Корекційна спрямованість позакласної роботи та форми її організації у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором

Різні форми позакласної роботи сприяють вирішенню завдань розумового, громадянського, морального, трудового, фізичного, емоційно-естетичного виховання учнів. Досягненню поставлених цілей сприяє те, що спеціальні школи переважно є закладами інтернатного типу, де вихованці проводять весь свій час, за винятком вихідних та канікулярних днів. Це дозволяє скоординувати всю навчальну, виховну і корекційну роботу, забезпечити їх взаємозв’язок.

Правильно організована позакласна робота дозволяє заповнити дозвілля сліпих і слабозорих дітей цікавими та корисними справами, розширити їх особистісні контакти у сфері спілкування, виховувати ініціативу і самостійність, розвивати індивідуальні здібності.

В організації позакласної виховної роботи з дітьми, які мають порушення зору, поряд з іншими, особливого значення набуває принцип корекційної спрямованості. Суть цього принципу полягає в тому, що всі заходи, які проводяться в позаурочний час, повинні сприяти подоланню відхилень в психофізичному розвитку дітей.

Відомо, що сліпота та слабозорість впливають різноманітно, специфічно та індивідуально на розвиток всіх психічних процесів та особистісних властивостей дитини.

Тому в організації позакласної виховної роботи необхідно враховувати не лише загальні, але й індивідуальні особливості дітей, спрямовувати зміст та форми проведення заходів на корекцію (виправлення та покращення) їх пізнавальної діяльності та особистісного розвитку.

З цією метою у проведенні позакласних заходів необхідно забезпечити:

- розвиток та збагачення конкретних уявлень сліпих та слабозорих дітей про предмети і явища навколишньої дійсності;

- формування прийомів і способів самостійного спостереження та обстеження різних об’єктів;

- розвиток рухової сфери: координація рухів, практичні вміння та навички;

- розвиток просторової орієнтації;

- розвиток ініціативи та самостійності учнів;

- розвиток та збагачення інтересів;

- формування навичок спілкування.

Реалізація названих корекційних завдань можлива лише за умови врахування особливостей психофізичного розвитку сліпих та слабозорих дітей.

Однією з важливих вимог до організації позакласної роботи є її відповідність інтересам учнів для того, щоб забезпечити їх активну участь в заходах, які проводяться в класі, школі. Врахування цієї вимоги робить позакласну роботу дієвим засобом розвитку емоційної сфери дітей. Практика підтверджує велику зацікавленість і добровільну активну участь дітей в різних формах позакласної діяльності.

Розрізняють такі форми позакласної роботи: масові, групові та індивідуальні.

Серед масових форм позакласної роботи розповсюджені святкові ранки, тематичні вечори, літературні вікторини, зустрічі з видатними людьми, кіноперегляди з коментарями, читацькі конференції, культпоходи, екскурсії, які проводяться для всього учнівського колективу, загальношкільні спортивні заходи, виставки, участь учнів у суспільно-корисній праці. Особлива увага надається процесу підготовки заходу. З метою залучення якнайбільшої кількості учасників дітям роздають посильні доручення (оформлення школи, організація виставок, підготовка номерів самодіяльності тощо).

Масові заходи сприяють вихованню у дітей позитивного ставлення до своєї школи, згуртуванню шкільного колективу.

Організація масових позакласних заходів у школах-інтернатах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором має такі особливості:

§ діти з порушеннями зору менш динамічні, ніж зрячі, що пояснюється ускладненнями орієнтування у просторі;

§ діти погано сприймають те, що відбувається на сцені, в залі, їм потрібні коментарі;

§ у процесі підготовки до заходу сліпі та слабозорі діти малоініціативні, що пояснюється їх обмеженим життєвим досвідом.

Розглянемо основні види позакласних заходів.

Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячуються різноманітним аспектам внутрішнього і політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах виступають запрошені гості і самі учні школи. У підготовці й проведенні цих заходів беруть участь самі учні.

Святкові ранки, літературні вікторини використовуються переважно в роботі з молодшими школярами. Для участі в них запрошують відомих людей, письменників та інших цікавих осіб. Вже в молодшому шкільному віці необхідно розвивати активність сліпих та слабозорих дітей у підготовці та проведенні заходів.

Читацькі конференції, літературні вечори, літературно-музичні вечори, художні читання - важливий засіб пропагування художньої та науково-популярної літератури серед учнів. На читацьких конференціях в учасників виробляється вміння критично оцінювати прочитане, відмічати переваги й недоліки твору, чітко і ясно викладати свої думки, формується культура мислення і мовлення.

Тематика читацьких конференцій може бути різноманітною: творчість одного письменника; відображення в літературі тієї чи іншої теми тощо.

