойну заробітну платню.

Отже, як бачимо, професійна етика у діяльності юридичних клінік нерозривно пов’язана з загальною моральністю людини, чемністю, відданістю справі, бажанням допомагати іншим. Розглядати їх окремо немає ніякого сенсу. І реалізація студентами-клініцистами своїх обов’язків з найбільшою користю, як для себе, так і для суспільства, можлива лише за умови ідеального збігу основ професійної етики з моральними засадами особи.