Урок як основна форма навчання у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором

Зародком класно-урочної форми навчання стала концепція колективного навчання дітей, яка була створена у ХVІІ столітті й здобула застосування в братських школах України та Бєларусі. Теоретичну розробку цієї форми навчання провів Я.А. Коменський, який встановив такі основні ознаки уроку:

1. Постійний склад учнів.

2. Стабільний розклад.

3. Чітке визначення мети кожного заняття.

До переваг класно-урочної форми навчання можна віднести:

- чітку організаційну структуру;

- зручне управління діяльністю колективу класу;

- можливість колективних взаємодій;

- постійний емоційний вплив особистості вчителя на учнів;

- економію часу навчання.

Таким чином, урок – це закінчена, обмежена в часі частина навчального процесу, у ході якої розв’язуються певні навчально-виховні завдання. Кожен урок включений у розклад, він регламентований і часом, і обсягом навчального матеріалу. На відміну від інших форм організації, урок є постійною формою навчання, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь та навичок. Відвідування уроків для всіх учнів є обов’язковим.

Урок – гнучка форма організації навчання. Він включає різноманітний зміст, відповідно до якого використовуються необхідні методи і прийоми навчання. На уроках організовуються фронтальна, групова, колективна та індивідуальна форми пізнавальної роботи.

Як і в загальноосвітніх школах, урок у школах для дітей з порушеннями зору - основна форма навчання. Але в спеціальній школі урок має свої особливості. Особливого значення в спеціальній школі на кожному уроці має його корекційна спрямованість.

На уроках у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором, крім загальноосвітніх та виховних завдань, розв’язуються ще й специфічні завдання, властиві лише спеціальній школі - компенсація та корекція вад розвитку. Кожний урок, окрім навчальної та виховної мети, повинен мати корекційну мету, яка протягом уроку має бути досягнутою.

Як форма урок реалізується з невеликою кількістю учнів: в школах для сліпих дітей кількість учнів має бути не більше 10 осіб, в школах для дітей зі зниженим зором - не більше 12-15. Така кількість учнів дозволяє більше уваги приділяти індивідуальній роботі з дітьми. Певні особливості є й у доборі методів та прийомів навчальної роботи: обов’язковою умовою є сполучення словесних та наочних методів навчання для попередження вербалізму, а в подальшому - формалізму знань учнів. З метою кращого засвоєння матеріалу на уроках у школах для дітей з порушеннями зору частіше, ніж в школах загального типу, використовується прийом повторення. Правильно побудоване повторення веде до більш глибокого розуміння матеріалу, сприяє встановленню зв’язків між старим та новим. Також повторення дозволяє доповнити, уточнити та відкоригувати раніше засвоєні знання, оскільки сліпі та слабозорі діти помилки сприймання самостійно не виправляють.

Уроки в спеціальній школі характеризуються широким використанням групових форм роботи. В основному це диференційовано-групові форми роботи, коли учні об’єднуються у групи залежно від їх пізнавальних чи зорових можливостей, завдань корекційно-освітнього процесу тощо.

Однією з особливостей уроку в спеціальних школах є організація охоронно-педагогічного режиму, зорового. З цією метою дозволяється вільне, в залежності від зорових можливостей учня, розташування парт, столів, стільців у класі, дітям дозволяють підходити до дошки під час уроку, робити нотатки олівцем у книзі. У школах для дітей зі зниженим зором в процесі уроку обов’язково робиться перерва (фізкультхвилинка), під час якої очі повинні відпочити. У роботі зі слабозорими також необхідно уникати тих переходів, які вимагають переустановлення акомодації.

Яскравою особливістю організації уроку в школах для сліпих дітей є використання брайлівських, плоскодрукованих та озвучених книг, а у школах для дітей зі зниженим зором - підручників, надрукованих збільшеним шрифтом.

