Державні суб'єкти у відносинах фінансової санації і банкрутства

Державні суб'єкти беруть участь у фінансової санації з організаційно-розпорядчими функціями. Фінансування органів влади та управління забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. За­конодавство з питань банкрутства надає перелік органів центральної та місцевої влади, що залучаються до управління фінансовою санацією під­приємств. Серед них також виділяються головні та другорядні державні суб'єкти.

Але усі вони націлені на виконання поточних та стратегічних завдань державної економічної політики, головними пріоритетами якої на ета­пі економічних трансформацій виступають: сталий розвиток територій та підвищення соціально-економічного рівня життя громадян, привати­зація засобів виробництва та пошук ефективного власника, оптимальна інтеграція національної економіки в світову систему господарства. Важ­ливе місце у цьому займають заходи стосовно фінансового оздоровлення підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, захист на­ціонального товаровиробника.

11 іорічно органами влади затверджуються фінансові документи щодо забезпечення економічної політики. Можна виділити два способу дер­жавного фінансування витрат на оздоровлення виробництва — прямий і а опосередкований. До прямого фінансування слід віднести кошти, що передбачені у бюджеті на цільове фінансування заходів фінансової са­нації, наприклад, державні капітальні інвестиції на оновлення основних

фондів.

Під опосередкованою формою фінансування розуміються будь-які державні кошти, якими забезпечуються санаційні заходи, зокрема, з фі­нансування державних органів влади та управління, підвищення квалі­фікації державних службовців тощо.

Досить розповсюдженою формою фінансової підтримці боржника є недержавні інвестиції. Недержавні кошти також спрямуються на супро­від судових процедур фінансової санації, зокрема, фінансування витрат господарського суду згідно з умов чинного законодавства. Внаслідок вза­ємодії державних та недержавних суб'єктів формується економічна скла­дова у відносинах фінансової санації (див.рис. 1.1).

Схематична структура державних суб'єктів, які беруть участь у від­носинах фінансової санації і банкрутства підприємства, зображена на

рис.8.1.

Із загальної структури державних суб'єктів найбільш впливовими є господарський суд, державний орган з питань банкрутства підприємств, суб'єкти господарювання з державною формою власності (часткою дер­жавних акцій в статутному фонді), органи центральної і місцевої влади, а також галузеві органи. За такою класифікацією надалі розглядаються ролі кожного з них в процедурі банкрутства, сценаріях його розвитку, формуванні нової структури господарських відносин навколо банкрута.

Господарський суд в Україні діє на основі чинної нормативної бази, зокрема, Господарського і Господарсько-процесуального кодексів, зако­нів «Про судоустрій», «Про господарські суди» та інших. Повноважен­ня господарського суду як центрального ланцюга у відносинах санації і банкрутства визначені спеціальним Законом, роз'ясненнями і ухвалами Вищого господарського суду України, спеціальними законами про бан­ківську, страхову, гірничодобувну діяльності тощо.

 

Рис.8.1. Класифікація державних суб'єктів як учасників відносин сана­ції і банкрутства в ринковому середовищі

Господарський суд в Україні здійснює правосуддя через систему Ви­щого господарського суду та місцевих, апеляційних судів на місцях по всіх регіонах. Згідно вимог спеціального Закону суд зобов'язаний супро­воджувати будь-яку з процедур банкрутства на підвідомчій йому терито­рії розташування господарського суб'єкта, тому він є обов'язковим учас­ником відносин санації і банкрутства. Окремі державні суб'єкти можуть частково супроводжувати процедуру або залучатися до участі у справі про банкрутство на вимогу інших суб'єктів відносин.

Повноваження господарського суду розпочинаються після того, як досудові заходи врегулювання є повністю вичерпаними і кредитор або боржник звертаються із заявою до суду. Заява подається у пись­мовій формі за підписом керівника боржника або кредитора і містить

обов'язкові відомості: найменування господарського суду, до якого по­дається заява; найменування боржника і його поштову адресу; наймену­вання кредитора і його поштову адресу (місце проживання); податковий ідентифікаційний номер кредитора; виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; суму боргових вимог, строк їх виконан­ня і реквізити платіжних документів; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність.

Якщо із заявою до суду звертається боржник, Закон вимагає до­датково вказати: суму вимог кредиторів у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості по податках і зборах, відшкодуванні шкоди здоров'ю і життю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, авторської винагороди; відомості про наявність у боржни­ка майна, грошових коштів і дебіторської заборгованості; найменування банківської установи боржника. До заяви боржника додаються: рішення власника майна боржника про звернення до суду із заявою, бухгалтер­ський баланс на останню звітну дату, перелік і опис заставленого майна, протокол загальних зборів працівників боржника щодо обрання їхнього представника для участі у справі про банкрутство, інші документи сто­совно неплатоспроможності боржника.

Питання відшкодування судових витрат у справі про банкрутство ви­рішується за рахунок майна боржника (стаття 7 Закону). Там же вказані обставини, за якими боржник зобов'язаний звернутися з заявою до суду, необхідності надання плану санації тощо.

Якщо із заявою до суду звертається кредитор, додатково вказуються відомості щодо розміру вимог до боржника і суми неустойки; обставин, що підтверджують неплатоспроможність боржника; доказів їх обґрун­тованості. До заяви кредитора Закон вимагає додати: рішення суду про розгляд вимог кредитора стосовно боржника; копію несплаченого розра­хункового документа по списанню коштів боржника з відміткою банку; докази недостатності вартості предмету застави для повного задоволення вимог. Якщо декілька кредиторів об'єднують свої вимоги щодо боржни­ка, вони можуть утворити комітет кредиторів і подати одну заяву. Копія заяви передається боржнику, а до бюджету сплачується державне мито.

За результатами попереднього розгляду заяви в суді Закон перед­бачає декілька сценаріїв розвитку подій. Розглянувши заяву, суддя гос­подарського суду може прийняти її до подальшого впровадження або відмовити в прийнятті заяви (стаття 8). Заява може бути повернена заяв­нику без розгляду протягом п'яти днів, якщо порушеними є вимоги Зако­ну (стаття 9). Заява може бути відкликане заявником, якщо не наступив строк офіційної публікації або не надійшли заяви від інших кредиторів (стаття 10 Закону).

 

Рис.8.2. Схема дій суб'єктів при зверненні до господарського суду із заявою

У випадку порушення справи про банкрутство дії суду регламентує стаття 11 Закону. До них, зокрема, входить повідомлення сторін і дер­жавного органу з питань банкрутства, введення процедури розпоряджен­ня майном, призначення розпорядника майном, інші судові дії.

Повноваження, якими наділяється суддя згідно із законом у справі про банкрутство, дозволяють надавати йому особливу роль у формуванні економічних сторін взаємодії суб'єктів. Так, наприклад, заходи стосовно забезпечення вимог кредиторів, заборона на проведення операцій, вимо­ги щодо передачі цінних паперів, валютних або інших цінностей на збе­рігання третім особам (стаття 12 Закону) носять витратний характер і можуть суттєво вплинути на сценарій розвитку банкрутства. Суттєвими для формування економічних взаємовідносин також є строки проведен­ня окремих етапів і заходів у зв'язку з банкрутством, підготовчого і по­переднього засідань суду тощо.

Водночас із порушенням справи про банкрутство (стаття 12 Закону) Господарський суд вводить мораторій на задоволення вимог кредито­рів. В період дії мораторію Закон забороняє стягнення коштів з рахунку боржника на підставі виконавчих документів, нарахування неустойки, пені чи інших санкцій за невиконання (неналежне виконання) грошо­вих зобов'язань. Проте мораторій не розповсюджується на зобов'язання щодо виплаті заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, від­шкодуванню шкоди здоров'ю і життю громадян.

Господарський суд безпосередньо бере участь у виявленні кредито­рів і інвесторів, бажаючих взяти участь в санації боржника (стаття 14 За­кону) шляхом аналізу заяв і планів санації, які надходять від інвесторів 128

і конкурсних кредиторів. Інвестори - особи, які бажають взяти участь в заходах щодо санації боржника та звернулися з цього питання до госпо­дарського суду. Конкурсні кредитори - кредитори по вимогах до борж­ника, що виникли до порушення справи про банкрутство, вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, зокрема по вимогах у порядку 11 равонаступництва.

Не пізніше тридцятого дня з моменту прийняття заяви про порушен­ня справи про банкрутство суддя господарського суду призначає дату проведення підготовчого засідання, забезпечує участь в ньому сторін по справі, контролює їхні дії на предмет виконання вимог законодавства та інших суб'єктів (стаття 11 Закону). У підготовчому засіданні суддя оці­нює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрун­тованість заперечень боржника. Проводяться і інші дії, зокрема:

відносно боржника у стадії приватизації приймається ухвала суду про зупинення приватизації;

для визначення фінансового становища боржника суддя може при­значити експертизу;

суддя ухвалює рішення по додатково заявлених майнових вимогах кредиторів, зокрема, в частині забезпечення заставою; призначається аудит або підготовка аудиторського висновку. Результатом підготовчого засідання стає ухвала суду, в якій визна­чаються розмір вимог кредиторів, а також дати складення реєстру вимог кредиторів, попереднього засідання суду, скликання перших загальних зборів кредиторів і засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання його банкрутом.

Господарський суд готує, забезпечує і проводить попереднє засідання в справі про банкрутство не пізніше трьох місяців після проведення під­готовчого засідання (стаття 15 Закону), на якому розглядаються реєстр вимог кредиторів і вимоги, які не були включені до реєстру. За результа­тами розгляду суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів для включення їх до реєстру і дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів - письмовий перелік всіх визнаних госпо­дарським судом вимог кредиторів з вказівкою відомостей про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями або щодо сплати податків, зборів, черговості задоволення кожної вимоги, розмір неустойки, штрафу, пені. Згідно даних реєстру вимог кредиторів визна­чається кількість голосів кожного з них в загальних зборах і голосуван­ні.

До компетенції господарського суду також віднесено вирішення сут­тєвих питань з санації і банкрутства - контроль за роботою комітету кре­диторів, зміна строку проведення процедур і кандидатур арбітражних

керуючих, визнання операцій недійсними, а боржника - банкротом з від­криттям ліквідаційної процедури, затвердження плану санації, звіту ке­руючого санацією, умов мирової угоди, звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.

Повноваження господарського суду на окремих етапах банкрутства можуть встановлюватися спеціальним законодавством. Наприклад, його функції в ліквідаційній процедурі регламентує Закон (стаття 24). Завер­шення будь-якої з процедур банкрутства оформлюється ухвалою госпо­дарського суду про припинення впровадження у справі про банкрутство боржника (стаття 40 Закону). За особливим розпорядком діє господар­ський суд також у разі банкрутства громадянина-підприємця (статті 48, 49 Закону).

Вищий господарський суд України є кінцевою інстанцією всієї системи господарських судів і здійснює загальне керівництво, контроль за діяль­ністю місцевих і апеляційних судів у справах про банкрутство. Найваж­ливішою функцією Вищого господарського суду виступає узагальнення і розповсюдження практики вирішення господарських спорів з питань банкрутства, наукове і методичне узагальнення накопиченого досвіду щодо розвитку відносин санації і банкрутства.