Галузеві та регіональні особливості управління фінансовою

Санацією

Індивідуальність кожного суб'єкта господарювання і особливості його розташування в господарському комплексі, на ринку товарів і по­слуг обумовлюють різноманіття форм і методів проведення фінансової санації, здійснення управлінського впливу, відновлення платоспромож­ності. Тому можна виділити деякі загальні підходи, властиві тим або іншим групам господарських суб'єктів незалежно від їх розміру або те­риторії функціонування. Наприклад, викладені в Законі (розділ IV) осо­бливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємництва мож­на згрупувати за двома ознаками:

1) територіально-галузеві особливості, тобто за особливостями ви­
робництва продукції і послуг, які запроваджуються стосовно міс-
тоутворюючих і особливо небезпечних підприємств (статті 42 і 43),
сільськогосподарських і страхових підприємств (статті 44 і 45), про­
фесійних учасників ринку цінних паперів (стаття 46), фермерських
господарств (стаття 50);

2) організаційно-правові особливості, тобто визначаються як сукупність
методів або прийомів дії з боку органів власті і управління, які запро­
ваджуються в процедурі банкрутства до відсутнього боржника (стат­
тя 52), громадянина-підприємця (статті 47 і 49), а також боржника,
санація якого проводиться його керівником (стаття 53) або ліквідація
якого здійснюється його власником (стаття 51).

Територіально-галузеві особливості фінансової санації обумовлені ін­дивідуальними ознаками елементів продуктивних сил, технологічними особливостями виробництв і цілих галузей господарства в регіоні. При­кладом найбільш укрупненого розподілу по галузевій ознаці виступає критерій «фінансове - не фінансове підприємство» (рисі 1.1).

Сценарії банкрутства не фінансових виробничих об'єктів також ба­зуються на територіально-галузевих ознаках, наприклад, дії суб'єктів з санації металургійного комбінату відрізнятимуться від дій аналогічних суб'єктів навколо сільськогосподарського підприємства, оскільки прин
Рисі 1.1. Виділення територіально-галузевих ознак суб'єкта фінансової

санації в регіоні

Для аналізу галузевих особливостей необхідні дані, які систематизо­вані по галузевій ознаці. Крім того, кожен господарюючий суб'єкт володіє індивідуальними техніко-економічними, технологічними, організаційни­ми та іншими властивостями, які слід враховувати для розробки плану фінансової санації та узгодження вимог навколо підприємства - банкру­та в регіоні.

Властивості господарського суб'єкта в структурі регіонально­го комплексу суто індивідуальні і базуються на складній діалектично взаємозв'язаній системі відносин різного характеру. До них сьогодні від­носять економічні, організаційно-правові, інформаційні, психологічні, соціальні. Кількість суб'єктів відносин фінансової санації при цьому стає заздалегідь необмеженою. Відповідно, кожний з них керується існуючи­ми нормами законодавства і власними інтересами стосовно банкрута.

Потенційно можливі дії з боку окремого суб'єкта відносин визна­чаються шляхом поєднання правових норм, наявних інтересів, здібнос­тей до їх впровадження з боку суб'єкта. Вони також не обмежуються будь-яким переліком. Крім вже розглянутих територіально-галузевих і

організаційно-правових особливостей банкрутства, можна говорити про можливі сценарії розвитку банкрутства і відносин навколо нього за одній з ознак: функціональної чи регіональної.

Регіональні особливості викликані специфічними властивостями по­ведінки людей у відносинах фінансової санації, яки мешкають і працю­ють на певній території країни. Останнім часом все більша увага нада­ється суб'єктивному чиннику продуктивних сил - людині, її здібностям і можливостям щодо здійснення господарської діяльності, економічній поведінці, інтересам. З'являються нові галузі науки - соціальна, етніч­на психологія, в рамках яких вивчаються територіальні особливості суб'єктивного елементу продуктивних сил.

Відповідно, регіональні особливості процедури фінансової санації виявляються у характерних рисах, які інтегрально оцінюють відмінності людей в межах регіону. Яскравим прикладом регіональних відмінностей людини виступають два підходи до банкрутства - англійський і амери­канський.

У основі вивчення регіональних особливостей лежать не тільки ста­тистичні дані, але і накопичений досвід провадження фінансової санації і банкрутства по окремих регіонах країни. Важливим елементом є реакція мешканців території стосовно наслідків від зупинки виробництва, пере-профілювання підприємства, скорочення робочих місць тощо. Напри­клад, економічна стагнація в західних регіонах країни привела до поси­леного відтоку робочих кадрів в європейські країни, а в східних регіонах мешканці проявляють схильність до активного виразу свого неприйнят­тя деяких форм економічних трансформацій, наприклад, закриття вугле­добувних шахт.

Регіональні особливості безпосередньо пов'язані з традиційними по­казниками продуктивних сил - природно-ресурсним потенціалом, інвес­тиційною привабливістю. Наприклад, спроби банкрутства виноробних підприємств в Криму, як правило, приводять до зміни оперативного ке­рівництва господарського суб'єкта (виконавчий орган, дирекція тощо), але не зачіпають систему відносин власності на землю і засоби виробни­цтва, не змінюють виробничу структуру і фінансово-економічні показни­ки діяльності підприємства.

Кризові ситуації навколо монопольних родовищ корисних копалин (феросплави, глиноземи) розвиваються за типовими сценаріями зміни керівників підприємств, якщо до дій залучаються трудовий колектив і територіальна громада. Галузева спрямованість регіону при цьому обу­мовлюється запасом природних ресурсів родовища та економічною до­цільністю їх подальшої розробки.

Висока інвестиційна привабливість регіону виступає своєрідним ка­талізатором економічних трансформацій і пов'язаних з ними процесами

реорганізації та банкрутства окремих господарських суб'єктів. Приплив інвестицій в регіон багато в чому полегшує прийняття рішень щодо пере-профілювання, реструктуризації діючих, виробничих одиниць. Відповід­но, спрощуються дії практичній реалізації процедур банкрутства, скоро­чується час на їх проведення.

Функціональні особливості підприємства-банкрута визначаються його роллю та містом в структурі продуктивних сил, на ринках товарів та послуг. Закон виділяє дві групи банкрутів з функціональними особли­востями:

1) особливо небезпечні підприємства регіону;

2) місто утворюючі підприємства регіону.

Особливо небезпечними підприємствами згідно із законодавством про фінансову санацію визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галу­зей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, май­ну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Містоутворюючими підприємствами згідно із законодавством про фі­нансову санацію визнаються юридичні особи, кількість працівників яких

3 урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності
населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована
така юридична особа, а також підприємства, кількість працівників яких
перевищує п'ять тисяч осіб.

Особливостями фінансової санації цих підприємств виступають:

1) призначення учасником провадження в справі про банкрутство орга­на місцевого самоврядування з наданням йому відповідних управлін­ських функцій;

2) призначення учасником провадження в справі про банкрутство цен­трального органу виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника;

3) призначення учасниками провадження в справі про банкрутство ін­ших державних органів, зокрема державного органу з питань надзви­чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр;

4) спеціальний порядок прийняття рішення про санацію боржника з боку

господарського суду за відсутністю відповідного рішення комітету кредиторів (за умови укладення договору поруки за зобов'язаннями боржника між органом влади та кредиторами);

 

5) можливість внесення кандидатур керуючого санацією, інвестора з боку органу місцевого самоврядування або центрального органу ви­конавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника;

6) можливість продовження строку санації за клопотанням державно­го органу управління згідно із заходами фінансового оздоровлення (внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створен­ня нових робочих місць та інші способи відновлення платоспромож­ності боржника - особливо небезпечного підприємства) від одного до десяті років;

7) можливість проведення розрахунків з усіма кредиторами до завер­шення строку фінансової санації.

Окрім того, фінансова санація особливо небезпечного підприємства має свої особливості, зокрема:

1) включення до плану фінансового оздоровлення заходів щодо підтри­мання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спо­рудам, навколишньому природному середовищу;

2) продаж майна боржника виключно у вигляді цілісного майнового комплексу шляхом проведення конкурсу в порядку, встановленому законодавством з питань приватизації та банкрутства підприємств, та заборона продажу майна на аукціоні;

3) зміна черговості задоволення вимог кредиторів, а саме: в третю чергу
також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи
по запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю грома­
дян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
Врахування цих особливостей змінює управлінські дії суб'єктів фі­
нансової санації, алгоритми впровадження управлінських рішень, схеми
узгодження волевиявлення суб'єктів.