Умови створення та діяльності фінансових установ.

Основними оферентами фінансових послуг є фінансові установи. Фінансовими установами вважаються юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька видів фінансових послуг та внесені до реєстру фінансових установ, що ведеться уповноваженим державним органом. Реалізація фінансових послуг для фінансових установ є виключним видом діяльності. Фінансові установи в Україні функціонують у формі банків та у формі небанківських фінансових установ. Залежно від видів фінансових послуг, що надаються фінансовими установами, вони можуть діяти як універсальні та спеціалізовані.

 

 

Фінансові установи

 

універсальні

Спеціалізовані

 

 

Універсальні банки

 

Інвестиційні банки

Іпотечні банки

Клірингово-розрахункові банки

Ощадні банки

 

Кредитні спілки

Довірчі товариства

Ломбарди

Лізингові компанії

Недерж.пенс. фонди

Факторингові комп.

Страхові компанії

Банківські установи

Небанківські установи

 

Рис. Класифікація фінансових установ

 

Універсальними фінансовими установами в Україні є: універсальні банки, що регулюють найбільший та найрізноманітніший набір фінансових послуг. Інші фінансові установи спеціалізуються на окремому виді, або видах фінансових послуг. Зокрема, ломбарди спеціалізуються на видачі позик населенню, довірчі товариства проваджують діяльність з надання довірчих послуг, страхові організації забезпечують страховий захист юридичних і фізичних осіб. Законодавством України визнані обмеження щодо суміщення діяльності з надання різних видів фінансових послуг.

 

Умови створення фінансових установ.

Фінансові установи створюються у відповідних організаційно – правових формах, що регламентуються законодавством. Зокрема:

банки в Україні можуть створюватися у формі АТ та кооперативних банків,

товариства – у формі ТДВ,

корпоративні інвестиційні фонди – у формі ВАТ,

ломбарди можуть діяти як державні підприємства, або повні господарські товариства.

Для забезпечення професійної діяльності на ринку фінансова установа формує капітал, мінімальний розмір якого на момент створення цієї установи регламентується законодавством. При створенні фінансової установи або у разі збільшення нею розміру статутного (пайового) капіталу, капітал установи формується виключно у грошовій формі і розміщується на банківських рахунках комерційних банків.

Юридична особа набуває статусу фінансової установи після державної реєстрації і внесення інформації про неї до відповідного реєстру фінансових установ. Ведення Державного реєстру банків забезпечує НБУ, державного реєстру небанківських фінансових установ (за винятком професійних учасників фондового ринку) – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного реєстру професійних учасників фондового ринку – Національна комісія з ЦП та фондового ринку (НКЦПФР).

Реєстр фінансових установ створюється з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, учасників ринку фінансових послуг системою інформації про фінансову установу.

Для набуття статусу фінансової установи заявник подає до уповноваженого органу перелік документів, що визначені нормативно – правовими актами, серед яких:

- заява встановленого зразка про державну реєстрацію;

- копії установчих документів про створення юридичної особи;

- реєстраційна картка з загальною інформацією про відокремлені підрозділи юридичної особи;

- інші документи, перелік і форми яких визначаються відповідними нормативно – правовими актами для окремих видів фінансових установ.

За умови прийняття позитивного рішення внесення фінансової установи до відповідного Державного реєстру, уповноважений державний орган видає заявнику свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.

Ліцензування.

Надання переважної більшості видів фінансових послуг в Україні потребує одержання фінансовою установою відповідної ліцензії. Видачу банківських ліцензій здійснює НБУ на підставі клопотання банку і подання ним відповідних документів. Ліцензування діяльності кредитних спілок, ломбардів, страхових організацій, недержавних пенсійних фондів та фінансових компаній проводить Національна комісія з ЦП та фондового ринку(НКЦПФР). НКЦПФР ліцензує діяльність професійних учасників фондового ринку. Не допускається здійснення діяльності з надання фінансових послуг без ліцензії, одержання якої передбачено законодавством України.

Особи, які винні у здійсненні такої діяльності несуть передбачену законодавством кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність.

Окремі види фінансових послуг можуть реалізуватись без ліцензування. Зокрема, не потребує одержання ліцензій діяльність з надання лізингових послуг.

