Входження до судової процедури санації підприємства

Входження до судової процедури санації, як вже зазначалось, мож­ливе лише у разі порушення справи про банкрутство господарського суб'єкта.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарсь­ким процесуальним кодексом України (ГПКУ) з урахуванням особливос­тей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспромож­ності боржника, або визнання його банкрутом" (далі - Закон України 1999 p.), Постановою КМУ від 08.02.1994 р. " Положення про порядок проведення санації державних підприємств" Постановою КМУ від 17.03.2000 р. "Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств".

Перелік особливо небезпечних підприємств затверджений Постановою КМУ від 06-05.2000 р. № 768.

Підставою для порушення Господарським судом справи про банк­рутство є письмова заява будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-реві­зійної служби.

До державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справлення обов'язкових платежів можуть бути віднесені:

- митні органи;

- органи Пенсійного фонду України;

- органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань;

- органи Фонду загальнообов'язкового державного страхування Ук­раїни на випадок безробіття;

- органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності.

Прокурори також мають право звертатись до Господарського суду із заявами в інтересах громадян і держави в порядку, передбаченому Законом.

Кредиторами, що мають право порушити справу про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, котрі мають підтвер­джені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кре­диторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. Зазна­чені документи повинні свідчити про те, що боржник неспроможний задовольнити впродовж одного місяця визнані ним претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.Правами кредиторів щодо непла­тоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справлення обов'язкових платежів)(ст. 210 ГПКУ).

Кредитор, чия вимога забезпечена заставою, має право звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство в частині вимог, незабезпечених заставою, або якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Усі вимоги кредиторів мають бути заявлені виключно у точно обра­хованій сумі у національній валюті України. Якщо вимогу заявлено в іншій валюті, така вимога підлягає конвертації заявником у національ­ну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання вимоги до господарського суду. Крім розміру вимоги за­яви кредиторів мають містити підстави вимоги та зазначення доказів, що обґрунтовують вимогу.

Cm. 6 Закону України 1999 р. передбачає можливість ініціювати судові процедури банкрутства як одним, так і декількома креди­торами.

Справа про банкрутство може бути порушена за умов, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задово­лені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх пога­шення строку, якщо інше не передбачене Законом. Причому вимоги кредиторів повинні мати грошовий характер. Кредитори з речовими ви­могами не мають права брати участь у розгляді спарви про банкрутство.

Суб'єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи, зокрема, державні підприємства, підприємства з часткою державної власності у статутному фонді, підприємства, закріплені за якими об 'єюпи згідно з чинним законодавством не підля­гають приватизації.

Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарської організації.(ч. З ст. 209 ГПК України)

Іншими учасниками провадження у справах про банкрутство є санатори,розпорядник майна, банківські установи, що здійснюють роз­рахунково-касове обслуговування боржника.

Заява кредитора про порушення справи про банкрутство повинна містити:

- найменування господарського суду, до якого вона подається;

- найменування боржника, його місцезнаходження;

- зазначення банків, що здійснюють розрахунково-касове обслугову­вання боржника, та їх місцезнаходження;

- зазначення розміру боргу, а також: реквізитів вміщеного до карто­теки розрахункового документа про безспірне списання коштів з банкі­вського або кореспондентського рахунка боржника та дату вміщення до картотеки;

- перелік документів, що додаються до заяви.

Серед доданих кредитором до заяви документів обов'язково мають бути:

- копія неоплаченогорозрахункового документа про безспірне списання коштів з підтвердженням банківської установи про те, що цей документ вміщений до картотеки із зазначенням дати вміщення;

- документ про сплату державного мита.

Якщо кредитор або боржник не мають розрахункових рахунків в банківських установах і тому безготівкова форма розрахунків немож­лива, до заяви кредитора повинні бути додані: виконавчий документ; постанова про його повернення, затверджена начальником відповідно­го віддічу Державної виконавчої служби.

У разі надходження кількох заяв про визнання одного і того ж бор­жника банкрутом до порушення провадження у справі, останнє пору­шується за наявності підстав для цього за заявою, що надійшла пер­шою. Іншим кредиторам надсилаються копії ухвали про порушення справи про банкрутство, а їх заяви з доданими до них документами приєднуються до порушеної справи. Заяви кредиторів про визнання боржника банкрутом, що надійшли після порушення провадження у справі і до публікації оголошення про це в установленому Законом по­рядку, приєднуються до матеріалів справи. В усіх випадках про при єднання заяви кредитора з доданими документами виноситься ухвала. Господарський суд розглядає вимоги цих кредиторів після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство.

