Сутність управління виробничою системою в ринкових умовах

Фінансове оздоровлення полягає в наданні фінансової допомоги з боку засновників, учасників чи інших осіб, які впливають на фінансову діяльність установи, результати господарювання, укладення правочи-нів. Заходами ефективної фінансової підтримки виступають, наприклад, розміщення грошових коштів на строковому депозиті в даній кредитній установі, встановлення особових пільгових цін, надання поручительств, гарантій по міжбанківських кредитах, відстрочення і розстрочка платежу за зобов'язаннями установи, відмова від нарахування дивідендів по цін­них паперах, додатковий внесок коштів до статутного фонду (капіталу).

Сучасна практика надає багато прикладів з прощення боргів, зміни структури активів і пасивів балансу, організаційної структури тощо. Іс­нує велика кількість інших прийомів фінансової підтримки, що призво­дять до оздоровлення підприємства та новації його господарських від­носин.

Призначення тимчасової адміністрації має на меті суттєву зміну в системі управління господарським суб'єктом. Такий захід викликає по­яву принципово нових цілей управління та усунення застарілих, які вже дискредитували себе. Оновлення виробничих відносин відбувається вод­ночас зі змінами особистого складу менеджерів, що породжує нові еконо­мічні інтереси навколо кредитної установи. Проте підвищується ризик порушення стійкості кредитної організації на ринку внаслідок недобро­совісних чи необережних дій. Це може спричинити ще більше погіршен­ня її фінансово-економічного стану.

Реорганізація передбачає комплекс заходів організаційного характе­ру, які не потребують значних фінансових вкладень, наприклад, зміну організаційно-правової форми кредитної організації, реструктуризацію шляхом розділення на декілька господарських суб'єктів меншого роз­міру. Законодавство України передбачає окремі варіанти здійснення реорганізації підприємств. Ретельно вивчення нормативних вимог до­зволяє відбирати саме такі шляхи, що найповніше узгоджують інтереси суб'єктів, задовольняють суспільні вимоги. Але внаслідок реорганізації залишається певне коло інтересів, які не можуть бути задоволеними в по-

 

Економічні трансформації господарського комплексу України, які розпочалися ще наприкінці минулого сторіччя, пов'язані з перерозподі­лом власності на засоби виробництва - основні фонди і активи підпри­ємств, які раніше належали державі. Це відкриває не тільки перспективи стрімкого накопичення виробничого і фінансового капіталів, але і підні­має конкуренцію між суб'єктами економічних відносин ринку у фінан­совому змаганні на небувалий рівень. Управління санацією сприяє ви­користанню капіталів у соціально-економічному напрямку.

Економічні трансформації - процес постійного оновлення системи виробничих відносин шляхом створення відповідних умов щодо господа­рювання, у тому числі змін у структурі власності на засоби виробництва.

Виробнича діяльність господарських суб'єктів характеризує їх як виробничу систему, націлену на задоволення різноманітних суспільних потреб. Тобто господарський суб'єкт виявляє властивості самостійної, соціально-економічної, виробничої системи, виступаючи водночас під­системою більш крупної соціально-економічної системи - населеного пункту, району або регіону.

Ці господарські суб'єкти складають ядро будь-якого територіально-виробничого комплексу країни, часто є містоутворюючими, а при ви­ході на ринок становляться учасниками ринку і пануючих на ринку відносин. Місце і роль будь-якого господарського суб'єкта в соціально-економічному розвитку території індивідуальні, відповідно індивіду­альними будуть сценарії розвитку процедур банкрутства чи фінансової санації.

Для виробничої системи на ринку характерною є наявність без­лічі «вхідних» змінних - матеріальних, інформаційних, фінансових, нормативно-правових, психологічних. Зміни цих величин викликають, у свою чергу, зміну «вихідних» параметрів, що характеризує дану вироб­ничу систему як динамічну (рис. 1.2) Розрізняють три режими, в яких може знаходитися динамічна система: рівноважний, перехідний і періо­дичний.

ВНУТРІШНЯ СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

Рис. 1.2. Організаційно-системна структура господарського суб'єкта в

ринкових умовах

Необхідною умовою працездатності динамічних систем розгляда­ється їх стійкість, яка характеризує одну з найважливіших рис поведін­ки будь-якої виробничої системи. Стан функціонування системи, якщо узгоджені її параметри «входу», «виробництва» і «виходу», вважається рівноважним. Він є оптимальним з погляду управління на ринку. Проте на практиці даний режим має місце лише в обмежений інтервал часу за­вдяки специфіки ринку і властивостей економічних трансформацій.

Більш поширеним є періодичний режим функціонування виробни­чої системи на ринку, в якому система приблизно через однакові про­міжки часу приходить в один і той же стан. На це впливають не тільки об'єктивні чинники (циклічність економічних процесів, сезонні цикли), але і специфіка управління ринковими об'єктами, поєднання стихійних і свідомих механізмів, коли число суб'єктів управління перевищує десят­ки, а параметри дії на об'єкт управління з їхнього боку (методи і цілі дій, момент початку або припинення дії, амплітуда і напрям дії) описуються випадковими величинами.

Під перехідним розуміється режим руху динамічної системи з почат­кового стану до будь-якого сталого режиму - рівноважного або періодич­ного (рис. 1.3)

 

 

Рис. 1.5. Підтримка стійкості виробничої системи управляючими діями з боку зовнішніх суб'єктів

Управляюча система складає активну частину виробничої системи, оскільки приводить в рух продуктивні сили, здійснює поєднання засобів виробництва, предметів праці і робочої сили, забезпечує функціонування відтворювальних циклів і розвиток виробництва. При цьому використову­вання відтворювального підходу до дослідження соціально-економічних явищ стає доцільним завдяки цілісному і комплексному аналізу кінце­вого результату - підвищенню ефективності функціонування окремого господарського суб'єкта на ринку, поліпшення соціально-економічних показників регіону в цілому. Це повною мірою повинне враховуватися при розробці заходів фінансової санації та банкрутства з боку арбітраж­ного управляючого, господарського суду, інших суб'єктів.