Економічна суть санації підприємства.

Термін "санація" походить від латинського "sanare" і пере­кладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських мо­нополій. Санація може відбуватися злиттям підприємства, яке пе­ребуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості на довгостроко­ву; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 p., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і вико­нання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільо­вими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зо­бов'язань. [9]. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю право­вою основою є лише інститутом переведення боргу.

Новий Закон «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процеду­рою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінан­сового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частко­во вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних влас­ником боржника, інвестором, з метою запобігання його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, уп­равлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку по­рушення справи про банкрутство

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності по­няття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. На нашу думку, таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація — це систе­ма фінансово-економічних, виробничо-технічних, ор­ганізаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-борж-ника в довгостроковому періоді [2, ст. 16]. Тобто санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Метою санації є безперечно:

• поліпшення структури капіта­лу;

• конкурентоспроможність;

• платоспроможність;

• відновлення, досягнення прибутковості;

• відновлення, збереження ліквідності;

• покриття поточних збитків;

• скорочення заборгованості;

• форму­вання фінансових ресурсів.

Відповідно до цього розрізняють такі типи санаційних за­ходів: соціальні, організаційно-правові, виробничо-технічні, фінансово-економічні.

Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають в процесі мобілізації й використання внутрішніх та зовнішній фінансових джерел оздоровлення підприємства. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення при­чин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та пла­тоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгова­ності, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення са­наційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спря­мовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищен­ня якості менеджменту, звільнення підприємства від непродук­тивних виробничих структур, поліпшення виробничих сто­сунків між членами трудового колективу тощо. У цьому кон­тексті розрізняють два види санації:

• санація зі збереження існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.

• санація зі зміною організаційно-правової форми та юри­дичного статусу санованого підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшен­ням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скоро­чення технічного часу, поліпшення якості продукції та знижен­ням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають са­наційні заходи соціального характеру. Слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені так і заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, по­шук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові ви­плати з безробіття, надання звільнених працівникам позик тощо.

Важливим елементом санації є вибір її концепції. Концепція відображає ідеологію здійснення передбачуваної санації, визнача­ючи її майбутні напрями та форми. Залежно від принципового підходу розрізняють захисну і наступальну концепції здійснення санації підприємства [12, ст. 87].

Той механізм, за допомогою якого досягаються основні цілі санації, безпосередньо характеризує її форма. Форма санації має відповідати конкретному напряму, обраному підприємством з урахуванням особливостей його кризової ситуації. Форми санації можна струк-турувати так:

- форми санації, визначені законодавством;

- форми са­нації, спрямованої на рефінансування боргу підприємства;

- форми санації, спрямованої на реструктуризацію (реорганізацію) підпри­ємства.

Форми санації, визначені законодавством (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), такі:

1) при санації, проведеній до порушення справи про банкрутс­тво:

- реорганізаційні заходи (злиття, приєднання, поділ, виділен­ня, перетворення),

- організаційно-господарські заходи,

- управлінські заходи,

- інвестиційні заходи,

- технічні заходи,

- фінансово-економічні заходи,

- правові заходи;

2) при санації, проведеній під час провадження справи про ба­нкрутство:

- реструктуризація,

- перепрофілювання виробництва,

- закриття нерентабельних виробництв,

- відстрочка платежів чи списання частини боргів, про що укладається мирова угода,

- ліквідація дебіторської заборгованості,

- продаж частини майна боржника,

- зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом перекладання на нього боргу (ча­стини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань,

- виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання узятих на себе зобо­в'язань,

- продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств),

- одержання кредиту для виплати вихідної допомоги праців­никам боржника, які звільняються відповідно до плану сана­ції, що в першу чергу відшкодовується, згідно ст. 31 Закону, за рахунок реалізації майна боржника,

- звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога в цьому випадку виплачується за рахунок інвестора, а при його від­сутності - за рахунок реалізації майна боржника чи за раху­нок кредиту, отриманого з цією метою,

- інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Залежно від масштабів кризового стану підприємства, іденти­фікованих у процесі діагностики банкрутства, і прийнятої концепції санації розрізняють два основних напрями її здійснення.

1. Санація, спрямована на рефінансування боргу підприємст­ва. Така санація здійснюється зазвичай з метою допомоги підпри­ємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан ідентифікований як тимчасовий і не має катастрофічного хара­ктеру. Цей напрям санації не змінює статусу юридичної особи підпри­ємства, на якому здійснюється санація.

2. Санація, спрямована на реструктуризацію (реорганізацію) підприємства. Така санація здійснюється при більш важких масшта­бах кризового фінансового стану підприємства і вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, що забезпечують більш ефективні організаційні форми його господарської діяльності. Як правило, цей вид санації пов'язаний зі зміною статусу юридичної особи підприємст­ва, на якому здійснюється санація.