Боржник також може звернутись до господарського суду з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності або загрози такої не­спроможності. Ініціювання боржником порушення справи про банк­рутство однозначно свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини, Тому від боржника не вимагається по­дання доказів неоплатності його боргів на момент звернення до госпо­дарського суду.

Заява боржника про порушення справи про банкрутство повинна містити:

- найменування господарського суду, до якого вона подається;

- найменування боржника, його місцезнаходження;

- зазначення банків, що здійснюють розрахунково-касове обслугову­вання, їх місцезнахо-дження;

- перелік його кредиторів і боргів;

- перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви боржника додаються: список його кредиторів і боржників; бухгалтерський баланс; аудиторський висновок, а також довідка об­слуговуючого банку (банків) про наявність коштів на його рахунку та платіжні документи, які неоплачені за браком коштів і вміщені до кар­тотеки. До заяви боржника обов'язково мають бути додані його уста­новчі документи, а також документи, що свідчать про його фінансове і майнове становище (претензії, позови, виконавчі документи тощо).

Встановивши ознаки неплатоспроможності боржника, господарсь­кий суд своєю ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" і "Урядовий кур'єр") оголо­шення про порушення справи про банкрутство. Заявник повинен подати до господарського суду примірник газети з надрукованим оголошенням.

Оскільки строк подачі заявником зазначеного оголошення не обме­жений, господарський суд може своєю ухвалою призначити його, якщо заяви про порушення справи про банкрутство надійшли і від інших кредиторів. Зазначена ухвала надсилається усім виявленим кредиторам. Якщо заявник не виконає вимоги ухвали щодо публікації оголошення в призначений строк, господарський суд має право залишити його зая­ву про порушення справи про банкрутство без розгляду. За наявності інших заяв про порушення справи про банкрутство господарський суд зобов'язує подати відповідне оголошення кредитора, чия заява про по­рушення справи про банкрутство надійшла другою. Ця ухвала також надсилається усім виявленим кредиторам.

За результатами попереднього засідання господарський суд, у разі необхідності, ухвалою призначає розпорядника майна боржника.

Судова процедура розпорядження майном боржника має на меті:

- забезпечення збереження майнових активів боржника;

- ефективне використання майнових активів боржника до винесення господарським судом ухвали (постанови) по суті справи;

- визначення у попередньому порядку фінансового стану боржника, передусім з точки зору наявності шансу відновлення його платоспромож­ності.

Розпорядник майна здійснює повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Він має право давати обов'язкові приписи або накладати заборону на дії адміністрації юридичної особи борж­ника у випадках здійснення останньою актів відчуження або іншої пе­редачі майна, що належить їй на тій чи іншій підставі. В той же час розпорядник майна не має права втручатись в оперативну господарсь­ку діяльність адміністрації юридичної особи.

Господарський суд покладає функції розпорядника майна на банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, Фонд дер­жавного (комунального) майна, якщо боржник - державне підприєм­ство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи креди­тора. Уразі призначення розпорядником банку, або Фонду державно­го майна, або іншої юридичної особи повноваження розпорядника від імені зазначених установ здійснюють їх службові особи відповідно до законодавства, статуту (положення) або інших установчих документів цих органів.

Розпорядником майна може бути призначена фізична особа за пропозицією боржника чи кредитора.

У випадку порушення справи про банкрутство комерційного банку функції розпорядника майна покладається на Національний банк Ук­раїни, а щодо банкрутства страхових компаній - на Укрстрахнагляд.

Кредитор у справі про банкрутство ні за яких умов не може бути призначений розпорядником майна боржника.

Проведення аудиторської перевірки документів про фінансове і май­нове становище боржника є обов'язковим незалежно від підстав, з яких порушено справу про його банкрутство.

У випадку, коли справу про банкрутство порушено за заявою кре­дитора, господарський суд в ухвалі про порушення справи зобов'язує боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначи­ти аудит за рахунок кредитора лише за згодою останнього.

Відсутність аудиторського висновку у справі, порушеній за заявою Кредитора^ не виключає визнання боржника банкрутом,

Якщо боржник до порушення провадження у справі про банкрут­ство або в процесі її розгляду змінив місцезнаходження і не повідомив про це реєструючий орган або кредитора, господарський суд має пра­во зобов'язати кредитора, за чиєю заявою провадження у справі, вико­нати у певний строк необхідні дії щодо розшуку боржника та подати докази його нового місцезнаходження.

