Особливості естетичного виховання сліпих та слабозорих дітей

Головна особливість естетичного виховання сліпих та слабозорих школярів полягає у використанні таких джерел естетичної інформації, які є доступними для сприймання за допомогою збережених видів чутливості.

Процес естетичного сприймання у дітей з порушеннями зору має своєрідності, пов’язані з тим, що:

- воно проходить більш складно, ніж у зрячих, оскільки системи нервових зв’язків, що є основою для сприймання, одночасно служать і основою для компенсації порушення зору;

- спостерігається сприймання меншої за кількістю і своєрідної за якістю естетичної інформації, порівняно з дітьми, які добре бачать;

- уповільнено відбувається сприймання цілісного образу зорової естетичної інформації через недорозвиненість навичок огляду предметів і явищ у їх просторових зв’язках, використання опосередкованих видів сприймань (дотику, нюху, слуху), як компенсаторних в процесі формування естетичних образів уявлень.

Внаслідок вищезазначених причин естетичні уявлення у дитини з порушеннями зору мають своєрідні ознаки фрагментарності та формалізму засвоєних естетичних понять, закріплених у мові.

Таким чином, в умовах зорової недостатності естетичне виховання, не змінюючи своєї сутності, набуває певної своєрідності. Це проявляється насамперед у тому, що естетичне виховання сліпих і слабозорих покликане вирішувати не тільки загальні, але й специфічні завдання, зокрема:

- розвиток аналізаторів (слуху, нюху, дотику та ін.) з метою забезпечення ефективного й правильного сприймання навколишнього світу;

- формування специфічних навичок та способів сприймання предметів і явищ навколишнього світу;

- розкриття всіх корекційно-компенсаторних можливостей дитини з порушеннями зору.

Естетичне сприймання включає естетичні переживання, які надзвичайно тісно пов’язані з образною сферою свідомості людини. Ніщо так не гальмує розвиток почуття прекрасного, як відсутність конкретного образу. Ось чому розвиток і збагачення почуттєвого компонента свідомості дітей із дефектами зору є найважливішою передумовою естетичного виховання.

Активне використання залишкового зору надає у цьому відношенні додаткові можливості. Проте в дефектологічній науці відомо, що, чим далі стоїть від первинного дефекту те або інше психологічне утворення, тим у меншій мірі воно відчуває вплив цього порушення. Естетичні переживання відносяться до категорії вищих людських почуттів. Вони являють собою найбільш пізні психологічні утворення як в антропогенезі, так і в онтогенезі людини тому, що переживання прекрасного пов’язане не тільки із сенсорно-перцептивними процесами, але багато в чому обумовлене розвитком інтелекту, самосвідомості, багатством і гармонійністю особистості. Тому за своєю суттю естетичні переживання виявляються в найменшій мірі залежними від аномального фактора. Крім того, топологічна віддаленість естетичних переживань від зорового дефекту збільшує корекційні можливості педагогічних заходів у сфері естетичного виховання дітей із глибокими порушеннями зору.

При цьому почуття прекрасного завжди глибоко особисте, а оптимальні можливості для особистісного самовираження надає самостійна творчість. Саме тому творчість і естетичне виховання тісно взаємопов’язані. Більше того, беручи участь у естетично-творчій діяльності, дитина з порушеннями зору освоює не тільки цілий ряд практичних умінь і навичок, але й певні естетично-оцінні категорії: “гармонійно”, “оригінально”, “виразно”, “реалістично” та ін. До того ж самостійна творчість дає можливість більш ефективно стимулювати мотиваційні сторони естетичного розвитку дитини. Труднощі естетичного виховання полягають в тому, щоб сформувати у дитини з порушеннями зору здатність переживати прекрасне. Це виявляється досить складно через відсутність потреби в останньому, обумовленої, в свою чергу, відсутністю зорових стимулів. Така потреба, однак, народжується тільки в діяльності, особливо творчій.

Разом із тим, базовим компонентом творчості є продуктивна уява, а у дітей із дефектами зору спостерігається збіднення почуттєвого досвіду, що негативно впливає на розвиток уяви. Принципово важливо, що не уява породжує творчість, а, навпаки, творчість породжує уяву. Тому творчість є не тільки потужним засобом естетичного виховання сліпих та слабозорих, але й ефективним засобом корекції різного роду вторинних відхилень.

Як вже зазначалось, при порушенні зору страждає цілісне й одночасне сприймання дійсності і її відображення в образотворчому, музично-ритмічному, словесно-художньому, театральному й іншому видах діяльності. Це обумовлено порушенням гостроти зору, поля зору, рухових функцій ока бінокулярного зору, кольорового сприймання й інших функцій зорової системи. Внутрісистемні порушення зору пов’язані з міжсистемним характером розвитку психічних процесів і формуванням рухів, зокрема, швидкості, координації, точності рухів, статичної, динамічної рівноваги, розвитку почуття ритму, просторово-орієнтовної діяльності в процесі гри, фізкультурно-спортивних занять тощо.

З метою попередження й подолання первинних і вторинних відхилень розвитку дітей виникає необхідність мобілізації й використання резервних потенційних можливостей дитячого організму в процесі виховання й навчання.

