Залучення фінансових ресурсів із зовнішніх та внутрішніх джерел



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Залучення фінансових ресурсів із зовнішніх та внутрішніх джерел



Розвиток економічних відносин ринкового способу виробництва надає досить широкі спроможності суб'єктам господарювання в питан­нях самореалізації на ринках товарах, послуг та інформації. Активізація господарства відбувається різноманітними способами - приватизація та роздержавлення засобів виробництва, створення пільгових умов націо­нальному товаровиробнику, всебічний розвиток інноваційної та інвести­ційної ініціативи громадян та юридичних осіб. Це сприяє зацікавленості працівників народного господарства у розвитку підприємництва, конку­рентних засад, оновленні виробничих фондів.

8*


 




Але не зважаючи на позитивні зрушення в структурі економіки і сус­пільних відносинах одним з джерел фінансової підтримки підприємств досі залишається Державний бюджет країни.

Умови та порядок спрямування бюджетних коштів до реальних субьектів господарювання чітко регламентуються комплексом законо­давчих та нормативних актів органів державної влади відповідно до їх компетенції, за такою ієрархією:

Бюджетний кодекс України, Закон України „Про державний бю­джет" (стосовно відповідного бюджетного року), Постанови Кабінету Міністрів щодо порядку використання бюджетних коштів, Накази Мі­ністерства фінансів та інші акти. При цьому повинно забезпечуватися додержання базових принципів бюджетної системи України, а саме:

обґрунтованості - формування видатків бюджету на реалістичних економічних показниках, що базуються на затверджених методиках і правилах;

ефективності - досягнення запланованих цілей при залученні міні­мального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального ре­зультату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; цільового використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

відповідальності учасників бюджетного процесу, коли кожен з учас­ників несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожної ста­дії бюджетного процесу; інші базові принципи бюджетної системи.

Бюджетні кошти можуть бути зовнішніми джерелами фінансування для господарюючого суб'єкту у вигляді прямого фінансування (цільові програми), кредитування, надання державних гарантій. Бюджетні кошти класифікуються по групах:

за функціональним призначенням - залежно від виду здійснюваної діяльності за конкретною бюджетною програмою: за відомчою належністю розпорядника бюджетних коштів - визначаєть­ся належністю суб'єкта господарювання до того чи іншого відомства; за територіальною належністю до тої чи іншої адміністративно-територіальної одиниці;

за належністю коштів до державного бюджету, або до місцевого бю­джету (бюджету місцевого самоврядування).

Вказана класифікація бюджетних коштів у подальшому деталізуєть­ся залежно від конкретних господарських умов. Так, Постановою Кабі­нету Міністрів України від 6 червня 2007 року визначено порядок, умови та механізм прийняття рішення щодо проведення додаткових емісій ак­цій, їх викупу державою або внесення додаткових вкладів до статутних капіталів господарських товариств. Визначено також головних суб'єктів


управління у цієї сфері фінансових відносин, а саме: Міністерство фінан­сів України, інші Міністерства, центральні органи виконавчої влади.

Питання проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів розглядається суб'єктом управління корпо­ративними правами, що належать державі у статутних капіталах акціо­нерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю (далі - господарське товариство), у разі, коли це питання ініціюється недер­жавним власником акцій (часток) відповідного господарського товари­ства чи органами управління зазначеного товариства та за умови відпо­відності товариства одному з таких критеріїв:

належність до підприємств, які мають стратегічне значення для еко­номіки і безпеки держави;

на загальнодержавному ринку товарів, робіт, послуг товариство є мо­нополістом;

виконання плану приватизації (плану розміщення акцій) товариства, пакет акцій якого закріплено (залишено) у державній власності; державна частка в статутному капіталі забезпечує державі право ви­рішального впливу на господарську діяльність товариства; отримання чистого прибутку протягом двох попередніх років; розміщення акцій товариства на міжнародному фондовому ринку; кількість акцій (часток), що належать державі у статутному капіталі товариства, забезпечує інвестиційну привабливість цього пакета ак­цій (часток);

виробництво екологічно небезпечної продукції.

Викуп державою акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів здійснюється в межах призначень, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі. Кабінет Міністрів України приймає рішен­ня про викуп акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів у разі наявності коштів у державному бюджеті. Фонд державного май­на подає Мінфіну пропозиції щодо обсягу коштів державного бюджету, необхідних для викупу державою акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів.