На відміну від читацьких конференцій, на літературних вечорах відбувається безпосереднє ознайомлення учнів з літературним твором шляхом художнього виконання його в цілісній або фрагментарній формі. Літературні вечори присвячуються найчастіше творчості одного письменника, а не одній темі, як на конференції. Проводяться також жанрові літературні вечори (наприклад, вечір поезії). У проведенні літературних вечорів важливо так продумати сценарій, щоб декламація чергувалась з виконанням музичних творів.

Групові форми позакласної виховної роботи: політичні інформації, робота з періодичною пресою, підготовка радіо- і телепередач, класні години, предметні гуртки та гуртки художньої самодіяльності, екскурсії, походи та ін.

Політична інформація може бути оглядовою або тематичною. Оглядова політінформація - це коротке популярне повідомлення про найбільш важливі події, які хвилюють світ, нашу країну. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю певного питання або кількох питань, органічно пов’язаних між собою. Така політінформація поглиблює знання учнів з актуальних питань політичного, економічного, культурного і наукового життя країни або міжнародної обстановки.

Політінформація має особливу цінність в роботі шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору, оскільки існує загроза відірваності шкільного життя від суспільно-політичного та громадського. Причиною такої відірваності може бути існування дітей в закритому соціальному просторі та обмеженість інформації, яку отримують діти, що пов’язано з порушеннями зору.

Робота з періодичною пресою передбачає колективне читання й обговорення газет та журналів, використання їх матеріалів на політінформаціях. У школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором ця робота має специфічність, оскільки дітям важко самостійно читати друковані тексти, не адаптовані до порушень зору. Таку періодику їм читають вчителі та вихователі. Українське товариство сліпих видає шрифтом Л. Брайля дитячий журнал “Школяр”, шрифтом Л. Брайля та збільшеним шрифтом журнал “Заклик” та газету “Промінь”. Ці друковані засоби широко використовуються в роботі зі сліпими та слабозорими дітьми.

Підготовка радіо- і телепередач. У багатьох школах діють радіоцентри, які готують спеціальні радіопередачі про всі події шкільного життя. Шкільне радіо транслює репортажі з засідань учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію. Радіопередачі виховного спрямування слухають під час їх транслювання або в записі. Класні керівники та вихователі обговорюють з дітьми теми радіопередач.

Проводяться і перегляди телевізійних передач та відеофільмів. Важливого значення при цьому набуває організація коментарів для сліпих та слабозорих дітей, в яких повідомляється про ті події на екрані, які, маючи суттєве значення для сюжету фільму, не можуть бути сприйняті дітьми. Після перегляду кінофільму проводиться його обговорення, під час якого уточнюються події, дається морально-етична оцінка.

Однією з найбільш поширених форм виховної роботи є година класного керівника. Такі зустрічі класного керівника з учнями є важливим засобом формування у них моральної поведінки.

Тематика годин класного керівника визначається самим вчителем з кола найактуальніших питань, які турбують класний колектив. Ці години можуть проводитись у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, обговорення книг, підбиття підсумків діяльності учнів за чверть, рік тощо.

Важливе місце у позакласній виховній роботі займають предметні гуртки та гуртки художньої самодіяльності.

Виховна цінність участі у роботі гуртків полягає в тому, що учні в них об’єднуються за спільними інтересами, які зближують їх, пробуджують почуття відповідальності, колективне переживання успіхів і невдач. Учні мають можливість проявити свою творчість, розумно провести вільний час. Успіхи від участі в гуртковій роботі створюють у дітей оптимістичний настрій, підвищують їх соціальну та пізнавальну активність.

Дослідження, проведене студентами-тифлопедагогами з метою з’ясування усвідомленості вибору участі в роботі того або іншого гуртка, показало, що це залежить від обізнаності учнів щодо характеру та змісту роботи цих гуртків. Так, наприклад, учням 5-9 класів пропонувалось відповісти на такі запитання:

1. У якому гуртку ти береш участь?

2. Чому ти записався саме в цей гурток? Хто тобі порадив це зробити?

3. Який вид роботи гуртка тобі подобається? Чому?

4. Чого б ти хотів навчитися, працюючи в гуртку?

5. Які твої плани на майбутнє?

Аналіз відповідей учнів показав, що під час вибору гуртка вони керуються загальними, нечіткими уявленнями про зміст їх роботи. Це свідчить про їх індиферентне ставлення, з одного боку, та про недостатню ефективність діяльності цих гуртків з іншого. Часто діти з порушеннями зору не спроможні зіставити свої здібності до певного виду діяльності із завданнями та змістом роботи гуртка. Для цього тифлопедагоги школи повинні проводити глибоке попереднє вивчення нахилів та інтересів дітей, а відповідність підібраного гуртка забезпечить успішність діяльності в ньому дитини, що в свою чергу надасть її життю особливого змісту, цінності та оптимізму.

