Розумове виховання та формування наукового світогляду у дітей з порушеннями зору

У школах для дітей з порушеннями зору, так само як і в масових школах, одним з найважливіших напрямів роботи є розумове виховання.

Розумове виховання передбачає цілеспрямовану діяльність вихователів з розвитку мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.

Специфічність розумового виховання дітей з порушеннями зору полягає у врахуванні особливостей їх пізнавальної діяльності та використанні засобів її корекції на основі активізації пізнання, розвитку творчого мислення та формування наукового світогляду.

Дитина з порушеннями зору має бути такою ж освіченою, як і зряча дитина, володіти основами наук, культури та техніки. У такій важливій справі недостатньо використання знань, отриманих на уроці, в процесі виховної роботи вони повинні систематизуватися й поповнюватися.

Відсутність життєвих вражень, пасивність і обмеженість сліпої дитини в різних видах діяльності вже з раннього віку відбиваються на розвиткові її пізнавальної активності. Завданням вихователя-тифлопедагога є включення дітей в різноманітну діяльність, яка надає можливості оволодіння новими знаннями, сприяє розвиткові творчого мислення, уяви, пам’яті та інших пізнавальних процесів.

Розумовий розвиток дітей з порушеннями зору має велике компенсаторне значення, оскільки відомо, що всі види сприймань мають властивість осмисленості. Навчання сліпої чи слабозорої дитини осмислювати інформацію, отриману через збережені органи відчуття, забезпечує їй компенсацію порушеного зорового сприймання. Для цього вихователь повинен не лише створювати умови для дитини, в яких задовольняється її пізнавальний інтерес, але й ставити перед нею пізнавальні завдання.

Розумове виховання сліпих та слабозорих дітей передбачає формування у них навчальних вмінь, без яких неможливе повноцінне використання всього арсеналу виховного впливу. Зокрема, можна виділити низку таких своєрідних навчальних вмінь:

§ Переважно всі зрячі діти вміють читати ще до початку навчання у школі. Сліпі та слабозорі діти часто вперше знайомляться з книжкою, коли приходять до школи. Тому використання в роботі вихователя-тифлопедагога такого важливого засобу розумового виховання, як навчання самостійному читанню, відкладається на певний період. При цьому в самому процесі читання завдання осмислення тексту також має своєрідності, пов’язані з недостатністю наочного досвіду дітей, відсутністю у них конкретних предметних та життєвих уявлень.

§ Уміння слухати у дітей з порушеннями зору передбачає використання стійкої уваги, тобто вміння зосереджуватись. З тифлопсихології відомо, що стійкість уваги у дітей старшого дошкільного віку нетривала, для багатьох з них характерна нездатність до концентрації. Використання у виховній роботі читання казок, розповідей, пояснень сприятиме розвиткові у дітей вміння слухати (аналізувати, оцінювати прослухане).

§ Уміння писати у сліпих та слабозорих дітей також розвивається пізніше, ніж у зрячих, і своєрідно. Тому такі складові цього вміння, як самостійне описування побаченого (при сліпоті - почутого, а при слабозорості -недосконалого зорового), написання твору на задану або вільну тематику, написання реферату або конспектування прочитаного формуються складно.

§ Великого значення в розумовому вихованні дітей з порушеннями зору мають спеціальні уміння. Наприклад, дитина, яка цікавиться музикою, хоче грати на музичному інструменті, повинна вміти читати ноти, дитина, яка хоче навчитись трудовим навичкам, повинна вміти виконувати та читати технічні креслення, карти, записувати числа, формули тощо. Всі ці вміння у дітей з порушеннями зору формуються тифлопедагогом. Самонавчання для них майже неможливе.

§ Виховання умінь культури розумової праці включає вміння дотримуватись раціонального режиму та знання правил розумової праці, вміння охайно виконувати навчальні завдання, утримувати в порядку робоче місце, поступово входити в роботу, забезпечувати її ритмічність, чергування праці і відпочинку. Особливо це важливо для дітей, які мають такі очні захворювання, як глаукома, при якій спостерігається швидка втомлюваність.

У структурі виховного процесу шкіл для дітей з порушеннями зору відводиться час на самостійне виконання домашніх завдань, що вимагає від учнів уміння працювати зосереджено і уважно, долати труднощі, володіти способами розумових дій, контролювати себе.

