Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вимоги щодо проведення санаційного аудитаСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Аудит в Україні виконується згідно відповідного Закону „Про ауди-і Орську діяльність" в редакції від 14 вересня 2006 року № 140-V. Мета цього нормативного документу - визначити правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та створити систему незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової і а іншої економічної інформації. Закон встановлює правила здійснення аудиту аудиторськими установами усіх форм власності за винятком державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю. До законодавства про здійснення фінансового контролю та аудит віднесено саме закон, Господарський кодекс України, інші нормативно-правові акти та стандарти аудиту. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
%
Санаційним вважається такій аудит, що: 1) проводиться на етапі фінансової санації підприємства-боржника; 2) передує ухваленню рішення про неплатоспроможність або готує підстави для такого рішення; 3) надає аналітичні дані для планування фінансової санації; 4) розглядає ефективність запроваджених заходів з фінансового оздоровлення виробництва. Аудит виконує досить вузьку функцію збирання та обліку інформації, яка спрямовується на розробку управлінських рішень. Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Діяльність аудиторів та аудиторських фірм з надання аудиторських послуг контролюється Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту. Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог законодавства про аудит, зокрема, лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини. Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту, що приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням особливостей здійснення господарської діяльності та провадження справ про банкрутство підприємств. Стандарти аудиту є вагомим важелем управління фінансовою санацією, оскільки вони є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання, що беруть участь у фінансової санації боржника. Вони передбачають загальні умови проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг, визначають основні відносини з приводу управління фінансовою санацією. Аудиторський висновок - офіційний документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні, зокрема, законодавству про банкрутство, іншим нормативно-правовим актам України, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, внутрішнім вимогам та положенням суб'єкта господарювання - боржника. Інформаційні відносини фінансової санації розвиватимуться між користувачами та аудитором шляхом надання усних або письмових консультацій та з оформленням довідки, експертного висновку або акту -рис.6.1. Обов'язковість проведення санаційного аудиту визначається вимо-і їми законодавства України з питань банкрутства підприємств, планом санаційних заходів, що узгоджені з головними суб'єктами управління. Тому органи управління суб'єкта господарювання зобов'язані створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту. Вони також несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору (аудиторській фірмі). Фінансова звітність суб'єкта господарювання, яка відповідно до {.ікону підлягає обов'язковій аудиторській перевірці, повинна бути перевірена аудитором і оприлюднена відповідно до вимог законів України. Рис.6.1. Схема розвитку інформаційних відносин між аудитором та об'єктом перевірки в режимі фінансової санації Професійний рівень аудитора підтверджується дипломом про вищу освіту, сертифікатом з визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю, шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту. Важливим чинником з підбору аудитора для фінансової санації є досвід проведення аналогічних перевірок інших суб'єктів банкрутства. Частину контролінгових функцій з фінансового аудиту покладено на Аудиторську палату України, яка згідно з наданими повноваженнями: 1) здійснювати сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, у тому числі з приводу санації підприємств; 2) затверджувати стандарти аудиту та програми підготовки аудиторів;
3) вести Реєстр аудиторів та здійснювати контроль за дотриманням аудиторськими фірмами (аудиторами) вимог законодавства, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; 4) здійснювати заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок суб'єктів банкрутства та контролювати якість аудиторських послуг; 5) регулювати взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності, здійснювати інші функції. Якість контролінгу з боку Аудиторської палати України забезпечується завдяки її складу, зокрема: по одному представнику від Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункової палати та Головного контрольно-ревізійного управління України. До складу палати від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій. Такій якісний та кількісний склад Аудиторської палати дозволяє добре виконувати функції управління на етапі фінансової санації боржника. Проводиться аудиту здійснюється на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та керуючим санацією. У разі, якщо замовником аудиту виступає інша особа, договір про проведення аудита повинен містити вимоги щодо із збереження конфіденційної інформації (обмеження доступу, нерозголошення тощо). У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов'язково передбачаються: предмет і термін перевірки суб'єкта фінансової санації; обсяг аудиторських послуг; розмір і умови оплати аудиторських послуг; додаткові вимоги щодо змісту аудиторського висновку; відповідальність сторін. Стандартами аудиту можуть бути передбачені й інші істотні умови договору на проведення аудиту суб'єктів фінансової санації. Документи, передані від керуючого санацією для проведення аудиту, не