Проведення екскурсій в позакласній роботі з дітьми, які мають порушення зору, ставить на меті встановлення зв’язку школи з життям, ознайомлення учнів з природою, трудовою діяльністю оточуючих людей, оволодіння просторовим орієнтуванням у великому просторі, ознайомлення з натуральними об’єктами, які знаходяться в природних умовах. Сліпі та слабозорі діти відчувають великі труднощі у сприйманні явищ, рухомих об’єктів, які змінюють свій стан. Тому перед екскурсією дітей ознайомлюють з тим матеріалом, який буде сприйматися в словесній та наочній формах. Під час екскурсії з’ясовується, що і як бачать учні. Наприклад, чи бачать учні із залишковим зором об’єкти, розташовані на узбіччі, як незрячі сприймають ті або інші об’єкти за допомогою збережених у них аналізаторів.

Проведення екскурсій зі сліпими та слабозорими учнями відбувається в три етапи: підготовчий, основний та підсумковий.

На підготовчому етапі з дітьми проводять бесіду про мету екскурсії, використовуючи демонстрацію наочних посібників (малюнків, схем) з поясненнями. Визначається місце проведення екскурсії, час, тривалість, маршрут, даються загальні завдання учням.

На основному етапі роздаються індивідуальні та групові завдання дітям, під час екскурсії проводиться розповідь вчителя або екскурсовода. Закінчується основна частина самостійною роботою учнів з використанням спостережень, збору матеріалів (гербарію), робиться схематичний запис або малюнок того, що було вивчено.

На підсумковому етапі заслуховуються звіти учнів, здійснюється їх узагальнення вчителем, проводиться заключна бесіда і робляться висновки.

Екскурсії і прогулянки носять оздоровчий характер. Але слід відрізняти прогулянку від екскурсії. Якщо дітей ознайомлюють з великою кількістю об’єктів, прогулянка, по суті, перетворюється на екскурсію. Шлях від школи до місця екскурсії є прогулянкою. Перед прогулянкою дітям вказують, що необхідно побачити, з’ясувати. Під час прогулянки тифлопедагог звертає увагу учнів на ті об’єкти і явища, які виявляються значимими з точки зору наміченого плану. Так, наприклад, під час прогулянки містом учнів знайомлять з вулицями і будинками на них.

В індивідуальній виховній позакласній роботі широко застосовується позакласне читання, колекціонування та ін. Потреба індивідуального підходу у вихованні дитини зумовлена необхідністю впливу на кожну окрему особистість. Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Така робота повинна проводитись систематично, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня. Індивідуальний вплив здійснюється через безпосередній вплив педагога на особистість учня або через колектив та батьків, дітей.

Індивідуальні форми роботи часто поєднуються з груповими та фронтальними.

Позакласне читання є одним з найважливіших джерел збагачення сліпих та слабозорих дітей знаннями про навколишню дійсність.

Сучасна спеціальна школа для дітей з порушеннями зору повинна формувати активного читача, який би зміг самостійно прочитати книгу і розібратися в ній, у якого б виникала постійна потреба в читанні, який би міг вибрати потрібну книгу на певну тему.

Позакласне читання покликане формувати в учнів з порушеннями зору основи читацької самостійності. Поняття “читацька самостійність”, як особистісна властивість читача, характеризується наявністю у читача мотивів, які спонукають його звертатися до книжок, і системи знань, умінь і навичок, які дають можливість з найменшими витратами часу і зусиль реалізовувати свої спонукання згідно з суспільною і особистісною необхідністю.

Об’єктивним показником читацької самостійності у дітей з порушеннями зору можна вважати знання широкого кола доступних дітям даного віку книжок, усвідомлення того, що книжка - основне джерело збагачення знань, задоволення пізнавальних інтересів, уміння орієнтуватися у книжковому світі, вибирати для читання перш за все твори, які ввійшли до скарбниці вітчизняної і зарубіжної літератури, а також здатність самостійно засвоювати з прочитаного те найкраще і найцінніше, що виробило людство протягом століть.

Робота з дитячою книгою служить прекрасним засобом виховання: розвиває бажання вчитися, багато знати і вміти, формує свідомість дітей.

Вміння і навички роботи з книгою формуються поступово, якісно ускладнюються від класу до класу. Це відбивається і на виборі книги (тематика, жанри, мова, її обсяг), і на інтересі до її авторів, на використанні апарата книги (обкладинка, титульний лист, зміст, передмова, ілюстрації), на веденні записів.

У спеціальній школі організована система керівництва роботою з дитячою книгою учнів, яка передбачає не тільки поглиблене читання книг, але й спеціальне навчання - вивчення окреслених програмою знань, умінь і навичок.

