Особливості управління оборотними активами.

Особливості управління оборотними активами пов’язані із специфікою формування операційного циклу підприємства.

Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.

Рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.

На першій стадії грошові активи (у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини та матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії дебіторська заборгованість знову трансформується в грошові активи, частина яких до їх виробничої потреби може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Важливою характеристикою операційного циклу, що суттєво впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Тривалість операційного циклу (ТОЦ) - тривалість обороту від моменту витрачання підприємством коштів на придбання сировини й матеріалів до моменту надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

Формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має такий вигляд:

ТОЦ = ПОга + ПОс,м+ ПОнв + ПОгп + ПОдз, де

ТОЦ – тривалість операційного циклу підприємства, в днях;

ПОга – період обороту середнього залишку грошових активів, включаючи в них короткострокові фінансові вкладення в днях;

ПОс,м – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, у днях;

ПОнв – тривалість обороту незавершеного виробництва, у днях;

ПОгп – тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;

ПОдз – тривалість оплаченої дебіторської заборгованості, у днях.

Період оборотності запасів сировини, матеріалів розраховується так:

ПОс,м = (С,М / Одноденний обсяг реалізації) * Т, де

С,М - запаси сировини, матеріалів;

Т – кількість днів у році (періоді).

У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові:

1) виробничий цикл підприємства;

2) фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства.

Виробничий цикл підприємства - це період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.

Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за такою формулою:

ТВЦ = ПОсм + ПОнз + ПОгп, де

ТВЦ – тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

ПОсм – період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;

ПОнз – період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, в днях;

ПОгп – період обороту середнього запасу готової продукції, у днях.

Фінансовий цикл - це період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикати та закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю за поставлену готову продукцію.

Тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства визначається за такою формулою:

ТФЦ = ТВЦ + ПОдз – ПОкз, де

ТФЦ – тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства, у днях;

ТВЦ –тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

ПОдз – середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;

ПОкз – середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях;

 

Рівень оборотних активів по відношенню до поточних зобов’язань впливає на ризик ліквідності підприємства і можливість отримання прибутку.

Рівень ОА = ОА / ПЗ, де

ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Політика управління оборотними активами полягає у пошуку компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства, це зводиться до вирішення таких основних завдань:

1. Забезпечення платоспроможності і ліквідності підприємства..

2. Забезпечення зростання рентабельності оборотних активів і підприємства вцілому.

3. Мінімізація витрат оборотних активів у процесі їх використання.

4. Оптимізація джерел фінансування оборотних активів.

Обсяг оборотного капіталу, який використовується в операційному процесі, різні види активів, що формуються за рахунок даного капіталу, визначна його роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності підприємства, а також ряд інших умов визначають складність задач, пов’язаних з управлінням оборотними активами. Механізм реалізації комплексу цих завдань відображається у системі управління оборотними активами, що розробляється на підприємстві.

Управління оборотними активами – це складний процес. Його складність залежить від таких умов, як:

- обсяг оборотного капіталу, що використовується в операційному процесі;

- різні види активів, що формуються за рахунок обсягу оборотного капіталу;

- прискорення обороту капіталу і забезпечення постійної платоспроможності підприємства тощо.

6. Управління оборотними запасами.

Метою управління виробничими запасами є підтримання їх на такому рівні, який дозволяє своєчасно виконувати замовлення споживачів, не допускати перерви виробничого процесу та мінімізазія витрат, повязаних з їх облуговуваням. Із обслуговуванням запасів. Повязані наступні групи витрат:

1. Витрати на організацію замовлення: оформлення замовлення, транспортування запасів, прийом на склад.

2. Витрати повязані із зберіганням запасів: утримання складських приміщень, заробітна плата складських працівників.

3. Втрату звязку із несвоєчасністю поставки: простої обладнання, втрата замовника.

4. Інші витрати: упущена економія від придбання запасів по ціні зі знижкою, упущеа вигода від вкладання коштів у запаси, а не в інші доходні активи.

У фінансовому менеджменті з метою оптимізації цих витрат використовують модель ЕОQ економічного обгрунтування розміру замовлень.

Ця модель дозволяє визначити оптимальний розмір партій поставки запасів, при якому сукупна сума витрат буде мінімальною. При цьому враховуються витрати на організацію замовлення і витрати на зберігання.

Витрати

Сукупні

витрати Витрати на зберігання

 

Витрати на організацію

замовлення

РПП оптим. РПП

 

 

РППоп. = √(2*ОВП*Ворг.): Взб.

ОВП – обсяг виробничої потреби

Ворг. – витрати на організацію 1 замовлення

Взб -- витрати на зберігання одиниці товару на складі

У фінансовій літературі використовують модель визначення точки поповнення запасу – це мінімальна кількість запасів при якій необхідно оформляти нове замовлення.

Зап.Мін = Чоч * Под

Чоч -- час очікування

Под -- одноденна потреба

 

Додатково

Своєчасне забезпечення в-ва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси – це засоби в-ва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивши в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність в-ва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції:

Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві

Правильне розміщення запасів на складах

Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану

Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання

Нормування виробничих запасів – це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення в-ва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних:

Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр

Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів – підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп

Технологічна підготовка матеріалів до в-ва – технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку в-ва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт

Перебування матеріалів на складі – поточний запас, який задовільняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот

Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається

Ннат = Ндн ∙ Мдн

Мдн – одноденний розхід в натуральному виразі

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається

Нст = Нд ∙ См = Ндн ∙ Мдн ∙ Ц.