За умови одержання ліцензій на здійснення фінансових послуг, фінансова установа може розпочати свою професійну діяльність.

Організація діяльності фінансових установ

Діяльність фінансової установи ґрунтується на засадах її фінансової політики. Фінансова установа самостійно визначає цілі діяльності на ринку, пріоритетні види фінансових операцій, структуру портфеля активів норму прибутковості фінансових послуг, рівень допустимих ризиків та способи їх мінімізації, шляхи збільшення фінансових ресурсів, методи оцінки фінансового стану клієнтів установи, спосіб обрахунку винагороди за реалізованими фінансовими послугами, тощо.

Важливою умовою діяльності фінансової установи є ведення обліку проведених фінансових операцій і подання звітності уповноваженому державному органу у визначеній формі та в зазначені терміни.

Фінансовий моніторинг та протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

РФП забезпечує переміщення значних обсягів капіталу не лише в межах окремої країни а і в межах світового простору за різноманітними операціями. Серед фінансових операцій, що реалізуються на ринку, можуть мати місце і такі, що визначаються як сумнівні або незаконні. Відповідно до напрямів державної політики України та її міжнародних зобов’язань на фінансові установи покладене завдання забезпечення запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом. Для реалізації цього завдання фінансові установи в процесі своєї професійної діяльності зобов’язані здійснити фінансовий моніторинг операцій, що реалізуються ними в процесі надання фінансових послуг.

Реалізацію первинного фінансового моніторингу, відповідно до законодавства України, зобов’язані здійснити як фінансові установи, так і інститути інфраструктури ринку, зокрема, банки, страхові організації та інші небанківські фінансові установи, платіжні організації, члени платіжних систем, клірингові установи, професійні учасники РФП, інститути спільного інвестування (ІСІ), фондові біржі, підприємства і організації зв’язку, які здійснюють переказ грошей, інші юридичні особи, які мають право надавати фінансові послуги.

Серед фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, визначені операції, що здійснюються суб’єктом ринку в національній або іноземній валюті при безготівкових розрахунках на суму не менше за 300 тис. грн. (або еквіваленту їй), при розрахунках готівкою не меншу за 100 тис. грн., та мають хоч одну з наступних ознак:

- переказ грошових коштів на анонімний рахунок (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку із-за кордону;

- купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків, або подібних платіжних засобів за готівку;

- переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

- відкриття рахунку і внесення на нього коштів на користь третьої особи;

- обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

- придбання особою ЦП за готівку;

- виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

- розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, та інших цінностей в ломбард.

При надходженні пропозицій від клієнта щодо здійснення фінансової операції, яка містить перераховані ознаки, фінансова установа має право відмовитись від її реалізації.

Фінансова установа може припинити свою діяльність у випадку реорганізації, злиття, або ліквідації за рішенням засновників юридичної особи.

Ліквідація фінансової установи може відбуватись і за рішенням суду або за рішенням уповноваженого державного органу у випадку систематичного порушення нею вимог законодавства та неспроможності відновити фінансову стабільність.

Об’єднання фінансових установ

Для підвищення ефективності діяльності на РФП фінансові установи мають право на добровільних засадах об’єднувати свою діяльність і створювати об’єднання фінансових установ.

Основними цілями створення об’єднань фінансових установ є:

- концентрація капіталу;

- підвищення ліквідності та платоспроможності;

- розподіл кредитного та інших видів фінансового ризику між учасниками об’єднання;

- координація діяльності та централізація функцій фінансових установ;

- нагляд за діяльністю учасників об’єднання;

Об’єднання фінансових установ може набувати статусу саморегулівної організації учасників ринку у випадку його реєстрації уповноваженим державним органом.

Найбільш поширеними в Україні об’єднаннями фінансових установ є банківські корпорації, банківські та фінансові холдингові групи, об’єднані кредитні спілки. Учасниками банківської корпорації та банківської холдингової групи можуть бути виключно банки. Об’єднані кредитні спілки формуються за рахунок об’єднання діяльності та кредитних ресурсів декількох кредитних спілок (не лише 10) з метою забезпечення вpаємокредитування та підвищення їх фінансової стабільності.