Особливості правового становища державних та комунальних сільськогосподарських підприємств.

Державне сільськогосподарське підприємство - це заснований на державній власності самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу та підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду поділяються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні. Всі комунальні підприємства є унітарними.

Комунальні і державні с/г підприємства: посідають особливе місце в агропромисловому комплексі. Організаційно-правова форма у формі державних підприємств та господарських товариств. У статутному капіталі яких державі належить мінімум 50% акцій (часток, паїв). Державні с/г підприємства утворюються компетентним органом держави. Незалежно від способу утворення поділяється на унітарні (комерційні та казенні) та корпоративні.

Унітарні (комерційні і казенні) державні підприємства особливості:

- майно перебуває у державній власності і закріплюється на праві господарського відання чи оперативного управління

- статутний капітал утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого він належить. Розмір статутного капіталу визначається уповноваженим органом.

- Орган управління – керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємства і підзвітний йому.

- Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, може встановлюватися підвищена відповідальність керівника за результати роботи підприємства.

- Державне комерційне зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього державні замовлення

- Працює на підставі фінансового плану, який складається на рік і затверджується до 1 вересня року, що передує плановому

- Не має права безоплатно передавати майно громадянам чи юридичним особам. Відчужувати майнові об’єкти, що належать до основних фондів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить і лише на конкурентних засадах.

- Розподіл прибутку державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану в якому затверджуються суми коштів, які направляються державі або власнику і зараховуються до державного бюджету.

 

Унітарні казенні підприємства:

1. Утворюються лише за наявності законодавчо визначеної причини;

- законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам

- основним споживачем продукції виступає держава

- за умовами господарювання не можлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів

- переважаючим є виробництво суспільно необхідної продукції, що не є рентабельною

2. Створюється за рішенням КМУ. У рішенні про створення визначається обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

3. Майно закріплюється на праві оперативного управління

4. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції.

5. Самостійно організовує виробництво продукції і реалізує її за цінами, що визначаються у порядку встановленому КМУ.

6. Не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися майном, що належить до основних фондів, без згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

7. Порядок розподілу і використання прибутку визначається фінансовим планом.

 

37. Правове становище підсобних сільських господарств промислових підприємств:

Підсобні промислові підприємства організовуються в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах, міжгосподарських організаціях, інших агропромислових формуваннях на правах їх виробничих підрозділів з метою забезпечення більш повної зайнятості і закріплення робочої сили, зміцнення фінансового стану господарств, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, покращення використання ресурсів тощо.

Створюються підсобні промислові виробництва в колективних сільськогосподарських підприємствах рішенням загальних зборів або зборів уповноважених, у державних сільськогосподарських підприємствах - директором, у міжгосподарських підприємствах (організаціях) - рішенням зборів уповноважених господарств-​учасників.

Підсобне виробництво виступає внутрішнім структурним підрозділом аграрного підприємства, яке за рішенням вищого органу управління, керівника створили це підсобне виробництво, затвердили положення про цей структурний підрозділ, закріпили за ним майно і трудові ресурси, здійснюють його матеріально-​технічне забезпечення, отримують прибуток, одержаний підсобним виробництвом чи промислом у результаті їх господарської діяльності, і розпоряджаються ним.

Підсобне промислове підприємство реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами і тарифами, що встановлюються ним самостійно, або на договірній основі.

Для розгляду питань діяльності підсобних промислових виробництв та життя трудового колективу загальні збори скликаються правлінням у міру необхідності, але не рідше одного разу на півріччя (рік).

Завдання підсобних господарств:

- отримання сільськогосподарським підприємством додаткових грошових надходжень

- збільшення суспільно необхідного продукту, продовольчих товарів вітчизняного виробництва

- перероблення аграрної продукції та виготовлення товарів народного споживання, які економічно невигідно виробляти великим підприємствам харчової та легкої промисловості

- раціональне використання робочої сили сільськогосподарського підприємства

- стимулювання розвитку товарного виробництва аграрної продукції

 

 

38. Правове становище об’єднань аграрних підприємств та агрохолдингів:

Об’єднанням підприємств є господарська організація утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової чи іншої діяльності для вирішення спільних задач.

Ознаки об’єднань підприємств:

- Добровільні засади функціонування. Рішення про включення підприємства в об’єднання приймається керівництвом. Вихід з об’єднання є вільним за виключенням державного або комунального об’єднання.

