Бюджетний регламент, його зміст, завдання і засади побудови.

Бюджетний процес регламентується бюджетним регламентом – документом, в якому визначаються порядок і термін складання, розгляду і затвердження бюджету, а також організація його виконання. Визначає:

1) чітке розмежування функцій між органами державної влади і управління;

2) встановлює всю документацію, що використовується у бюджетному процесі;

3) визначає особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвердження;

4) визначає відповідальних органів за порушення бюджетного регламенту;

Хоча бюджетний період збігається з календарним, від початку розробки проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання проходить більше 2-х рр.

ДБ ухвалюється ЗУ “Про ДБ”, ВР до 1 грудня року, що передує плановому. Несхвалення ВРУ закону до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Згідно Конституції бюджетний період для ДБ України може бути іншим за обставин:

- оголошення воєнного стану;

- оголошення надзвичайного стану в Україні чи окремих місцевостях;

- оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природничих чи техногенних катастроф.

Згідно чинного Законодавства України проект ДБ розроблених згідно засад державного законодавчого регулювання економіки і соціального розвитку країни і основних напрямів бюджетної політики в бюджетній резолюції.

Складання поетку ДБ

Концептуально основним формулюванням бюджетної політики держави на відповідний період є щорічне посилання Президента України до ВРУ щодо нових напрямків бюджетної політики на наступний рік. Як конституційний документ він розробляється органами виконавчої влади, відображає основні напрямки соціально-економічної і зовнішньої політики держави (визначає головні проблеми макроекономічного розвитку у фінансовій, бюджетній позабюджетній, зовнішньоекономічній, соціальній тощо). Значна увага приділяється методології і організації формування ДБ і проблемам податкової і фінансової політики.

Згідно ст.33 БКУ та доручення КМУ Мінфін з участю міністерств і інших центральних органів виконавчої влади готує проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік. Їх розробляє відповідно до Конституції, ст..33 БКУ, Положення Президента до ВР та програми діяльності КМУ.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня парламентських засідань ВРУ проходять парламентські слухання з питань бюджетної політики. З доповіддю про основні напрямки виступає Прем’єр-міністр України або за його доручення міністр фінансів.

КМУ подає до ВРУ проект Основних напрямків бюджетної політики не пізніше як за 4 робочі дні до початку проведення парламентського слухання.

Проект Основних напрямків містить пропозиції КМУ щодо:

1) граничного розміру дефіциту ДБ у % до прогнозного річного обсягу ВВП;

2) частки прогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через ДБ;

3) граничного обсягу державного боргу, його структури;

4) питомої ваги обсягу між бюджетних трансфертів у випадках ДБ і коефіцієнт вирівнювання для МБ;

5) питомої ваги капітальних вкладень у випадках ДБ і пріоритетних напрямах його використання;

6) взаємозв’язку ДБ і МБ в наступному періоді;

7) змін до законодавства, ухвалення яких є необхідні для реалізації бюджетної політики;

8) переліку головних розпорядників коштів ДБ;

9) переліку захищених статей видатків бюджету;

10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний і спеціальний фонди.

Проект Основних напрямків обов’язково ґрунтується на прогнозних макроекономічних показниках, економічному і соціальному розвитку із зазначенням показників обсягу ВВП, індексів гуртових і споживчих цін, прогнозного обмінного курсу гривні в середньому на рік і на кінець року, прогнозування рівня безробіття.

Крім того Нацбанк (НБУ) до 1 квітня року, що передує плановому подає до ВРУ і КМУ:

- Проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний період;

- Проект кошторису доходів і видатків НБУ.

За результатом парламентських слухань ВРУ ухвалює Постанову про схвалення та взяття до відома Основних напрямків бюджетної політики, яка може містити пропозиції ВР щодо проекту Основних напрямків бюджетної політики, винятково з наведених вище питань.

Крім того ВРУ доручає КМУ підготовку проекту ЗУ про ДБ на наступний період з урахуванням Основних напрямків бюджетної політики, ухвалених пропозицій ВРУ щодо Основних напрямків бюджетної політики і доручень ВРУ до Основних напрямків бюджетної політики.

