Заходи, що передують фінансовій санації підприємства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Заходи, що передують фінансовій санації підприємства



Банкрутство - вимушений засіб вирішення фінансових проблем під­приємства, коли звичайними господарськими прийомами не вдається нормалізувати підсистеми відносин господарського суб'єкта, відновити його збалансований стан. При цьому спостерігається не тільки руйну­вання системи відносин даного суб'єкта в регіональному господарському комплексі, але і народжується хвиля нових відносин і серйозних супер­ечок - соціально-економічних, матеріально-технічних, правових, майно­вих тощо. Тому основним засобом боротьби з банкрутством завжди ви­ступають заходи щодо запобігання банкрутству боржника.

Звичайно це - фінансова допомога за рахунок суб'єктів відносин сана­ції і банкрутства, які зацікавлені та беруть участь в заходах щодо запобі­гання банкрутству суб'єкта господарської діяльності. До них відносяться засновники боржника та власники його майна, центральні органи вико­навчої влади, місцеві органи самоврядування.

У нормальному режимі функціонування виробничої системи роль ор­ганів влади дуже велика. Наприклад, це стосується регіональної політики з підтримки товаровиробників, перерозподілу місцевих та центрального бюджетів убік технологічного оновлення виробництва, основних вироб­ничих фондів. Значна увага приділяється також державним інвестиціям у виробничий капітал, капітальне будівництво. Комплексне запрова­дження цих заходів попереджає кризові явища, знижує соціальну напру­женість на місцях. Але брак бюджетних коштів перешкоджає всебічному оздоровленню виробничих систем. На допомогу приходять приватні ін­вестиції в основні засоби.

Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єкта господарювання здій­снюються в межах досудового врегулювання кризового стану платоспро­можності. Досудова санація - система заходів щодо відновлення плато­спроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган,


■вповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запо-пгання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-

ниодарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-і'кономічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Досудова санація -важливий крок в оновленні виробничої системи. Законом передбачаєть-

•і фінансування такого заходу за рахунок коштів Державного бюджету підносно лише державних підприємств. Тому приватизовані підприєм-

< і ва змушені шукати додаткові кошти у вигляді інвестицій, в тому числі
іноземних.

У випадку, коли фінансова допомога не забезпечила відновлення ста-іого режиму функціонування, з'являється наступна фаза розвитку відно->іп! між суб'єктами - перехід до судових процедур банкрутства. Розріз-мяють декілька видів судових процедур банкрутства, які застосовуються і о підприємства-боржника: розпорядження майном, мирова угода, фі­нансова санація та ліквідація підприємства-банкрута.

Кожний з видів характеризується своїми властивостями, діапазоном впроваджених заходів, очікуваними наслідками, витратами коштів і часу. Вибір процедури визначається багатьма чинниками (виробничими,

< оціально-економічними, політичними) і оформлюється у вигляді тексту
судового документу про початок циклу банкрутства боржника - рис.4.1.

t0 -f t2 - інтервал процедури банкрутства

Рис.4.1. Схемне зображення циклу банкрутства з вибіром певної процедури

Різні сполучення дій суб'єктів відносин санації і банкрутства, про­цедур банкрутства і особливостей суб'єкта господарювання утворюють


індивідуальний сценарій розвитку циклу банкрутства. Взаємодія між учасниками справи про банкрутство відбувається на основі спеціальних правил, встановлених законодавством щодо кожній з процедур банкрут­ства. Звідси визначаються роль і місце кожного з суб'єктів відносин сана­ції і банкрутства у кінцевих результатах справи.

Господарський суд - центральна ланка системи проведення процедур банкрутства і забезпечення інтересів суб'єктів. Наприклад, за клопотан­ням комітету кредиторів в строк, який не перевищує строку дії процеду­ри розпорядження майном, суд має право винести ухвалу про проведен­ня санації боржника і призначає керуючого санацією. Обрана процедура фіксується в судовому документі - ухвалі про порушення справи про банкрутство, підготовчому або подальшому засіданнях суду.

Важливим для сценарію банкрутства є також персональний склад суб'єктів санації і банкрутства - насамперед, особистостей керуючого санацією (арбітражного керуючого), судді, працівників державних ор­ганів, заінтересованих осіб. Від їх економічної поведінки багато в чому залежать темпи проведення антикризових заходів та подальша доля гос­подарського суб'єкта. Управління фінансовою санацією забезпечують го­ловні суб'єкти, але простежується також вплив другорядних суб'єктів на розвиток подій навколо банкрута.