підлягають розголошенню чи вилученню без його згоди. Професійні об'єднання аудиторів сприяють підвищенню професійного рівня аудиторських дій з фінансової санації та вдосконаленню аудиторської діяльності. Під час здійснення аудиторської діяльності аудитор має право: 1) самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі законодавства про банкрутство, стандартів аудиту та умов договору із керуючим санацією; 2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета І) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників підприємства-боржника, керуючого санацією, інших осіб; 1) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керів У ході аудиторської перевірці аудитори зобов 'язані: 1) дотримуватися вимог законодавства про банкрутство підприємств, аудиторську діяльність, інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України; }) належним чином проводити аудит, надавати інші аудиторські послуги, нести відповідальність за порушення умов договору; 3) повідомляти керуючого санацією, уповноважених осіб, інших замов і) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; Г)) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз; (>) своєчасно надавати звіт про свою аудиторську діяльність. Забороняється проведення аудиту: І) аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта банкрутства чи особисті майнові інтереси в ньому; 2) аудитором - членом органів управління, засновником або власником суб'єкта банкрутства, його працівником або працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб'єкта банкрутства; 3) якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних
навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора. У випадку неналежного виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону. Розмір майнової відповідальності аудиторів не може перевищувати фактично завданих збитків підприємству боржнику чи керуючому санацією. За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру. До аудиторів, які здійснюють перевірку суб'єктів банкрутства і фінансової санації, можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону. Державний фінансовий контроль і аудит забезпечують органи державної контрольно-ревізійної служби України стосовно підприємств-боржників, перелік яких визначається законодавством про банкрутство. Порядок проведення діяльності суб'єктів господарювання встановлюється Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Кабінетом Міністрів України. Порядок передбачає інспектування певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ, зокрема суб'єктів господарювання - боржників, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно. Тривалість державного фінансового аудиту не може перевищувати 90 календарних днів. Механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб'єктів господарювання, що отримують чи отримували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують чи використовували державне чи комунальне майно. Під час аудиту обов'язковій оцінці підлягає рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання, яке полягає у забезпеченні: дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та суб'єкта господарювання; достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності; збереження активів; досягнення визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності. Процес аудиту складається з чотирьох етапів. На першому етапі - планування аудиту з метою збору інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, систему управління, зокрема організацію внутрішнього контролю, та досягнення суб'єктом господарювання визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання - вивчаються та аналізуються: нормативно-правові акти, установчі, розпорядчі та інші документи суб'єкта господарювання; розпорядчі документи органу управління суб'єкта господарювання; фінансова і статистична звітність суб'єкта господарювання, інших суб'єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності; матеріали попередніх контрольних заходів. Інформацію можна одержувати як на письмовий запит посадової осо-би органу державної контрольно-ревізійної служби, так і від суб'єкта господарювання за місцем його знаходження. Своєчасне і в повному обсязі подання інформації забезпечує керуючий санацією чи керівник боржника. За результатами опрацювання інформації складається план аудиту, який повинен включати: стислу характеристику суб'єкта, фінансово-господарська діяльність якого підлягає аудиту; обґрунтування попередньо виявлених недоліків і проблем, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю; обсяг аудиту - напрями чи питання діяльності, які передбачається перевірити; фактори, які можуть впливати на хід аудиту та його результати; склад фахівців, що залучаються до проведення аудиту, та його графік. План затверджує керівник органу державної контрольно-ревізійної служби. Під час другого етапу - підготовка програми проведення аудиту з урахуванням його плану: уточнюється інформація, зібрана на першому етапі, та конкретизуються і аналізуються недоліки і проблеми, які вплинули або можуть
негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання; готується програма проведення аудиту, що затверджується керівником органу державної контрольно-ревізійної служби з зазначенням переліку ризикових операцій фінансово-господарської діяльності суб'єкта банкрутства, які передбачається перевірити, методів перевірки та процедур їх застосування, а також відповідальних осіб та графіку проведення. Контролінгові заходи передбачають узгодження програми шляхом ознайомлення з її змістом керівника суб'єкта банкрутства. Під час третього етапу - перевірка ризикових операцій фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання - підтверджується або спростовується інформація стосовно недоліків і проблем в управлінні такою діяльністю. Обрані методи перевірки та процедура їх застосування повинні забезпечувати обґрунтованість висновків за результатами оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання. У ході перевірки аналізуються дані фінансових та бізнес-планів, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної та фінансової звітності, договорів, розпорядчих та інших документів суб'єкта господарювання, пов'язаних з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності та організацією внутрішнього контролю, а також фактична наявність та стан активів. Під час четвертого етапу - звітування про результати аудиту - готуються висновки за результатами оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта виходячи з істотності їх впливу на фінансово-господарську діяльність за такими загальними розділами: 1) зовнішній - незалежний від суб'єкта господарювання характер, зокрема стосовно достатності нормативно-правового забезпечення його діяльності, рівня її регламентації органом управління суб'єкта; 2) внутрішній - прийняття рішень або бездіяльність посадових осіб суб'єкта, передусім щодо організації системи внутрішнього контролю. За результатами аудиту складається аудиторський звіт, який повинен включати висновки стосовно дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та обґрунтовані рекомендації щодо її удосконалення. Контролінгові заходи на цьому етані забезпечуються шляхом: розгляду звіту за участю посадових осіб суб'єкта; врахування зауважень і пропозицій керівників або відображення у протоколі розбіжностей, який додається до звіту; подання звіту керуючому санацією, керівникові суб'єкта, його органам управління, а також Кабінетові Міністрів України та іМінфіну, іншим заінтересованим органам державної влади, органам місцевого самоврядування; оприлюднення результатів аудиту через засоби масової інформації. Керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний інформувати орган державної контрольно-ревізійної служби про стан врахування рекомендацій, що містяться у аудиторському звіті. У разі виявлення під час аудиту фактів порушення законодавства, що містять ознаки злочину, органами державної контрольно-ревізійної служби невідкладно інформується правоохоронний орган. Санаційний аудит проводиться обов 'язково у випадках, передбачених діючим законодавством про фінансову санацію підприємств та інших пормативно-правових актів. Зокрема, обов'язковим є проведення аудиту у випадку фінансової санації підприємств-боржників: 1) відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету - для підтвердження достовірності та повноти річної та консолідованої фінансової звітності; 2) засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників - для перевірки фінансового стану; 3) емітентів цінних паперів - при отриманні (оновленні) ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та у випадку його реорганізації; і) у формі господарського товариства на вимогу суб'єкта управління - учасника товариства, який володіє більш ніж 10 % голосів у статутному капіталі; 5) за наявності державної частки у статутному капіталі підприємства-боржника. Окрім того, підставами для проведення санаційного аудиту підприємства-боржника можуть бути рішення: 1) господарського суду про призначення експертизи у вигляді аудиторської перевірки; 2) органів управління боржника про проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності керівництва, структурних підрозділів тощо; 3) керуючого санацією (арбітражного керуючого) для аналізу платоспроможності підприємства.
6.2. Санація балансу та заходи з реструктуризації підприємства В ході санаційного аудиту запроваджуються заходи з санації балансу підприємства-боржника. З цією метою учасники аудиту використовують міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, досвід аудиторської практики, виявлення недоліків в бухгалтерському обліку, а також результати інвентаризації, яку проводить керуючий санацією. Інвентаризації підлягають: майно боржника, майнові та немайнові права, основні засоби, розрахунки, та інші складники балансу господарюючого суб'єкта. На етапі санації виконується поглиблений факторний аналіз фінансового стану за однієї із методик. В господарської практиці існує декілька методик з фінансового аналізу підприємств. За галузевою ознакою вони розподіляються на окремі сфери переважної або виключної діяльності такого підприємства в залежності від галузевої підпорядкованості, яка контролюється відповідними державними органами влади та управління. Наприклад, роботу банківських установ оцінюють за методикою Національного банку України, страховиків - за відповідною методикою, що затверджена Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг тощо. За відсутністю відповідної методики поглибленого факторного аналізу у сфері господарювання обраного підприємства-боржника, аудитор та керуючий санацією використовують одну з методик, яка найбільш повно охоплює індивідуальні господарські чинники відповідної діяльності. В ході санації балансу виконується декілька етапів з виявлення даних про такі об'єкти: 1) корпоративні відносини усередині господарського товариства та показники власного капіталу; 2) трудові відносини та стан розрахунків з найманими робітниками; 3) майно, майнові та немайнові активи; 4) система маркетингу та стан розрахунків з контрагентами; 5) система менеджменту та її відповідність існуючим критеріям; 6) дебіторська і кредиторська заборгованість; 7) склад та структура активів і пасивів балансу підприємства, вартість чистих активів; 8) стан та ефективність використання основних фондів та інших необоротних активів; 9) оборотні засоби та джерела їх формування;
