Сутність ринку фінансових послуг, його ознаки та функції.

На сучасному етапі в науковій економічній літературі існує значна розбіжність в розумінні категорії «ринок фінансових послуг». Зокрема згідно ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» ринки фінансових послуг – сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринку фінансових послуг належать професійні послуги на ринках, які забезпечують обіг фінансових активів (на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах
ринків).

За економічною сутністю ринок фінансових послуг – це система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічний продукт – фінансові послуги, які пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, що знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.

Досить часто ринок фінансових послуг ототожнюють з фінансовим ринком, хоча на нашу думку це різні ринки, оскільки мають різні об’єкти. Хоча слід зазначити, що учасники цих ринків значною мірою співпадають. Водночас, виходячи на ринок фінансових послуг і фінансовий ринок фінансові установи як суб’єкти ринку переслідують різні цілі.

Для визначення відмінностей та водночас взаємозв’язків розглянемо більш детально сутність фінансового ринку і ринку фінансових послуг. Методологічні підходи різних авторів до визначення наведених вище категорій можна звести до наступних положень.

Проф. Василик О. Д. у підручнику «Теорія фінансів» розглядає фінансовий ринок як механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інституціями. До складу фінансового ринку віднесено ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг, які, у свою чергу, можуть поділятись на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку.

І. О. Бланк відзначає, що «у найбільш загальному вигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги».

Фінансовий ринок – це складна економічна система, що є:

- сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи. Під фінансовими активами розуміють грошові зобов’язання та інвестиційні цінності. Інвестиційні цінності – це інструменти утворення фінансових ресурсів (цінні папери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін.);

- сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів. На фінансовому ринку взаємодіють попит в особі покупця фінансових активів і пропозиція в особі продавця цих активів. Кожний з них має свої інтереси, що можуть збігатися або не збігатися. При збігу інтересів відбувається акт купівлі-продажу, дарування, застави фінансових активів. А це означає реалізацію вартості і споживчої вартості, укладених у даних активах;

- сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку. Товари, що обертаються на фінансовому ринку, – це фінансові активи. До них відносяться гроші (як гривня, так і валюта), депозити, цінні папери різних видів, зобов’язання та борги (що навіть хочуть закласти в бюджет), позичковий капітал, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, об’єкти нерухомості [Унинець-Ходаківська].

 

Окремою проблемою в українському науковому просторі є пошук складного взаємозв’язку термінів «фінансовий ринок» і «ринок фінансових послуг». Поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, оскільки охоплює не тільки фінансові зв’язки, але і значну кількість форм відносин власності та їх перерозподілу (трансформації). Плутанину в об’єктивність оцінки фінансового ринку та його територіальної організації вносить той факт, що «фінансовий ринок» намагаються замінити в літературі поняттям «грошового», «кредитного ринку», «інвестиційного ринку» або «ринку фінансових послуг».

 

Різниця між ринком фінансових послуг та фінансовим ринком полягає перш за все у тих завданнях, які вони власне повинні виконувати; об’єктах та суб’єктах:

	Фінансовий ринок	Ринок фінансових послуг
Завдання	Акумуляція та перерозподіл капіталу, наявного у суспільстві, для інвестування в економіку країни	Забезпечення найбільш повного задоволення потреб споживачів у фінансових послугах за обсягом, структурою та якістю.
Об’єкт	Акумульовані фінансові ресурси у вигляді фінансових активів	Фінансові послуги, що надаються юридичним та фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів
Суб’єкт	Індивідуальні, інституціональні учасники, органи державного регулювання	Оференти, споживачі фінансових послуг, держава в особі спеціальних органів влади та контролю

 

Крім того, абсолютно різними є об’єкти цих ринків, а саме для ринку фінансових послуг – це фінансові послуги, для фінансового ринку - акумульовані фінансові ресурси у вигляді фінансових активів.

Об’єктом фінансових відносин на фінансовому ринку є фінансові активи. Фінансові активи – це кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Об’єктом відносин на ринку фінансових послуг є:

- фінансові послуги, що надаються юридичним та фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів,

- операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суб’єкти також відрізняються, хоча частково суб’єкти ринку фінансових послуг є суб’єктами фінансового ринку, але при цьому в одному та в другому випадках вони виконують різні функції та виступають в різних якостях, зокрема банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди в силу необхідності здійснення інвестиційної діяльності задля виконання зобов’язань за наданими послугами є учасниками фінансового ринку, але на відміну від ринку фінансових послуг, в даному випадку вони вже виступають в ролі фінансових посередників.

Суб’єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів влади та контролю. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, фінансовими інститутами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності.

Учасниками РФП є оференти (особи, які займаються наданням фінансових послуг на професійній основі) та споживачі фінансових послуг.

 

Основними учасниками РФП є фінансові посередники, які мають різний правовий статус. Фінансові послуги, як правило, надають фінансові установи.

Фінансова установа – це юридична особа, яка подає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, визначеному законодавством України.

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

РФП характеризується певними специфічними рисами (ознаками), що відрізняють його від інших ринків, і обумовлюються складом його учасників, особливостями його об’єкта та інфраструктури.

Серед основних ознак РФП слід виділити такі:

· Неоднорідність об’єкта ринку, що зумовлено тим, що фінансові послуги можуть мати риси різноманітних фінансових операцій, зокрема кредитних, гарантійних, торговельних, комісійних, операцій оренди, та страхування;

· Багаточисельність оферентів фінансових послуг, що обумовлена наявністю багатьох видів фінансових установ, які на професійній основі здійснюють реалізацію фінансових операцій;

· Вільний вхід на ринок та вихід з ринку завдяки наявності розгалуженої інфраструктури РФП та ліквідності фінансових активів;

· Ефективна інформаційна база ринку, що забезпечує безперервне акумулювання інформації про здійснені фінансові операції, визначає індикативні показники розвитку ринку і є основою для прийняття управлінських рішень.

Суть і роль РФП розкривається в його функціях. Основними функціями є:

1) мобілізація заощаджень основних суб’єктів ринку та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал за допомогою різноманітних фінансових інструментів;

2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств з метою їх ефективнішого використання;

4) фінансове обслуговування економічних учасників та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5) вплив на грошовий обіг, прискорення обороту капіталу, сприяння активізації економічних процесів;

6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

7) страхування фінансових ризиків та формування умов для їх мінімізації;

8) здійснення фінансових операцій з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності країни, експорту й імпорту товарів і послуг;

9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.