Значення та структура грошового ринку.

Грошовий (монетарний) ринок - це система економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозицій на гроші, як специфічний товар та їх взаємне врівноваження. На грошовому ринку реалізуються короткотермінові депозитно-позикові та розрахункові операції з метою забезпечення руху оборотного капіталу суб’єктів господарювання, формування короткотермінових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фізичних осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень. Основними учасниками грошового ринку є суб’єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткотермінових позикових коштах, заощаджувачі, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу.

У процесі функціонування грошовий ринок виконує наступні функції:

- акумуляція грошових заощаджень населення, нагромаджень підприємств і держави;

- забезпечення ліквідності і доходності короткострокових фінансових вкладень;

- обслуговування товарного обігу за допомогою комерційного кредиту;

- регулювання ліквідності фінансових установ;

- забезпечення касового виконання державного бюджету.

Особливості інструментів грошового ринку зумовлюють поділ ринку на такі складові:

- обліковий ринок

- депозитний ринок

- міжбанківський ринок.

Обліковий ринок – це частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з терміном погашення, як правило, до 1 року. Основними операціями що здійснюються на обліковому ринку є облік (врахування) векселів та переоблік (перерахування) векселів. За рахунок участі в операціях на обліковому ринку векселедержателі реалізують векселі фінансовим установам зі знижкою і забезпечують себе необхідними фінансовими ресурсами, для задоволення поточних потреб господарської або іншої діяльності. Фінансові установи в процесі діяльності на обліковому ринку за винагороду переймають на себе фінансові ризики векселедержателів.

Депозитний ринок являє собою частину грошового ринку, що забезпечує залучення на визначений термін вільних коштів фізичних, юридичних осіб і держави на депозитні рахунки фінансових установ з метою зберігання і нагромадження. Функціонування депозитного ринку забезпечують банки та кредитні спілки додатковими кредитними ресурсами, що створює можливості для збільшення обсягів активних операцій. Власники заощаджень завдяки розміщенню вільних коштів на депозитних рахунках фінансових установ, забезпечують зберігання та приріст таких коштів.

Міжбанківський ринок – частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси банківських установ залучаються і розміщуються ними між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку. Він є об’єктом державного регулювання, служить передавальним механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної сфер і безпосередньо на економіку в цілому.

В Україні суб’єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Ці кошти використовуються для використання платіжних зобов’язань перед клієнтами, оплату за різними договорами, тощо.

Міжбанківські депозити пов’язані з активними операціями банків, тобто вкладення тимчасово вільних ресурсів одних банків в інші кредитні установи в т.ч. центральний банк. Внесення депозитів комерційними банками у Центральний банк у межах обов’язкових резервів є одним із способів регулювання сукупного грошового обороту країни.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських кредитів. Одержання кредитів інших банків дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів банк купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою фінансового ринку. На практиці використовуються наступні основні різновиди міжбанківського кредиту:

- овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку облікують суми дебетових (кредетових) залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня. При овердрафті банк - кредитор надає кредит банку клієнту в межах певного ліміту. Сума ліміту, тобто максимальна сума овердрафту, встановлюється з врахуванням фінансового стану позичальника.

- кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банком: вони надаються банком на термін не більше 1 – го операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня.

- кошти, які надані (отримані) іншим банком за операціями РЕПО. Ці операції пов’язані з купівлею ЦП на певний період з умовою зворотного їх викупу за здалегідь обумовленою ціною, або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо термін операції РЕПО збігається із терміном погашення ЦП. В Україні з розвитком ринку державних цінних паперів значна частина операцій з купівлі-продажу міжбанківських ресурсів відбувається за допомогою операцій РЕПО.

Розрізняють «пряме РЕПО» - купівля комерційним банком державних ЦП та «зворотне РЕПО», яке передбачає обов’язковий продаж державних ЦП. Перший вид операцій використовується, коли існує потреба у підвищенні ліквідності банківських установ. У разі зростання грошової маси більш високими темпами та надлишкової ліквідності банківської системи проводяться операції «зворотне РЕПО»- НБУ продає комерційним банкам державні ЦП.

 

Міжбанківські позики - одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточна ставка з міжбанківських кредитів найважливіший фактор, що визначає облікову політику конкретного КБ з інших видів кредитів. Конкретна величина цієї ставки залежить від ЦБ, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.

Проведення операцій на міжбанківському ринку впливає на платоспроможність КБ через можливість рефінансування в НБУ.

Таким чином, обліковий, міжбанківський та валютний ринки виконують важливі функції пов’язані з акумуляцією розподілом та перерозподілом фінансових активів.

8. Суть, учасники та інструменти ринку позик (кредитних послуг).

Ринок позик – є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.

Ринок кредитних послуг – специфічний вид ринку, на якому купуються і продаються кредитні ресурси та банківські послуги.

Об’єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові засоби,що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний %. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Особливістю позикового капіталу проявляється:

1. На ринку позик цей капітал – є товаром, що реалізується за певну ціну (позиковий відсоток);

2. На відміну від звичайного товару позиковий капітал відчужується від свого власника не назавжди а лише на певний термін за умови повернення з позиковим відсотком.

 

Основними джерелами позикового капіталу є грошові кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:

1. Амортизаційні відрахування підприємств що призначені для оновлення нематеріальних активів;

2. Частина чистого прибутку підприємства;

3. Частина оборотного капіталу підприємств, що вивільняється за наявності надлишкових грошових потоків;

4. Нагромадження підприємств і заощадження населення, держави тощо.

 

 

Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі капіталу та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах. Таким чином, інструментами ринку позик є кредити та позики.

 

 

Фінансові установи, що надають кредитні послуги

Ломбарди

Фінансові компанії

Банки нки

Кредитні спілки

 

 

Рис.Склад кредиторів та позикодавців.

Суть ринку позик виявляється в таких його функціях:

1. Обслуговування виробництва та товарного обігу за допомогою кредитів.

2. Акумуляція грошових збережень підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів.

3. Фінансування діяльності держави та населення.

4. Концепція і централізація позикового та виробничого капіталу з метою їх злиття для утворення фінансово промислових груп.

Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є послуги кредитування (капіт.будівництва, інвестиційне кредитування – банківське, іпотечне, податкове, іноземне, державне), довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськими та небанківськими фінансовими установами, на користь клієнтів. Провідне місце серед цих послуг належить кредитуванню. Кредитні послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: банками кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами, іншими фінансовими установами і мають на меті задоволення потреб суб’єктів ринку у додатковому капіталі.