10) тривалість операційного циклу; 11) фінансові результати, рух грошових потоків; 12) ділова активність. Планом санаційного аудиту також передбачається вивчення інших об'єктів чи напрямків роботи підприємства у відповідній галузі господарства. І Іоглиблений факторний аналіз фінансового стану боржника на етапі фінансової санації може охоплювати декілька груп показників (станом на дату перевірки), зокрема: склад та структура активів і пасивів підприємства: структура і динаміка власного капіталу підприємства; структура розміщення власного капіталу і довгострокових залучених коштів підприємства; показники оцінки основних фондів; склад і структура оборотних засобів і оборотних коштів підприємства, показники ефективності їхнього використання; тривалість операційного циклу за складовими елементами планових оборотних коштів підприємства; склад і структура дебіторської заборгованості та її частка в оборотних активах підприємства; стан розрахунків з дебіторами за строками виникнення боргу; структура дебіторської заборгованості за строками її виникнення; склад та структура кредиторської заборгованості та її частка в оборотних коштах підприємства; структура доходів, витрат та прибутку підприємства; джерела утворення і напрями витрачання коштів підприємства; структура джерел утворення та напрямів розміщення коштів; структура грошових потоків за видами діяльності підприємства; показники оцінки ділової активності підприємства; показники прибутковості (збитковості) господарської діяльності; показники оцінки ефективності управління активами; показники ефективності продажу; показники ліквідності та фінансової стійкості підприємства. Внаслідок санації балансу готується система заходів з покращення фінансового стану підприємства-банкрута, посилення його ролі на ринку і оварів та послуг регіону, заходи з освоєння нових видів продукції, ринків, інноваційного розвитку. Дієвим засобом санації балансу вважається зменшення статутного капіталу суб'єкта господарювання. Доцільність цієї процедури визначається внаслідок санаційного аудиту, але її практична реалізація напуває певних особливостей. По-перше, це - досить складне та витратне завдання. До її розв'язування залучаються фахівці з фінансової сфери та реструктуризації підприємств. Тому необхідним стає визначити основні цілі зменшення капіталу. По-друге, зменшення статутного капіталу створює нові протиріччя між співвласниками підприємства. Недосконалість норм законодавства може призвести до конфлікту інтересів між власниками акцій, часток, паїв статутного капіталу. Якщо до конфлікту додаються суперечні у від- носинах, що існували раніше, можна отримати незвичайний синергетичний ефект - довготривалу кризу усередині товариства. По-третє, сьогодні законодавство пропонує нові фінансові інструменти, зокрема з метою деномінації, конвертації, консолідації цінних паперів. Але апробація цього інструментарію практично відсутня, а його запровадження може додатково погіршити стан справ на підприємстві-банкруті. Однак у разі прийняття управлінського рішення про санацію балансу шляхом зменшення розміру статутного капіталу управлінські дії необхідно узгодити з чинною методикою цієї процедури. Одним з важливих питань у ході санації балансу стає розрахунок вартості чистих активів господарського товариства. Під вартістю чистих активів господарського товариства розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку. Розмір вартості чистих активів відіграє вирішальну роль у визначенні шляхів подолання кризового стану на підприємстві. Ця величина об'єктивно характеризує доцільність виробничої діяльності та подальшого господарювання. Вартість чистих активів не може бути менше певного рівня, встановленого практикою господарства та визначеного в законодавстві країни. Цивільний кодекс України встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу господарських товариств, зокрема, акціонерного товариства (стаття 155) та товариства з обмеженою відповідальністю (стаття 144). Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів та не може бути меншим розміру, встановленого законом. До повної сплати статутного капіталу відкрита підписка на акції товариства не провадиться. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до нього визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Сьогодні розроблено методичні рекомендації з визначення величини вартості чистих активів на прикладі акціонерних товариств [21]. Але вони впроваджуються у господарську практику з метою уніфікації розрахунку вартості чистих активів будь-якими видами господарських товариств. Особливості ведення бухгалтерського обліку за окремими сферами господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність) викликають деякі зміни у порядку розрахунку, але економічна сутність чистих активів при цьому не залежить від сфери діяльності підприємства. Для визначення вартості чистих активів складається розрахунок за ні і йми бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністер-етва фінансів України від 31 березня 1999 року N 87 зі змінами та доповненнями. Рекомендації можуть застосовуватись для розрахунку вартості чис-11 їх активів акціонерних товариств, що здійснюється для порівняння вар-гості чистих активів із розміром статутного капіталу з метою реалізації положень статті 155 «Статутний капітал акціонерного товариства» Цивільного кодексу України. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації. Аналогічні вимоги надаються стосовно співвідношення вартості чис-пїх активів та розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю. До складу активів, які приймаються до розрахунку, включаються: 1 Необоротні активи (код рядка балансу форма 1, далі - p.): інші фінансові інвестиції р. 045; довгострокова дебіторська заборгованість р. 050; 2 Оборотні активи (розділ 2 балансу): запаси р. 100, 110, 120, 130, 140; векселі одержані р. 150; дебіторська заборгованість р. 160, 170, 180, 190, 200, 210; грошові кошти р. 230, 240; інші оборотні активи р. 250. 3 Витрати майбутніх періодів р. 270.