Процедура розпорядження майном попереджає фінансову санацію. її виконує - розпорядник майна. Це - фізична особа - суб'єкт підприємниць­кої діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржни­ка та кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку. На розпорядника майна у вста­новленому Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом.

Головна мета цієї процедури - забезпечити вимоги кредиторів сто­совно боржника шляхом заборони укладати угоди, передачи цінних па­перів, валютних цінностей та іншого майна на зберігання. Якщо керівник боржника перешкоджає діям із захисту інтересів боржника, та його кре­диторів, він відсторонюється від посади, а його функції покладаються на розпорядника майна.

Розпорядник майна боржника призначається на строк до 6 місяців у порядку, встановленому Законом, водночас із введенням процедури роз­порядження майном боржника та з метою забезпечення майнових інтер­есів кредиторів. Він призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищо-


му господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим Законом.

Необхідність впровадження управлінських функції додатково вини­кає у випадку, якщо дії суб'єктів відхиляються від плану та потребують додаткових узгоджень. Наприклад, законодавство дає певні обмеження щодо особистості розпорядника майна. Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які здійснювали раніше управління боржником -юридичною особою, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років, або мають судимість за вчи­нення корисливих злочинів.

Виникнення події, що перешкоджає вже призначеної особі розпоря-джуватися майном, вимагає від головних суб'єктів певний зусиль убік врегулювання ситуації. До таких подій слід віднести:

оскарження ували суду про призначення розпорядника майна;

позбавлення розпорядника майна ліцензії;

продовження або скорочення шостімісячного строку розпорядження

майном однією особою.

Для здійснення управлінського впливу залучаються лише ті суб'єкти, яким надано повноваження: комітет кредиторів, власник боржника, упо­вноважений орган з управління майном, розпорядник майна. Вплив дру­горядних суб'єктів (працівників боржника, контрагентів) може здійсню­ватися опосередковано.

Розпоряднику майна надаються повноваження з використання доса-наційних заходів управління боржником, зокрема скликати збори креди­торів і брати в них участь з правом дорадчого голосу, аналізувати фінан­сове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника, звертатися до господарського суду, одержувати винагороду, залучати для забезпечення виконання сво­їх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено Законом або рішенням комітету кредиторів.

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне ви­конання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутно­го фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі


 




в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балан­сової вартості активів боржника. Управління відносинами фінансової санації у цьому випадку також здійснюється узгоджувальними процеду­рами.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до однієї із дат:

дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією;

винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття

ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора;

затвердження господарським судом мирової угоди;

дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обста­вин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установлено­му порядку [8].

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна при­пиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинен­ня зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів). Укладення мирової угоди завершує процедуру банкрутства ще до початку фінансо­вої санації.

Будь-яка з судових процедур банкрутства не може тривати нескін­ченно у часі. Законодавством обумовлені строки, в які необхідно провес­ти дії щодо фінансового оздоровлення і визволення суб'єкта з кризи. На­приклад, Закон «Про банкрутство» встановлює строк проведення заходів щодо санації не більш як дванадцять місяців. Також законодавством пе­редбачені випадки, коли процедуру можна продовжити ще на деякий час. Звідси доцільною виглядає графічна інтерпретація банкрутства в коор­динаті часу (праве поле схеми - рис.4.1).

Облік фінансових аспектів взаємовідносин в процедурах банкрутства здійснюється по ознаці накопичення витрат у кожного з суб'єктів на ви­конання певних дій за формулами (2.1) (2.3). Використання наведених формул має певні особливості для різних категорій суб'єктів відносин фінансової санації.

Приватні суб'єкти можуть обліковувати фінансовий результат за власною методикою (кредитори, інвестори, боржник). З цією метою вони ведуть облік на спеціальних рахунках, в журналах, електронних базах да­них тощо. Ефективність обліку підвищується, якщо залучати нові мето­ди і технології обробки інформації, відомих фахівців з обліку та аудиту


діяльності підприємств. Результати обліку використовуються для вирі­шення спірних фінансових питань навколо банкрута.

З боку державних суб'єктів (господарський суд, органи влади та управління) ведення системного обліку фінансової ефективності від санаційних заходів не передбачається. Практично, результатом оздо­ровчих процедур оголошується відновлення господарської діяльності підприємства-банкрута, збереження робочих місць чи створення нових місць внаслідок перепрофілювання виробництва.