У процедурі банкрутства можуть бути застосовані такі заходи забезпечення майнових інтересів кредиторів:

- накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать борж­никові, а також іншим особам, які відповідно до актів законодавства або установчих документів боржника відповідають за його зобов 'я-заннями;

- заборона боржникові чинити певні дії, наприклад, щодо відчуження у будь-який спосіб належних йому основних фондів тощо;

- заборона власникові майна боржника або уповноваженому ним органу чинити дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи-боржника;

- зупинення стягнення, зверненого на майнові активи боржника на підставі виконавчого або іншого документа, за яким списання здійснюється у безспірному порядку.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банк­рутство в офіційному друкованому органі заяви з майновими вимога­ми до боржника мають право подавати всі кредитори незалежно від настання терміну виконання зобов'язань. Наприклад, банки можуть подавати заяви про повернення кредитних коштів, навіть якщо строк їх повернення за договором кредиту не настав.

Працівники підприємства-боржника, які припинили трудові відно­сини до порушення провадження у справі про банкрутство, також ма­ють право звертатись з вимогами про погашення заборгованості, що випливає з трудових відносин

Кредитор, за заявою якого порушено справу про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах місяч­ного терміну, навіть якщо ці вимоги мають спірний характер.

Кредитор, майнові вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника на суму, що не забезпечена заставою, або на суму різниці між розміром повної вимоги і фактичною виручкою від продажу предмета застави.

Кредитори, що мають визнані господарським судом майнові вимо­ги за борговими зобов'язаннями з наростаючими сумами пені чи про­центами, після винесення постанови про визнання боржника банкрутом можуть звертатися з вимогами про визнання, донарахованих сум. У цих випадках господарський суд може за клопотанням кредитора додатково визнати відповідну суму пені чи процентів за станом на день прийняття постанови, про що виносить додаткову ухвалу.

Господарський суд розглядає документи всіх осіб, що заявили май­нові вимоги до боржника, і за результатами розгляду ухвалою щодо кожного кредитора окремо визнає або відхиляє ці вимоги (повністю або частково). Ухвала про визнання майнової вимоги кредитора по­винна містити точно визначену суму у національній валюті України і підстави для визнання її боргом. Якщо вимогу заявлено в іншій валюті, така вимога піддягає конвертації у національну валюту України за кур­сом, встановленим Національним банком України на дату звернення з цією вимогою до господарського суду.

Визнані господарським судом вимоги кредиторів з грошових зобо­в'язань та обов'язкових платежів у подальшому не підлягають індек­сації в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

Господарські суди розглядають усі майнові вимоги кредиторів у ме­жах провадження справи про банкрутство.

В провадженні у справах про банкрутство встановлені три процесу­альні строки:

1. провадження у справі повинно бути порушено не пізніше п 'яти днів з дня надходження заяви;

2. попереднє засідання у справі проводиться не пізніше як через місяць з дня порушення провадження у справі;

3. виявлення кредиторів і санаторів проводиться у місячний строк з дня опублікуванняоголошення про порушення справи про банкрутство.

Як вже зазначалося вище, санаторами можуть бути громадяни або юридичні особи, які виявили бажання задовольнити вимоги кредиторів до боржника. Натомість вони отримують право пропонувати на свою користь умови санації юридичної особи боржника. Громадяни і юри­дичні особи, які бажають набути статус санаторів, подають заяви до господарського суду з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. В цій же заяві повинні бути викладені запропоновані умови санації юридичної особи боржника. До заяви повинні бути додані до­кументи, що підтверджують платоспроможність потенційного санатора і фінансову можливість взяти участь у санації.

Санацію становлять погоджені умови учасників цієї процедури, спря­мованих на врегулювання проблеми боргів і фінансового оздоровленя юридичної особи боржника:

- угоди між боржником і санатором про перевід боргу;

- реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника:

- виплати санатором боргу кредиторам (термін, послідовність тощо).

У разі надходження заяви про санацію підприємства-боржника rocподарський суд - виходить з такого:

Угода між боржником і санатором про перевід боргу є першим еле­ментом санації. Перевід боргу можливий лише за умови згоди креди­торів. Якщо у справі про банкрутство визнані майнові вимоги двох і більше кредиторів, то згоду на переведення боргу повинні дати креди­тори, майнові вимоги яких становлять не менше двох третин загальної суми визнаних претензій до боржника. В цих випадках згода креди­торів фіксується у протоколах зборів або комітету кредиторів. Якщо у справі про банкрутство є лише один кредитор, його згода на перевід боргу може бути викладена у листі на адресу господарського суду або в угоді між боржником і санатором.