До складу зобов 'язань, що приймаються до розрахунку, включаються: Поточні зобов'язання, в тому числі: короткострокові кредити банків р. 500; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями видані векселі кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці з учасниками із внутрішніх розрахунків інші поточні зобов'язання 3 Забезпечення наступних виплат і платежів р. 430. 4 Доходи майбутніх періодів р. 630. Отримані у такий спосіб дані включаються до складових розрахунку вартості чистих активів /ЧА/ акціонерного товариства за формулою:
ЧА = (2.1 + 2.2 + 2.3) - (3.1 + 3.2 + 3.3 + 3.4). Розробка подальших заходів з фінансового оздоровлення підприємства грунтується на співставленні величини чистих активів за формулою (6.1) з розміром статутного капіталу та з мінімальним розміром статутного капіталу, який визначається у законодавстві країни для певного виду господарського товариства (з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне, командитне товариства). При порівнянні вартості чистих активів із розміром статутного капіталу рекомендується враховувати вартість фактичних витрат товариства на викуп акцій (часток, паїв), для їх наступного перепродажу чи анулювання (р. 370 балансу) та заборгованість учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу (р. 360 балансу). Розповсюдженим прийомом подолання фінансової кризи у господарстві України виступає санаційна реструктуризація підприємства. Реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкуренто- спроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Реструктуризація підприємства як захід з відновлення платоспроможності боржника, має бути включеною до плану санації та узгодженою головними суб'єктами управління. Це дозволяє уникнути додаткових обмежень в реалізації соціальних та економічних інтересів в ході фінансової санації. Реструктуризація підприємства як комплексний управлінський засіб в тлумаченні Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" може здійснюватися шляхом: 1) поділу, що передбачений у плані санації, та переведенню боргів до іншої юридичної особи; 2) зміни форми власності; 3) оновлення системи управління підприємства-боржника; Управлінські дії суб'єктів фінансової санації з приводу реструктуризації підприємства-боржника регламентовані чинним законодавством. Поділ підприємства-боржника з одночасної передачею боргових зобов'язань до іншої юридичної особи здійснюється через процедуру припинення юридичної особи боржника. Цивільний кодекс України передбачає: порядок припинення юридичної особи в результаті передання всього її майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам; дії суб'єктів управління, їх черговість та підпорядкованість. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється двома шляхами: 1) його реорганізації, зокрема злиття, приєднання, поділу, перетворення; 2) його ліквідації. Загальний порядок реорганізації передбачає вирішення комплексу питань, головними з яких виступають: вибір форми реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення); визначення основних умов реструктуризації суб'єкта (головна мета, пошук і вибір інвестора, у тому числі іноземного, підготовка проектів установчих документів юридичних осіб, забезпечення державної реєстрації); вивчення міжнародної практики з питань реорганізації та фінансової санації суб'єктів господарювання; встановлення спеціальних вимог до поглибленого факторного аналізу фінансового стану (зокрема, щодо фінансового аудиту, діагнос- тики активів, обстеження ризикових операцій з цінними паперами, аналізу угод та умов щодо конвертації акцій); визначення раціональної вартості статутного (акціонерного) капіталу юридичної особи та ефекту на добробут її учасників (акціонерів); аналіз можливих кризових ситуацій; порядок ліквідації новоутвореної оридичної особи; означення джерел фінансування заходів з реорганізації; розгляд процедури банкрутства, санації як примусових видів реорганізації та інші питання. Ліквідація підприємства-боржника внаслідок дій з фінансового оздоровлення чи банкрутства здійснюється з урахуванням вимог Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі прийнят
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 353; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.217.12.218 (0.014 с.) |