Порядок складання проекту ДБ (Глава 6 БКУ, ст. 32-38). Розгляд і затвердження (прийняття) ДБ (7 БКУ, ст. 39-47). Складання, розгляд, затвердження виконання і звітність МБ (Глава 12 БКУ, ст. 75-80).

Згідно ст.34 БКУ, Постанови Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Основних напрямків…» і Постанови ВРУ «Про основні напрямки…» Мінфін розробляє і доводить до головних розпорядників коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів і граничні обсяги видатків та надання кредитів загального фонду проекту Держбюджету. Інструкції бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов’язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів під час підготовки бюджетних запитів.

Бюджетний запит – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівництва, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття державних зобов’язань і здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав вони поділяються на:

1) Головних розпорядників коштів бюджету;

2) розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники відповідають за своєчасність, достовірність і зміст поданих до Мінфіну бюджетних запитів, які мають містити інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Держбюджету. Існують такі бюджетні запити:

a) загальний (форма1);

b) індивідуальні (форма 2);

c) додаткові (форма 3).

Мінфін проводить аналіз бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками, з погляду їх відповідності, пріоритетності і ефективності використання бюджетних коштів. На підставі результатів аналізу міністр фінансів ухвалює рішення про внесення запитів до пропозицій проекту Держбюджету перед поданням на розгляд КМУ. На підставі аналізу бюджетних запитів Мінфін готує проект закону про Держбюджет. В період підготовки пропозицій до проекту Мінфін вживає заходів з усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо не досягли згоди – Мінфін подає свій висновок з неузгоджених питань до Кабміну.

Мінфін подає проект Держбюджету до розгляду, вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду. Кабмін ухвалює постанову про схвалення і подає його разом з відповідними матеріалами ВРУ не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Будь-які бюджетні зобов’язання і платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Закон про Держбюджет затверджує головним розпорядникам видатки за загальним і спеціальним фондом. Законом України можуть встановлюватися обмеження щодо внесення змін до бюджетних призначень, а саме: збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондом Держбюджету на:

a) оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення видатків;

b) капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні видатки;

c) видатки за бюджетними нормами, пов’язаними з функціонуванням органів виконавчої влади, за рахунок зменшення видатків.

Окремими статтями ЗУ «Про Державний бюджет» передбачаються бюджетні призначення для здійснення видатків за державними нормами. Зміни між головними розпорядниками – у двохтижневий термін.

7. Кошторисне планування.

Бюджетні установи, незалежно від того, чи ведуть облік самостійно чи обслуговуються центральною бухгалтерією, складають індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною функцією. Усі видатки цих установ визначаються на основі кошторису, тому порядок планування і фінансування видатків – кошторисний.

В практиці кошторисного планування використовуються такі види кошторисів:

1) кошторис доходів і видатків – установи освіти і охорони здоров'я, які, крім бюджетних, одержують кошти від самостійної діяльності (плата за послуги). Кошторис доходів і видатків бюджетної установи – є плановим документом, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетного призначення;

2) кошторис видатків – органи державної влади і управління оборони, правоохоронні органи, суди і прокуратура. Кошторис видатків – це основний плановий документ, що визначає обсяг видатків, джерела їх формування, цільове призначення коштів, необхідних для утримання бюджетної установи, розвитку її матеріально-технічної бази.

Остаточне формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку в тижневий термін після опублікування ЗУ «Про Держбюджет» всі фінансові органи доводять до головних розпорядників. Згідно з ними головні розпорядники уточнюють з вищим рівнем обсяги бюджетних асигнувань, здійснюють помісячний розподіл асигнувань загального фонду і доводять до них лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування – документ, що містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) і їх помісячний розподіл і інші показники, що мають бути визначені на основі відповідних нормативів. Є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним.

План асигнувань з загального фонду бюджету установи – помісячний розподіл видатків, затверджених в кошторисі для загального фонду, за скороченою формулою економічної класифікації, що регламентує взяття установою зобов’язань протягом року. Є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним.

Зобов’язання – будь-яке розміщення замовлення, укладання контракту (угоди), придбання товару, одержання послуги, ідентичні операції протягом бюджетного року. Згідно з якими слід зробити платежі з бюджету протягом цього бюджетного року чи майбутньому.

