Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки. Типи фінансових посередників.

Діяльність фінансового посередництва є обов’язковим атрибутом сучасної економіки. В умовах розвинутої ринкової економіки свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають різні види фінансових послуг. В Україні інститут фінансового посередництва знаходиться в стадії становлення та розвитку.

Фінансове посередництво – це діяльність з акумуляції та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують цей процес.

Господарський кодекс України визначає фінансове посередництво як діяльність, що пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів крім випадків, передбачених законодавством. Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

В ЗУ «Про фін.послуги…» посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

В економічній літературі осіб, які забезпечують фінансове посередництво, називають фінансовими посередниками. Ними є фінансові установи, які шляхом реалізації різноманітних фінансових операцій здійснюють акумулювання наявного у суспільстві вільного капіталу та його перерозподілу.

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і на розвиток економіки.

Роль фінансових посередників:

1) сприяють забезпеченню фінансування економічної діяльності та ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві;

2) створюють сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообороту капіталу в процесі господарської діяльності;

3) сприяють активізації підприємництва;

4) їх діяльність стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні;

5) фінансові посередники є інституційними інвесторами фінансового ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювати інвестування за рахунок власних і залучених коштів.

Передача капіталу від заощаджувачів до позичальників може відбуватися за двома схемами – шляхом прямого і опосередкованого фінансування.

Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньо від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку (рис. 1).

Фінансові активи

Власники капіталу

Позичальники капіталу

Гроші

 

або

Рис.1. Пряме фінансування суб’єктів господарювання без участі фінансових посередників

Недолік: цей механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов’язано з:

- значними витратами позичальників на пошук інвесторів,

- тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів;

- недооцінкою вартості фінансових активів,

- неврахуванням впливу фінансових ризиків тощо.

При опосередкованому фінансуванні всі ризики, що пов’язані з залученням додаткового капіталу на ринку, позичальник передає посереднику за винагороду. Діяльність фінансових посередників забезпечує фінансування суб’єктів господарської діяльності шляхом розміщення випущених ними фінансових активів на ринку або за рахунок передачі позичальником акумульованого, за ініціативою посередників капіталу, на засадах співвласності або боргу.

Фінансування діяльності суб’єктів економічної діяльності за участю фінансових посередників може відбуватися за 3 схемами:

1) фінансовий посередник здійснює розміщення випущених емітентом фінансових активів за винагороду. При цьому забезпечується продаж фінансових інструментів позичальника у більш короткі строки та за найбільш реальною ціною. У результаті такої діяльності капітал, що був акумульований посередником внаслідок продажу фінансових активів на ринку передається позичальнику. За надання послуг з розміщення цінних паперів фінансовий посередник одержує від емітента комісійну винагороду, що обчислюється у % до вартості коштів, залучених внаслідок продажу цінних паперів.

Фінансові активи Фінансові активи

Власники капіталу (заощаджень)

Фінансові посередники

Позичальники капіталу

Гроші Гроші

Рис.2. Механізм опосередкованого фінансування через розміщення фінансових активів позичальниками ринку.

2) посередник викуповує випущені фінансові активи емітента за фіксованою ціною з метою їх перепродажу на ринку. У такий спосіб емітент одноразово одержує від посередника суму додаткових коштів, необхідних для ведення господарської діяльності. Така схема опосередкованого фінансування для посередника пов’язана з додатковим ризиком, що може виникнути при неправильній оцінці ним інвестиційної привабливості придбаних активів.

3) посередник виступає ініціатором залучення наявного на ринку капіталу і для цього випускає власні фінансові інструменти (акції, боргові зобов’язанні, інвестиційні сертифікати), які стають об’єктом торгівлі на ринку. Внаслідок продажу випущених фінансових активів посередник не тільки виконує функцію переміщення капіталу, а й забезпечує збільшення обсягу своїх фінансових ресурсів. Залучений в такий спосіб капітал посередник спрямовує у фінансові активи обраних ним позичальників, формуючи при цьому портфель фінансових інвестицій.

Такий механізм опосередкованого фінансування в Україні забезпечується інститутами спільного інвестування (ІСІ), які здійснюють випуск акцій та інвестиційних сертифікатів, і акумульований внаслідок розміщення цих інструментів капітал спрямовують у інвестиційно привабливі фінансові активи декількох емітентів.

Діяльність фінансових посередників забезпечує певні переваги (вигоди) як для власників заощаджень, так і для позичальників вільного капіталу.

Ці переваги полягають у:

· можливості для кожного окремого заощаджувача або інвестора оперативно розмістити вільні кошти у доходних активах, а для позичальника оперативно мобілізувати фінансові ресурси для ведення господарської діяльності;

· збільшенні прибутковості інвестиційного капіталу завдяки мінімізації фінансових ризиків, скороченню витрат, можливості об’єднання невеликих капіталів для здійснення крупних інвестицій;

· зменшення фінансових ризиків для суб’єктів ринку завдяки наявності широкої інформаційної бази у посередників, здійсненню ними диверсифікації діяльності та застосуванню спеціальних систем страхування ризиків;

· надання додаткових послуг кредиторам і позичальникам капіталу.

Реалізація зазначених переваг діяльності фінансових посередників забезпечується в умовах розвинутого, високоефективного ринку фінансових послуг, що функціонує на засадах цілісності, прозорості та конкурентності.