Другим елементом санаціїє узгодження умов реструктуризації ста­тутного капіталу юридичної особи боржника. Сутьреструктуризації полягає у повній чи частковій зміні власника статутного фонду юри­дичної особи боржника на користь санатора.

Пропозиції щодо часткової зміни власника (власників) статутного фонду юридичної особи неодмінно обумовлюють її реорганізацію, якщо юридична особа боржника створена у формі підприємства, статутний фонд якого не поділений на частки, акції (унітарне підприємство). У цих випадках однією з умов санації має бути перетворення унітарного підприємства на господарське товариство, у статутному фонді якого санатор повинен мати певну частку або пакет акцій відповідно до обся­гу заборгованості, що переводиться на нього.

Якщо суб'єктом банкрутства є господарське товариство, умови реструктуризації узгоджуються між його учасниками та санатором шляхом перерозподілу або передачі часток (акцій, паїв) товариства у статутному фонді санатору в обмін на погашення боргу товариства.

Якщо в санації підприємства-боржника виявило бажання взяти участь декілька громадян або юридичних осіб, відбір санаторів здійснюється відповідними органами на конкурсних засадах.

Конкурсний відбір санаторів унітарного державного підприємства або господарського товариства з часткою державної власності у ста­тутному фонді здійснюється або органом приватизації (за погоджен­ням з іншими власниками у разі спільної власності у статутному фонді), або органами, уповноваженими управляти державним майном, у разі пропозицій щодо часткової зміни власника статутного фонду. Відбір санаторів юридичної особи боржника недержавної форми власності здійснює власник (власники) її майна.

Допускається участь в санації двох і більше осіб, які діють на підставі угоди між собою, приймають на себе зобов'язання боржника в певних частках та пропонують погоджені умови реструктуризації.

Трудовий колектив державного підприємства, щодо якого поруше­но провадження у справі про банкрутство, може вимагати передачі цілісного майнового комплексу цього підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе його боргів і згоди на це кредиторів. Трудо­вий колектив у цих випадках може реалізувати своє право на участь у санації з урахуванням вимог Закону України "Про оренду державного майна". Цей Закон передбачає, що трудовий колектив має створити пев­ний вид господарського товариства, яке може пропонувати послуги санатора державного підприємства.

За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства, господарське товариство, утворене членами трудового колективу підприємства, не має жодних переваг перед іншими претен­дентами і повинно пройти процес відбору на конкурсних засадах.

Третім елементом санації є узгодження умов виплати боргу між санатором і кредиторами. Ці умови включають термін виплати, її по­слідовність, форму оплати тощо. Як правило, умовою санації є випла­та санатором повної суми боргу кредиторам. Однак при цьому не за­бороняється списання кредиторами частки боргу, крім випадків коли це прямо заборонено законодавством.

Умови санації боржника затверджуються господарським судом лише у разі погодження учасниками усіх трьох її складових елементів. Якщо пропозиція про санацію прийнята і затверджена, вважається, що мета провадження у справі про банкрутство досягнута, оскільки вимоги кре­диторів реально задоволені. Тому ухвалою про затвердження умов са­нації господарський суд окремим пунктом одночасно припиняє про­вадження у справі.

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

- боржник не є юридичною особою або не включений до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- юридична особа боржника ліквідована або реорганізована (крім ре­організації у формі перетворення);

- затверджені умови санації юридичної особи боржника); припинені зобов'язання, які були підставою вимог кредиторів, або відповідно до законодавства заборгованість боржника реструкту-ризована;

- встановлена відсутність боргу, або боржник виконав зобов 'язан-ня перед усіма кредиторами, або відповідно до законодавства з боржника списана заборгованість, або на заяву боржника креди­тори не висунули майнових вимог;

- вимоги усіх кредиторів повністю забезпечені заставою;

- затверджено ліквідаційний баланс.

У разі порушення будь-якої з угод, що є предметом санації, учасник цієї угоди, права або інтереси якого постраждали внаслідок цього по­рушення, має право на захист свого цивільного права. Захист поруше­ного права, що виникло із санаційної угоди, здійснюється, поза межа­ми провадження у справі про банкрутство шляхом подання позову.