Процедуру фінансової санації

Рис.2.1. Покрокова структура процесу пізнання економічного явища в період економічних трансформацій

Для кваліфікованого поводження у відносинах фінансової санації фахівцю важливо з'ясувати декілька питань, зокрема: хто може брати участь в цих відносинах, які повноваження є у суб'єктів відносин, як мо­жуть будуватися і розвиватися сценарії подій навколо підприємства на етапі санації? Найважливішими з приводу санації є формулювання із за­кону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Документ надає юридичне тлумачення основним термінам, які необхідно враховувати при аналізі, розробці заходів фінансового оздоровлення, оцінці результатів.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність борж­ника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної проце­дури.

Везспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржни­ком, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами їм розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства і іпіснюється списання коштів з рахунків боржника.

Грошове зобов уїзання ті зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До і кладу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня і.і штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а гакож зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд за-• і їй і про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємниць­кої діяльності виконати після настання встановленого строку їх спла-і її грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на мглльнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож­ності.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання Гюго барікрутом» дає чітке визначення суб'єктів, які залучаються до подій навколо фінансової санації підприємства.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі іобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла­тежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати праців­никам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчас­ністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Кон­курсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до

 

 

 

порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відно­сяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник коміте­ту кредиторів), боржник (банкрут).

Суб'єкт банкрутства (банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підроз­діли юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Юридичний зміст тлумачення грає вирішальну роль для оцінки в суді правильності конкретних дій посадовців, визначення міри відповідаль­ності, ступеня досягнення результату. Саме юридичними тлумаченнями керуються зовнішні суб'єкти відносин з метою провадження контрольно-ревізійній діяльності, вирішенні спірної або конфліктної ситуації.

Тобто законодавство виділяє дві сторони у справах про банкрутство - саме підприємство-банкрут та його кредиторів. При цьому досить важ­ливим стає встановити моменту часу, починаючи з якого у підприємства-боржника виникає статус банкрута. Трансформацію суб'єкта госпо­дарської діяльності з категорії боржника в категорію банкрута згідно з вимогами закону надано на рис. 2.2.

Рис.2.2. Схемне зображення трансформації боржника в категорію бан­крута на підстави ухвали господарського суду

Проміжок часу [t₀; t_t], протягом якого боржник трансформується в банкрота, складає 3 місяці. Регламентація часу на виконання окремих дій - невід'ємна складова сценарію і прогнозу подій навколо санації і бан­крутства. При графічній інтерпретації інтервали часу зручно відобража­ти в правому полі алгоритму.

 

Крім сторін у справі про банкрутство може брати участь досить ши-коло суб'єктів, інтереси яких присутні в системах відносин санації

I іанкрутства. Але не всі вони є учасниками господарських відносин та

ієні повноваження з управління стосовно боржника. Банкрутство -И і аста і досить хвороблива процедура зміни внутрішнього і зовнішньо-

II і грсдовища функціонування господарського суб'єкта, яка торкається

стично усіх без виключення підсистем його відносин. Для фахівця

іивим є навчитися розрізняти тих суб'єктів, хто має право втручати-I і в фінансову санацію, від осіб, які позбавлені такого права. Для цього іакон виділяє ще декілька груп учасників відносин.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ііквідатор) - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка м.н вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними зна­ті'і ми, не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, отримала відповідну ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, га діє на підставі ухвали господарського суду.

Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена;.і участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу ор-.пні', управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у і ому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із означеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а і їм є: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Іакону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кре­пі горів визнаються особи в такому ж переліку, які заінтересовані особи < і<повно боржника.

Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення госпо-і.ірського суду організовує здійснення санації боржника.

Представник працівників боржника - особа, уповноважена загальни-м и зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисель­ності працівників боржника або відповідним рішенням первинної проф-(пилкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

Учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітраж-ний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, п також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна У країни, державний орган з питань банкрутства, представник органу міс­цевого самоврядування, представник працівників боржника.

Учасниками провадження в справі про банкрутство визнаються де­кілька категорій суб'єктів, але з приводу управління фінансовою санаці-

єю вирішальними є державні суб'єкти, тобто ті, що забезпечують державні інтереси у процедурі банкрутства: арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), Фонд державного майна Украї­ни, державний орган з питань банкрутства, представники органів місце­вого самоврядування і працівників боржника.

Рішенням Кабінету Міністрів України в 2006 р. створено Держав­ний департамент з питань банкрутства - центральний орган виконавчої влади, повноваження якого визначені законом (стаття 2). У різні періо­ди створювалися органи, які відповідали за правильність і своєчасність здійснення процедур банкрутства, наприклад, Агентство з питань запобі­гання банкрутству підприємств. Відповідно до закону вони представля­ли інтереси держави, регулювали та контролювали цей сектор державної економічної політики. У додатку 1 наведено стислу довідку щодо функ­ціонування державного органу з питань банкрутства.

Важливим суб'єктом відносин санації і банкрутства виступає арбі­тражний керуючий - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установ­леному законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарсько­го суду. Виступаючи учасником провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий може виконувати декілька функцій, тобто висту­пати в декількох ролях:

розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника на період прова­дження у справі про банкрутство;

керуючий санацією - фізична особа, яка згідно з рішенням господар­ського суду організовує здійснення санації боржника; ліквідатор - фізична особа, яка згідно з рішенням господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, ви­знаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом порядку.

Вказані ролі арбітражного керуючого відповідають судовим проце­дурам банкрутства, які можуть застосовуватися відносно боржника, його майна, зобов'язань і відносин з іншими суб'єктами. Відмітною ознакою повноважень керуючого виступає наявність у нього ліцензії на здійснен­ня заходів щодо фінансової санації. Особливості господарської діяль­ності суб'єкта-банкрута можуть вимагати залучення до процесу санації також інших ліцензованих суб'єктів. Наприклад, операції з відчуження майна у вигляді цінних паперів можуть здійснюватися лише за участю професійних учасників ринку цінних паперів - торговців, реєстраторів, депозитаріїв, які мають ліцензію встановленого зразка. Для суб'єктів фі­нансового ринку необхідними є відповідні ліцензії на здійснення страхо­вих, довірчих, валютних операцій з активами боржника.

Важливе значення при цьому має захист інтересів працівників іриємства-боржника, вибір плану фінансової санації, який найбіль-і мірою відповідає перспективам соціально-економічного розвитку три, де функціонує боржник, та її мешканців. Незалежно від чи­їм іьиості трудового колективу підприємства-боржника, закон передба-можливість інтегральної оцінки інтересів працівників в особі їх пред-іника, уповноваженого загальними зборами працівників боржника відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржни-іредставляти інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом

Юрадчого голосу.

Існують також інші категорії суб'єктів, інтереси яких зачіпаються в Процедурі банкрутства. Закон виділяє в особливу групу заінтересованих осіб і тосовно боржника, до якої входять юридичні особи, створені з учас-і и» боржника. Цей захід попереджає відкачку активів боржника шляхом корпоративних інструментів. Керівник боржника та особи, що входять {і і * кладу органів управління боржника, зокрема, головний бухгалтер чи бухгалтер боржника, спроможні досить ефективно впливати на госпо-іарську діяльність. Тому їхня участь в управління фінансовою санацією

і н межується законодавче.

()соби, які знаходяться у родинних стосунках (подружжя, діти, бать-ки, прати, сестри, онуки), також можуть залучатися до фінансової сана­ції, але з урахуванням певних обмежень.

Запропоновані терміни зустрічаються також в економічній літерату­рі де набувають самостійного тлумачення. Вони виражають суб'єктивну оцінку авторів літературного джерела, відображають сутність соціально-економічного явища банкрутства лише у визначених координатах часу, 111 н)с гору, економічної оцінки тощо.

Водночас кожне тлумачення має соціальний зміст, оскільки суб'єкт і о(подарювання взаємопов'язаний з життям територіальної громади, а його виробнича діяльність тісно переплетена з інтересами багатьох лю-дей. Сьогодні місцеві органи влади повніше використовують механізми соціального замовлення в управлінні виробничими системами і соціаль­ний зміст економічних механізмів банкрутства і санації наповнюється

новим значенням.

Вивчення соціального змісту дозволяє точніше визначати цілі захо­ді в фінансового оздоровлення, що плануються, а після їх завершення -комплексно оцінити досягнутий соціально-економічний результат.

Завдання управління санацією підприємства містить фазу узгоджен­ня дій, щодо якої відбувається співставлення юридичних, економічних та соціальних аспектів розвитку суб'єкта банкрутства з розробкою рішен­ії я, яке б враховувало усі аспекти. До процесу узгодження управлінських

ЗО

рішень (плану фінансової санації) залучаються суб'єкти, інтереси яких присутні у процедурі банкрутства (рис. 2.3).

Підготовка рішення —► зіставлення правових норм, економічної теорії, суспільних вимог, узгодження між суб'єктами

Рис.(2.3). Наочне зображення процесу підготовки рішення шляхом узгодження вимог суб'єктів відносин фінансової санації

Оскільки закони і підзаконні акти постійно оновлюються, усесторон­нє пізнання включає облік їх динаміки в часі: введення нових норм або вимог, відміну застарілих правил, коректування термінів або формулюй вань окремої вимоги. Але правові норми не повністю описують еконо­мічне явище, іноді суперечать одна одної тощо. Тому важливим є уміле зіставлення норм законодавства як між собою, так і з теоретичним тлу­маченням, яке міститься в наукових джерелах. Одержання цілісного вра­ження щодо об'єкта управління допомагає надалі фахівцю об'єктивніше діяти і оцінювати результат.

Підсумком цього кроку стає сукупність норм законодавства в коор­динатах часу їх вступу у дію, зміни або відміни в зіставленні з науковими і практичними тлумаченнями. Вона оформляється у вигляді інформацій­ної бази даних Т₃, по якій можна прослідити існування в господарських відносинах тих або інших правил, оцінити доцільність їх застосування у будь-який момент часу.

Оскільки можливість повного узгодження управлінського рішення існує не досить часто, до процесу управління додається аналіз суб'єктів за їх повноваженнями та властивостями щодо впливу на банкрута.