- Участь в об’єднанні не залежить від форми власності підприємства (проте може обмежуватися законодавчим актом ЗУ “Про с/г кооперацію”)

- Об’єднання підприємств утворюється або на невизначений строк або на чітко визначений строк діяльності

- Завжди є юридичною особою що діє на підставі статуту

- Утворення передбачає згоду Антимонопольного комітету

- Мають вищі органи управління (загальні збори учасників та виконавчі органи)

- За організаційно-правовою формою ОП можуть бути в наступних формах: асоціація, корпорація, консорціум, концерн та інші передбачені законодавством форми.

- В аграрному секторі поширені такі види об’єднань як агрохолдинги (ст.126 ГК).

Агрохолдинг – це сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Ознаки агрохолдингу:

- має існувати у формі публічного акціонерного товариства, яке володіє, користується і розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій двох і більше підприємств;

- контроль материнської компанії да своїми дочірніми товариствами здійснюється у двох формах: за допомогою домінуючої участі у статутному капіталі дочірніх підприємств та за допомогою визначення господарської діяльності (виду діяльності) дочірніх компаній;

- головним матеріальним активом всіх агрохолдингів є земля с/г призначення (на договорах оренди, емфітевзису, сервітут тощо).

- крім простих холдингів що являють собою материнське товариство та декілька контрольованих ним дочірніх товариств, існують складні агрохолдинги в яких дочірні товариства виступають в якості материнських компаній по відношенню до інших компаній.

Агрохолдинги існують виключно як бізнес проекти які мають на меті примноження капіталу засновників компанії та компанії в цілому. Агрохолдинги майже не реєструються як юридичні особи, переважно існують просто як внутрішня структура. Підтримка і розвиток с/г інфраструктури не є завданням і метою існування агрохолдингів на сьогоднішній день в Україні. Агрохолдинги на сьогодні не зацікавлені в інвестиціях в земельні ділянки на тривалий час.

 

39. Особливості правового регулювання банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств:

Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств:

1. У разі продажу об’єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об’єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.

2. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв’язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.

3. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

4. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.

5. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв’язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, може бути продовжений на один рік.

6. Арбітражний керуючий продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, що раніше подав заявку на участь у торгах.

Особливості банкрутства фермерського господарства

1. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або зобов’язання щодо сплати податків і зборів, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування тощо

2. Заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства.

3. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості:

- про склад і вартість майна фермерського господарства;

- про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;

- про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

4. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство може бути подано до господарського суду план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

5. У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, погасити вимоги за грошовими зобов’язаннями, господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.

6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.

7. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:

- невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності

- наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності

8. Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна.

9. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

10. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється. Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.

40. Загальна характеристика правового статусу засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств:

Правовий статус ФО та ЮО як засновників, учасників, членів с/г підприємств – це сукупність певного кола прав, законних інтересів та обов’язків, які набуваються, реалізуються і виконуються у процесі створення та діяльності суб’єктів аграрного підприємництва.

Право членства є особистим правом, у спадщину не переходить, спадкоємці можуть успадковувати лише право на частку в майні.

Види правового статусу:

- Загальний – характерні для всіх ЮО та ФО, закріплюються в міжнародних актах, Конституції, ЦК та ГК.

- Спеціальний – набуваються та виконуються у певній сфері людської діяльності та є характерними для певних видів правовідносин.

- Особливий – наявність у особи виключних прав та обов’язків, які не є характерними для загального та спеціального статусу, пов’язуються з певною ознакою особи.

+ коротко зазначити хто може бути учасниками і засновниками КСП, ФГ, с/г підприємства кооперативного (корпоративного) типів -> наступні 3 питання стисло викласти

41. Правовий статус засновників і членів фермерських господарств:

1. Членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Права фермерського господарства та його членів:

а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

г) на відшкодування збитків;

ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт;

Обов'язки фермерського господарства та його членів

Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов'язані:

а) забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) сплачувати податки та збори;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) не допускати зниження родючості ґрунтів

е) дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

ж) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

2. Засновник:

- Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Права засновників:

- Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства.

- Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби.

42. Особливості правового статусу засновників і членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу:

Сільськогосподарські кооперативи поділяються на обслуговуючі та виробничі. Залежно від цього змінюються вимоги і щодо членства та засновництва.

Засновниками с/г кооперативу можуть бути суб’єкти які відповідають загальним вимогам (ЗУ “Про кооперацію) та спеціальними вимогами (ЗУ “Про с/г кооперацію”):

Загальні вимоги: громадянство України, іноземці або ОБГ; спеціальної вимоги щодо віку немає; вимоги до чисельності не менше ніж 3 особи;

Спеціальні вимоги: залежно від виду кооперативу засновниками обслуговуючого с/г кооперативу можуть бути юридичні або фізичні особи, для виробничого лише юридичні особи; наявність спеціальної правосуб’єктності у вигляді того, що засновник повинен бути виробником с/г продукції; суб’єкти повинні зробити вступний та пайовий внесок в розмірах передбачених загальними зборами.

