Історія виникнення юридичних клінік

© Анна Шевченко, для підручника Юридична клінічна практика

Практика створення юридичних клінік для надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення існує вже досить давно.

З друкованих джерел відомо, що перша в царській Росії юридична клініка виникла при Казанському університеті з ініціативи відомого російського цивіліста Д.І.Мейєра ще у 40-ві роки ХІХ сторіччя і профункціонувала 10 років. Трохи згодом у 1855 році в своїй праці „О значений практики в системе современного юридического образования.” Він зазначив: «І справді, звання юриста, як і звання лікаря, практичне, а тому як практична підготовка учнів до лікарської справи проходить у школі, точно так само практична підготовка юриста повинна здійснюватися там же»

Ідея створеня юридичнї клиники по принципу інтернатури в лікарняних клініках на медичних факультетах стала одним з аргументів прихильників практичної підготовки юристів. Так К. Диновскій у 1896 році в своїй праці: «Задачи цивилистического образования и значение его для гражданского правосудия» писав: "Учреждение наподобие медицинской клиники необходимо на юридическом факультете, должно помнить, что значение клинических занятий для процесса врачебного образования выражается в том, что при них явление больной жизни и поводы к врачебному действию, как и само действие, представляются не в отвлеченных изображениях, а во всех условиях данного случая. Под таким влиянием клиники сведения группируются иначе, чем при систематическом изучении теоретических дисциплин. Систематическое изложение идет от определения болезни к изображению ее картины, а практика - от встреченной картины болезни к определению последней. Этим переворотом образуется практический деятель. Усвоение метода и навыка к индивидуализированию, другими словами, умение пользоваться научными приемами при практической деятельности составляет задачу и цель клинических занятий. Наука права преследует, так же как и медицина, практические цели; судейский диагноз - не легче врачебного. Юридическое образование должно научить свободному орудованию отвлеченными понятиями и принципами в применении их к случаям конкретным".

В Європі вперще згадується про юридичну клініку у 80-х роках ХІХ так професор Фроммгольд опублікував у 1881р. в німецькому журналі «Deutsche Juristen-Zeitung» замітку «Juristische Kliniken» («Юридична клініка»), де вказав на велике значення, яке мають для лікарської практики клініки, що існували в той час при медичних факультетах та академіях, і запропонував на їх зразок створити клініки при юридичних вищих навчальних закладах, де б студенти під керівництвом професора вирішували не вигадані або віджилі юридичні казуси, а надавали б безпосередню юридичну допомогу особам, які її потребують, займаючись живими, ще не вирішеними справами. Невдовзі цю ідею підтримав російський професор А.Люблінський у статті «О юридических клиниках» (журнал Міністерства юстиції, січень 1901 року), де зазначав, що «ідея ця є настільки важливою і плідною, що цікаво було б розробити її детальніше і спробувати провести паралель між медичною та юридичною клініками, наскільки це, звичайно, є можливим з огляду на відмінність характерних рис у цих двох галузях знань» Професор А.Люблінський у статті висловив власне бачення юридичної клініки і обгрунтував необхідність створення таких закладів.

Наступна хвиля клінічного руху припала на кінець ХІХ, початок ХХ століття: В ряді міст Росії, зокрема в Іжевську, Твері, Петрозаводську, Йошкар-Олі вони були створені як особливі підрозділи юридичних факультетів і стали своєрідними громадськими приймальнями, де студенти під керівництвом викладачів здійснювали прийом громадян та надавали їм юридичну допомогу.

За деякими, не уточненими, відомостями на початку ХХ сторіччя юридична клініка діяла і при університеті Св.Володимира у Києві.

Досвід створення юридичних клінік при університетах виявився досить вдалим:

По-перше, робота у клініці знайомила студенів з реальними потребами юридичної практики, дозволяла на практиці застосувати набуті знання, формувала професійні та особисті якості майбутніх юристів.

По-друге, клініки виконували важливу соціальну функцію: забезпечували право незаможних громадян на отримання кваліфікованої юридичної допомоги. Щодо інших тенденцій створення юридичних клінік, то клініка Д.І.Мейєра не мала державної фінансової підтримки, стабільного бюджету і існувала тільки завдяки ентузіазму свого засновника, а з його смертю припинила своє існування. На початку ХХ сторіччя в Росії вперше була зроблена спроба вирішити питання про практичну підготовку юристів через юридичну клініку на державному рівні, проте реалізувати ідею не вдалось і поступово про неї забули.