Вищий ступінь читацької діяльності - самостійність в читанні учнів з порушеннями зору, тобто здібність свідомо вибирати книгу, без сторонньої допомоги прочитати її.

Учень повинен навчитися пристосовувати спосіб читання до мети читання, брати із книги сповна все, що вона може дати, все цінне, що в ній є і може бути передане читанням.

Сучасна спеціальна школа з перших днів навчання учнів з порушеннями зору різнобічно допомагає їм прилучатися до мистецтва читання і на уроках навчання грамоти, і на уроках читання, і в позаурочний час, але в кожному випадку процес навчання у роботі з дитячою книгою здійснюється своєрідно.

Сліпі та слабозорі діти значно пізніше, ніж зрячі, починають читати книжки. Проте так само, як і діти з нормальним зором, вони характеризуються широтою інтересів: люблять читати про життя дітей-школярів, про тварин, про космос і взагалі про природу, техніку, дуже люблять казки.

Завдання позакласного читання учнів спеціальної школи полягають у:

- формуванні вмінь використовувати спеціальні оптичні засоби для читання книжок, надрукованих звичайним шрифтом або рельєфно-крапковим шрифтом Брайля;

- формуванні в учнів вміння користуватися збереженим зором, використовувати збережені аналізатори;

- ознайомленні учнів з доступним колом дитячої літератури;

- розвитку в учнів уміння повноцінно сприймати, осмислювати і відтворювати зміст прочитаних творів, висловлювати власне ставлення до прочитаного;

- розвитку емоційно-почуттєвої сфери, образного мислення учнів;

- розвитку, накопиченні і поглибленні бібліотечно-бібліографічних знань, умінь й навичок вибирати потрібний матеріал для читання;

- формуванні в учнів елементарних морально-етичних уявлень;

- розвитку адекватних емоційних реакцій на події, які відбуваються в творі;

- розвитку і корекції мімічних рухів обличчя та жестів під час усних розповідей, участі в діалогах;

- формуванні елементарних прийомів аналізуючого спостереження;

- розвитку пізнавальної активності;

- розвитку уявлень та формування на їх основі предметних співвідношень слів (назв предметів, ознак, дій);

- навчанні висловлювати свою думку, аргументувати її, рецензувати відповіді однокласників, вносити свої корективи;

- збагаченні словникового запасу учнів, чуттєвого досвіду дітей як основи для складання власних висловлювань;

- розвитку зв’язного мовлення учнів.

Виконання цих завдань здійснюється у процесі різнобічної діяльності дитини з книжкою на уроках позакласного читання, бібліотечних заняттях, у позаурочний час (проведення літературних ігор, ранків, свят книжки тощо). Забезпечують цей процес учитель, вихователь групи, працівники бібліотеки.

У системі занять з формування навичок самостійної читацької діяльності необхідно відвести час для підготовчих (пропедевтичних) занять з метою накопичення знань і уявлень про навколишній світ, що забезпечує розуміння того, про що читається. Цю роботу бажано проводити під час екскурсій, цільових прогулянок з вчителем та вихователем під час спеціальних занять з розширення й збагачення знань дітей, на які в режимі школи для дітей з порушеннями зору відведено спеціальні години.

Ефективність організації роботи з позакласного читання залежить від ряду умов, які повинен знати і дотримуватися вихователь. Важливими серед них є такі:

Особистий зразок тифлопедагога. Вчитель для дитини - кваліфікований читач; він постійно демонструє зразок ставлення до книги й читання; він доброзичливо і впевнено передає дітям з порушеннями зору свої читацькі звички.

Книжкове оточення. У класі формується куточок читання, який функціонує протягом всього навчального року. В ньому зібрано 15-20 дитячих книжок на різні теми. Крім того, прочитані цікаві книги приносять до класу учні. Так, протягом року в класі формується своя бібліотека знайомих і улюблених для дітей книжок.

Метод роботи з дитячою книгою - шлях, який приводить до глибокого, міцного і повного засвоєння кожною дитиною змісту книги на доступному їй рівні. Це - метод читання-розглядання. Діти за допомогою вчителя знаходять в книзі прочитаний твір, виділяють, намагаються прочитати надписи, детально і уважно розглядають всі розміщені до цього твору ілюстрації, вчаться розмірковувати про прочитане. У процесі співвідношення тексту і ілюстрації діти легко запам’ятовують прочитані твори і книги, асоціюють специфіку цієї єдності з авторською приналежністю і цікавляться книжками у вільну годину.

Позакласне читання в структурі виховної роботи має забезпечити дітям знання книг із доступного кола читання, звичку, а потім і потребу самостійно і осмислено вибирати і читати ті дитячі книжки, які їм потрібні та цікаві.