Особливості банкрутства і ліквідації комерційних банків.

Правове регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банку-боржника має особливості, викликані специфікою банківської діяльності, адже банківська діяльність полягає в залученні і наступно­му розміщенні коштів фізичних і юридичних осіб. Причому, на відміну від підприємств, частка залучених банком коштів звичайно в десятки разів більша власних коштів банку і ці кошти залучаються від значно­го числа юридичних і фізичних осіб. В результаті у випадку неплатосп­роможності банку грошові вимоги на великі суми до банку може пред­'явити істотно більша кількість кредиторів, ніж при неплатоспромож­ності середнього і навіть великого підприємства. Значну частину кре­диторів банку складають фізичні особи - вкладники банку, вимоги яких мають соціальну значимість. Треба також мати на увазі, що неплатоспроможність одного банку може викликати ланцюгову реакцію для інших банків і призвести до негативних змін економічного і політичного стану держави в цілому.

У зв'язку з цим можна виділити такі особливості правового регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банків-боржників:

- застосування до банку превентивних заходів з боку Національного банку України у випадку істотної загрози платоспроможності банку;

- обмеження ролі суду у відновленні платоспроможності і ліквідації банків-боржників.

- особливе регулювання задоволення вимог фізичних осіб - вкладників банку.

Діяльність тимчасової адміністрації. У випадку загрози банкрутства банку утворюється тимчасова адміністрація, яка складається з тимчасо­вого адміністратора (керівника), призначеного Національним банком України (НБУ), і залучених спеціалістів. Протягом трьох днів після при­значення тимчасового адміністратора НБУ зобов'язаний опублікувати повідомлення про це в офіційних друкованих виданнях - газетах "Уря­довий кур'єр" або "Голос України". З дня призначення тимчасового адм­іністратора повноваження органів управління банку переходять до тим­часового адміністратора. НБУ зобов'язаний призначити тимчасову ад­міністрацію у випадку істотної загрози платоспроможності банку.

НБУ має право, але не зобов'язаний призначити тимчасову адміні­страцію коли:

- відбуваються систематичні порушення банком законних вимог НБУ;

- зменшується розмір регулятивного капіталу банку на ЗО відсотків протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу;

- якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків прострочених зобов'язань;

- банком вчиняються дії щодо приховування рахунків, будь-яких ак­тивів, реєстрів, звітів, документів;

- має місце необгрунтована відмова банку у наданні документів чи інформації, передбачених Законом про банківську діяльність, уповнова­женим представникам НБУ;

- з”являється публічний конфлікт у керівництві банку і банк подає клопотання про призначення тимчасової адміністрації.

Паротягом одного місяця з дня свого призначення тимчасовий адміністратор розробляє і подає НБУ план заходів щодо стабілізації діяль­ності банку. Про свою діяльність тимчасовий адміністратор звітує перед НБУ у встановлені строки.

Під час здійснення функцій тимчасової адміністрації НБУ має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк не більше 6 місяців.

У випадку якщо НБУ буде визнана неможливість фінансового оз­доровлення банку протягом одного року (двох років для системоутво­рюючих банків), НБУ відкликає банківську ліцензію і здійснює ліквіда­цію банку.

Діяльність тимчасового адміністратора припиняється із закінчен­ням строку і дії.

При підготовці справи про ліквідацію банку до розгляду суд пови­нен запросити в НБУ висновок щодо доцільності ліквідації банку. НБУ зобов'язаний відповісти на запит суду протягом місяця з дня отриман­ня запиту.

Негативний висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку є підставою для залишення заяви кредиторів без розгляду.

Якщо банк неспроможний виконати рішення суду про примусове стягнення боргу протягом шести місяців, НБУ зобов'язаний відклика­ти ліцензію, ініціювати ліквідацію банку і призначити ліквідатора.

Ліквідатор виконує функції по управлінню банком та розпоряджен­ню його майном, очолює ліквідаційну комісію, формує ліквідаційну масу з метою наступного продажу і задоволення вимог кредиторів. Ліквідатор публікує відомості про відкриття ліквідаційної процедури в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Кредитори мають право подати свої вимоги ліквідатору протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідацій­ної процедури. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку вста­новленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Ліквідатор протягом трьох місяців зобов'язаний розглянути вимо­ги кредиторів і повідомити про їх визнання. Кредитори мають право направити ліквідатору свої заперечення протягом одного місяця з дня одержання повідомлення.

