Класична модель фінансової санації.

На основі узагальнення досвіду проведення санаційних про­цедур у високорозвинутих країнах, особливостей вітчизняного за­конодавства та доробку українських науковців, нами пропонують­ся наступна модель санації підприємницьких структур.

Рішення про проведення санації підприємства або його ліквідацію приймається на основі результатів санаційного аудиту (причинно-наслідкового аналізу фінансово-господарської діяль­ності підприємства). Санаційний аудит досить подібний до за­гального аналізу підприємства, але він має і свої особливості ме­тодики і цілей проведення.

Рис. 1. Модель санації підприємства

Для санаційного аудиту характерне те, що він здійснюється на підприємствах, які знаходяться в фінан­совій кризі. Основна його мета - оцінка санаційної здатності підприємства, тобто визначення глибини фінансової кризи і вияв­лення можливостей виходу з неї.

Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно зі схемою санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідація може бути здійснена на добровільній основі (злиття, продаж об'єкта цілком або частинами) та в примусовому порятку.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника - це проце­дура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація підприємства це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється згідно рішення арбітражного суду (як правило, в процесі продовження справи про банкрутство).

У разі, коли підприємство має реальну можливість відно­вити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, має до­статньо кваліфікований управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним на­прямкам економіки країни, приймається рішення про проведен­ня санації.

Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досяг­нення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає полягає в досяг­ненні довготривалих конкурентних вигод, які б забезпечили ком­панії високу рентабельність. Суть - у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень".

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму са­нації, тобто системи спрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення сто­роннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Визначальним елементом процесу санації підприємства є розробка проекту фінансового оздоровлення. Санаційний проект розробляється, як правило, фінансовими і контролінговими службами підприємства, що знаходиться в фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудитора­ми і консалтинговими фірмами. До нього входять:

План маркетингу і оцінка ринків збуту продукції. Тут прово­диться аналіз зовнішнього середовища: ринкові фактори, які впли­вають на збут продукції і ємність ринку; мотивація споживачів; еластичність попиту і рівень платоспроможності; умови збуту; га­лузеві ризики; ситуація на суміжних сировинних ринках; кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, у відповідності з попитом основних споживачів готової продукції з посиланням на існуючий обсяг реалізації і перспективи збільшення; перелік мож­ливих конкурентів, їхні переваги і недоліки; схема реалізації про­дукції, визначаються методи; визначаються методи стимулюван­ня; вносяться конкретні пропозиції оптимального співвідношення реалізаційної ціни і собівартості; оцінюється діяльність підприємства з точки зору антимонопольного законодавства.

План виробництва і капіталовкладень. Він містить дані про використання обладнання, його зношування, витрати, пов'язані з оновленням (придбанням нового, ремонт і реконструкція), мож­ливість оренди або лізингу. Також характеризує виробничий про­цес, його "вузькі" місця, комерційні зв'язки з постачальниками си­ровини (включаючи альтернативи). Доцільно вказати, яке облад­нання, технічна документація, термінологія, "ноу-хау", у кого, на яких умовах і в який термін придбати, суму витрат на придбання.

Організаційний план. Відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації, аналізує уп­равлінський і кадровий склади, фактичну чисельність працівників і пропозиції про зменшення кількості, можливості злиття, приєднання або розукрупнення з врахуванням вимог ан­тимонопольного законодавства.

Фінансовий план. У ньому пропонується проноз обсягу випу­ску і реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів (на початок і кінець поточного Р°^КУ), аналіз шляхів досягнення незбитковості підприємства, оцінка потреб і інвестицій, форми і джерела мобілізації фінансо­вих ресурсів, графік їх використання, поверення фінансових ре­сурсів (якщо вони були залучені на умовах повернення).

Важливим компонентом санаційного прогресу є коорди­нація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Керівні служби підприємств повинні своєчасно виявити та вико­ристовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфікаційні рішення для подолання можливих перешкод щодо здійснення оздоровчих заходів. Дієову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції.