Типи і структура уроків у школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором

 

Не можна чітко організувати процес навчання, не виділивши типи уроків за тою чи іншою ознакою. Тип уроків - це група подібних за структурою уроків. Уроки можуть поділятися на типи за різними ознаками: за змістом і способом проведення (І.М. Казанцев), за логічним змістом роботи і характером пізнавальної діяльності тощо. Тому єдиної загальновизнаної класифікації на сьогодні не існує.

Найбільш поширеною в педагогічній теорії та практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою занять (В.І. Онищук, П.І. Подласий, М.М. Скаткін та ін.). Існує багато варіантів класифікації за цією ознакою, що відрізняються формулюваннями окремих типів уроків.

У школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором ми пропонуємо такий варіант класифікації уроків за основною дидактичною метою:

1. Уроки формування нових знань, умінь та навичок.

2. Уроки застосування знань, умінь та навичок.

3. Уроки корекції.

4. Уроки систематизації й узагальнення знань.

5. Контрольні уроки.

6. Комбіновані уроки.

Класифікація уроків за основною дидактичною метою цінна тим, що вона дозволяє більш чітко визначити цілі та завдання кожного уроку, мобілізувати учнів на успішне їх вирішення. Якщо планується урок формування нових знань, то учням ставляться відповідні завдання на сприймання, осмислення певних понять, законів тощо. Якщо передбачається урок застосування знань, умінь та навичок, то учні налаштовуються на розв’язання практичних завдань на основі раніше засвоєних знань.

Розглянемо основні завдання та приблизну структуру різних типів уроків, що використовуються у школах для дітей з порушеннями зору.

1. Уроки формування нових знань, умінь та навичок

На уроках цього типу учні сприймають новий навчальний матеріал або засвоюють способи і прийоми дій. Головне в них - елемент новизни, а не повне опанування новими знаннями та вміннями. Ці уроки потребують більшої підготовчої роботи, матеріал до уроку добирається та адаптується таким чином, щоб були присутніми асоціативні зв’язки за схожістю та за місцем розташування.

Основні методи навчання, які учитель використовує під час проведення уроку - пояснення та розповідь. Перед поясненням чи розповіддю учнів знайомлять з новими словами або уточнюють уже відомі, повідомляють план викладу матеріалу, розглядають малюнки тощо. На цих уроках закріплення проводиться з діагностичною метою, відіграє допоміжну роль і як окремий етап не виділяється. Підсумки уроку проводяться залежно від освітніх та виховних завдань. Учитель указує на позитивні та негативні моменти в роботі учнів.

Структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів (відтворення старих знань як основи для вивчення нового і створення необхідного кола уявлень).

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

5. Сприймання і первинне усвідомлення учнями нового матеріалу.

6. Повторне звертання учнів до щойно здобутих знань, умінь чи навичок для уточнення, коригування, доповнення, чіткого усвідомлення.

7. Узагальнення і систематизація нових знань, умінь чи навичок.

8. Підведення підсумків.

9. Домашнє завдання.

 

2. Уроки застосування знань, умінь та навичок

Застосування знань - складний психолого-педагогічний процес, що міститься в реалізації засвоєних понять, законів та теорій в інтелектуальній та практичній діяльності. Уміючи застосовувати знання в стандартних умовах, сліпі та слабозорі діти часто губляться, якщо їх необхідно перенести в нові умови. Тому цей тип уроку використовується для того, щоб навчити учнів користуватися складними комплексами знань і вмінь або застосовувати їх у нестандартних умовах.

Уроки запроваджуються з усіх навчальних предметів. На них основним є самостійна практична діяльність різного характеру: написання творів, складання ділових паперів, практичне розв’язання завдань. Завдання для застосування знань, умінь та навичок мають ту спільну ознаку, що учні виконують їх після вивчення необхідного комплексу навчального матеріалу.

Структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

5. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

6. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя.

7. Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи.

8. Підведення підсумків.

9. Домашнє завдання.

 

3. Уроки корекції

На цих уроках розв’язуються специфічні для шкіл сліпих та слабозорих завдання щодо корекції вторинних відхилень, пов’язаних з частковою чи повною втратою зору. Уроки такого типу не зустрічаються у масовій школі.

Суть корекційної роботи полягає у тому, що в учнів відтворюють, уточнюють та поповнюють певні знання. Тобто учитель отримує зворотну інформацію про хід засвоєння знань та відповідним чином втручається в цей процес: дає індивідуальні завдання окремим учням, додатково пояснює, наводить допоміжні приклади, у випадку вербального засвоєння учнями знань, спрямовує їх на правильний шлях. Зміст уроку корекції залежить від характеру виявлених прогалин у знаннях сліпих та слабозорих учнів. Як правило, уроки корекції проводяться перед уроками систематизації та узагальнення знань.

Структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Виявлення рівня засвоєння знань, умінь і навичок та мотивація навчальної діяльності.

3. Поелементне повторення вивчених знань, умінь і навичок та коригування, уточнення, поповнення, збагачення їх, усунення вербалізму.

4. Об’єднання скоригованих знань у єдину систему.

5. Закріплення знань та вправляння у їх застосуванні.

6. Підведення підсумків.

7. Домашнє завдання.

4. Уроки систематизації й узагальнення знань

Основні завдання уроків такого типу – об’єднати окремі знання в єдину систему, відновити й зміцнити зв’язки між окремими елементами знань. Ці уроки передбачені навчальними програмами після вивчення найважливіших розділів.

На цих заняттях створюються найсприятливіші умови для формування у дітей зі зниженим зором прийомів класифікації, систематизації й узагальнення, що необхідно цим дітям для кращого запам’ятовування та розуміння навчального матеріалу, оскільки процес самостійного повернення до вже пройденого матеріалу у слабозорих, а особливо у сліпих дітей, значно утруднений. Особливістю та складністю цього уроку є те, що учитель менше пояснює, а переважно керує пізнавальною діяльністю учнів.

Застосування наочності на уроках узагальнення та систематизації знань сприяє узагальненню знань, засвоєних дітьми з вадами зору. Основного значення на цих уроках набувають схематичні зображення, а не натуральні об’єкти чи моделі. Чим більш широких узагальнень ми бажаємо досягти, тим більшого значення потрібно надавати розвитку мислення, аналітико-синтетичної діяльності учнів, тим більшу роль у цьому процесі відіграють схеми, таблиці, діаграми тощо.

Структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4. Поетапне відтворення і корекція окремих частин усієї системи знань.

5. Об’єднання частин знань, що вивчалися розрізнено, в єдину систему.

6. Побудова загальних висновків.

7. Домашнє завдання.

5. Контрольні уроки

Мають на меті вивчення рівня засвоєння знань, умінь і навичок та з’ясування результатів корекційної роботи. Виявляються прогалини в знаннях і вміннях учнів і на основі цього визначається зміст роботи, з’ясовується доцільність переходу до вивчення нового матеріалу, оцінюється результативність використаних методів навчання і вносяться певні корективи.

Початок уроку складається з інструкції та перевірки готовності учнів до роботи. Учитель має говорити спокійним, упевненим, доброзичливим тоном, щоб створити ділову атмосферу, але без надлишкових хвилювань та нервовості.

Учитель має указати шлях мисленнєвої діяльності учнів: як необхідно використати теоретичний аналіз, як пов’язати теоретичний матеріал з практичною роботою, які можуть бути способи самоконтролю. Необхідно нагадати, в яких випадках учні можуть звернутися за допомогою до вчителя.

Попереднє підведення підсумків полягає у тому, щоб повідомити учням, як вони працювали: швидко чи повільно, спокійно чи хвилювалися. Можна запитати, які завдання чи елементи контрольної роботи найбільше викликали труднощі.

Як правило, домашнє завдання учні після контрольних робіт не отримують, але можна рекомендувати переглянути додаткову літературу, що відповідає темі заняття, чи окремі завдання пошукового, творчого характеру.

Контрольні уроки не проводяться в перший та останній дні тижня, а також не можуть бути першими чи останніми у розклад, як непродуктивні.

У навчальному процесі застосовуються такі види контрольних уроків:

- уроки перевірки якості засвоєння знань, умінь та навичок з окремої теми;

- уроки заключної перевірки знань, умінь та навичок наприкінці семестру чи навчального року.

Структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми та мети перевірки; інструкція до організації роботи.

3. Перевірка готовності учнів до виконання завдання.

4. Виявлення рівня засвоєння вивченого матеріалу (самостійна робота учнів).

5. Попереднє підбиття підсумків уроку.

Якщо метод перевірки - практична робота, то попередньо вводиться інструкція про порядок і способи виконання завдання.

 

6. Комбіновані уроки

Цей тип уроку має дві або більше приблизно однакових за своїм значенням дидактичних цілей. Наприклад, перевірка раніше засвоєних і засвоєння нових знань, узагальнення і систематизація знань та засвоєння навичок і умінь, перевірка знань, умінь і навичок та застосування їх на практиці в нестандартних умовах. Таких комбінацій може бути чимало. Комбінований урок – це немовби поєднання переваг інших типів уроків в одному навчальному занятті. Тому ми можемо застосовувати різні комбінації структурних елементів відомих нам типів уроків. Але існує традиційна структура комбінованого уроку, яка є найпоширенішою в практиці роботи початкових шкіл для дітей зі зниженим зором, як і сам тип уроку.

Комбінований тип уроку найбільш поширений у початкових класах, де на кожне заняття відводиться небагато навчального матеріалу, а засвоєння знань, умінь і навичок зливається в єдиний процес з їх перевіркою та застосуванням на практиці. Проте вже в середніх класах умови для проведення комбінованих уроків обмежуються, а в старших класах майже зникають.

Якщо планується проведення комбінованого уроку, необхідно чітко визначити, які типи уроків та їх структурні елементи комбінуються. При цьому одні з етапів можуть випадати з традиційної структури комбінованого уроку, інші - поєднуватися та удосконалюватися.

Традиційна структура уроку:

1. Організаційна частина.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Повторення раніше вивченого з метою переходу до нового.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

6. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу.

7. Коригування набутих знань, умінь та навичок.

8. Закріплення

9. Підсумок уроку.

10. Домашнє завдання.