Розумове виховання дуже важливе для здійснення усіх напрямів виховання. Без нього неможливе моральне виховання, яке потребує розуміння моральних норм, трудове, естетичне тощо, оскільки вони залежать від рівня усвідомлення усього, чим дитина займається. В.О. Сухомлинський в статті “Життєва практика і розумове виховання” підкреслював необхідність того, “щоб з перших днів шкільного життя трудова діяльність дитини ґрунтувалася на інтелектуальному задумі, являла собою розв’язання розумового завдання, виливалася в доведення важливої світоглядної істини. Досвід переконує, що такий підхід до праці відіграє дуже важливу роль у формуванні ідейних переконань, розумове виховання тут щільно поєднується з вихованням моральним”.[12]

У процесі навчання та виховання дитина нагромаджує знання не хаотично, а в системі, яка весь час розширюється і поступово перетворюється у науковий світогляд.

Основу наукового світогляду складають погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство і стали внутрішньою позицією людини. Наукові погляди лежать в основі переконань.

Особливого значення у формуванні наукового світогляду сліпих та слабозорих дітей набуває вивчення дисциплін природничого циклу, що розкривають науково-природничу картину світу, суспільних наук, які пояснюють закономірності суспільного розвитку, трудове і виробниче навчання та виховання, знайомлять дітей з розвитком економіки і виробничих відносин та ін.

Формування наукового світогляду в роботі вихователя передбачає використання філософського змісту, традицій, звичаїв та обрядів народу. Виховні заходи, побудовані на матеріалах з уроків народознавства, рідної мови, літератури, географії, фізики, астрономії, збагачують дітей світоглядними поняттями, уявленнями, ідеями, теоріями, сприяючи формуванню поглядів і переконань.

Важливим елементом світогляду є теоретичне мислення - здатність аналізувати, синтезувати, пояснювати, доводити, робити висновки. На основі теоретичного мислення людина спроможна самостійно переосмислювати досвід суспільства, розширювати свої знання.

Світогляд проявляється в поведінці людини, яка регулюється вольовими зусиллями. Світоглядна вольова поведінка характеризується такими якостями, як цілеспрямованість, рішучість, принциповість, самовладання, толерантність, значення яких для сліпої або слабозорої людини важко переоцінити.

Поряд з науковим світоглядом існує релігійний.

Релігійний світогляд притаманний багатьом людям з порушеннями зору, оскільки він базується на абстрактних уявленнях, не вимагає наукового підтвердження, а пояснює причини явищ з позиції “вищого розуму”, передбачаючи “чисту віру” в його об’єктивність і справедливість.

У здійсненні виховної роботи із формування світогляду дітей з порушеннями зору передбачається надання дітям можливості отримання наукової та релігійної інформації, на підставі яких у них можуть сформуватись ті або інші погляди і переконання. Науковий та релігійний світогляди у формуванні особистості дитини не конкурують, а взаємодоповнюють один одного, складають єдине ціле. Тому вихователям шкіл для дітей з порушеннями зору слід враховувати такі рекомендації:

1. Необхідно поважати релігійні почуття учнів та їх батьків; поважно ставлячись до релігії, школа і вчитель повинні формувати у своїх вихованців науковий світогляд.

2. Педагог має бути людиною високої культури, знати історію, світову літературу, мистецтво, Біблію.

3. Визначаючи форми і методи формування світогляду, враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, а також сімейні умови виховання.

4. Учитель повинен запобігати виникненню конфліктів, образ, приниження гідності й почуттів віруючих учнів.

5. Учитель має спиратися на принцип релігійного плюралізму і віротерпимості, які ґрунтуються на тому, що всі люди віруючі, тільки одні вірять у те, що Бог є, а інші - що його немає. Головне - прищепити дитині доброту і чесність, здатність до благородного вчинку, уміння мислити і відстоювати свої переконання.

В Україні до християнського світогляду незрячих ставляться з великою повагою. З історії релігії відомо, що великий князь Володимир, який хрестив Русь, був сліпим. Після того, як його охрестили, він прозрів не лише духовно, але й тілесно. Це було диво, яке, як вважають, стало підставою до Хрещення Русі. Тому князь Володимир певною мірою є покровителем сліпих. У Києві зробили літографічну ікону для сліпих, виконану на картоні з глибоким тисненням образу.