Методи наукових досліджень у тифлопедагогіці

Будь-яка наука може розвиватися лише в тому випадку, коли вона поповнюється новими знаннями. Об’єктивність отриманого знання залежить перш за все від вибору методології дослідження.

Тифлопедагогіка має не лише свій предмет, а й свої методи тифлопедагогічних досліджень. Майбутні спеціалісти-тифлопедагоги повинні вміти самостійно проводити науково-дослідні пошуки, спираючись на найважливіші принципи досліджень.

Напрями, за якими мають іти дослідження, визначаються предметом тифлопедагогіки та її завданнями.

Предметом дослідження тифлопедагогіки є наукове узагальнення практики і розробка теорії навчання, виховання та корекції розвитку сліпих і слабозорих дітей.

Під методологією розуміється вчення про структуру логічної організації, методи та засоби діяльності.

Методологія тифлопедагогічної науки – це вчення про принципи побудови, форми та способи вивчення і оцінки педагогічної дійсності освіти людей з дефектом зору.

Методи педагогічного дослідження тифлопедагогіки – сукупність прийомів та засобів, спрямованих на отримання, виявлення достовірних даних про педагогічні явища та їх компонентів, про тенденції їх розвитку та розв’язання науково-тифлопедагогічних проблем.

Як і в загальній педагогіці, у тифлопедагогіці не існує універсального методу дослідження. Необхідна різноманітність методів. У дослідженні педагогічних явищ тифлопедагогіка використовує загальновідомі педагогічні та психологічні методи:

· Наукове спостереження – це безпосереднє та цілеспрямоване вивчення педагогічного явища на основі сприймання процесів та явищ у різних природних ситуаціях, обумовлене завданням діяльності. Спостереження має певні мету, завдання, об’єкт. Необхідно обирати такий його спосіб, який найменше впливав би на об’єкт, що досліджується. У тифлопедагогіці спостереження часто проводяться на невеликій кількості учнів у зв’язку з їх малочисельністю, тому недостатність учнів та класів повинна компенсуватися ретельністю здійснення дослідження та збільшенням його тривалості у часі. Обов’язково ведуться протоколи спостереження, одержана інформація обробляється та інтерпретується. Важливою специфічною особливістю спостереження є те, що його результати обов’язково порівнюються з аналогічними результатами, отриманими під час спостереження за дітьми з нормальним зором. Результати спостереження дають можливість досліднику коригувати педагогічний процес, робити навчальний матеріал доступним для сприймання сліпими та слабозорими дітьми, визначати шляхи та засоби удосконалення навчально-виховного процесу.

· Дослідні бесіди – прості у застосуванні, доступні, оперативні, безпосередньо наближені до людей з порушеннями зору дослідження. Цей метод передбачає уточнення відповідей, їх конкретизацію та виділення сутності думки досліджуваних. Проведенню бесід у тифлопедагогіці перешкоджає замкнутість осіб з порушеннями зору, якщо бесіда стосується стану зору чи їх внутрішніх переживань, тому попередньо необхідно створити певний морально-психологічний клімат спілкування, який дозволить вийти на відвертий діалог за підготовленою програмою. Бесіда проводиться за попередньо наміченим планом з виділенням питань, що вимагають уточнення. Якщо питання мають глибоко особистісний, інтимний характер, то не завжди необхідно стенографувати відповіді у присутності досліджуваного. У такому випадку можливе використання портативної звукозаписувальної техніки.

· Анкетування – це засіб конкретного наукового дослідження, що застосовується з метою отримання інформації про типовість тифлопедагогічних процесів. Ті, кому призначені анкети, дають письмові відповіді на питання. Через це використання анкет у роботі зі сліпими часто наштовхується на значні перешкоди: невміння читати чи писати за допомогою системи Брайля, громіздкість анкет, складність пошуку та фіксації правильної відповіді тощо. Тому всі проблеми, які можуть виникнути при заповненні анкети, дослідник повинен передбачити. При розробці змісту анкет велике значення має чітке формулювання питань, певна їх послідовність, однозначність розуміння. Ступінь розуміння питань анкети перевіряється спочатку на незначній кількості осіб з порушеннями зору, після цього в текст вносяться корективи і він пропонується для загального використання. Застосування цього методу дослідження дає можливість одержання значного за об’ємом та достовірного емпіричного матеріалу.

· Тестування – це цілеспрямоване стандартизоване обстеження, яке проводиться в контрольованих умовах з метою об’єктивного вимірювання характеристик педагогічного процесу та матеріалу, який вивчається. Слід зауважити, що тест – це разовий “зріз”, його результати показують можливості пізнавальної діяльності учнів на даному конкретному етапі та не можуть прогнозуватися на подальший період. У тифлопедагогіці найбільш широко використовуються тести на визначення успішності навчальної діяльності та особливостей розвитку мислення, уявлень тощо.

· Різні види психолого-педагогічного експерименту (лабораторний та природний) являють собою науково поставлений дослід перетворення педагогічного процесу в заданих умовах, який застосовується з метою встановлення зв’язків та залежностей при активному втручанні дослідника. Це спосіб активної перевірки наукових гіпотез, який є основним методом дослідження в тифлопедагогіці. За кінцевою метою експеримент може бути констатувальним, формувальним та контрольним. При проведенні експерименту з дітьми, які мають порушення зору, необхідно паралельно проводити контрольний експеримент з групою дітей, які мають нормальний зір, з метою виявлення порівняльних результатів проведеної корекційно-педагогічної роботи. Основною вимогою до проведення експерименту в тифлопедагогіці є дотримання експериментатором офтальмо-гігієнічних вимог, що висуваються до процесу навчання дітей з порушеннями зору. Експеримент жодним чином не повинен негативно впливати на стан зору дітей.

· Вивчення продуктів діяльності - це збір відомостей та аналіз результатів по матеріалізованому продукту (розв’язана задача, виконана вправа, малюнок тощо). Щоб більш об’єктивно зробити висновок та виділити труднощі, з якими зустрічаються сліпі та слабозорі діти в процесі роботи, необхідно враховувати умови діяльності, зорові та тактильні можливості дітей, проводити порівняння оцінок за різними продуктами навчальної діяльності. Цей метод у дослідницькій практиці використовується як допоміжний, оскільки не завжди за продуктом діяльності можна робити висновки стосовно ефективності корекційно-педагогічного процесу.

· Методи теоретичного дослідження використовуються при аналізі та систематизації наукового матеріалу. До них належать методи теоретичного аналізу, індуктивні та дедуктивні методи, вивчення наукової літератури тощо. Початковим етапом теоретичного дослідження є порівняльно-історичне дослідження обраної проблеми та узагальнення передового тифлопедагогічного досвіду роботи. У ході цієї діяльності виділяються істотні характеристики та тенденції розвитку певної тифлопедагогічної проблеми, розглядаються цінність, цілеспрямованість, ефективність наукових ідей, практичних результатів дослідників. Слід зауважити, що тифлопедагогічні дослідження передбачають урахування досягнень не лише вітчизняної і зарубіжної теорії та практики навчання і виховання осіб з порушеннями зору, але й аналогічні успіхи загальної педагогіки.

Основними напрямами досліджень є:

· Педагогічне вивчення учнів.

· Визначення умов, що сприяють корекції вторинних відхилень.

· Розробка нових способів педагогічного впливу на учнів.

· Вивчення можливостей і шляхів подальшого покращення системи освіти та соціально-трудової адаптації.

Об’єктом досліджень є апедагогічний факт, проте він сам по собі не є наукою, потрібне узагальнення, виділення закономірностей, отже необхідною є творча робота науковців.

У позаминулому столітті дослідження в галузі тифлопедагогіки зводилися лише до узагальнення передового практичного досвіду навчання дітей з проблемами зору, не було обґрунтованих вихідних положень, етапності та послідовності дослідницьких програм, прогнозування результатів, визначення методів вивчення поставлених проблем та їх реалізації тощо.

Сучасною методологією визначено її функції, рівні педагогічних досліджень, методологічні принципи. Вона передбачає зв'язок та взаємозалежність педагогічної теорії та практики при випереджуючій ролі першої.

Проведення сучасного педагогічного дослідження передбачає такі етапи:

· Визначення та обґрунтування проблеми.

· Визначення мети та завдань дослідження.

· Вибір об’єкта та визначення предмета дослідження.

· Висунення гіпотези.

· Визначення методологічних положень.

· Відбір методів дослідження.

· Визначення експериментальної бази дослідження.

· Складання плану проведення дослідження.

· Обробка результатів дослідження, формулювання висновків.

· Вироблення відповідних методичних рекомендацій.