Обчислення ефективності заходів з фінансової санації з боку інших другорядних суб'єктів не здійснюється, відсутні методики обліку та сис­тематизації даних. Законодавство не передбачає публічного доступу до інформації про фінансово-господарську діяльність, тому існують певні обмеження щодо отримання та вільного використання таких даних.

Наведені заходи до санаційного врегулювання кризи на підприємстві дозволяють уникнути тривалих та витратних процедур фінансової сана­ції, їхня ефективність оцінюється опосередковано показниками активі­зації господарства, своєчасності та сталості функціонування виробничих систем в регіоні, наповнення ринку товарами, послугами, інформаційни­ми продуктами, що виробляються.

4.2. Складання плану фінансової санації підприємства та його виконання

Якщо запровадження до санаційних заходів стає неможливим чи не­доцільним, управління банкрутом переходить в нову фазу — фінансову санацію боржника. Санація як головна процедура відновлення плато­спроможності боржника в сучасному господарстві базується на заходах щодо фінансового оздоровлення. Тому терміни «санація», «фінансове оздоровлення» і «фінансова санація» сьогодні розглядаються як синоні­ми одного і того ж соціально-економічного явища.

Згідно Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виділено характерні особливості заходів з са­нації:

системність;

тимчасовість;

пріоритетність задоволення вимог кредиторів;

спрямованість на запобігання визнанню боржника банкрутом та його

ліквідації.

Санація як вид процедури банкрутства призначається за ухвалою гос­подарського суду, текст якої надається учасникам справи про банкрут­ство, арбітражному керуючому (керуючому санацією) та іншим особам. І Гаявність в тексті розбіжностей з вимогами головних суб'єктів означає

5483


 


зустрічні дії з управління. Але включення додаткового управлінського циклу звичайно призводить до „подорожчання" санаційної процедури.

З дня винесення ухвали про санацію боржника вносяться зміни в систему його управління. Закон передбачає передачу управління ново­му суб'єкту - керуючому санацією. При цьому керівник боржника відсто­роняється від посади з дотриманням вимог законодавства про працю, а повноваження органів управління боржника, зупиняються. З цього часу провідну роль в системі управління виконує керуючий санацією. Він зобов'язаний розробити і подати на затвердження комітету кредиторів план санації згідно з встановленою структурою.

Зміст плану санації віддзеркалює структуру виробництва, проблем­ні питання та шляхи з подолання фінансової кризи. До розробки плану залучаються фінансові, контролінгові служби суб'єкта господарювання, інвестори боржника, зовнішні консультанти. Керуючий санацією органі­зує роботу з підготовки проекту плану. Він забезпечує баланс вимог голо­вних та другорядних суб'єктів, зовнішніх та внутрішніх інтересів підпри­ємства, використання методичних та функціональних ресурсів боржника та зовнішніх осіб.

Структура та зміст плану фінансової санації визначені законодав­ством. Досягнення запропонованих вимог до плану відбувається шляхом: ретельного підбору матеріалів (інформаційний контролінг); зрівноваженості та обґрунтованості усіх передбачених заходів (функ­ція планування, внутрішнього аудиту);

структурно-логічної єдності розділів, положень (методичний супро­від);

узгодження вихідних даних, рекомендацій, пропозицій (координа­ційна функція)..

Законодавство визначає коло осіб, з якими узгоджуються заходи щодо фінансової санації. До них відносяться: кредитори (комітет кредиторів), інвестори боржника (за наявності), орган з управління державним май­ном (якщо присутня частка державної власності у статутному капіталі боржника), господарський суд. Інвестори, що виявляють бажання взяти участь в санаційних заходах, за умови виконання зобов'язань, передбаче­них планом санації, можуть набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Управління фінансовою санацією передбачає як найбільш лагідне ви­рішення питань з усіма суб'єктами відносин. Тому доцільним виглядає частково узгодити план санації с другорядними суб'єктами, інтереси яких зачіпаються у першу чергу, зокрема, працівниками боржника, керівника­ми місцевої влади, галузевим міністерством чи державним комітетом за профілем діяльності підприємства-боржника.


Тривалість окремих етапів і дій з фінансової санації обумовлена зако­нодавством. Поєднання дій суб'єктів відносин і строків на їх виконання утворюють алгоритм процедури фінансової санації боржника, який зо­бражається у вигляді схеми - рис.4.2.

Рис. 4.2. Схематичне зображення процедури фінансової санації

У випадках, яки передбачені Законом, окремі строки проведення етапів або дій щодо санації боржника можуть переглядатися, доповнюва­тися новими вимогами чи діями. Тоді алгоритм процедури банкрутства набуває розгалуженого характеру і триває у часі. Відповідно, збільшува­тимуться витрати з боку різних суб'єктів відносин санації і банкрутства.

Проект плану санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня вине­сення господарським судом ухвали про санацію. Законодавство також передбачає інші терміни скликання кредиторів з метою узгодження са­наційних заходів. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комі­тету кредиторів про /гагу і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з проектом плану санації.


5*




Практика господарювання надає рекомендації з розробки плану са­нації, що сприяють проходженню узгоджувальних процедур завдяки формалізації окремих частин плану. Найчастіше пропонується певна структуризація розділів плану за змістом інформаційних даних. Типова структура плану фінансової санації наступна містить декілька частин.

Вступ до плану надає загальну характеристику підприємства-боржника (організаційно-правова форма, структура, статутні види ді­яльності, історична довідка, цілі планування, методи дослідження). До­датково наводяться відомості про статутний фонд, склад співвласників, замовників санації тощо.

Перший розділ плану фінансової санації містить вихідні дані про бан­крута, зокрема:

зовнішні умови господарювання (тенденції, аналіз галузі, сегменту ринку, регіональні особливості);

фінансово-господарський стан (виробнича діяльність, фінансове ста­новище, майно на балансі, обсяги реалізації, збитків, прибутковості, показники ліквідності, платоспроможності та інші дані); причини виникнення фінансової кризи (вплив конкретних чинників виробництва, вузькі місця, кадрові проблеми);

оцінка потенціалу (стан засобів виробництва, кваліфікація робочої сили, науково - інноваційна потужність, інвестиційна привабливість, наближеність до ресурсних джерел, ринки збуту продукції, ефектив­ність організаційної структури виробництва та системи управління); інші дані згідно із завданнями управління банкрутом, вимогами суб'єктів відносин фінансової санації.

У висновках до першого розділу плану санації підприємства надаєть­ся комплексна оцінка спроможностей до фінансового оздоровлення шля­хом підсилення складових виробничого потенціалу, пригнічення нега­тивних чинників, активізації суб'єктивної складової продуктивних сил.

У другому розділі наводяться відомості про стратегічні цілі, пріори­тети, орієнтири, на підставі яких будується стратегія виходу з кризи та подальшого розвитку виробництва, зокрема: санаційні заходи та оперативні програми дій; шляхи досягнення переваг у конкурентному середовищі; напрямки мобілізації ресурсів, резервів, інвестиційних вкладень, фі­нансових активів;

поза фінансові заходи із залученням державних суб'єктів з метою ак­тивізації господарства.

За підсумками цього розділу можна уяснити, за рахунок чого плану­ється досягти стратегічної мети відновлення виробництва.


Третій розділ присвячено розробці конкретних дій з фінансового оздоровлення. Звичайно, вони можуть групуватися в декілька типових планів:

план маркетингу та ринків збуту готової продукції (показники міст­кості ринку, еластичності попиту, платоспроможність та категорії споживачів, додаткові умови просування на ринку, конкурентне се­редовище, перспективи збільшення реалізації та охоплення нових секторів ринкового простору);

план виробництва та капітальних інвестицій (використання облад­нання та інших засобів виробництва, комерційні зв'язки, промоу-горські системи, альтернативні джерела постачання ресурсів, збуту продукції, потреба в інноваційних продуктах для оновлення вироб­ництва, обсяг інвестицій);

організаційний план (удосконалення організаційної структури під­приємства, доцільність реструктуризації, реорганізації, перепрофі-лювання, ефективність кадрового складу працівників та заходи з її підвищення, покращення менеджменту);

фінансовий план (прогноз випуску-реалізації готової продукції, ба­ланси надходжень-витрат, активів-пасивів, шляхи досягнення точки беззбитковості виробництва, джерела мобілізації фінансових ресур­сів, графіки розрахунків за зворотною допомогою). У плані фінансової санації також додаються відомості про витрати на санаційне планування, санаційний аудит, консалтинг тощо. Наводяться також дані про загальні потреби у фінансових ресурсах, виручку від ре­алізації окремих активів підприємства, ефективність санаційних заходів, очікувані результати, можливі ризики чи збитки.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кре­диторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кре­диторів - членів комітету кредиторів. Однак комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації боржника, подати його на затвердження госпо­дарського суду;

відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопо­танням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відхилити план санації, звернутися до господарського суду з кло­потанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комі­тету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхи­лення плану санації.