Процедура ліквідації повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії.

He пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор складає ліквідаційний баланс та подає разом з матеріалами про свою роботу територіальному управлінню НБУ. Територіальне управ­ління НБУ після отримання ліквідаційного балансу та матеріалів до нього протягом 45 днів розглядає цей пакет документів і передає його до Департаменту реорганізації та ліквідації банків разом з протоко­лом засідання Комісії при територіальному управлінні НБУ і виснов­ками про роботу ліквідатора.

Якщо ліквідаційний баланс і матеріали до нього передаються ліквіда­тором безпосередньо до Департаменту реорганізації та ліквідації банків, то цей пакет разом із висновками про роботу ліквідатора передається на розгляд і затвердження Комісії НБУ в строк до 60 днів.

Розгляд матеріалів щодо ліквідації банку, затвердження ліквідацій­ного балансу та закриття накопичувального рахунку здійснює Комісія НБУ при Територіальному управлінні

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк — ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення НБУ звіту ліквідатора.

Ліквідатор зобов'язаний передати документи банку, що ліквідовуєть­ся, на зберігання до архіву територіального управління НБУ за тери­торіальною ознакою.

Розділ ІІ. Бюджетний менеджмент

Сутність бюджетного менеджменту, його складові.

Бюджетний менеджмент – один з напрямків фінансового менеджменту. Бюджетний менеджмент – це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінські функції), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент дає відповіді на питання – як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

Кожна системи управління (у т.ч. і бюджетна), складається із двох частин: об’єкта і суб’єкта управління. В бюджетному менеджменті об’єктом виступає бюджет, суб’єктом - органи управління бюджетом.

На якості управління однаково відображається знання як об’єкта, який є керованою системою, і суб’єкта, який є керуючою системою. Визначальним є знання об’єкта управління, адже без нього процес управління просто не можливий (рис.1.1).

Бюджетні ресурси

Бюджетні відносини

Керуюча система (суб’єкт)

Органи законодавчої і виконавчої влади

Фінансові органи держави

Керована система (об’єкт)

 

 

Рис. 1. 1. Загальна схема управління бюджетом

 

В тому числі предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисципліни є бюджетний процес і управління ним.

Складові бюджетного менеджменту визначається загальними функціями управлінської діяльності (менеджменту):

- стратегія планування;

- планування реальної стратегії;

- організація виконання розроблених планів;

- облік;

- контроль.

Виходячи з функцій менеджменту і структури бюджетних процесів виділяються такі складові Бюджетного менеджменту:

1) бюджетне планування;

2) організація виконання бюджету;

3) облік виконання бюджету;

4) контроль за виконанням бюджету.

1. Бюджетне планування являється основною і визначальною функцією менеджменту. Прикладом стратегічного планування є бюджетна стратегія (Основи бюджетної політики на кожен рік - бюджетна резолюція). Ця функція покладена на органи законодавчої влади. Функції планування - реалізації стратегії (поточне бюджетне планування і організація виконання розроблених планів) – покладаються на органи виконавчої влади і оперативного управління бюджетом в рамках бюджетного процесу.

2. Організація виконання бюджету – одна з важливіших складових бюджетного менеджменту, включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного з бюджетів, що входять до складу Зведеного бюджету.

3. Облік з виконання бюджету – вирішує важливе завдання в системі управління: забезпечення її необхідною інформацією. Таким чином облік – забезпечуючи система, на якій базується бюджетний процес. Своєчасні і правильні рішення з питань планування і виконання бюджету, від яких залежить ефективність управлінської діяльності, можуть бути прийняті лише на основі проведеного аналізу відповідної інформації, що характеризує стан об’єкта управління на певну дату чи за певний проміжок часу (період).

4. Контроль за виконанням бюджету – є одним з основних напрямків фінансового контролю, який здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. Виділяють наступні контролі: попередній і поточний; прямий і посередній (пов’язаний із виборами представників влади).