В бюджетному планування виділяють такі види кошторисів:

- І ндивідуальні – фінансовий план бюджетної установи, що відображає специфіку і особливості її виробничої діяльності; складають установи освіти, охорони здоров'я, державної влади і управління, правоохоронні органи, суди, прокуратура. Є основним документом при плануванні і фінансування окремих заходів, передбачених кодами видатків бюджетної класифікації.

- Загальний – на видатки однотипних установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією (по школах, клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерських пунктах). Характерно: невеликий обсяг фінансування і стабільний штат працівників.

- Кошторис видатків на проведення централізованих заходів – міністерства, відомства, місцеві органи влади і управління на видатки, які доцільно здійснювати в централізованому порядку (підготовка кадрів, придбання інвентаря, обладнання, автомобілів тощо).

- Зведений галузевий кошторис – усі видатки на утримання установ одного відомства (відділ освіти); в ньому об’єднуються індивідуальні кошториси, загальні кошториси і кошториси видатків. Їх розроблення можливе тому, що в основу індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного та соціального розвитку, а базою для розрахунків цих кошторисі є діючі норми вита, і складаються вони за єдиними формами і статтями (під статтями) бюджетної класифікації. Зведені кошториси не затверджуються.

Індивідуальний кошторис – головний елемент кошторисного планування, складається з:

1) загального фонду – надходження і з загального фонду бюджету і розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій.

2) спеціального фонду – відбиває надходження із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, на реалізацію пріоритетних заходів.

До кошторису додаються розрахунки і обґрунтування видатків і доходів в розрізі видів доходів і елементів витрат за кожним фондом кошторису.

Формування доходної частини спеціального фонду здійснюється на підставі розрахунків доходів, за кожним джерелом доходів, за основу беруться наступні показники:

1) обсяг надання платних послуг, площа приміщень і вартість обладнання, майно, що здають в оренду, кількість місць в гуртожитках, відвідування музеїв) та розмір плати на одиницю показника, що встановлюється за законодавством.

2) прогнозне надходження зборів до спеціального фонду бюджету.

Під час формування показників враховуються рівні їх фактичного надходження за звітній рік. Спеціальний фонд передбачає зведення показників за всіма джерелами надходжень та відповідними напрямками використання.

Видатки бюджетної установи – це державні платежі, що не підлягають поверненню. Категорія видатків не включає платежі у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування. 4 групи:

1) поточні;

2) капітальні видатки;

3) кредитування з вирахуванням погашень;

4) нерозподілені видатки.

Визначення обсягу витрат за кожною статтею здійснюється на базі основних елементів:

1) оперативних світових показників;

2) встановлених норм і нормативів.

Показники, що відображають діяльність бюджетної установи. Покладені в основу кошторисних розрахунків:

a) основні – функціональне призначення;

b) похідні – деталізують функції.

Поділяються на предметні статті видатків кошторису і містять підстатті видатків, направлені на елементи витрат.

Структура кошторису за економічною класифікацією видатків:

Група 1. Поточні видатки (код 1000).

Стаття 1. Видатки на товари і послуги (код 1100).

Підстаття 1.1.Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110). Величина оплати містить елементи витрат:

- код 1111 – основна зарплата за встановленими окладами;

- код 1112 - грошові утримання військовослужбовців;

- код 1113 – виплати з тимчасової непрацездатності.

Під стаття 1.2. нарахування на зарплату (код 1120). Включає елементи:

- код 1121 – збір до ПФУ;

- код 1122 – всі види соцстрахування.

Підстаття 1.3. Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг і інші видатки (код 1130). Включає такі елементи:

- 1131 – предмети, матеріали, обладнання, інвентар;

- 1132 – медикаменти і перев’язочні матеріали4

- 1133 – продукти харчування;

- 1134 – м’який інвентар і обмундирування;

- 1135 – оплата транспортних послуг;

- 1137 – поточний ремонт, обладнання і інвентар;

- 1138 – послуги зв’язку;

- 1139 – оплата інших послуг.

Підстаття 1.4. Видатки на відрядження (код 1140).

Підстаття 1.5. Матеріали, інвентар, будівництво, капремонт і засоби спеціального призначення загальнодержавного значення (код 1150).

Підстаття 1.6. Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160). Елементи:

- 1161 – тепло;

- 1162 – вода;

- 1163 – електрика;

- 1164 – газ;

- 1165 – інші.

Підстаття 1.7. Дослідження і розробки, державні програми (код 1170).

Стаття 2. Виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями (код 1200) – їх величина вказується на момент платежу.

Стаття 3. Субвенції і поточні трансферти (код 1300) – усі невідплатні поточні виплати, що передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат в обмін на проведені платежі.

Трансферти населенню – поточні платежі фізичним особам у грошовій формі, які передбачені для збільшення їх доходу.

Підстаття 3.1. Трансферти підприємствам (код 1310). Елементи витрат:

- код 1311;

- код 1315.

Підстаття 3.2. Трансферти органам державного управління (код 1320).

Підстаття 3.3. Трансферти населенню (код1340). Елементи:

- код 1341 – пенсії, допомоги;

- код 1342 – стипендії, матеріальна допомога студентам;

- код 1343 – інші.

Підстаття 3.4. Трансферти закордон (код 1350).

Група 2. Капітальні видатки (код 2000).

Стаття 4. Придбання основного капіталу (код 2100).

Підстаття 4.1. Придбання обладнання і предметів довгострокового користування (2110). Елементи:

- код 2111 - виробничого призначення;

- код 2112 – невиробничого призначення.

Підстаття 4.2. Капітальне будівництво (код 2120).

Підстаття 4.3. Капітальний ремонт, реконструкція, реставрація (код 2180).

Стаття 5. Створення державних резервів та запасів (код 2200).

Стаття 6. Придбання землі і нематеріальних активів (код 2300).

Стаття 7. Капітальні трансферти (код 2400).

Група 3. Нерозподілені видатки (код 3000), резервні фонди.

Група 4. Кредитування з вирахуванням погашень (код 4000).

Видатки за цією групою можуть здійснюватись лише за наявності бюджетного призначення, визначеного у додатку до кошторису. Охоплюють надання кредитів за наступною деталізацією.

Стаття 8. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашень (4100).

Підстаття 8.1. Надання внутрішніх кредитів (4110).

Підстаття 8.2. повернення внутрішніх кредитів (4120).

Статт я 9. Надання зовнішніх кредитів з вирахування погашень (код 4200).

 

Кожній бюджетній програмі присвоюється цифровий код, із 7 знаків:

1) 1,2,3 знак – визначає Головного розпорядника коштів (КВК – код відомчої класифікації видатків);

2) 4 – відповідних виконавців бюджетної програми Головного розпорядника (якщо ним є структурний підрозділ центрального апарату Головного розпорядника бюджетних коштів ставиться “1”, щодо решти від “2” до “9”);

3) 5,6 – бюджетна програма, виконання якої забезпечує один відповідний виконавець (утримання апарату органів державної влади “01”, решта від “02” і далі);

4) 7 –напрям діяльності в конкретній бюджетній програмі (від 1 до 9).

Складники БП:

Мета БП – законодавчо визначені основні цілі, яких слід досягти в результаті в результаті виконання конкретної БП.

Завдання – конкретні цілі, які можна оцінити за результативними показниками.

Напрями діяльності – конкретні дії, спрямовані на виконання завдання БП, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів. Мають відповідати завданням і функціям Головного розпорядника. S, видатків розподілених за напрямами діяльності, забезпечує реалізацію БП в межах внутрішніх коштів.

Результативні показники – кількісні і якісні показники, які характеризують результати виконання БП, фін., бухгалтерською і іншою звітністю, дають можливість оцінити використання коштів. 4 групи показників:

a) Показники витрат (вхідних ресурсів) - обсяг і структура ресурсі, що забезпечують виконання програми.

b) Показники продукту – для оцінки досягнення визначених цілей в результаті виконання БП.

c) Показники ефективності - відношення кількості вироблених товарів до їх вартості [у грошовому чи людському вимірі – витрати ресурсів на одиницю показника продукту].

d) Показники якості – якість товарів і результат.

Впродовж бюджетного періоду відстежують фактичні показники за кожного БП і аналізується ефективність виконання БП для врахування їх під час складання проекту БП.