 




Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідан­ня комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може міс­тити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. Якщо керую­чий санацією згоден зі змістом особливої думки, він може прийняти її до узгодження як нові вимоги. Це потребує додаткових зусиль та ресурсних витрат.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що вино­ситься ухвала. Оскарження у встановленому порядку цієї ухвали веде до розгалуженню алгоритму фінансової санації (рис.4.2) та зростанню видатків на санаційну процедуру. Якщо протягом шести місяців з дня ви­несення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від­повідно до цього Закону. У такому випадку наведений алгоритм втрачає чинність та змінюється новим планом дій.

У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передба­чає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, гос­подарський суд продовжує строк санації. Це робиться, якщо існують під­стави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника. Таке розгортання подій викликає додаткові розгалуження в схемі алгоритму та санаційних діях. Але суб'єкти - ініціатори цього рішення несуть відповідальність за його доцільність, ефективність, обґрунтованість тощо.

Для реалізації плану санації керуючий приймає в господарське ве­дення майно боржника, організовує його інвентаризацію, відкриває спе­ціальний рахунок для проведення санації і розрахунків з кредиторами, організовує ведення бухгалтерського і статистичного обліку, фінансової звітності, забезпечує заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником, розглядає вимоги кредиторів до боржника.

Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредито­рів. Протягом всього часу керування він забезпечує контролінгові функ­ції, управління системою відносин фінансової санації, облікову та звітну діяльність на підприємстві.

У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.


Про результати своєї роботи керуючий санацією готує письмовий звіт, який надає комітету кредиторів за 15 днів до закінчення санації, а гакож за наявності підстав для. її дострокового припинення.

Законодавство передбачає типову структуру звіту керуючого санаці­єю. Обов'язковими є наступні складові звіту: баланс боржника на останню звітну дату; рахунок прибутків і збитків боржника;

відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника; відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника; відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

Керуючий санацією виступає однієї із провідних фігур у контролін-гових діях. Тому до свого звіту він додає інформаційні матеріали, яки підтверджують зміст санаційних заходів. До звіту керуючого санацією, зокрема, додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром. Одночасно із звітом керуючий санацією вносить до ко­мітету кредиторів одну з пропозицій:

про прийняття рішення про дострокове припинення процедури сана­ції у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника; про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укла­дення мирової угоди;

про звернення до господарського суду з клопотанням про продовжен­ня процедури санації;

про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредито­рів не пізніше десяти днів від дати його надходження. Комітет кредито­рів розглядає звіт керуючого санацією, направляє в господарський суд клопотання про припинення процедури санації та укладення мирової угоди (відновлення платоспроможності, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури) або продовження терміну процедури санації. У разі виникнення підстав для припинення процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності зві­ту керуючого санацією.

Інформаційними документами стосовно реалізації плану санації під­приємства є звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредито­рів, і протокол засідання комітету кредиторів. Ухвалення документів означає реалізацію правовстановлюючої функції управління. Надалі до­кументи направляються в господарський суд не пізніше п'яти днів після дати їх ухвалення.


 




До звіту керуючого санацією також додаються реєстр вимог креди­торів і скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні (за наявності). До­даткових управлінських дій із залученням господарського суду потребу­ють наступні події:

затвердження звіту керуючого санацією;

розгляд скарг кредиторів;

оскарження дій та документів у судовому порядку.

На підставі звіту керуючого санацією і клопотання комітету кредито­рів господарський суд може винести ухвалу про:

затвердження звіту керуючого санацією;

відмову в затвердженні звіту;

продовження строку санації;

затвердження мирової угоди.

Про прийняте у суді рішення виноситься ухвала, яка може бути та­кож оскарженою у встановленому порядку. Копія ухвали господарсько­го суду та звіту керуючого санацією направляється державному органу з питань банкрутства.