Одна з найвідоміших клінік в Південній Африці при Вітвотерстендському Університеті, яка вже діє протягом 20 років, стала з 1989 року обов’язковим курсом для всіх випускників юридичного факультету.

Сьогодні досить складно з'ясувати, яким чином, де і коли з'явився термін "юридична клініка". Найвірогідніше, він вперше з'явився в статті професора Фроммгольда, що була надрукована в 1881 році в одному із німецьких журналів. Згодом російський професор А. Люблінський у своїй статті під назвою "О юридических клиниках" висловив власне бачення юридичної клініки і, зокрема, обгрунтував необхідність створення таких закладів

У 20-30 роки XX століття термін "клінічна юридична освіта" вживається у США. Його поява визначила новий напрямок у сфері юридичної освіти - внесення соціальних аспектів до вивчення права. Одним із пер-ших, хто цікавився цим питанням був Дж.Франк, автор статті «Чому б не створити клініку для юристів?», яка була надрукована в «Огляді право-вих питань» в 1933 році, який видавав Пенсільванський університет. Він запропонував принципово новий вид навчання юристів, запозичивши з медицини ідею використання працюючих клінік як основи для підготовки молодих спеціалістів. Згодом клінічна освіта поширилася в Англії, Фран-ції, інших європейських країнах. Ідея організації створення юридичних клінік виникла й реалізується в США шляхом створення правового курсу («Street Law»), спрямованого на запобігання юридичним проблемам або на їх вирішення в разі виник-нення. Пізніше «Street Law» було внесено до навчальних планів університетської освіти й поширилося в юридичних вузах Центральної та Північ-ної Європи й країн колишнього Радянського Союзу. Зокрема, клініки викладання права працюють при юридичних вузах Росії, Польщі, Болгарії, Угорщини, Литви, Латвії, Казахстану, України, Албанії, Білорусії тощо.

В 2004 році одна з найстаріших клінік США відсвяткувала 70-ту річницю з дня свого заснування при юридичному факультеті Університету Огайо. У квітні 1934 року юридичний факультет запровадив юридичну клінічну освіту в свій навчальний курс.

З 1937 року участь у юридичній клініці стала обов’язковою для всіх студентів юридичного факультету, без цього вони не мали права отримати диплом.

До 1941 року юридична клініка вже стала однією з основних частин навчальної програми. В брошурі Університету Огайо діяльність юридичної клініки описувалась як: забезпечення практичного досвіду у вирішенні конкретних справ під наглядом керівника клініки; підготовка доповідей по кожній справі; співпраця з державними захисниками, благодійними організаціями, членами Асоціації Адвокатів; написанні позовів; ведення переговорів між сторонами і допомога у веденні справи в суді. Cлід відмітити, також, що студенти юридичної клініки Університету Огайо під час Другої Світової Війни співпрацювали з Червоним Хрестом і допомагали військовослужбовцям та їх сім’ям.

У 70-х роках клінічний курс Університету Огайо був вперше представлений у трьох навчальних предметах: Практикум з цивільного права, Практикум з Кримінального права та Практикум для початківців. Ці курси створювались з огляду на те, що клініка повинна мати більш академічне спрямування.

Також передбачався великий обсяг аудиторної роботи для студентів. Проведення різних форумів дозволяло обговорювати юридичні, тактичні та естетичні складові своєї справи. Ігрові судові засідання і вправи дозволяли отримати і покращити свої навички.

Студенти через свою співпрацю з адвокатом під час представлення інтересів клієнта, також мали можливість для отримання прямих інструкцій від досвідченого юриста. Такі заходи довели свою успішність і тому вони й досі залишаються одними з основних в юридичній клінічній освіті.

По всьому світу провідні спеціалісти в галузі права, викладачі юридичних факультетів ВУЗів, шукають шляхи вдосконалення юридичної освіти. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є система юридичної клінічної освіти. Так, на недоліки підготовки юристів за традиційною, системою звертали увагу ще в XIX, XX століттях: П.Є.Казанський (Одеса), Д.І.Мейєр, О.А.Люблінський, І.І.Янджул, Г.Ф.Симоненко (Росія) та ін. Наприклад, Д.І.Мейєр (Казань) зазначав: «І справді, звання юриста, як і звання лікаря, практичне, а тому як практична підготовка учнів до лікарської справи проходить у школі, точно так само практична підготовка юриста повинна здійснюватися там же»

В Україні до ідеї створення юридичних клінік повернулися у 1996 році.