Викуп акцій або внесення додаткових вкладів здійснюється для за­безпечення:

недопущення зменшення державної частки у статутному капіталі

господарського товариства;

контролю держави за діяльністю господарського товариства;

інвестиційної привабливості акцій (часток), що належать державі у

статутному капіталі господарського товариства;

надходження коштів до державного та місцевих бюджетів;

ефективного управління корпоративними правами держави.


 




Суб'єкт управління корпоративними правами держави у тижневий строк після отримання повідомлення про загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, до порядку денного яких вклю­чено питання про збільшення статутного капіталу товариства, подає Мі­некономіки, Мінфіну, Мінюсту, Фонду державного майна та централь­ному органу виконавчої влади, діяльність якого пов'язана з реалізацією державної політики у відповідній сфері (далі - заінтересовані органи), пропозиції щодо доцільності проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів, а також проект відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України. До пропозицій додаються:

нотаріально засвідчена копія установчих документів господарського товариства;

перелік власників акцій (часток) із зазначенням кількості акцій (роз­міру частки) у статутному капіталі господарського товариства; бізнес-план розвитку господарського товариства з розрахунком об­сягів коштів, необхідних державі для викупу акцій додаткової емісії або несення додаткових вкладів;

фінансова звітність господарського товариства за останні два роки, що передують року проведення додаткової емісії (баланс (форма N 1), звіт про фінансові результати (форма N 2), звіт про рух грошових коштів (форма N 3), звіт про власний капітал (форма N 4), примітки до річної фінансової звітності (форма N 5) та у разі потреби - роз­шифрування до них);

довідка про фактичний обсяг дивідендів, перерахованих до держав­ного бюджету за останні три роки, та очікуваний обсяг дивідендів піс­ля проведення додаткової емісії;

акт ревізії (аудиторський висновок) фінансово-господарської діяль­ності господарського товариства, проведеної суб'єктом управління корпоративними правами держави або іншими органами (у разі їх наявності).

Заінтересовані органи розглядають пропозиції та у тижневий строк подають суб'єкту управління корпоративними правами держави висно­вки щодо доцільності проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів та погоджують відповідний про­ект розпорядження Кабінету Міністрів України. На цьому етапі відбува­ються у згоджу вальні дії головних та другорядних суб'єктів управління у формі приміток до висновку:

від Міністерства економіки - економічна ефективність проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів;


з боку Міністерства фінансів - можливість викупу державою за раху­нок коштів державного бюджету акцій додаткової емісії або внесення додаткових вкладів та обсяг необхідних для цього коштів; від Фонду державного майна - погоджена з Мінекономіки інформація про кон'юнктуру ринку та потенційних покупців державного пакета акцій (часток) у разі його продажу.

Суб'єкт управління корпоративними правами держави подає у три­денний строк Фондові державного майна зазначені матеріали. Фонд дер­жавного майна на підставі зазначених матеріалів готує і подає у тижневий строк відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів України.

У разі коли управління корпоративними правами держави у статут­них капіталах господарських товариств здійснюється Кабінетом Міні­стрів України, пропозиції щодо доцільності проведення додаткової емі­сії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів та проект відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України готує Фонд державного майна або центральний орган виконавчої влади, діяльність якого пов'язана з реалізацією державної політики у відповідній сфері. Кабінет Міністрів України приймає розпорядження про доцільність проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення до­даткових вкладів не пізніше ніж за п'ять днів до проведення загальних зборів акціонерів (учасників) відповідного господарського товариства. Це розпорядження є підставою для голосування представника держави на загальних зборах акціонерів (учасників) господарського товариства під час розгляду питання щодо проведення додаткової емісії акцій, ви­купу цих акцій або внесення додаткових вкладів.

Якщо питання про збільшення статутного капіталу господарського товариства внесено до порядку денного загальних зборів за пропозицією акціонерів (учасників) додатково у строк, що не дає змоги опрацювати і прийняти відповідне рішення згідно з цим Порядком, суб'єкт управління корпоративними правами держави в установленому порядку здійснює заходи щодо відстоювання інтересів держави.

Різновидом державного фінансування підприємств, які опинилися у фінансових труднощах, є надання державного замовлення на виробни­цтво продукції чи надання послуг за рахунок коштів Державного бюдже­ту України, місцевих бюджетів. Така фінансова підтримка провадить­ся поза межами офіційної санації, але внаслідок цього вдається взагалі уникнути фінансової кризи та ознак її наближення. Увагу слід приділяти запобіжним заходам з попередження зловживань та корупції у такому способі фінансової підтримки.

Кредитні ресурси інших юридичних осіб, як санаційний захід викорис­товуються згідно з умовами санації та її планом. Законодавство визначає шляхи залучення коштів від сторонніх осіб та порядок їх опрацювання


 




підприємством-боржником. У балансі боржника така фінансова допо­мога відображається у розділу „кредиторська заборгованість". Залежно від умов подальшого функціонування боржника до цієї заборгованості можуть застосовуватися різні підходи: розстрочка платежу, часткове чи повне прощення боргу, відмова від отримання відсотків на цю суму боргу та інші.

Правом надання кредитної допомоги користуються спеціалізовані особи. Найчастіше - це фінансові установи, банки та кредитні організа­ції, що отримали спеціальну ліцензію на провадження фінансової діяль­ності. Рідше - це може бути грошова допомога з боку співвласника ста­тутного капіталу, інвестора в цінні папери, іншої юридичної особи, яка бере участь у фінансовій санації боржника.

З метою збереження виробничої структури боржника в господарсько­му комплексі чи заволодіння активами, цілісним майновим комплексом підприємства під час санації може бути надана допомога від кредито­рів боржника. Якщо надання коштів від кредитору (групи кредиторів) узгоджено з головними суб'єктами управління, іншими кредиторами та відповідає інтересам працівників боржника, санація може вважатися успішною та припиняється за рішенням господарського суду. Тому необ­хідним є аналіз причин виникнення фінансової кризи та можливої участі в доведенні до банкрутства представників даного кредитору (пов'язаних з ним осіб). Отримані у такій спосіб фінансові ресурси спрямовуються на оздоровчі заходи, але кредитор набуває додаткових важелів контролю щодо боржникові.

Економічні трансформації супроводжуються безперервним оновлен­ням структури власників статутних капіталів господарських товариств. Свобода у формуванні господарських відносин збагачує форми і методи впливу на підприємство. Поширюються випадки використання держав­ного апарату для досягнення приватних інтересів. Якщо до підприємства одночасно застосовується вплив з боку кількох суб'єктів управління, стає неможливим відокремити їхні інтереси один від одного. Часто на пошуки замовника фінансової кризи витрачаються значні ресурси. Тому дієвим заходом з Розі'якання тривалого конфлікту інтересів між співвласника­ми статутного капіталу може стати залучення інвестицій від сторонньої особи.

Фінансовий ринок країни відзначається доволі низькими показника­ми капіталізації, оскільки у попередні роки приватизації значна кількість підприємств пройшла фазу роздержавлення власності за безоплатними методами її передачі в приватний сектор економіки. Відсутність обґрун­тованих котирувальних цін на акції господарських товариств прискорює трансформаційні процесі у статутному капіталі. Тому сьогодні санація підприємства-боржника може відбуватися шляхом залучення інвести-


ційних ресурсів досить обмеженого рівня. Але метою цього заходу зали­шається оновлення виробничих відносин і структури управління підпри­ємством у складі регіонального господарства, активізація господарської діяльності з використанням вже існуючих основних засобів виробни­цтва.

Недоліками сучасних методик зовнішнього фінансування санаційних заходів є:

імовірність виникнення нових конфліктів між співвласниками під­приємства;

небезпека втрати контролю з боку головних суб'єктів фінансової са­нації;

низька ефективність використання ресурсів

На відміну від зовнішніх джерел фінансування здійснення фінансо­вої санації за рахунок внутрішніх ресурсів виробничої системи висуває інші завдання та проблемні питання. Пріоритетом «внутрішнього» оздо­ровлення виробництва є пошук шляхів самодостатнього розвитку, ста­лого функціонування системи при звичайних коливаннях зовнішнього середовища.

Головною метою суб'єктів управління стає розробка методик активі­зації виробництва за напрямками:

підвищення ефективності використання основних засобів та обігових коштів підприємства;

удосконалення маркетингової системи просування продукції на то­варних ринках;

зміна підходів до структури витрат на виробництво, відмова від над­лишкових втрат;

перегляд інвестиційної стратегії підприємства, ревізія інвестиційних програм, бізнес-проектів;

відмова від подальшого виконання неефективних інвестицій; згортання частини інвестиційних програм, тимчасове заморожування; підвищення економічної зацікавленості у результатах виробництва з боку працівників, стимулювання програм залучення інвестицій від працівників та менеджменту;

реструктуризація активів підприємства-боржника. Використання внутрішніх джерел фінансового оздоровлення на­дає практичної недоторканості структурі власників статутного капіталу підприємства. Збереження консервативної структури корпоративного управління забезпечується також у випадку збільшення статутного капі­талу пропорційними внесками від його співвласників.

Але на практиці внутрішнє фінансування найчастіше демонструє не досить високу ефективність. Тому воно перемежається із залученням ко­штів із зовнішнього середовища.


Новацією чинного законодавства є встановлення двох, способів роз­міщення акцій - відкритого та закритого.

Внаслідок відкритого розміщення суб'єктів управління залучається заздалегідь не обмежене коло інвесторів. При цьому характер надання ін­вестиції стає зовнішнім. У разі закритого розміщення фінансова допомо­га надається згідно наперед визначеного реєстру осіб, що отримали пра­во придбати акції товариства. Тобто можна стверджувати про внутрішній характер залучення коштів.

Питання для самоконтролю до теми 7

1. Як класифікують джерела фінансування підприємства-боржника?

2. Що означає статутний капітал товариства?

3. Яки види капіталу використовують для оцінки ефективності сана­ційних заходів?

4. У який спосіб здійснюється збільшення статутного капіталу товари­ства?

5. Згадайте управлінські дії з процедури збільшення розміру статутного капіталу.

6. Які існують джерела збільшення статутного капіталу?

7. Що розуміється під вартістю обслуговування фінансових відносин?

8. Назвіть порядок збільшення статутного капіталу акціонерного това­риства.

9. Яки методи збільшення статутного капіталу не використовуються в режимі фінансової санації?

10. Згадайте зміст повідомлення про збільшення статутного капіталу то­вариства.

11. Назвіть базові принципи бюджетної системи України.

12. Як класифікуються бюджетні кошти?

13. Як проводяться додаткові емісії акцій у фінансовій санації?

14. Яким чином впливають на боржника заходи з викупу державою ак­цій додаткових емісій?

15. Які функції виконує суб'єкт управління корпоративними правами держави у санаційних заходах?

16. Охарактеризуйте державне замовлення як санаційний захід.

17. Поясніть роль кредитних ресурсів інших юридичних осіб у санації.

18. Що означає допомога від кредиторів боржника?

19. Як залучення інвестицій сприяє фінансовому оздоровленню підпри­ємства?

20. Вкажіть недоліки сучасних методик залучення фінансових ресурсів,

21. За якими напрямками здійснюється активізація господарства?

22. Назвіть особливості поводження з інформацією фінансового ринку.


Словник до теми 7

Вартість обслуговування фінансових відносин - сукупність витрат, що виникають внаслідок залучення певного виду коштів.

Вилучений капітал - відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилу­ченого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визна­ченні підсумку власного капіталу.

Внутрішні джерела фінансової санації - надходження від реалізації готової продукції та інших ліквідних активів, реструктуризації активів боржника, зниження собівартості продукції та згортання інвестиційних програм, підвищення ефективності системи збуту, а також залучення ко­штів власників боржника та його працівників.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишаєть-ся після вирахування його зобов'язань.

Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації ви­пущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (для акціонерних товариств) або сума капіталу, який вкладено засновниками понад статут­ний капітал (для інших підприємств).

Зовнішні джерела - кошти державного бюджету, кредитні ресурси ін­ших юридичних осіб, кошти кредиторів боржника і залучені інвестиції.

Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вар­тість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума у балансі підприємства на­водиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного ка­піталу.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - або сума нерозподі­леного прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку у балансі підприємства наводиться в дужках та вираховується при ви­значенні підсумку власного капіталу.

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших під­приємств, що передбачена установчими документами.

Резервний капітал - наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нероз­поділеного прибутку підприємства.

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загаль­на вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу під­приємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума ста­тутного капіталу, відображають у цій статті балансу суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.


 




ТЕМА 8. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

8.1. Державні суб'єкти управління фінансовою санацією і банкрутством

8.2. Фінансова підтримка і державний контроль санації підприємств

У відносинах фінансової санації і банкрутства беруть участь різ­ні суб'єкти управління. Вони суттєво відрізняються один від одного організаційно-правовим устроєм, формами власності на засоби виробни­цтва, мають інші особливості. Власні методи впливу на банкрута (борж­ника) вони формують згідно з вимогами з нормативної бази країни (за­конів та інших правових актів), розміру грошових зобов'язань боржника, власних інтересів стосовно боржника чи його активів.

Особливе місце в управління господарською діяльністю займають державні суб'єкти - органи державної влади та управління. До них відно­сяться міністерства, відомства, комітети, податкові інспекції, антимоно-польні органи тощо. Державними за формою власності на засоби вироб­ництва є також господарські суб'єкти з державною часткою у статутному капіталі. Присутність державних суб'єктів в процедурі фінансової санації є обов'язковою.

Держава захищає інтереси населення, турбується про економічну безпеку підприємств, забезпечує фінансову підтримку виробництва.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.015 с.)