Урок є основною, але не єдиною організаційною формою навчання в сучасній школі. Крім уроку класно-урочна система передбачає й інші форми навчання:

- екскурсії в природу, на виробництво, в музеї, що збагачують чуттєве сприймання та наочні уявлення;

- факультативи та гуртки, що диференціюють навчання за нахилами та інтересами учнів;

- семінарські заняття, конференції, диспути, що дають простір самостійній діяльності учнів;

- олімпіади, змагання;

- дидактичні ігри;

- виконання домашнього завдання (самопідготовка), що закріплює знання, отримані на уроках, та розвиває навички самостійної навчальної роботи тощо.

В усіх цих формах порушується якась ознака, характерна для уроку (ознака постійності складу учнів - в позакласних заняттях; чіткий розклад - в конференціях тощо).

Уроки в школах для дітей з порушеннями зору, як і в загальноосвітній школі, проводяться за розкладом, складеним завучем. Уроки з великим розумовим та зоровим навантаженням не можуть бути першими. Це пояснюється тим, що перший урок не є продуктивним. Діти довго адаптуються до навантаження, потребують психологічної підготовки. Контрольні роботи проводяться на 2-3 уроках. У школах цього типу немає іспитів.

Структура уроку

 

Як і будь-яке складне явище, урок має свою структуру (побудову).

Структура уроку - це цілісна система певним способом поєднаних і організаційно впорядкованих та узгоджених між собою дій учителя і учнів, спрямованих на розв’язання завдань уроку.

Поняття “структура уроку” визначається трьома основними ознаки: склад (з яких елементів чи етапів складається урок), послідовність (у якій послідовності ці елементи входять в заняття), зв’язок (як вони між собою пов’язані).

Матеріальна основа структури уроку - навчальний зміст діяльності учнів і вчителя. Організаційна основа - способи поєднання і дидактичного впорядкування дій учителя та учнів.

Загальновизнаною в педагогіці є така структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Основна частина.

3. Заключна частина.

Враховуючи психологічні особливості сліпих та слабозорих учнів, робота учителя на кожному з етапів уроку в спеціальних школах має певну своєрідність.

1. Організаційна частина

Основне завдання цієї частини уроку - оптимально підготувати учнів до роботи на уроці, включити їх в навчальний процес. Учні з порушеннями зору часто бувають пригнічені або збуджені і не вміють на уроці мобілізувати самостійно свою увагу. Підготовчій частині уроку приділяється особлива увага, оскільки від її результатів залежить ефективність наступних етапів уроку. Процес входження цих дітей в навчальну діяльність потребує більше часу, ніж у дітей з нормальним зором. Тому 5-7 хвилин на початку уроку витрачається вчителем на подолання впливу перерви. На цьому етапі також здійснюється підготовка робочого місця та необхідного приладдя. Окремим учням учитель може надати допомогу в підготовці до уроку.

2. Основна частина

Якщо в загальноосвітній школі основною частиною уроку передбачені перевірка домашнього завдання, актуалізація знань для переходу від вивченого до нової теми, і цей перехід займає небагато часу, то в умовах спецшколи в основній частині уроку перед вивченням нового матеріалу має відбуватися спеціальна пропедевтика. Пропедевтика передбачає доведення до свідомості учнів мети уроку, перевірку домашнього завдання та введення їх в коло знань та уявлень, які підводять до нової теми (вступна бесіда з метою уточнення понять, про які буде йти мова на уроці).

Власне основна частина передбачає первинне сприймання системи знань у глобальному вигляді; багаторазове, поетапне повернення до змісту розчленованого на частини матеріалу з виправленням та уточненням прогалин у знаннях; інтеграцію на більш високому теоретичному рівні скоригованих по частинах знань та умінь у цілісну систему; перевірку дієвості знань шляхом включення їх у практичну діяльність.

3. Заключна частина

Підведення підсумків, оцінка успіхів, домашнє завдання з обов’язковим поясненням і обов’язковою мотивацією та диференціацією.