Особливості функціонування фінансових посередників в країнах з розвинутою ринковою економікою

Фінансове посередництво у широкому розумінні охоплює усі види фінансових інститутів, які залучають кошти клієнтів для їх подальшого вкладення у різноманітні фінансові активи. Місце та роль небанківських фінансових інститутів, насамперед обсяги залучених ними ресурсів та контрольованих ними активів у загальних обсягах, контрольованих фінансовим сектором економіки, у різних країнах неоднакові. Так, у Японії і Німеччині значна частка інвестиційних заощаджень і, відповідно, довгострокових фінансових інвестицій, контролюється банками. У США інвестиційна діяльність банків дуже обмежена, що сприяло розвитку спеціалізованих інститутів з колективного інвестування, насамперед інвестиційних компанії різного типу.

Інвестиційні заощадження відіграють вирішальну роль у розвитку системи небанківського фінансового посередництва. Як частина поточного доходу інвестиційні заощадження формуються у значних обсягах, насамперед, у високорозвинутих країнах. І, навпаки, у небагатих країнах фінансове посередництво як вид діяльності перебуває у зародковому стані. Причина цього - мізерні обсяги інвестиційних заощаджень.

Економічними дослідженнями було встановлено, що норма заощаджень, тобто частка доходу, яка не споживається протягом року, а інвестується і не залежить від обсягів доходу -на поточне споживання використовується від 80 до 60 процентів доходу. При однакових пропорціях розподілу поточного доходу - механізм використання заощаджень у слаборозвинутих країнах суттєво відрізняється. Незначні обсяги заощаджень стають на перешкоді розвитку інститутів фінансового посередництва. Інституційні інвестори, такі як страхові компанії та пенсійні фонди, у таких країнах не відіграють помітної ролі, перебуваючи у стані становлення.

Фінансові посередники, конкуруючи за інвестиційні заощадження приватних осіб, змушені орієнтуватись на інвестиційні цілі. По ступеню важливості мотиви для інвестування можуть бути представлені у такій послідовності: 1) створення резервів на “чорний день” 2)надійне і гарантоване забезпечення у похилому віці 3)нагромадження коштів для придбання нерухомості та товарів тривалого використання.

Походження, функції та операції центральних банків

ЦБ виник в 19ст., коли почався процес демонетизації золота. В цей час зростала банкнотна емісія, що приводило до труднощів управління грошовим обігом. Виник. необхідність закріплення монопольного права на емісію паперових грошей за одним банком. Таким банком став ЦБ. Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки.

Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль: 1) емісійного банку; 2) банку банків; 3) органу державного управління.

ЦБ бере безпосередню участь у формування пропозиції грошей. ЦБ установлює для комерційних банків норму обов’язкових резервів, але розмір надлишкових резервів i характер їх використання комерційні банки визначають самостійно. ЦБ має, як правило, монопольне право здійснювати емісію грошей.

Основні функції ЦБ: емісійна, банку банків, органу банківського регулювання та нагляду, банкіра і фінансового агента уряду, провідника монетарної політики.

Емісійна функція ЦБ полягає у тому, що ЦБ у процесі розроблення і реалізації монетарної політики регулює загальну суму грошової пропозиції, а що стосується банкнотної (готівкової) емісії, то він її обмежує відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку. ЦБ має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він організовує виготов­лення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зно­шені гроші, здійснює їх утилізацію. В Україні функцію емісійного центру готівкового обігу вико­нує НБУ, який із завершенням у 1996р. грошової реформи емітує в обіг національну валюту — гривні та копійки.

Банк банків. ЦБ як банк банків забезпечує касо­ве, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. Централізова­на система передбачає здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, відкриті в центральному банку. Участь центрального банку в кредитному обслуговуванні ко­мерційних банків має таке призначення: кредити ЦБ — це один із інстру­ментів впливу банку на грошовий обіг; ЦБ виконує роль кредитора останньої інстанції і надає комерційним банкам короткостроковий кредит для підтримки їх ліквідності; кредити ЦБ — це засіб урегулю­вання міжбанківських розрахунків і забезпечення таким чином безперебійного функціонування платіжної системи.

Орган банківського регулювання та нагляду. Успішне ре­гулювання ЦБ грошового ринку потребує наяв­ності в країні стабільної банківської системи. У більшості ринкових еко­номік законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяль­ність центрального банку, покладають на нього функцію регулю­вання банківської діяльності.

Банкір і фінансовий агент уряду. ЦБ, висту­паючи у ролі банкіра уряду, тісно взаємодіють з фін. ор­ганами. Вони співпрацюють як при вирішенні загальних питань монетарної і фіскальної політики, так і під час повсякденного ви­конання фін. операцій. Центральні банки відіграють помітну роль у касовому виконанні державного бюджету. Суть касового виконання бюджету полягає в організації надходження грошових коштів до бюджету (податки, збори, виторг від реалізації державних ЦП);і видачі бюджетних коштів у процесі виконання бюджету. Виконуючи роль фінансового агента уряду вони беруть активну участь в організації випуску держав­них боргових зобов'язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні.

Провідник монетарної політики. Це найважливіша функція, оскільки саме в цій функції найповніше реалізується при­значення центрального банку і в тій чи іншій формі проявляють­ся усі інші його функції. Разом з тим монетарна політика цент­рального банку слугує ключовим елементом всієї грошової системи.

Федеральна система США

Федеральна резервна система (англ. Federal Reserve System) — система приватних банків, що виконує роль центрального банку США.

Створена в 1913 р. Законом про Федеральний резерв (англ. Federal Reserve Act), ФРС є квазі-державною структурою з приватними компонентами, в яку входять: призначувані Президентом США Рада керуючих ФРС, Федеральний комітет з відкритого ринку (англ. Federal Open Market Committee), дванадцять регіональних Федеральних резервних банків — фіскальних агентів Казначейства США, численні приватні банки (отримують невідчужувані акції Федеральних резервних банків фіксованої прибутковості в обмін на резервний капітал), і різноманітні консультаційні ради.

З лютого 2006 року посаду голови Ради керуючих ФРС займає Бен Бернанке (Ben Bernanke)

Правовий статус ФРС визначений Законом про ФРС у вигляді особливої фінансової установи, що об'єднує риси як незалежної юридичної особи, так і публічного державного агентства. Незалежність емісійного центру від уряду пояснюється прагненням забезпечити баланс між платниками податків і урядом (що знаходяться в стосунках "наймача" і "підрядчика"), а також банківською системою, що історично склалася в США, і запобігти можливості використання грошової емісії в короткострокових інтересах уряду США (наприклад, для покриття дефіциту бюджету).

Поточні функції ФРС:

· Виконання обов'язків центрального банку США

· Підтримання балансу між інтересами комерційних банків й загальнонаціональним інтересами

· Забезпечення нагляду та регулювання банківських установ

· Забезпечення кредитами

· Управління грошовою емісією (з нерідко конфліктуючими цілями: мінімізація безробіття, підтримання стабільності цін, забезпечення помірних відсоткових ставок)

· Забезпечення стабільності фінансової системи, контроль за системними ризиками на фінансових ринках

· Надання фінансових послуг депозитарію, у тому числі уряду Сполучених Штатів Америки і офіційним міжнародним установам

· Участь у функціонуванні системи міжнародних та внутрішніх платежів

· Усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні

· Зміцнення ролі США у світовій економіці

Банк Англії

Державний банк Англії— центральна державна банківська установа Англії.

У будь-якій сучасній економіці центральний банк діграє винятково важливу роль. Банк Англії формально не є незалежною фінансовою установою, Казначейство Сполученого Королівства має право віддавати розпорядження Банку. Але зазвичай Казначейство не використовує це право, за винятком критичних випадків або принципових рішень про структуру Банку Англії.У силу історичної традиції Банк Англії не прагне до високого ступеню регулювання банківської системи. Проте, після кожної банківської кризи ступінь втручання зростала. Банк Англії — найстаріший центральний банк світу. Ця інституція з'явилася наприкінці XVII століття в Англії у результаті так званої угоди між майже збанкрутілим урядом та групою фінансистів.

Банк Англії, як і центральні банки інших країн, у цей час знаходиться в центрі фінансових та економічних змін, що вимагають від нього нових зусиль з адаптації до мінливих умов. Численні функції, що виконує Банк Англії можна розділити на дві групи:

1)прямі фахові обов'язки, що випливають із банківського статусу (депозитно-позикові, розрахункові й емісійні операції);

2)контрольні функції, за допомогою яких держава здійснює втручання до грошово-кредитної системи, намагаючись впливати на перебіг економічних процесів.

Існує безліч функцій, що покладені на Державний банк англії, але усі вони покликані на досягнення трьох головних цілей. З-поміж них:

-Підтримка вартості національної валюти, головним чином за допомогою операцій на ринку, узгоджених з урядом, — іншими словами, здійснення грошової політики;

-Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансових ринків і забезпечення стійкої й ефективної системи платежів;

-Забезпечення і підвищення ефективності та конкурентноздатності фінансової системи всередині країни і зміцнення її позицій в якості провідного міжнародного фін. центру.

Як будь-який інший банк, Банк Англії надає ряд послуг своїм клієнтам. Усі клірингові банки мають рахунки в Банку Англії. Банки зобов'язані мати визначену суму на рахунку, і не мають права перевищувати її. Ця норма резервів і забезпечує головне джерело прибутку Банку Англії.

Центральні банки інших країн мають рахунки та тримають золото в Банку Англії і можуть вести справи в Лондоні через Банк Англії.

Уряд тримає рахунки в Банку Англії, таким чином, платежі, податки до бюджет та платежі з бюджету на соціальні потреби проходять через рахунки Банку Англії.

Таким чином:

Банк Англії служить банком для комерційних банків

Банк Англії служить банком для інших центральних банків

Банк Англії служить банком для уряду

Інші функції Банку Англії

-Здійснення монетарної політики. Банк Англії радить із приводу методів політики та відповідальний за її виконання;

-Здійснення емісії банкнот;

-Здійснення валютних операцій і контролю, керування золотовалютними резервами країни від імені Казначейства;

-Здійснення нагляду за кредитними установами, валютними і кредитними ринками, в цілому за банківською системою;

-Збір статистичної інформації про грошову масу і діяльність банків;

Банк Англії — член Європейського центрального банку.

Банк Японії

Центральний банк Японії створено 1882 р. строком на 30 років. Згодом цей термін було продовжено ще на 30 років, а 1942 р. банк дістав безстроковий статус. Йому надано монопольне право емісії банкнот.

Функції Банку Японії визначено спеціальним законом від 1942 p., який у 1979 р. було модернізовано. Згідно із законом від 1942 р. основний капітал банку було встановлено у розмірі 100 млн єн. 55% капіталу належить державі, 45%- приватним акціонерам (приватним особам, фінансовим інституціям, страховим компаніям тощо). Згідно із законом 1979 р. на чолі банку стоїть політична рада (вид банківської ради). До її складу входить сім членів: керуючий Банком Японії, уповноважений урядом міністр фінансів, уповноважений урядом представник планово-економічного управління та представники найбільших банківських, промислових і торговельних монополій.

Банк має необмежену монополію на випуск банкнот. Згідно із законом від 1979 р. обсяг банкнотної емісії встановлювався міністерством фінансів за згодою уряду. Банк Японії мав право, якщо вважав за необхідне, випускати банкнот більше, ніж передбачено лімітом, за що сплачував відсоток у розмірі 3% річних від отриманого прибутку. В активах Банку Японії державні папери становлять понад 80%.

До найважливіших завдань Банку Японії належить також забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями.

Основні напрями діяльності Банку Японії:

-облік комерційних та інших векселів і боргових зобов'язань;

-надання позик під забезпечення векселів, боргових зобов'язань, держ облігацій та цп;

-купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових зобов'язань, державних облігацій та цінних паперів, а також інших облігацій;

-виписка векселів на отримання;

-приймання вкладів і проведення операцій у національній валюті;

-приймання на зберігання цінностей, купівля-продаж золота та срібла у зливках.

До функцій банку входять контроль за кредитною сферою та забезпечення безперебійного функціонування системи платежів і розрахунків шляхом надання кредитів на обмежений строк кредитним організаціям.

Нині основними засобами грошово-кредитної політики Банку Японії є:

-політика коригування облікової ставки;

-політика зміни обсягів купівлі-продажу облігацій та векселів;

-політика резервної норми.

Установлення, зміна або скасування обов'язкових резервних норм провадиться Банком Японії після затвердження відповідного рішення міністром фінансів. Згідно із законом максимальна резервна норма становить 20%.

Резервування поширюється: на депозити; банківські позики; номінальну вартість довірчої власності; валютні склади резидентів; єнові пасиви нерезидентів та аналогічні пасиви, визначені розпорядженням уряду; суми, що переводяться зі спеціального рахунку міжнародних фінансових операцій на інші рахунки.

Взаємовідносини центрального банку як "банку банків" із комерційними фінансово-кредитними інституціями проявляються у постійному моніторингу банківської діяльності. Банк Японії щоденно контролює банківські баланси та щомісячно отримує звіти з прогнозними розрахунками обсягів майбутніх кредитів та надходжень на депозити. Облікова ставка процентів за кредитами банку Японії набагато нижча, ніж за онкольними короткостроковими міжбанківсь-кими позиками.