Якщо у встановлені терміни не були проведені розрахунки з кредито­рами, суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процеду­ру без пропозиції комітету кредиторів про продовження строку санації. У такому випадку алгоритм фінансової санації (рис. 4.2) також втрачає чинність.

Суб'єкти відносин фінансової санації виконують управлінські функ­ції та пропонують власні управлінські рішення згідно повноважень, ці­лей, що додаються до завдання оздоровлення виробничих систем. З одного боку вони демонструють власне волевиявлення, а з іншого - зму­шені підкорятися вимогам з боку інших суб'єктів. Тому управлінські дії складають послідовність узгоджувальних операцій між суб'єктами. Зрос­тання кількості суб'єктів управління фінансовою санацією сприяє росту кількості узгоджувальних дій, їхній тривалості.

Типова схема узгодження вимог представлена на рис. 4.3.

Центральним ланцюгом узгоджувальних дій виступають керуючий санацією та представники комітету кредиторів. Вони також виконують провідні функції з управління виробництвом на етапі фінансової санації, забезпечення контролінгу всередині виробничої системи.

Багатофакторність умов господарювання обумовлює різноманітність показників, що потребують узгоджувальних дій. Наприклад, законодав­ство орієнтує керуючого санацією на роботу в координатах вартості май­на, заборгованості тощо. Власні дії керуючий санацією буде узгоджувати саме в цих координатах. Однак присутність вимог з боку представників трудового колективу підприємства-банкрута змушує керуючого прийня-


ти до уваги також координату соціального розвитку, зокрема, кількість робочих місць, можливе їхнє скорочення внаслідок оздоровчих заходів тощо. В такому випадку типова схема узгодження набуває більш склад­ного виду.

Рис.4.3. Типова схема узгоджувальних дій з приводу фінансової санації

Питання для самоконтролю до теми 4

1.Що розуміється під планом фінансової санації боржника?

2. Які заходи щодо відновлення платоспроможності містить план сана­ції?

3. Згадайте основні заходи щодо запобігання банкрутству боржника.
і. Що розуміється під досудовою санацією?

5. Які види судових процедур можуть застосовуватися до банкрута?

6. Назвіть роль та функції розпорядника майна у структурі управління боржником.

7. Вкажіть повноваження, які надаються розпоряднику майна з вико­ристання досанаційних заходів управління боржником.

(S. Яку роль виконує мирова угода в до санаційних заходах?


9. У який спосіб обліковуються фінансові результати від санаційних за­ходів?

10. У чому полягають зміни в системі управління під час призначення керуючого санацією?

11. Які вимоги надаються до плану санації?

12. Назвіть структурні складові плану санації.

13. Згадайте основні етапи підготовки та ухвалення плану санації.

14. Які контролінгові функції виконують суб'єкти управління з розробці плану санації?

 

15. Вкажіть основні дії керуючого санацією щодо підготовки плану сана­ції.

16. Які управлінські дії виконуються збоку суб'єктів на етапі підготовки

плану санації?

Словник до теми4

План фінансової санації боржника - документ, який складається ке­руючим санацією протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про са­націю боржника та подається комітету кредиторів для схвалення.

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспромож­ності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноваже­ний управляти майном ) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрут­ству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, пра­вових заходів відповідно до законодавства до початку порушення про­вадження у справі про банкрутство.

Розпорядник майна - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяль­ності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеці­альними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в уста­новленому законодавством порядку. На розпорядника майна у встанов­леному Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом.

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинен­ня зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).


ТЕМА 5. ОКРЕМІ ЦИКЛИ УПРАВЛІННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

5.1. Розпорядження майном боржника і мирова угода

5.2. Ліквідація підприємства

5.3. Інші особливості управління відносинами фінансової санації

Управління фінансовою санацією - тривалий та складний процес. Ного учасники вступають один з одним в різні відносини, укладають угоди, розривають раніше досягнуті домовленості. Відносини, що фор­муються внаслідок санації, існують також і після її завершення.

Тривалість процесу санації підприємства передбачає для управлін­ців доцільний крок - розділити усю процедуру на окреми типови стадії. Уніфікація підходів до виконання управлінських дій знижує витрати ре­сурсів саме підпримєства-банкрута, а також власних ресурсів суб'єктів. І Іижче розгдянуто найпоширені у практиці банкрутства стадії управлін­ня підприємством, що можна оцінювати як окремі управлінські цикли.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.76.226 (0.065 с.)