В умовах різних видів діяльності (образотворчої, музичної, ритмічної, ігрової та ін.) у дітей з порушеннями зору формуються складні художньо-естетичні образи. При цьому формування таких образів носить системний характер і здійснюється при опорі на слухові, тактильні, кінестезичні й інші сенсорні функції, включаючи залишковий зір. Полісенсорна основа сприймання дійсності й просторово-орієнтованої діяльності сліпих і слабозорих дітей має важливе компенсаторне значення для одержання дітьми естетичної інформації з навколишньої дійсності.

Педагогічна робота з естетичного виховання в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором полягає в тому, щоб навчити дітей із порушеннями зору бачити прекрасне в навколишньому, у житті, природі, у суспільних відносинах людей, емоційно збагатити особистість дитини.

Таким чином, естетичне виховання відіграє унікальну роль у розвитку й удосконаленні особистості сліпих та слабозорих. При цьому принципово важливо, що почуття прекрасного не є вродженим, воно здобувається людиною в ході засвоєння соціального досвіду. Сліпота ускладнює цей процес, але її негативний вплив не має глобального характеру, і тому вона не являє собою непереборну перешкоду на шляху формування естетичної культури особистості, що, у свою чергу, виступає як діючий фактор інтеграції інвалідів по зору в суспільство.

Естетичне виховання в школах-інтернатах здійснюється на уроках та в позаурочний час. На уроках діти отримують знання художньої літератури, поезії, музичного мистецтва, образотворчого (скульптури, живопису). В позаурочний час вони беруть участь в гуртках естетичної спрямованості: літературному, музичному, танцювальному, образотворчому (ліплення, рельєфне малювання, виготовлення виробів з природного матеріалу).

В естетичному вихованні сліпих та слабозорих дітей використовуються образи літературних героїв, кіногероїв (зокрема, мультиплікаційних): люди, звірі, наділені людськими якостями, які є носіями добра чи зла, милосердя чи жорстокості. Маленька дитина живе у світі героїв, які сіють добро, симпатизує тим, хто веде боротьбу за справедливість.

Краса природи, оточуючих людей, речей викликає у дітей позитивні почуття, пробуджує інтерес до життя, загострює мислення, уяву, пам’ять.

Для успішного естетичного виховання дітей з вадами зору велике значення має створення сприятливих умов, в яких найбільше виявляється емоційний потенціал об’єктів сприймання. Особливість такої роботи полягає у комплексному використанні слова, музики, рельєфних зображень, об’ємних предметів.

Важливим для естетичного виховання є спілкування з природою: прогулянки, туристичні походи, збір гербарію тощо. З метою глибшого розуміння краси природи корисно проводити бесіди, організовувати виставки малюнків, картин, присвячені рідному краю. Діти можуть працювати з глиною і пластиліном, виготовляти різні вироби з природного матеріалу, займатися художнім плетінням, їх можна навчити малювати, випалювати по дереву, виготовляти аплікації.

Одним з найважливіших джерел естетичного досвіду школярів є позакласна і позашкільна робота. В ній забезпечуються потреби у спілкуванні і відбувається творчий розвиток особистості. На позашкільних заходах діти мають великі можливості для самопрояву. Діти з вадами зору із задоволенням беруть участь у підготовці вистав, творчих драматичних імпровізаціях. Учні відвідують, а потім обговорюють театральні вистави, кінофільми, працюють у різних гуртках і студіях, проявляють себе у різних видах літературної творчості.

Все це стимулює розвиток найкращих рис і якостей особистості, зокрема естетичних.

Однією із сфер, а також засобом естетичного виховання є праця, оскільки докорінні основи виробничої діяльності та праця в цілому спрямовані на виявлення та розвиток творчо-естетичних задатків особистості, нерозривно пов’язані з первинними трудовими навичками, інакше кажучи, з творчим потенціалом особистості.

Засобами естетичного виховання також є поведінка та побут людини. Естетика поведінки виявляється у людських стосунках (виробничих, побутових, особисто-дружніх, суспільних) і закріплюється у вчинках та діях людей.

Естетика побуту вимагає правильної організації предметного середовища, співвідносна з уявленнями особистості про міру, гармонію, вона виявляється в оформленні житла, в одязі, у зовнішньому вигляді тощо.

В результаті комплексного, вмілого втілення усіх засобів та методів естетичного виховання підвищується естетична культура особистості.

 

Запитання та завдання для самостійного опрацювання

1. Розкрийте сутність, завдання, методи та принципи естетичного виховання сліпих та слабозорих дітей.

2. Визначте особливості сприймання естетичної інформації дітьми з порушеннями зору.

3. Під час відвідування виховного заходу в школи-інтернаті визначте використання в ньому компонентів естетичного виховання.

4. Поясність своєрідність реалізації принципів естетичного виховання в школах для дітей з порушеннями зору.

 

Література

1. Акимушкин В.М., Моргулис И.С. Основы тифлологии. - К., 1993.

2. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. - М., 2000.

3. Жихарев A.M. Воспитательная работа в школе-интернате для слепых детей. - М., 1984.

4. Коньков В.А., Моргулис И.С., Синева Е.П. Клуб-центр культурно-массовой работы на предприятиях УТОС. - К., 1977.

5. Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. - М., 1972.

6. Ф ормування естетичного досвіду молодших школярів з вадами зору в позаурочний час. Методичні рекомендації / Укладач Л.О. Куненко. - К., 1997.

 

3.7. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