Членами с/г кооперативу:

- виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які виявили бажання об’єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов’язкової трудової участі та внесли вступний внесок і пай у розмірах, визначених статутом кооперативу.

- обслуговуючих кооперативів: засновниками та членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути виробники сільськогосподарської продукції - юридичні та/або фізичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримуються вимог статуту, мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності кооперативу.

+ спеціальна вимога – 16 років (до всіх).

Розрізняють звичайних членів (зробили вступний і пайовий внесок) та асоційовані члени (лише пайовий внесок). Асоційований член – юридична або фізична особа яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації асоційований член має переважне право на отримання свого паю перед іншими. Асоційоване членство передбачено лише для обслуговуючих кооперативів.

43. Особливості правового статусу засновників та учасників с\г підприємств корпоративного типу:

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерне товариство:

- Засновники: можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновниками акціонерного товариства ви знаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності, кількість, тип акцій, що підлягають придбанню кожним засновником тощо. Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

- Учасники: учасниками є акціонери, які купують акції. Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками. Отже учасниками, можуть бути фізичні або юридичні особи, які придбали акції.

Товариство з обмеженою відповідальністю:

- Засновниками та учасниками ТОВ можуть бути як фізичні так і юридичні особи, як резиденти, так і нерезиденти.

- Максимальна кількість учасників 100 осіб.

- Учасниками ТОВ є вкладники, які несуть відповідальність за зобов’язаннями ТОВ в межах свої вкладів.

- Не забороняється реєстрація ТОВ з одним учасником

Товариство з додатковою відповідальністю:

- Мінімальна кількість засновників (учасників) товариства з додатковою відповідальністю - одна фізична або юридична особа, максимальна кількість учасників товариства з додатковою відповідальністю чинним законодавством України не передбачена.

- Інших обмежень щодо засновників та учасників у законодавстві немає

Повне товариство:

- Учасники: підприємці та комерційні організації. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном

- Засновники: тільки суб'єкти підприємництва; одна особа може бути засновником лише одного ПТ.

Командитне товариство:

- Учасники: Структуру командитного товариства умовно можна поділити на дві самостійні складові: повні учасники та група учасників-вкладників. У командитному товаристві повинен бути щонайменше один повний учасник та один вкладник. Повними учасниками та вкладниками командитного товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі іноземні фізичні та юридичні особи.

Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

- Засновники (те ж саме що і учасники): Особливістю цього виду господарського товариства є наявність у складі його засновників двох груп із різним правовим становищем. Першу групу складають засновники, які несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства (повні учасники) засновники цієї групи займаються керівництвом справи товариства (визначають загальні та пріоритетні напрямки діяльності, укладають договори та контракти з третіми особами, і займаються розподілом прибутку та вирішують кадрові питання). До іншої групи належать вкладники (так звані “командитисти“) – засновники, які практично не беруть участі в керівництві товариством та відповідають по боргах товариства тільки у межах внесених ними вкладів.

 

44. Правові засади та порядок здійснення самоврядування і с/г підприємствах корпоративного типу:

В акціонерних товариствах:

Вищий орган акціонерного товариства. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів. До компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; в) обрання і відкликання членів наглядової ради; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; інші найважливіші питання.

Наглядова рада акціонерного товариства. В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Виконавчий орган акціонерного товариства. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Голова і члени правління акціонерного товариства. Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом. Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Ревізійна комісія акціонерного товариства. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, наглядової ради акціонерного товариства та інші посадові особи.

В інших суб’єктах:

Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю: У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

45. Правові засади та порядок здійснення самоврядування в с/г підприємствах кооперативного типу:

Вищий орган управління кооперативу. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: 1) затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; 2) утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; 3) заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; 4) визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв тощо. Найбільш важливі питання. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Виконавчий орган кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: 1) здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; 2) представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; 3) укладає угоди між кооперативом та іншими особами; 4) діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу.

Спостережна рада кооперативу. Спостережна рада кооперативу здійснює контроль за додержанням статуту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу. У кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб, може утворюватися спостережна рада кооперативу. Спостережна рада кооперативу обирається із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу у кількості 3-5 чоловік, які працюють у раді на громадських засадах. Спостережна рада кооперативу підзвітна загальним зборам членів кооперативу.

До складу спостережної ради кооперативу не можуть входити члени правління чи члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу. Повноваження членів спостережної ради кооперативу можуть бути достроково припинені за рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Ревізійна комісія (ревізор) кооперативу. Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у порядку, встановленому його статутом. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради.