Виділення банкрота і складових механізму управління фінансовою санацією

Вивчення сучасних економічних явищ будується на запровадженні спеціальних категорій або інструментів науки. Методологічно важли­вим є використовувати саме ті категорії, які якнайповніші охоплюють явище, сприяють пізнанню багатьох його сторін, достовірному прогно­зуванню сценаріїв розвитку. Комплексний аналіз складних соціально-економічних явищ, до яких відносяться фінансова санація і банкрутство підприємства чи установи, використовує категорію продуктивних сил. У сучасному трактуванні це - система суб'єктивних (людина) і речових (техніка) елементів, які здійснюють своєрідний «обмін речовин» між сус­пільством і природою в процесі суспільного виробництва. Вони виража-

іоть активне ставлення людей до природи, яке полягає в матеріальному і духовному освоєнні, розвитку її багатств, під час якого відтворюються умови існування людини, відбувається процес становлення і розвитку самої людини.

Продуктивні сили складають провідну сторону способу виробництва і основу розвитку суспільства, а кожному ступеню розвитку продуктив­них сил відповідають певні виробничі відносини. Відносини фінансової санації і банкрутства, які складаються в регіоні та об'єктивно існують в сучасних господарських комплексах, є частиною виробничих відносин нинішнього способу виробництва. Звідси слідує такий принцип виділення банкрота із загальної структури господарства: банкрот - це сукупність виробничої системи господарюючого суб'єкта та відносин, що виникають навколо процедури його банкрутства.

Управління визначається як „злемент, функция организованньїх систем разной природьі, обеспечивающая сохранение их определенной структури, поддержку режима деятельности, реализацию программьі, цели деятельности. Воздействие осуществляется с определенной целью и обусловлено системной природой человеческого общества, общественньїм характером труда, необходимостью общения людей в процессе труда и жизни, обмена продуктами материальной и духовной деятельности" [35]. Свідоме управління діє разом із стихійними механізмами і виступає у ви­гляді специфічних суспільних інститутів - суб'єктів управління, які поступово формуються і розробляють цілеспрямовані впливи.

Процес управління розглядається як особливий вид людської ді­яльності, який виникає з необхідності забезпечити цілеспрямованість і злагодженість роботи виробничого колективу, всього господарського комплексу. Цілеспрямованість управління визначається його цілями, які досягаються внаслідок виконання функцій управління на основі використовування певних принципів і методів управління. Спрямова­ність заходів фінансової санації і банкрутства забезпечується через ме­ханізм управління господарськими відносинами навколо підприємства-банкрота, а вирішальними в його організації виступають такі чинники: суб'єкти і об'єкт фінансової санації і банкрутства в їх взаємозв'язку і вза­ємозалежності, цілі і функції управління, принципи управління, методи управління.

Для виробничих систем ринку як органічних характерним є наявність двох взаємозв'язаних підсистем - об'єкта управління (на яку спрямовані управляючі впливи) та суб'єкта управління (яка здійснює управлінські впливи). Покроковий аналіз складових об'єкту і суб'єкта управління, виділення характерних стійких взаємозв'язків між окремими елемен­тами виробничий системи лягають в основу рішення задачі управління на ринку. За функціональними ознаками об'єкт управління виробничої

 

Перехід до категорії «відносин» в економічному аналізі дозволяє як­найповніше враховувати спектр різноманітних форм взаємодії і зв'язків, що виникають між суб'єктами ринкового середовища. Відповідно, ка­тегорія відносин фінансової санації і банкрутства виробничих систем в умовах економічних трансформацій виступає універсальною і здатна охопити всю різноманітність властивостей суб'єктів в різних формах вза­ємодії з іншими матеріально-речовими елементами продуктивних сил.

Під відносинами фінансової санації розуміють будь-які взаємостосун­ки, які існують між суб'єктами відносин регіонального господарського комплексу навколо виробничої системи, що опинилася у стадії фінансо­вої санації. Тобто, це специфічні суспільні відносини, що існують лише на обмеженому інтервалі часу виконання дій щодо санації чи проведення інших дій з банкрутства. До них відносяться, зокрема:

1) економічні - у зв'язку з отриманням доходу, виникненням витрат, оплатою податків, інших обов'язкових платежів;

2) відносини власності в статутному фонді суб'єкта господарювання;

3) правові відносини у зв'язку з реалізацією прав і зобов'язань суб'єктів;

4) соціальні - при перехрещуванні інтересів банкрота (суб'єкта підпри­ємницької діяльності) з інтересами трудового колективу, інших кіл соціуму на території його функціонування.

Із загального спектру різноманітних відносин необхідно виділя­ти економічні відносини, які можна відобразити в певних фінансово-економічних показниках - дохід, прибуток, витрати. Трансформація господарських відносин у відносини фінансової санації і банкрутства відбувається з моменту ухвалення рішення про порушення справи про банкрутство господарським (арбітражним) судом стосовно виробничої системи підприємства-боржника (рис. 1.6 а).

Відповідно, в момент часу, коли судом виноситься ухвала про зупи­нення провадження у справі про банкрутство, система відносин знову трансформується в господарську (рис. 1.6, 6). Проміжок часу між двома цими подіями складає період або фазу фінансової санації - [t_t;t₂] і вико­ристовується при оцінці ефективності санаційних заходів.

У пострадянський період виділяються декілька етапів формування відносин фінансової санації і банкрутства.

1 етап розпочався в 1991 р. водночас з ухваленням базових законів рин­кової економіки - «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність». Поява банків, інвестиційних і фондових установ в структурі господарсько­го комплексу викликало до життя нові форми взаємодії господарських суб'єктів та їх практичну апробацію як виробничих відносин. Перші рин­кові кроки супроводжувалися першими успіхами і помилками, що зажада­ло ухвалення законодавчих правил щодо банкрутства підприємств.

б)

a) tl - момент порушення судом справи про банкрутство б) t2 - момент зупинення провадження у справі про банкрутство.

Рис. 1.6. Трансформація господарських відносин у відносини фінансової санації:

2 етап був пов'язаний з ухваленням Закону України «Про банкрутство»
№ 2343-ХП від 14 травня 1992 p., в якому були проголошені основні прави­
ла нового механізму господарських дій. Проте застосовувати цей закон до
пострадянських підприємств було непросто, зважаючи на невідповідність
їх управлінської і виробничої структури вимогам ринкової економіки. Ра­
зом з тим, досвід використовування окремих норм дозволив удосконалити
національні підходи до банкрутства і санації підприємств.

3 етап (1994 ^ 1997 pp.) характеризується масовою приватизацією підприємств господарського комплексу, яка забезпечила широку базу для застосування механізму банкрутства в господарській практиці. Був створений спеціалізований державний орган з питань банкрутства. Нако­пичений досвід дозволив підготувати та ухвалити закон у новій редакції, здійснити перехід до наступного етапу формування відносин фінансової санації і банкрутства.

4 етап розпочався в 1999 р. у зв'язку зі вступом у силу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 784-XIV від ЗО червня 1999 р. Етап характеризується

 

сплеском нового інтересу до хмеханізму банкрутства і широким освітлен­ням в засобах масової інформації актуальності цього питання для госпо­дарського комплексу країни. У цей період була проведена підготовка фа­хівців з банкрутства підприємств, здійснене ліцензування арбітражних керуючих. До багатьох підприємств фінансової, агропромислової галузі почали застосовувати механізм банкрутства. Активно був залучений в цю роботу господарський суд України.

Це дозволяє стверджувати про поступове формування нових відносин в суспільній свідомості, серед фахівців-практиків, менеджерів господарських суб'єктів, державних службовців, працівників підприємств-банкротів, регі­ональних лідерів. Сьогодні усвідомлена необхідність оздоровлення госпо­дарської діяльності зміцнилася в суспільстві, а думка про можливу санацію або банкрутство вже мало кого здивує. Сучасне сприйняття банкрутства, насамперед, формувалося унаслідок четвертого етапу розвитку відносин санації і банкрутства, тому діюча редакція Закону «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в подальших по­силаннях на неї стисло наголошується словом «Закон».

Питання для самоконтролю до теми 1

1. Як розуміється санація у сучасних умовах господарювання?

2. Які існують типові сценарії банкрутства?

3. Що розуміється під вхідними змінними і вихідними параметрами ви­робничої системи в ринкових умовах?

4. Дайте характеристику трьом режимам роботи динамічної системи.

5. Що розуміється під об'єктом управління виробничої системи?

6. Охарактеризуйте основні властивості виробничих систем в ринково­му середовищі.

7. Які вимоги додаються до суб'єкта управління виробництвом у стадії санації?

8. Чим досягається стале функціонування виробничої системи в ре­зультаті запровадження заходів фінансової санації?

9. Що означає термін "управління"?

10. Які складові продуктивних сил залучаються до процесу фінансової санації підприємства?

11. Згадайте функціональні призначення фінансової санації.

12. Що розуміють під методом управління фінансовою санацією підприємства?

13. Що означає поняття «виробнича система»?

14. Що таке суб'єкт господарювання?

15. Згадайте системну організацію відносин, що виникають навколо суб'єкта господарювання.

16. Сформулюйте предмет вивчення курсу «Управління фінансовою са­нацією підприємств».

17. І Цо слід розуміти під відносинами фінансової санації? 18 Вкажіть основні заходи щодо санації фінансової установи. І⁽) Які головні етапи формування відносин санації і банкрутства в еко­номіці України?

Словник до теми 1

Відносини фінансової санації - будь-які взаємостосунки, які існують між суб'єктами відносин регіонального господарського комплексу навко­ло виробничої системи, що опинилася у стадії фінансової санації.

Властивості виробничої системи ринку - певні об'єктивні характе­ристики, які відображають її головні риси, зокрема: органічний і імовір­нісний характер, їх відкритість по входу і виходу в умовах ринку, їх ціле­спрямованість, особливості системи управління.

Економічні трансформації - процес постійного оновлення системи виробничих відносин шляхом створення відповідних умов щодо господа­рювання, у тому числі змін у структурі власності на засоби виробництва.

Метод управління фінансовою санацією - сукупність прийомів впли­ву, окремих операцій і управлінських дій, що запроваджені стосовно під­приємства в стані фінансової санації.

Механізм управління фінансовою санацією - сукупність чинників, що забезпечують цілеспрямований вплив на систему господарських від­носин підприємства-боржника, зокрема: суб'єкти і об'єкт фінансової са­нації та банкрутства в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, цілі і функції управління, принципи управління, методи управління.

Об'єкт управління фінансової санації - частина виробничої системи, що знаходиться у стані фінансової санації, на яку спрямовані управляючі впливи з боку суб'єктів управління.

Періодичний режим функціонування виробничої системи на ринку, в якому система приблизно через однакові проміжки часу приходить в один і той же стан завдяки впливу об'єктивних і суб'єктивних чинників, поєднанню стихійних і свідомих механізмів управління, випадковому ха­рактеру параметрів управління.

Перехідний режим функціонування виробничої системи - це її рух з початкового стану до будь-якого сталого режиму - рівноважного або пе­ріодичного.

Поточний стан виробничої системи ринку - сукупність властивостей та характеристик виробничої системи, які безперервно змінюються під впливом різноманітних чинників у координаті часу.

Предмет, дисципліни - вивчення фінансово-економічних відносин, що виникають у процесі санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації суб'єктів господарювання.

 

 

Призначення тимчасової адміністрації має на меті суттєву зміну в системі управління господарським суб'єктом. Такій захід викликає по­яву принципово нових цілей управління та усунення застарілих, які вже дискредитували себе.

Реорганізація передбачає комплекс заходів організаційного харак­теру, які не потребують значних фінансових вкладень, наприклад, зміну організаційно-правової форми кредитної організації, реструктуризацію шляхом розділення на декілька господарських суб'єктів меншого розміру.

Рівноважний режим функціонування виробничої системи - такий її стан, коли узгодженими є параметри «входу», «виробництва» і «виходу» системи, тобто оптимальний режим управління в умовах ринку.

«Санація" походить від латинського (sanatio - лікування) та означає систему заходів, що провадяться з метою відновлення нормальної діяль­ності суб'єкта господарювання - підприємства, організації, фірми, вклю­чаючи банки та інші кредитні організації.

Санація означає систему заходів, що здійснюються під час прова­дження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржни­ка банкрутом та його ліквідації, спрямовану на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструк­туризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Суб'єкт управління фінансовою санацією - особа, яка здійснює управ­лінські впливи на виробничу систему, що знаходиться у стані фінансової санації, та здатна до виконання функцій управління. Суб'єкт управлін­ня повинен мати особливу структуру, яка повною мірою віддзеркалює структуру об'єкта управління та узгоджується з ним.

Управління - елемент, функція організованих систем різної природи, що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяль­ності, реалізацію програми, мети діяльності.

Фінансове оздоровлення полягає в наданні фінансової допомоги з боку засновників, учасників чи інших осіб, які впливають на фінансову діяль­ність установи, результати господарювання, укладення правочинів.

Функціональні призначення фінансової санації - головні важелі ціле­спрямованих заходів фінансової санації і банкрутства в умовах економіч­них трансформацій, зокрема: як інструмент накопичення капіталу на ко­ристь окремих суб'єктів відносин; як механізм перерозподілу власності на засоби виробництва у регіональному господарстві; як засіб залучення додаткових активів в господарську діяльність; як важіль активізації гос­подарства; як механізм відокремлення економічного простору.

ТЕМА 2. СУБ'ЄКТИ У ВІДНОСИНАХ ФІНАНСОВОЇ

САНАЦІЇ, БАНКРУТСТВА І ЛІКВІДАЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сторони і учасники у справі про банкрутство

1.2 Виявлення головних суб'єктів управління фінансовою санацією під­приємства

Чітке розуміння процесів управління ґрунтується на усвідомленні стосунків між усіма складовими продуктивних сил, взаємовідносин, які складаються між об'єктом та суб'єктами управління. Досвід упроваджен­ня фінансової санації підприємств в господарстві країни надає змогу ви­значати головні та другорядні (допоміжні) зв'язки цього механізму. Це відбувається шляхом аналізу даних щодо банкрутства, наслідків від впро­вадження дій з боку різних груп суб'єктів відносин фінансової санації.

Зміст процедури фінансової санації описується певними словесни­ми термінами, словосполученнями тощо. У словесному формулюванні сконцентроване сучасне бачення явища або його окремих сторін, а також суб'єктивне ставлення до нього автора формулювання. Фахівці, керівники, управлінці можуть по-різному формулювати і оцінювати одні і ті ж об'єкти управління. Безумовний інтерес представляє зіставлення різних трактувань, порівняння їхнього змісту з вимогами законодавчих актів. Мета цього спів-ставлення - формування власного сприйняття та розробка управлінського рішення. Звичайно, кількість основних термінів, які використовуються у характеристиці економічного явища, можна обмежити 10-20 словосполу­ченнями (ключовими словами). Типовими аспектами, в яких відбувається зіставлення, називають економічний, юридичний, соціальний.

Економічні трансформації господарства постійно оновлюють систе­му виробничих відносин, тому безперервно змінюється зміст і сутнісне наповнення механізму управління. Для фахівця важливим стає вміння порівнювати наукове тлумачення з будь-яким іншим, наприклад, юри­дичним формулюванням із спеціального закону. Розроблене у такий спо­сіб рішення буде більш пристосованим до практики.

Дії суб'єктів у фінансовій санації підприємства регламентовані відповід­ними розділами законодавства, правилами здійснення процедур банкрут­ства, традиціями господарювання тощо. Важливим також є враховувати суспільні вимоги щодо функціонування банкрута у подальшому, задоволен­ня потреб у робочих місцях, товарах, послугах, інформаційних продуктах.

Узгодження різноманітних аспектів відносин фінансової санації від­бувається шляхом управління процесом санації, який має власну мету та засоби для її досягнення.